ЯГІЛЬНИЦЬКИЙ КІННИЙ ЗАВОД – Є ЩЕ ПОРОХ В ПОРОХІВНИЦЯХ!

279

«Кінь ще довгі роки буде потрібний нашій країні. Він навіть при повній механізації сільського господарства залишиться помічником машини».

 О. М. Будьонний

 

Перша писемна згадка про село Ягільниця датується 1448 роком, тільки тоді поселення називалося Ягольницею. Є там і старовинна мурована церква Вознесіння Господнього, й костел Успіння Пресвятої Богородиці, і Ягільницький замок, споруджений польським шляхтичем. Але слави село зажило завдяки кінному заводу, що ще за часів союзу приваблював туристів з різних куточків СРСР. Та що й казати СРСР, – з різних країн світу. У книзі відгуків музею, який по сьогодні діє на території заводу, записи англійською, німецькою, японською мовами. Частими гостями заводу були перші особи держави: президент Леонід Кучма, перший космонавт Леонід Каденюк, голова Верховної Ради Іван Плющ і багато інших відомих відвідувачів з України та зарубіжжя.

Ягільницький державний кінний завод заснований у 1939 році у Чортківському районі Тернопільської області УРСР. Його головним виробничим напрямом було розведення племінник коней верхових порід для потреб народного господарства, кінного спорту та експорту. Кінний завод створений на базі колишнього маєтку магнатів Лянцкоронських. Сьогодні підприємство займається розведенням коней української верхової породи (основна порода), новоолександрійських ваговозів і арабської чистокровної породи.

Цікаво, що новоолександрійський ваговоз створений із російського ваговоза, оскільки в Україні склалася окрема лінія, окремий генотип. Цим займався Новоолександрійський кінний завод, з яким співпрацює підприємство. В 1991 році пройшла переатестація цієї породи і створили нову – новоолександрійського ваговоза. На даний час на заводі утримується 190 голів коней. Кожен кінь має свою кличку, яка традиційно починається із тої ж літер, що й у матері. Всередині ймення обов’язково має містити літеру від імені батька. Пан Михайло Фучила, який уже роками працює зоотехніком на заводі, пам’ятає кожного свого підопічного на ім’я. Також чоловік розповідає, що кожен кінь має свій характер, свій норов і відчуває хороших людей. Що ж, доведеться повірити, адже нас (гостей з редакції) тварини не боялися і навіть позували для фотографії.

«Чистокровна арабська порода – це коні пустелі й багатих шейхів. Коні цієї породи не бувають вороними, а все тому що бедуїни вирізали вороних лошат і їхніх мам, бо вважали, що це посланці темних сил. Тож тепер «араби» народжуються гнідими або рудими й мають здатність змінювати масть. Так склалося селекційно», – розповідає працівник.

Коні української верхової породи неодноразово з’являлися як на доріжках українських іподромів, так і закордонних. Неодноразово ягільницькі вихованці приходили першими на міжнародних змаганнях. Жеребець Балет був четвертим в Пардубицкому стиль-чезі (другий за значимістю і протяжністю дистанції стипль-чез; «стипль-чез» – скачки з перешкодами). Також завод пишається рядом переможців призу Дербі – це основний приз для коней віком трьох років. Починаючи з 1964 року кінний завод приймає участь в Московському, Київському і П’ятигорському міжнародних аукціонах з продажу спортивних та племінних коней. На заводі вирощено два олімпійських чемпіони – Плота і Шквала, які в 1980 році на Олімпійських іграх здобули медалі в командному заліку. До слова, кінь в середньому живе 25 років, а продуктивний вік у нього до 20 років. У масштабних змаганнях тварини приймають участь у віці 7-15 років.

Придбати коня – недешеве задоволення, та й утримування його обійдеться власнику від 5 000 гривень до 2 000 доларів в місяць. Переважно купують коней приватні власники, колекціонери. Найдорожчий кінь, який був проданий з міжнародного аукціону в 1981 році у США – чистокровна арабська кобила Тірана, вартував 110 тис доларів. З того ж аукціону проданий жеребець арабської породи Пісняр за 1 мільйон доларів, який належав Терському кінному заводові.

Кожного року вкінці серпня проводиться День села, де, за словами Михайла Фучили, збирається більше глядачів ніж на Київському чи Львівському іподромі за весь сезон!

 

Кінний завод співпрацює із Тернопільським, Харківським інститутами тваринництва. Інвестором підприємства є відома компанія «Райз» спільно з UkrLandFarming.

 

Віталій Луговий, який тренує коней заводу, розповів про специфіку догляду та роботи із тваринами:

«Починаючи з піврічного віку лоша оповоджують, одягають вуздечку, щоб воно звикало і не боялося. Все робиться поступово, спокійно, щоб не зірвати коневі психіку. Тренування проводяться два рази в день і тривають до двох годин. Коні до людей сильно звикають, як і ми до них».

Підготувала Юлія Хім’як