Олег Іванчина: «Треба бути добрим, але не добреньким…»

247

Це лише один із життєвих принципів героя цієї публікації і нашого давнього знайомого. Про сутність та зміст власних спостережень Олег Антонович поділиться трохи далі сам. Ми ж лише зауважимо ідентичну схожість винесених у заголовок слів, як і те, що корінь у них один, спільний – добро. З добром до людей, з добром до землі-годувальниці, з добром до улюбленої роботи, якій присвятив усього себе. І ще: напевно добрі справи покликані творити лише особистості з добрим та відкритим серцем до оточуючих та до світу.

То хто ж він Олег Іванчина? Звідки черпає силу й снагу у щоденній праці й у нелегкий для країни час? І як вдається реалізувати йому найвищі християнські цінності на рідній, Богом даній землі? Погляд зблизька.

Олег Іванчина, директор приватної агрофірми «Білий Стік»:

  • «Нині ПАФ «Білий Стік», що у Сокальському районі на Львівщині, – це підприємство, яке обробляє 2400 гектарів землі. Підприємство – багатогалузеве, тобто є рослинництво і тваринництво. Головна галузь – це зернове виробництво. Пшеницю ми засіваємо на площі 900 гектарів. Крім того із зернових – ярий ячмінь та інші культури. Серед промислових культур – озимий ріпак на площі 350 гектарів, а також цукрові буряки на 180-ти гектарній площі. Два роки тому започаткували вирощення сої, у цьому році, наприклад, ми посіяли її 100 гектарів. Сіємо багато кукурудзи (320 га). З них 200 га йде на силос для ВРХ і 120 – на зерно.

Про тваринництво. Утримуємо 1200 голів великої рогатої худоби, у тому числі 400 корів. Додаткова галузь – свинарство (1100 голів). Маємо племінну ферму для вирощування ВРХ. Порода – чорно-ряба голштинізована. Маємо свій репродуктор, поголів’я не закуповуємо, у минулі роки навіть продавали. Були роки, коли більшість моїх колег-аграріїв позбулись тваринництва. Знищувались цілі масиви, не залишивши жодної голови ВРХ. Разом з тим не треба забувати, що тваринництво – це і соціальна сфера: із 110-ти робітників, які у нас працюють, 60 трудиться на фермі. Не було б його – ці люди не мали б роботи».

 

Знайомимось з господарством зблизька. Усі комори вщерть заповнені добірним цьогорічним врожаєм. Пшениця і всяка пашниця. Серйозні кошти, якщо реалізувати цю продукцію зараз. А ще більшої ціни наберуть весною. Падіння гривні спонукає не поспішати торгувати й думати що й по скільки.

На подвір’ї, поруч із складами, – довжелезні рукави з подрібненим зерном кукурудзи, яке заправлене необхідним консервантом. По 85 – 90 тонн у кожному. Зерно у поліетиленові рукави наповнюється під високим тиском за допомогою спеціального устаткування. Кращого збалансованого раціону для великої рогатої худоби, а тим паче для дійного стада, годі й шукати. Ноу- хау народилось у «Білому Стоці». Іноземні гості, які часто навідуються у господарство, знизують плечима. Як таке, мовляв, сталось, що сучасне кормовиробництво впроваджено на Львівщині, а не у їхніх країнах? Зрештою, уже й не дивуються, коли оглядають сучасні стайні агрофірми для корів з безприв’язним утриманням, вентиляцією, кормовими столами, необхідним освітленням. Світ так уже давно працює і ми не гірші. А чому маємо бути такими? І від нас уже їдуть із широко відкритими очима.

 

ОЛЕГ ІВАНЧИНА : «У мене є колеги в Німеччині, це бауери (з нім. – фермер). До нас у господарство приїжджали спеціалісти з Канади, дві великі групи фермерів із Туреччини. Тих, хто навідується з Європи, вражають великі площі наших посівів. Наприклад , 120-ти гектарні поля зернових. Замовкають відразу. Бо, як правило, в Німеччині площі невеликі – від 15 до 20 гектарів. Гостям приємно бачити, що у нас порядок на фермах, всюди на виробництві. Це уже норма нашого життя. Мені приємно бувати у Польщі, у Німеччині, в Австрії. Там господарі поєднують тваринництво і рослинництво. Їдеш трасою, а обабіч пасуться вівці, коні. Про тваринництво потрібно завжди пам’ятати».

 

Ось уже п’ятнадцять років Олег Антонович успішно й надійно  кермує солідним господарством. Разом із своїм колективом фахівців критичних ситуацій поки що вдавалось уникати. І слава Богові! Кадри береже, постійно опікується ними як досвідчений керівник, наставник  менеджер.

До цього було навчання у Львівському зооветеринарному інституті (нині Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій ім. С. З. Гжицького), зоотехнік за фахом. З приємністю згадуються студентські роки, лекції відомих вчених, світил науки.

А потім більше півтора десятки років О. Іванчина працював у районному управлінні сільського господарства на посаді заступника начальника з питань тваринництва. Сватали й на керівника управління. Але чомусь не сталось. Зрештою, Олег Антонович не шкодує за тим часом. Але що набув управлінського досвіду там, лише дякує долі.

