МОСТИСЬКЕ МОЛОКО

319

В одній назві – і місце розташування господарства, і продукція, яку тут виробляють. І, звичайно, нова економічна сторінка в сучасній біографії Мостиського району на Львівщині, що по-сусідству з Республікою Польща. Господарі  ТЗоВ «Мостиське молоко», що народилось майже чотири роки тому не завдяки, а всупереч обставинам і часові, подружжя Галабудів – Василь і Людмила. Знаємо, як проблемно знайти роботу на селі. І молоді у тому числі. Тому подружжя ризикнуло і розпочало власну справу. Для початку акумулювавши скромні кошти. Бо де взятись великим статкам, якщо Василь повернувся із служби на кордоні, а Людмила перебивалась від зарплати до зарплати. Подібна ситуація добре відома багатьом. Серйозної фінансової підтримки Галабудам дуже бракувало.

Одного разу вони почули про діяльність Львівської аграрної дорадчої служби та її сприяння бажаючим розпочати власну справу у межах проекту уряду Канади «Розвиток молочного бізнесу в Україні».

  • Власне на той час було оголошено конкурс на створення ферм для утримання 10 – 20 корів, – розповідає Іван Паньків, директор Львівської аграрної дорадчої служби. – Його умовами передбачалось розширення діючих приміщень, спорудження ферм на подвір’ї чи в іншому місці. Серед 18 претендентів, які погодилися виконувати умови участі в канадському проекті, була й сім’я Галабудів. Для неї за сприяння фахівців ЛАДС було створено проект тваринницького приміщення на 80-100 корів, що вже успішно діє, – пригадує І. Паньків.

Вартість проекту – майже 2 мільйони гривень. Завдяки депозиту ЛАДС Галабуди отримали гарантований банківський кредит в сумі 300 тисяч гривень під 3 відсотки річних. 90 тисяч гривень – це допомога від проекту уряду Канади в Україні. Решта – власні кошти.

Нині ТзОВ «Мостиське молоко» має сучасну доїльну залу, розраховану на одночасне обслуговування 12 корів, необхідне холодильне устаткування для якісного зберігання молочної продукції.

На утриманні – 50 продуктивних корів місцевої чорно-рябої породи і 50 телят. У листопаді – щоденний надій від корови 15 – 16 літрів молока, жирністю 3,7 відсотка. Загалом добовий надій 700 – 800 літрів. Реалізаційна ціна для молокозаводу-партнера понад 4 гривні. Отже, щоденний дохід у сімейну касу – більше трьох тисяч гривень. Така бухгалтерія.

Крім місцевої чорно-рябої породи сім’я фермерів серйозно зацікавилась досить продуктивними коровами породи «Джерсей». Перші кроки – успішні. Отож, якщо в найближчому часі мова йтиме про експортерів молочної продукції у Європу – то серед них обов’язково буде ТзОВ «Мостиське молоко». А крім того, не соромно прийняти у себе гостей, є що показати, є про що розповісти. Оскільки державний кордон поруч – то приїзд поляків на ферму у село Липники, як кажуть, не за горами.

А поки що частіше навідуються делегації з України та Канади. Нещодавно разом із тренерами і дорадниками Львівської аграрної дорадчої служби діяльністю ТЗоВ «Мостиське молоко» і підвищенням конкурентної спроможності у молочному фермерстві цікавилися їх колеги з Дніпропетровської області. У ролі експертів тренінгу – консультанти з канадської провінції Квебек у межах проекту SOCODEVI.  Зокрема, провідні спеціалісти дорадницької компанії «Valacta»: координатор проекту Ан-Марі Крістін, спеціаліст із годівлі Жан Бріссон та спеціаліст з кормів Роберт Бертьйом .

