Технологічні аспекти вирощування сої селекції ЗААТБАУ

549

Існує думка, що соя досить проста і невибаглива щодо вирощування культура. Але, як свідчить практика, особливо якщо маєш на меті отримати врожай на рівні 4 – 5 т/га із вмістом білку в зерні понад 40%, не все так просто.

                Соя, як жодна інша культура, вимагає до себе відповідного підходу та догляду. З однієї сторони, соя відносно не вибаглива до ґрунтів, попередників та удобрення, а з іншої – її продуктивність досить сильно залежить від ряду технологічних моментів, а також від вибраного сорту. Саме до сої, з поміж інших польових культур, найбільше підходить вислів про те, що технологія повинна бути сортовою, тобто враховувати конкретні вимоги кожного конкретного сорту з метою максимального розкриття його генетично закладеного потенціалу. Тому технологія вирощування сої починається, в першу чергу, з вибору найбільш придатного сорту під поставлені планові завдання, враховуючи конкретні умови вирощування.

                Враховуючи ґрунтово-кліматичні умови України, австрійська селекційно-насінницька компанія ЗААТБАУ в сезоні 2014 – 2015 року представляє наступні сорти сої:

Сорт Група стиглості Період вегетації, днів Необхідна сума активних температур Основні характеристики
1 Мерлін (Merlin) 000 100 – 105 2 450 Ранньостиглий, стабільний, високоврожайний, стійкий до вилягання. Швидкий початковий ріст
2 Ліссабон (Lissabon) 000 105 – 110 2 550 Ранньостиглий з відмінним та стабільним потенціалом врожайності, стійкістю до вилягання та осипання. Відмінна якість зерна (високий вміст білку, світлий насіннєвий рубчик)
3 Кордоба (Cordoba) 000 110 – 115 2 600 Високоврожайний, з швидким ростом та гарною стійкістю до основних хвороб, вилягання і осипання. Крупне зерно зі світлим рубчиком
4 Кардіфф (Cardiff) 00 115 – 120 2 650 Відмінна стабільність та врожайність, стресостійкий з відмінною стійкістю до вилягання та осипання. Високий вміст білку у зерні та світлий насіннєвий рубчик
5 Кент (Kent) 00 120 – 125 2 750 Високий потенціал врожайності з відмінною стабільністю. Один з найкращих щодо стійкості до осипання та вилягання. Зерно із світлим насіннєвим рубчиком
6 Падуа (Padua) 00 122 – 127 2 800 Високоврожайний з швидким початковим ростом, дуже крупне зерно відмінної якості (із світлим насіннєвим рубчиком). Гарна стійкість до хвороб та осипання

                Якщо сорти сої ЗААТБАУ порівнювати між собою, то найкращий початковий розвиток мають сорти Мерлін, Падуа та Кордоба; найкращу стійкість до вилягання – Кардіфф, Кент та Ліссабон; найбільш стійкими до осипання є Кент та Падуа, хоча решта сортів ЗААТБАУ також мають відмінну стійкість до осипання. Щодо найбільшої маси 1000 насінин – тут відзначаються сорти Падуа та Кордоба.

                Всі сорти сої ЗААТБАУ мають високий потенціал врожайності (понад 4 – 5 т/га) та високий вміст білку в зерні (більше 40%). Крім того, практично всі сорти сої мають світлий насіннєвий рубчик (за виключенням сорту Мерлін), що є досить важливою ознакою для експорту та переробки. Окремо слід також відмітити те, що характерною особливістю сортів сої ЗААТБАУ є проходження процесу цвітіння, який у них відбувається знизу – вверх. Чим ця особливість корисна на практиці? Всім відомо, що рослини сої під час цвітіння при потраплянні у всілякого роду стреси можуть повністю припинити цвітіння. Потім, коли минає стрес, цвітіння рослин сої відновлюється (продовжується). А так, як згадувалось раніше, у сортів сої ЗААТБАУ процес цвітіння проходить знизу вверх, нічого страшного після впливу стресу на рослину не відбувається – на рослині утворюються боби з самого низу до самого верху. Зовсім інша картина відбувається у сортів, цвітіння яких відбувається в напрямку з середини до низу та до верху. При потраплянні в стрес рослини таких сортів сої призупиняють цвітіння, а після проходження стресу цвітіння поновлюється, але вже тільки у напрямку з середини до верху. Внизу цвітіння вже не поновлюється. Отже, сорти сої ЗААТБАУ практично завжди потенційно здатні закладати більшу кількість бобів, а звідси й формувати більший врожай зерна.