 

Олег Іванчина: «Очолив колектив приватної агрофірми. Спочатку було дуже важко. Я прагнув зрозуміти кожного. Старались часом й гострі кути обходити. Ви запитали, які риси характеру працівників мені подобаються, а які ні. Мабуть, найголовніше, чого я дотримуюсь – треба бути добрим , але не добреньким. Добрим – тобто бути справедливим. Але у жодному разі не добреньким – тобто йти на повідку в інших. Дуже не люблю, коли обманюють. У нас цього, на щастя, немає. Коли б до мене не звернулись, я завжди йду людям назустріч. В цілому я задоволений своїм колективом».

 

Щоб розвиватись і рухатись далі необхідно завжди бути у добрій професійній формі. О. Іванчина її має.

 

О. Іванчин : «У 2014 році все, що планували, здійснилось. Погодні умови були сприятливими у нас на Галичині. Не було затяжних дощів, не було спеки. Це дало можливість виростити добрий урожай зернових. Недаремно кажуть, що цей рік був пшеничним роком. І кормові культури, і кукурудза на зерно у сухому вигляді дала нам по 95 центнерів з гектара. Це добрий показник. Цукрових буряків ми планували зібрати по 55 тонн з гектара, а взяли по 60. Але є речі, які засмучують: засоби захисту рослин, мінеральні добрива, енергоносії (дизельне паливо, бензин), – усе це прив’язано до валюти. І внаслідок знецінення гривні утворились «ножиці»: піднялись ціни на нашу продукцію, а ще більше виросли ціни на продукцію, яку ми закуповуємо. Є ніби чистий прибуток, але якщо його порівняти з минулим роком – то він дуже-дуже незначний.

Долучаємось як тільки можемо до волонтерського руху, щоб підтримати наших вояків на Сході. Ми ще весною передали воїнам АТО потужний «КАМАЗ» з причепом у доброму стані. Продовжуємо і нині допомагати українським військовим. Лише разом зможемо перемогти у цій війні. Надаємо допомогу школам, дитячим садочкам на нашій території. І , звичайно, допомагаємо у будівництві церков у селі».
Колектив, у який вливається молода кров, матиме добру перспективу. ПАФ «Білий Стік» її прогнозує вже сьогодні завдяки прагматизму та інноваційним підходам молодих працівників. Їх необхідно вислухати і почути. Олег Антонович у своїй практичній роботі опирається на нове поповнення. Нині в господарстві є тридцять працівників віком до 30 років. Серед них – Роман Пограничний, головний економіст; Василь Костюк, головний бухгалтер; Василь Іванець, ветлікар і технік штучного осіменіння; та багато інших фахівців.

 

РОМАН ПОГРАНИЧНИЙ, головний економіст ПАФ «Білий Стік»: «Наш керівник, Олег Антонович, – це керівник європейського рівня, топ-менеджер з великими здібностями. Людина, яка керується не тільки своєю мудрістю, досвідом, але й ентузіазмом. І цей ентузіазм є рушієм розвитку нашої агрофірми. На цій мудрості, на цьому досвіді тримається  абсолютно все наше виробництво. Як молодий фахівець, запозичую від нього відповідальність, яку він завжди бере на себе».

 

НАДІЯ БІЛИК, сільський голова Волицької сільської ради: «Чотири роки я працюю на посаді сільського голови. І не пам’ятаю жодного дня, коли б ми не співпрацювали з Олегом Антоновичем. Тільки позитивно прагнемо вирішувати всі питання. Агрофірма  «Білий Стік» є найбільшим платником податків, зокрема, плати за землю та з доходів фізичних осіб. Крім того, Олег Іванчина допомагає у вирішенні усіх питань соціальної інфраструктури. Щороку він вкладає великі кошти у ремонт наших доріг – комунального чи державного підпорядкування на території сільської ради. Допомагає у розвитку дитячих дошкільних установ і фінансами, і працьовитими руками. Турбується про освітлення вулиць села. ПАФ «Білий Стік» активно долучився до будівництва пам’ятника Т.Г. Шевченку з нагоди 200-ліття від дня народження».

 

О.Іванчина глибоко переймається сільськими проблемами, бо у Волиці народився. Тут його генетичне дерево і родинне коріння. Тут мужнів, зростав, проходив житейські університети. Нині тут проживає його сім’я. Разом з дружиною Стефанією Йосипівною народили і виховали трьох дітей. Сина і двох дочок, дочекались шестеро онуків. Син Роман уже має власне фермерське господарство, в обробітку 16 гектарів землі. Доньки Оксана і Соломія – освітяни. Хорошому й працьовитому селянському родові немає переводу. Наслідуючи приклад тата , уже нині вирощують хліб і до хліба, а внуки обов’язково зроблять це згодом.
Цікава деталь: поруч з конторою приватної агрофірми є приміщення старої гуральні з висотним димарем, якій через декілька років виповниться 100. З роками на димарі з’явились навіть тріщини. Але Олег Антонович не розвалив його, не розібрав по цеглині. Бо на його вершок до свого гнізда щорічно прилітають лелеки. Там, де зупиняються птахи з далеких країв, там – чекай поповнення в сім’ях, радісної і бажаної вістки.

Тож , нехай зв’язок між поколіннями ніколи не переривається! Нехай множиться щастя у наших і ваших родинах! Здоров’я та благополуччя, миру і спокою в Україні!

АНАТОЛІЙ ОЧКОЛАС 

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here