ЖАН БРІССОН, спеціаліст із годівлі компанії«Vаlacta»:

  • Завдяки функціонуванню проекту уряду Канади ми маємо можливість відстежувати роботу родинної ферми «Мостиське молоко» протягом певного часу, починаючи з 2011 року й до нині. Помічаємо позитивні зміни. Багато зроблено щодо суттєвого поліпшення якості заготівлі кормів та їх зберігання завдяки дотриманню технології: вчасна косовиця, пресування, накриття плівкою. Усе робиться на совість. Тому таких трудівників як подружжя Галабуди, необхідно підтримувати й надалі. І ми будемо це робити.

РОБЕРТ БЕРТЬЙОМ, спеціаліст з кормів компанії «Vаlacta»:

– Фермери Львівщини та й цілої України мають дуже хороший потенціал. Я по-доброму здивований якістю ваших ґрунтів. Якщо правильно підібрати рослини, які на них вирощувати, можна отримати дуже хороші результати. У Канаді основна частина молочних ферм – це сімейні ферми. В Україні теж місця вистачить усім – і великим, і малим господарствам. З точки зору розвитку територій, важливим є власне дрібне фермерство, розвиток кооперативів, які об’єднують кілька невеликих.

Разом з учасниками тренінгу, присвяченого підвищенню конкурентоспроможності у молочному фермерстві оглядаємо заготовлений сінаж під плівкою і першого, і другого, і третього укосів багаторічних трав.

ДЕКІЛЬКА РЕКОМЕНДАЦІЙ ВІД УЧАСНИКІВ ТА ЕКСПЕРТІВ ТРЕНІНГУ:

– Плівку для накриття трамбованого сінажу з багаторічних трав замість товщини 150 мікронів варто використовувати товщиною 200 мікронів. Вона тривкіша і надійніша, захистить корми від доступу повітря. Для того, щоб плівка не горбилась її необхідно густо прикласти використаними автомобільними шинами. Але аж ніяк не тюками, які дуже приваблюють птахів. А ті залишають діри на плівці. Свіжий доступ повітря не бажаний, бо погані бактерії у сінажі забирають енергію та мікроелементи.

– Необхідно зупинити витікання рідини з курганів, бо разом з вологою втрачаємо цукор і мікроелементи, які утворюються у процесі бродіння.

– Заготовляючи сінаж, необхідно дотримуватись технології нарізання трави перед її трамбуванням. Довжина нарізаних частинок трави не повинна перевищувати одного сантиметра.

– Необхідно вчасно скосити траву, бо затримка косовиці вплине на якість продукції.

– Косарку необхідно підготувати для роботи так, щоб зрізування трави було на висоті не більше 10 сантиметрів від землі, щоб ґрунт не потрапив у майбутній сінаж.

– Ножі косарки необхідно наточувати декілька разів на день, а не тоді коли згадаємо про них.

Знань завжди бракує . І подібні тренінги допомагають дорадникам, фермерам, фахівцям з годівлі та кормів бути завжди у професійній формі.

МИКОЛА НАДРАГА, консультант молочного проекту Дніпропетровської аграрної дорадчої служби : – Обмін досвідом для фахівців сьогодні вкрай необхідний. І ми це робимо системно. Дорадники Львівщини приїжджають до нас у Дніпропетровськ. Ми ж нині – в гостях у львів’ян. Вчимось один в одного. Важливо, щоб теоретичні знання доповнювались практичним показом на фермах, комплексах. Те, що ми побачили у ТзОВ «Мостиське молоко», приємно вразило. Наприклад, як правильно утримувати корів. Побачили навіть спеціально обладнані місця для їх відпочинку. Тут їм комфортно. Тварини повинні відпочивати, бо це вагомий чинник збільшення їх продуктивності. На фермі свіже повітря завдяки вентиляційному оснащенню. Тут чисто й охайно. Доїльна зала досить продуктивна. Вона розрахована на обслуговування 12- ти корів одночасно. Усе поголів’я проходить доїльний цикл за одну годину. І лише один спеціаліст опікується цим виробничим процесом, забезпечуючи високу продуктивність та якість молока.

