Український Геракл в обличчі Івана Піддубного

0
8

У часи, коли народився наш  велетень Іван Максимович Піддубний, в Україні відбувалися шалені перевороти.  Кінець 19-го початок 20-го століття залишив чи не найважливіший слід на тлі української аграрії. І хоча на наших землях індустріалізація відбувалась доволі повільно,  передусім в більшості регіонів країни, людство все ж таки зуміло пізнати більш простий  вид виробництва. Адже на допомогу прийшли  машини. Промислова революція охопила країну, в той час почалася боротьба між модернізованим  містом та традиційним селом.  Місто почало скуповувати машини, що значно пришвидшувало і полегшувало життя виробництва, село на той момент так і прагнуло залишитися консервативним . Селяни звикли працювати руками і йти назустріч модернізації зовсім не прагнули. Ця боротьба тривала довший період, що й сформувало історію  ХI-го – ХХ-го століття. Отже, з цим нелегким для  України періодом і співпадає життя нашого Геракла Іванна Піддубного.  Борець народився 26 вересня 1871-го року у селі Богодухівці , що на Полтавщині ( тепер це Черкаська область), в  сімї,  працьовитого селянина Максима Піддубного, рід якого славився значущою міцністю. Своєю силою і високим зростом Іван завдячує  батьковому корінню, а  схильність до музики прийшла йому від матері.  Мужній і славний козак любив співати в церковному хорі.

До села Красенівки Іван Піддубний потрапив ще в ранньому дитинстві, там хлопець прожив 20-ть років. Деякий час працював вантажником у севастопольському порту. А гімнастикою та важким гирьовим спортом  почав займатися у 1895 році у Феодосії.  Перша перемога, як борця-професіонала дісталася Іванові вже через три роки у цирковому чемпіонаті.  Протягом 5-ти років Піддубний бере участь у гастролях цирку Нікітіна, з яким познайомився в Києві, і вже у 1903-му році потрапляє в Париж на чемпіонат світу з боротьби.  На жаль, перша боротьба для Івана Піддубного стала поразкою, але невдовзі  він здобуває перемогу у Москві. Відомий борець Рауль ле Буш був переможений українцем в 1904 році на міжнародному чемпіонаті, що відбувся в московському цирку Чінізеллі.

Український велетень здобув пояс  чемпіона світу у Парижі в 1905 році. Вже через рік Іван Максимович  здобуває двічі світову перемогу, чемпіонати відбулися в Парижі та Мілані. Наступні три роки Піддубному приносять три світові перемоги. Світовий рекордсмен хоч і третину свого життя подорожував по світу, та серце його належало тільки одній країні – рідній Україні. Піддубний навіть виправляв у паспорті свої дані на українську мову, коли йому видали російський паспорт, в якому вказувалось, що він росіянин.Здобувши шість світових перемог,  наш велетень все – таки вирішує повернутися у рідне село.  Тепер Іван  Максимович прагне створити сім’ю, купити будинок і оселитися в селі.  Після одруження, борець  почав займатися сільським господарством. На три роки Піддубного поглинула сільська праця, та згодом він все-таки вирішує  повернутися у великий спорт.

Вже з 1925 року світ знову з обіймами зустрів Івана Піддубного. Борець перемагає  у величезних містах  Північної Америки, таких  як  Нью-Йорк, Сан-Франциско, Лос-Анджелес, Чикаго, Філадельфії … Після американського турне  Піддубний повертається і цілих 12 років виступає  на цирковій арені, де змагався з борцями.Та часи на той момент були доволі жорстокими і не оминули вони і нашого світового богатиря. Якось  фельдшер, який лікував Піддубного, побачив у нього на спині силу-силенну рубців, на запитання: «Звідки, Іване, стільки шрамів?»  борець відповів: «Це я так лєнізму навчився у Енгельса». Слово «ленінізм» світовий чемпіон просто не любив вимовляти. Славні рубці в нашого героя з’явилися в 1937-ому році у Ростовській в’язниці, що на вулиці Енгельса. Працівники НКВС катували Івана і електропаяльником, і розжареним залізом, вимагаючи номери рахунків до іноземних банків, в яких нібито борець тримав величезну суму, яку накопичив у періоди боротьби за кордоном. Та насправді Піддубний і не бачив таких грошей. По життю мовчазний, врівноважений, сильний духом і тілом, козак витримує всі натиски і вже через рік опиняється на волі. Іноземна спортивна громадськість та його ж гучна слава допомогли спортсмену вийти з тюрми.  Як любив казати Іван Максимович, « загребли мене за пашпорт та язик». Це він так пояснював  той випадок, коли йому видали російський паспорт, а він це все повиправляв і хотів, щоб  паспорт замінили на український, та відповідно потрапив до в’язниці.

Після поневолення проти Піддубного зав’язалася змова мовчання.  Коли Іван знадобився німецькому атлетичному товариству, відразу ж Кремль викликав нашого борця до Москви, при тому ж уникаючи ганьби з боку німців, верхи Кремля нагороджують Піддубного орденом Трудового Червоного Прапора  і присвоюють йому звання заслуженого артиста РРСФР. Та все ж прийняти запрошення Німеччини  Росія не дозволила.Спортсмен  був одружений двічі і безмежно кохав дружин. Та, попри кохання до жінок, Піддубний любив і рідну батьківщину. І на запитання, хто ж був все – таки найбільшим коханням у його житті, богатир відповідав: «Звісно ж, Україна, хіба може бути інакше?».  І пояснював це так «Я молився за Україну, коли виходив на ринг, і вона мені приносила перемогу».  Борець отримав навіть титул найкрасивішого чоловіка на  міжнародному конкурсі, що відбувся в Америці.  Це звання дісталося йому у 57 років.Коли говорять про сильних людей, кажуть:  «Він, як сам Піддубний». Його прізвище асоціюється з відвагою, блискавичністю розуму  та майстерністю.  За допомогою цих важливих якостей  наш борець перемагав  хоч і молодших та сильніших, проте  самовпевнених  противників.  Він вмів оцінювати борця, а недооцінювати, що робили інші. Його майстерність у вільній боротьбі відома на весь світ, він, упевнений в підборі своєї тактики до спорту, зумів десятки борців поставити на лопатки.Світовий майстер з вільної боротьби  ніколи не соромився свого сільського українського, хоч і мужнього козацького коріння.У  74-річному віці наш Геракл отримав звання заслуженого майстра спорту СРСР.  Це чотири роки після того, як покинув спортивний килим.Під час турне  Піддубний заробляв чималі гроші, але на старості, бували моменти, що і на кусок хліба не  вистачало. Колишній спортсмен  був змушений продавати  свої нагороди, щоб хоч якось прогодуватися.

Останні роки Іван Максимович проживав у невеличкому місті Єйську, що на березі Азовського моря.  Від серцевого нападу відомий спортсмен покинув життя 8 серпня 1949 року.  Могила Піддубного знаходиться в міському парку Єйська. На надгробку написали «Здесь русский богатырь  лежит».  Але у 1988 році напис переправили на «Хахол-петлюровец».

Росія присвоювала собі нашого героя, всюди було згадано про Івана Піддубного, як «русский борец», та все ж у 1982 році в Українській Радянській Енциклопедії, «русского  борьца» назвали українським спортсменом.