Причина сліз у ВРХ – телязіоз

1741

Телязіоз – це сезонне захворювання тварини, яке формулюється запаленням кон’юнктиви, рогівки ока і супроводжується значною кількістю витікань запального екссудата з внутрішнього кутика ока, світлобоязню, в окремих випадках – помутнінням роговиці і навіть сліпотою. Телязіоз  може призвести до значних економічних втрат в тваринництві, внаслідок зниження молочної та м’ясної продуктивності. Також,  незапланованого браку осліплих  тварин, витрати на лікування і профілактику даної хвороби.

Телязіозом хворіють  багато видів тварин, та найбільшої шкоди хвороба завдає великій рогатій худобі. Збудником цієї хвороби є телязії – круглі гельмінти жовто-сірого забарвлення. Свій життєвий цикл гельмінти починають з допомогою двох «провідників» – це мухи-корівниці та великої рогатої худоби.

Після зими, в оці тварини самки – телязії породжують личинки, згодом вони з допомогою сліз і слизу мігрують до внутрішнього ока худоби і заковтуються мухами. В кишечнику мух личинки телязій протягом 2-4 тижнів харчуються, ростуть, двічі линяють і з часом мігрують у хоботок мухи. Під час харчування, личинка виповзає з хоботка і попадає в око тварини знову, там перетворюється або на самку або на самця. Таким чином цикл продовжується надалі.

До телязіозу вразливе поголів’я  різного віку та найчастіше хвороба починає активність в організмі молодняку (4-х місячний вік). Кількість паразитів в однієї тварини може сягати до 50-ти осіб.  Зазвичай ураженню піддається тільки одне око.

Приблизно після 2-х місяців вигону корів на пасовище з’являється висока вірогідність початку захворювання. Активність хвороби супроводжується такими ознаками: пригнічений стан тварини, зниження апетиту, зменшення надоїв… Для початку розвивається катаральний кон’юнктивіт, тобто: з’являється сльозотеча, гіперемія та набряклість кон’юнктиви ураженої ділянки. Через 1-2 дня відзначаються серйозні гнійні запалення. Запалена тканина настільки розпухає, що прикриває все око. Дальше процес захворювання втягує роговицю, розвивається помутніння у центральній її частині і поступово збільшується, виникають ерозії і виразки. Слідом хвороба супроводжується болючістю очного яблука. За вираженого телязіозу з’являється на рогівці опуклий рубець.

При лікуванні хвороби рекомендуються антибактеріальні препарати для промивання місць локалізації збудника. Для цього використовують 2-3% розчин борної кислоти, 1% – хлорофосу, 0,5% розчину йоду. Також, для даних цілей можна використовувати настої квіток календули, ромашки, трави багна болотяного та ін… Для знищення цих збудників застосовують препарати резорбтивної дії, зазвичай, дані препарати вводять під шкіру чи всередину, які переносяться кров’ю до місця локалізації паразитів і убивають їх.  Для цього використовують дитразин цитрат в дозі 0,01-0,015г/кг маси тіла у вигляді 20% водного стерильного розчину, 40% розчину  локсурана – 1,25мл/10 кг маси тіла, дектомакс 1% (дорамектин) – в дозі 200мкг/кг.  Розчини цих речовин вводять під шкіру в ділянці шиї з повторним запровадженням через добу.

Для профілактики телязіозу рекомендується запобігати нападу пасовищних мух на тварин або ж проведення профілактичних дегельмінтизацій.  У першому випадку, старатися  не випускати тварин в найспекотніший період на пасовище, а утримувати їх в закритих приміщеннях  чи за навісами і випасати у нічний час. Молодняк народжений поточного року  випасати вдалі від  дорослого стада.

Профілактичні дегельмінтизації  проводять тими самими препаратами, що і при лікувальних заходах.  Зазвичай, проводиться дві дегельмінтизації всього поголів’я, окрім  молодих телят, які в поточному році не випасалися. Перша – перед переведенням худоби на стійлове утримання, друга – перед вигоном на пасовища.

Телязіоз зустрічається  на всій території України, та найвищий прояв хвороби у південних областях. Перші молоді паразити з’являються в червні, а дорослі—наприкінці липня. Тварина може заразитися, як  влітку, так і на початку осені на пасовищах, де велика вірогідність безпосереднього контакту з носіями паразитів, в організмі, яких є інвазійні личинки збудників хвороби. Життєздатність телязій в органах зору  дефінітивних живителів  – понад 12 місяців.

Слід зазначити, що тільки планомірна, абсолютно наполеглива боротьба з гельмінтозами, яка розрахована не на тимчасове придушення гельмінтів, а на повне їх знищення, дозволить зберегти тварин і надасть  можливість різко підвищити їхню продуктивність.

Підготувала Мар’яна Балабан