ІВАН ШИШАК, фермер ТЗоВ «Шишаки»:

– Сьогодні молочним тваринництвом вигідно займатись, бо є стабільний дохід. Але для цього необхідна добра підготовка, опанування технологією виробництва й бажання самоудосконалюватись. Недарма в народі кажуть: «Вік живи, вік учись». Подібні тренінги, як сьогодні, та ще й за участю канадських експертів – це іспит на зрілість та готовність працювати у нових економічних умовах. Побачити, порівняти , зробити висновки. Навчання дає системні знання, зібраний по крупинці міжнародний досвід годівлі тварин та заготівлі кормів. Наш родинний бізнес міг би мати ще кращі результати, якби володіли достатніми обіговими коштами для придбання нової техніки. Тому й не завжди дотримуємось заготівлі трав на корм, втрачаючи його якість. Маємо трохи гірший сінаж ніж у Галабудів, бо заклали не кращу траву. Побачив на фермі інше розташування кормового столу для годівлі тварин. У нас корови підходять з обох сторін до столу, тут же використовується лише одна сторона. Але це також продуктивна годівля, що економить до 30 відсотків кормів, які наші попередники втрачали під час використання жолобів. Отже, якщо знаємо, то вміємо!

– Іване Ярославовичу, разом із своїм колективом тренерів і дорадників, професійну підготовку та глибокі знання яких високо оцінили експерти з Канади, Ви є хрещеними батьками народження власної справи Галабудів, їх родинного бізнесу. І Ви завжди поруч. Які наступні кроки та дії?

– ІВАН ПАНЬКІВ, директор Львівської аграрної дорадчої служби: Василь і Людмила уже хочуть мати 150 – 200 корів і виробляти щодня 3-4 тонни молока і готові до цього. Ми справді виховали гідного партнера ЛАДС, який уже потребує значно вищого рівня консультаційної підтримки, щоб взяти рубіж 25 – 30 літрів молока від кожної корови. Бо рентабельний бізнес забезпечується лише у крупних господарствах молочного напрямку. Галабуди не цураються вчитись, враховувати наші рекомендації. Лише спільно можна досягти поставленої мети.

– Чимало учасників тренінгу (фермери, керівники господарств) наголошували про брак сучасної продуктивної техніки у своїх господарствах. Як допомогти їм і яка роль у цьому ЛАДС?

– ІВАН ПАНЬКІВ: Справді, брак техніки – найбільша проблема. Вихід з цієї ситуації лише в об’єднанні господарів, кооперуванні фінансів і зусиль. Пропонуємо кільком фермерам об’єднуватись у кооперативи, аби спільно купувати необхідну техніку. Наприклад , косарка чи силосний комбайн коштують дорого, але їх використовують лише 50 – 60 днів на рік. Одній людині дуже складно це придбати. Але якщо об’єднаються 5 – 6 фермерів, – то спільно вони зможуть купити таку техніку. У Канаді вже є досвід створення подібних кооперативів щодо спільного використання техніки. Скорочена назва – КУМА. І в українських народних традиціях КУМА також дійова особа, вона виконує особливу місію – налагодження добрих стосунків між родинами…

На Львівщині ми також маємо гарний приклад об’єднання господарів, зокрема кооператив  «КолосАгро» у Буському районі. 12 фермерів об’єднались разом. Спільна техніка використовується під час сівби, на вирощуванні, збиранні і доведенні сільськогосподарських культур до кондиції. В обробітку 10 тисяч гектарів землі, а нині на складах зберігають сотні тонн спільно вирощеної продукції – ріпаку, сої, кукурудзи.

Працюємо також над створенням кредитних програм для сільських ферм. Бо нині банки надають кредити під 25 – 30 відсотків річних. Це надто дорого. Господарства не можуть сплачувати кредит під такі відсотки і при цьому розвиватись.

Анатолій Очколас

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here