Борщівник Сосновського вражає розмірами та отруйним впливом на людину

605

Небезпечний представники родини зонтових

Борщівник (Heracleum) — рід дво- і багаторічних трав’янистих рослин родини зонтових. Борщівник має особливо великі розміри (до 3-4,5 м висоти, з товщиною стебла до 10 см), за які його й назвали Гераклеум (Heracleum), що звучить майже як  ім’я легендарного героя Давньої Греції Геракла (він же – Геркулес).

Науці відомо близько 70 видів борщівника, які ростуть в помірній зоні Північної півкулі (переважно в горах). В Україні зустрічаються лише кілька. Найпоширеніший (росте на луках, річкових берегах, коло доріг по всій території країни) – борщівник сибірський (Heracleum sibiricum). У гірській місцевості Івано-Франківської, Чернівецької та Закарпатської областей росте карпатський (Heracleum carpaticum), європейський (Heracleum spondylium) та пальчастий (Heracleum palmatum) борщівник. На просторах Кримського півострова зустрічається борщівник Стевена (Heracleum steveni). Цвіт рослини має зеленуватий відлив, стебло та листя – шорсткі. Цвіте борщівник у червні – липні. Насіння може досягати стиглості й за умови, якщо стовбур рослини зрізати. Сухі стебла витримують зимові температури й залишаються на полі ще на наступний рік. Тільки польові пожежі та буревії можуть їх знищити.

Особливу увагу  слід звернути на борщівник Сосновського (Heracleum sosnowskyi) – багаторічну рослину, яка може приносити шкоду людям. Ця рослина є чужою для України.

Помилковий курс на розмноження борщівника

Загальновідома назва рослини – «борщівник», походить від використання його в їжу: так, справді, з молодого листя борщівника (до появи квітконоса) варили овочеві супи та борщ, а з кореня отримували цукор і гнали горілку. Фотоактивні сполуки, що стають небезпечними для шкіри людини при сонячному опроміненні, начебто зникають в молодому листі при термічній обробці. В окремих місцевостях назва дещо трансформувалася і стала звучати як «борщень». Завдяки великим розлогим листкам люди охрестили рослину  «ведмежою лапою».

В народі борщівник Сосновського називають помстою Сталіна або оккупантом, тому що керівництво СРСР, ігноруючи перестороги експертів, запровадило курс на вирощування рослини як силосної культури. Спокуса такого рішення полягала в тому, що борщівник не потребує щорічних вспашок, внесення добрив та інших витратних агроприйомів. Силос із борщівника виявився звичайним, але корови, котрі ним харчувалися, давали молоко з гірким присмаком, яке було непридатним до вживання. Тому запроваджену культуру покинули напризволяще. Згодом таке халатне ставлення «вилізло боком»: у місцях вирощування рослини через визрівання значної кількості насіння вид зазнав широкого розповсюдження. Вже через 15 років борщівник став справжньою загрозою, бичем полів і садів.

Борщівник – отруйний і небезпечний!

Прозорий водянистий сік рослини багатий на фотоактивні сполуки, що під дією ультрафіолетового (зокрема, сонячного) випромінювання надають йому токсичних властивостей. Навіть одноразове торкання до борщівника призводить до опіків 1-3 ступенів. Опіки, особливо у перші кілька діб, схожі на термічні, розвиваються поступово під впливом сонячного ультрафіолету. Місця уражень важко гояться, загострюються прояви інших шкірних захворювань. Найбільша кількість постраждалих фіксується саме у літні місяці, адже саме в період спеки найбільш ймовірним є контакт шкірних покривів людини із отруйною рослиною. Часто потерпілі  не розуміють, що одержали саме опік. До лікаря звертаються лише згодом, тому що на ранніх стадіях опік не завдає серйозного клопоту.  У переважній більшості страждають відпочиваючі, рибалки та косарі. Клінічні ознаки проявляються лише згодом, через кілька годин чи навіть діб. Ознаками ураження шкірного епітелію борщівником є почервоніння, локальний набряк, пекучий біль; у важких випадках – пухирі з прозорою рідиною. Площа опіків може сягати 15-40% тіла. Загалом лікування триває 5-10 днів, але якщо люди зволікають і не звертаються вчасно, то розтягується до трьох тижнів. Іноді проводяться навіть оперативні втручання.

