Кращі господарства Житомирщини про свій підхід до землі

206

Ми всі добре знаємо хто нас годує, завдяки кому на наших столах  лежить запашний хліб, а на поличках духмяні крупи і хто поповняє державну казну шаленими цифрами податків. Ті, чия професія в рядах першості з давніх-давен – хлібороби!  І, на мою думку, повинна існувати якась хоча б мінімальна допомога в розвитку цієї нелегкої праці, але на превеликий жаль, у нас все навпаки. Саме на них чомусь кинуто величезну кількість негараздів, які неможливо уникнути навіть найкрутішими об’їздами. Знецінення зерна, відсутність ринку  телятини та свинини, підвищення цін на пальне, величезні відсоткові банківські ставки та високі податки, при тому при всьому, орендну плату за паї та зарплату люди повинні отримувати. Обов’язкова система сівозмін – це добре, але не завжди і не для всіх. А,  як можна сіяти цукровий буряк, якщо на нього мінімальна ціна, а затрати перевищуються вдвічі. Кажуть, що цю культуру можна замінити іншою, але через деякий час думка змінюється і говориться вже, що буряк  є обов’язковою культурою. Виникає питання – як догодити?

Незважаючи на сьогоднішній стан в Україні, хлібороби повинні обробляти землю, збирати врожаї, готуватися до зими та платити зарплату. Цього разу, я відвідала господарства Житомирщини. Відчутний незначний понурий настрій, але це не завадило господарям прийняти гостей та коротко розповісти про свої справи. Отже, три сильних агропідприємства Поліської низовини.

Привітними словами зустрів гостей керівник СТОВ «Зоря Полісся», що у містечку Червоноармійськ, Житомирської області, Максим Липко. Молодий агроном  управляє господарством відносно недавно, але вже зумів ввійти в курс справи і справлятися з роботою на високому рівні. У розпорядженні товариства 1700 га земельних угідь  на яких висівають: пшеницю, жито, овес, ячмінь, ріпак, сою. На запитання: «Як вам вдається отримувати непогані показники врожаїв, враховуючи те, що у цій частині країни часті опади?», Максим Анатолійович відповів: «У нас немає жодних секретів, головне любити те, що ти робиш, з душею відноситися до кожного дня. Якщо рослини захворіли, зрозуміти причину захворювання, якщо коротко, то доглядати за ними як за своїми рідними. Водночас, потрібно пильно приглядатися до тих препаратів, якими обробляємо рослини, перевіряти їх, не довіряти першій зустрічній компанії.

–          Добре, а які препарати використовуєте ви?

–          Я довгий час шукав нові препарати, приглядався до пропозицій та все ж зупинився на Агро-хімічній компанії «Вітагро», вже  понад  три роки партнерства.  Ця співпраця вигідна, в першу чергу, через високий професіоналізм працівників і звісно ж якість продуктів. У них наше товариство купує ЗЗР. Питання, які я затрудняюся розібрати, вирішуються з допомогою агронома – консультанта компанії, ці люди  підготовлені на високому рівні.»

–          СТОВ «Зоря Полісся» займається тільки рослинництвом?

–          Ні, не тільки. Я розумію,що часи зараз непрості і тваринництво важко розвивати, стабільного  ринку збуту немає, але тут  займаються цією галуззю ще з 2000 – го року. Тут же, певна кількість робочих місць. Що ті люди, які звикли роки працювати на фермі будуть робити у містечку? Залишити без роботи наших працівників ми теж не можемо. Сьогодні, ми утримуємо 200 голів ВРХ, з них – 135 дійних корів, українська чорно-ряба порода.

–          Скільки людей працює нині у вашому господарстві?

–          В межах 50-ти працівників, хтось на полях, хтось на фермі.

–          А чи приймає ваше господарство участь у соціальному напрямку?

–          Я б не сказав, що ми повною мірою забезпечуємо населені пункти всім необхідним. По-перше, не в нашій компетенції займатися тими справами, які мали б виконувати в деякій мірі певні органи. Якщо десь потрібно дорогу підлатати, продуктами забезпечити дошкільні та шкільні заклади, зробити ремонт будинку культури, то ми звісно реагуємо на ці питання і приймаємо активну участь.

–          Чи вчасно сплачується орендна плата пайовикам і зарплата працівникам?

–          З термінами все добре. На свій вибір люди вибирають, в якому виді вони хочуть отримувати плату за угіддя, чи то в грошовому еквіваленті чи зерном.

 Наступне господарство, яке вдалось відвідати розташоване у селі Миролюбівка, Житомирського району, ПП «Миролюбівське».  Виконавчим директором агропідприємства є Олександр Петелюк, надзвичайно привітна і щира людина. Відразу  запропонував піти до їдальні і пообідати, а всі питання вирішити після смачного обіду.