                Отже, вибір сорту сої необхідно проводити у відповідності з конкретними завданнями, які ставить перед собою аграрій. Наприклад, якщо необхідно отримати максимальний врожай зерна, то необхідно вибирати для посіву середньо- та пізньостиглі сорти (Кардіфф, Кент, Падуа). Якщо після збирання сої планується посів озимої пшениці, то для посіву необхідно обирати ранньостиглі сорти (Мерлін, Ліссабон, Кордоба) для того, щоб після їхнього збирання було достатньо часу для якісної підготовки ґрунту під посів озимини практично в оптимальні строки.

                Підготовка ґрунту. Сорти сої селекції ЗААТБАУ можна висівати як за «No-till» технологією, так і після поверхневого обробітку чи традиційної оранки. Основна вимога: ґрунт повинен бути добре вирівняний для того, щоб максимально уникнути втрат при збиранні (внаслідок нерівної поверхні ґрунту комбайн може залишати на полі значну частину врожаю).

                Удобрення. Соя – це культура, яка досить вибаглива до мінерального живлення і на формування 1 т врожаю зерна потребує більше поживних речовин, ніж зернові культури. Тому посіви сої потребують обов’язкового внесення як основного добрива, так і підживлень протягом вегетації в т.ч. мікроелементами. Як варіант, фосфорно-калійні та в т.ч. деякі види органічних добрив можна внести під попередник сої. Не слід забувати і про такі важливі елементи для сої, як сірка, молібден, магній та кальцій. Стосовно азоту, як свідчить практика, невелика кількість цього елементу перед посівом є обов’язковою (N30-40). Стартову дозу азотних добрив найкраще вносити під передпосівну культивацію, а решту під час підживлень.

                Інокуляція насіння. Соя є бобовою культурою, тому проведення інокуляції її насіння перед посівом є обов’язковим заходом. Причому інокуляцію можна проводити як до посіву, так і перед самим посівом підібравши відповідний бактеріальний препарат. Досить добре себе показує інокуляція насіння сої рідкими бактеріальними препаратами перед самим посівом (за декілька годин) із збільшеною на 30 – 50% нормою витрати інокулянта.

                Терміни посіву та густота стояння рослин. Посів сої починають, як правило, з пізньостиглих сортів. Але знову ж таки в першу чергу необхідно врахувати завдання, які стоять перед нами (що ми хочемо досягнути чи отримати?). Посів сої необхідно починати при температурі ґрунту на глибині загортання насіння не нижче 8 – 100С. Посів сої в достатньо прогрітий ґрунт дасть змогу отримати дружні та вирівняні сходи. Календарний термін посів сої може тривати з 15 – 20 квітня до 5 – 10 травня, іноді до 15 – 20 травня, а в деяких випадках аж до 1 червня. Але під кожний термін посіву необхідно підібрати відповідний сорт сої, врахувавши період його вегетації (а правильніше суму активних температур необхідну для його дозрівання).

                Оптимальна глибина посіву становить 2 – 4 см (залежно від наявності вологи в ґрунті та механічного складу останнього). Сорти сої ЗААТБАУ найкраще розкривають свій потенціал при їх посіві з шириною міжрядь 25 – 45 см. Єдиний нюанс, який слід враховувати – при збільшенні ширини міжрядь збільшується на декілька днів період до повного змикання рядків сої. Тому широкорядні посіви повинні бути максимально захищені від бур’янів.  Оптимальна густота посіву на час збирання становить 450 – 550 тис. рослин/га. Рослини сої досить сильно реагують на освітлення, тому для сої завжди гірше загущені, ніж зрідженні посіви. Слід також відмітити, що сорти дуже раннього терміну дозрівання найкраще висівати з шириною міжряддя 15 см, тому що вони досить погано гілкуються.

Догляд за посівами. В першу чергу, необхідно особливу увагу приділити захисту сої від бур’янів, яка є майже неконкурентною з ними, за виключенням лише окремих сортів, які мають швидкий стартовий ріст. Слід відмітити, що при виборі того чи іншого гербіциду, необхідно звернути увагу на склад наявних бур’янів на полі, механічний склад ґрунту, тривалість захисної дії тощо.

Наступним важливим завданням є захист посівів сої від основних хвороб, зокрема найбільш поширених – фузаріозного в’янення, склеротініозу, пероноспорозу, аскохітозу, церкоспорозу тощо. Не менш важливим елементом технології вирощування сої є захист посівів від шкідників, проведення якого не тільки зменшує чисельність чи знищує шкідливих особин, але й запобігає поширенню особливо небезпечних хвороб сої.

Збирання врожаю. Сою збирають прямим комбайнуванням у фазі повної стиглості, коли листя побуріло або й опало, боби сухі, насіння тверде. Оптимальною вологістю для збирання насіння на насіннєві цілі є 13,5 – 15%, для товарних посівів 12 – 15%. Особливої уваги при збиранні необхідно приділити висоті зрізу рослин сої, швидкості руху та правильному регулюванню комбайну.