У боротьбі з отруйною рослиною

Оскільки борщівник є небезпечним видом, необхідно регулярно вживати заходів, щоб запобігти його поширенню. Це стосується систематичного скошування, зрізування товстих коренів на глибині 10-15 сантиметрів, випасання худоби (молоді листки поїдають вівці та корови). Ставлення до борщівника Сосновського має бути як до карантинної рослини.

Способи боротьби із небезпечною рослиною не є складні. З урахуванням того, що розмножується вона виключно насінням, потрібно не допускати появи квітконосів. Пам’ятайте, що навіть на скошеній рослині насіння має здатність дозрівати. Борщівник на обійсті викопують (тільки в щільному одязі і в гумових рукавичках). Викопування товстих коренів добре допомагає в знешкодженні рослин на городі.

Ефективним шляхом боротьби з рослиною є  спалювання в період ще до початку повного дозрівання. У процесі горіння з плодів борщівника виділяються ефірні масла. До цього треба бути готовим: заздалегідь захистити усі відкриті ділянки шкіри цупким одягом, триматися подалі від джерела вогню. Перед підпалом можна облити рослини горючою рідиною (так, щоб саме парасольки з плодами були змоченими).

З початку відростання борщівника і обов’язково перед початком цвітіння, рекомендують обробляти його гербіцидами (раундапом, торнадо, граунтапом та іншими). Якщо відтягнути обробку до часу, коли в рослини сформується насіння – метод втратить свою ефективність. Дози застосовуваних гербіцидів  мають бути подвійними або навіть потрійними від прописаних в інструкції для відповідного виду гербіциду. Ймовірно, буде потрібно провести повторну обробку з перервою у 15-20 діб. При обробці борщівника гербіцидами потрібно стежити, щоб препарат потрапляв не тільки на листову поверхню, але й стікав по черешках в листову розетку.

Ще борщівник викопують за допомогою лопати. Це так званий індивідуальний спосіб. Ранньою весною потрібно зрізати чи зрубати точку росту рослини нижче кореневої шийки (якщо зрізати вище, то на корені залишиться кілька сплячих бруньок в листових пазухах – тоді вони підуть у ріст і дадуть насіння).

У боротьбі з борщівником ефективним є розведення його природних шкідників. Сьогодні відома лише одна шкідниця цієї рослини – борщівникова міль Її личинки проникають всередину стовбура і просуваються всередині до суцвіття, встигаючи в значно об’їсти квітки до розпускання. З’їдаючи квітки ще в бутонах, борщівникова міль сильно знижує насіннєву продуктивність рослини. Перед застосуванням такого радикального методу боротьби важливо уяснити харчові зв’язку цієї комахи, аби не отримати в результаті іншу проблему.

Помилку давніх років, безумовно, потрібно виправляти

Згідно із статтею 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Земельного Кодексу України знищення борщівника Сосновського є компетенцією міських, селищних, сільських голів. Вони повинні домогтися від власників земельних ділянок, на яких розповсюджується шкідлива рослина, її знищення. Землевласники і землекористувачі, які не вживають заходів із боротьби з бур’янами, у т. ч. із борщівником, несуть адміністративну відповідальність за статтею 52 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Винищувальні заходи, починаючи з весни, повинні проводити всі землевласники і землекористувачі, а також «Райавтодор» у придорожніх смугах та «Укрзалізниця» уздовж залізничних колій. Тільки взявшись всією громадою, поєднуючи різні методи знищення протягом кількох років, можна позбутися цього окупанта.

Підготувала Юлія Хім’як