ПП «Миролюбівське» розпочало свою діяльність зовсім недавно, у 2009 році на базі СПП «Оріон» з 1500 гектарів. Сьогодні, у господарства земельні угіддя розширилися – 2500 га. На полях  ростуть зернові та технічні культури: пшениця, жито, ячмінь, ріпак, кукурудза, соняшник. Займається агропідприємство не тільки рослинництвом, а й розвивають тваринницьку галузь. Нині, на фермі господарства 500 голів ВРХ, з яких – 130 дійних корів, порода –  українська чорно-ряба. В цьому році поголів’я збільшилося на 90 штук. Планується за декілька років значно розширити фермерську справу.

–          Олександре Анатолійовичу, скажіть, скількох людей ПП «Миролюбівське» забезпечує роботою?

–          Кількість працівників змінюється посезонно, штатних – 70, а на сезони – 90 чоловік.

–          У скількох населених пунктах орендуєте землі?

–          У Миролюбівці більша частина орендованих угідь, значно менше у селах: Кодні, Леонівка, Червоний Степок.

–          Ваше агропідприємство на Житомирщині є одним з кращих по показниках врожайності, поділіться з нами своїми секретами.

–          Я можу відповісти так як і більшість хліборобів, особливих секретів немає ні в кого. Справжній хлібороб повинен любити свою працю, вставати з ранньої зорі, уміти зробити всі справи вчасно і підбирати правильні препарати для культур.

–          Зрозуміло, тоді які саме препарати використовуєте ви?

–          Вже напевне третій рік, як ми працюємо з продуктами компанії «Вітагро». Всі ЗЗР у списку наших замовлень, також купуємо у них насіння кукурудзи, яким до речі досить задоволений. Тай не те, щоби я вихваляв когось, просто зрозумійте, я за те, щоб люди працювали правильно, професійно, саме так працюють у цій компанії.

–          Зараз дуже актуальне питання щодо  участі агровиробників у соціальній сфері, чи приймає участь в цьому напрямку  ПП «Миролюбівське»?

–          Знаєте, люди самі приходять і просять, якщо щось  терміново потрібно, виконуємо все у міру надходження проблем: забезпечити деякими продуктами шкільні чи дошкільні заклади, відреставрувати  храм, організувати свято для людей .

–          Як ви думаєте, чи довго триватиме така нестабільність цінової політики? Зниження цін на зерно спричинило безліч незручностей, проблем, зерно в декого досі в коморах, а кукурудза ще на полях.

–          У мене теж кукурудза ще на полях. А, що робити? Здавати по ціні, яка на третину впала не те, що не рентабельно, це низько, це ганебне відношення до нас до хліборобів. Я ще не вирішив, що ми будемо робити з зерном, але і чекати довго не можна, не можна тримати, як ви кажете «в коморах» довгий час. Надіємося на чудо.

Спілкування з Олександром Анатолійовичем залишає приємні враження, це розумна, впевнена людина, яка в будь-якому випадку знайде вихід із складеної ситуації. Бажаю, усім хліборобам, трудівникам нашим тільки терпіння і в жодному випадку не втрачати надії.

Третім господарством  моєї невеликої подорожі по Житомирщині є ПАТ «Андрушівське», яке розташоване у місті Андрушівка, Андрушівського району. Сім років роботою товариства керує Микола Гануфрійов, агрономом працює з 20-ти років, можна сказати половину свого життя Микола Володимирович присвятив праці на землі. Господарство невелике, в його розпорядженні 500 га земельних угідь, які орендуються тільки навколо містечка Андрушівка. Агровиробництво займається одним напрямком – рослинництвом. Серед культур, які переважають на угіддях товариства: озима пшениця, ячмінь, гречка, ріпак, соя, кукурудза. Захищає свої посіви господарство препаратами від Волочиської Агро – хімічної компанії «Вітагро». Керівник говорить, що він за якість та оперативність, тому вже три роки співпрацює саме з цією компанією.

Роботою забезпечені 15 жителів містечка, посезонно кількість працівників звісно збільшується. Хоча господарство не вирізняється серед інших масштабністю, проте врожайність тут  досить непогана. Також, господар, як і всі, незадоволений  встановленими цінами на зерно та м’ясо, сподівається на кращі часи.

Справді, ситуація на аграрному ринку складається не кращим чином, проте аграрії попри усі негаразди повинні дбати про  землю, виплачувати зарплату, хоч небагато, але допомагати місцевому населенню соціально. Забезпечувати переробні підприємства сировиною, щоб ми купували наш український хліб, духмяні крупи з українського лану, сипке борошно з запашної пшениці… Ці люди не знають спокійного сну навіть зимою, тому що зимою вони думають – як бути весною? І не складуть загального плану, бо погода  в Україні мінлива, кількість посівів може змінитися в любий час, зокрема і кількість продуктів, якими обробляти посіви. Круглорічний круговорот  роздумів, розрахунків і сподівань на добру погоду і підвищення цін.

Господарства відвідала Мар’яна Балабан