ФГ «Євросвинка плюс» Чернівецької області

735

Життя постійно підносить нам багато різноманітних можливостей, і вміння їх повноцінно використовувати є великим мистецтвом. Часто вони виявляються несподіваними – в цьому і є спонтанність життя, тому, якщо людина знаходиться у пошуку реалізації своїх певних ідей, свого потенціалу, їй треба завжди бути готовою до різкого зміну планування своєї справи.

Саме така історія відбулася з Максимом Дмитровичем Мачеком – нині керівником одного з найуспішніших в Україні свинарських господарств «Євросвинка плюс», що у 2015 році святкує свій 10-річний ювілей. Подробиці про початок його аграрної справи, про всі аспекти роботи цього свинарського комплексу, що розташований у с. Мигово Вижницького району Чернівецької області, мені вдалося дізнатись особисто у Максима Дмитровича – людини, по-справжньому закоханої у свою роботу.

Розкажіть, будь-ласка, історію: як народилось Ваше підприємство, як почало свій шлях?

– Ми почали «з нуля» будувати свинокомплекс у 2005 році, відразу орієнтуючись на сучасний європейський рівень; у 2006 запустили роботу. Спочатку конкретного завдання відкрити таке господарство у мене не було, але так вийшло, що керівництво МПЗ «Колос» (ТМ «Чернівецькі ковбаси») – мої добрі знайомі, маючи значний досвід у свинарстві, запропонували мені підтримку та допомогу у цій справі. І я ризикнув. «Колос» повністю взяв на себе технологічний супровід у створенні підприємства, а мені залишилась безліч безсонних ночей для вивчення абсолютно нової для мене свинарської справи, нової сфери – сільського господарства.

Спочатку ми планували лише виробництво товарних свиней. Але згодом я зрозумів, що це програшний варіант, бо якісного генетичного матеріалу, з яким би можна було працювати, у нас не було, а наше вітчизняне поголів’я не відповідало європейським параметрам. Ми почали шукати вихід з цієї ситуації, і доля подарувала нам знайомство із французькою компанією «Франц Гібрид», що спеціалізується на генетиці та розведенні свиней. Спеціалісти цієї фірми приїхали до нас, їх задовольнили всі аспекти господарства «Євросвинка плюс», і у 2008 р. ми заключили з ними контракт на виробництво нового генетичного матеріалу тут, в Україні. Ми повністю вирізали все поголів’я, яке в нас було, і завезли нове, з Франції. Це був другий, новий перспективний шанс підприємства.

З того часу по сьогоднішній день ми регулярно буваємо на господарствах, що займаються свинарством, генетичних компаніях та різноманітних заходах цього напрямку в Європі, бо без запозичення позитивного досвіду не може бути удосконалення в роботі.

Максиме Дмитровичу, розкажіть, які саме породи свиней Ви розводите, в чому їх особливість?

– Наше підприємство – перше в Україні, яке отримало від Мінагрополітики офіційний племінний статус на породу свиней п’єтрен. Мало хто в нашій країні тоді взагалі знав щось про неї, вона ніде не була зареєстрована. Але без цієї породи зараз не може обходитися ні одне господарство України та Європи, яке працює над генетичним потенціалом.

По-перше, п’єтрен – найбільш м’ясна порода у свинарстві. Це порода, яку ми тримаємо для батьківської лінії, бо кнур дуже м’ясний і має великий пріоритет зросту, а на ринку зараз всіх цікавить саме м’ясо, а не сало. П’єтрен – початково бельгійська порода, але наразі вона є у кожній країні, і залежно від генетичної компанії кожен вид цієї породи має свою специфіку. Особисто я знайомий з багатьма п’єтренами, але генетична лінія «Франц Гібрід», з якою ми працюємо, мені подобається найбільше.

У Європі, де у науки є база та можливості для розвитку, практично кожні півроку з’являється нова тварина з покращеними властивостями. На жаль, поки що можливості проводити власні дослідження у нас немає: кошти та мізерні ресурси вітчизняної науки не дозволяють. Тим не менш, підприємство «Євросвинка плюс» розвивається в ногу з часом, бо ми регулярно здійснюємо завезення сперми з Франції та Німеччини. На господарстві знаходяться тільки племінні тварини – ті, які несуть генетичну цінність.  Усіх інших ми продаємо ще маленькими поросятами. Не хочу дуже хвалитись, але наше підприємство з 2010 по 2013 рр. офіційно займало 1 місце в Україні з продажу племінних тварин.

Повертаючись до переліку порід, які є на «Євросвинці плюс»: окрім п’єтрена, по батьківській лінії ми вирощуємо якісного термінального кнура макстер-304. Щодобовий приріст ваги та конверсія корму  у нього вище, ніж у п’єтрена, але фактично генетична піраміда макстера-304 створена як раз на основі схрещення п’єтрена та синтетичної лінії – штучно виведеної породи – FH19 (а вона народилася з трьох порід: гемпшир, дюрок та крупна біла). Тобто тут наочно продемонстровано головний принцип генетики: взяти найкраще та зробити з нього ще краще. І взагалі, коли ми завозили на підприємство п’єтрена, орієнтувались як раз на виробництво макстера.

На основі цих же порід ми також вирощуємо материнську свинку F1, яка має високі показники продуктивності, здатна вигодувати поросят, спокійна. І при її злучці з п’єтреном виходить сильний якісний молодняк, який швидко зростає.

Хочу підсумувати, що ФГ «Євросвинка плюс» – це підприємство, яке вирощує батьків товарного поголів’я, шляхом схрещення та гібридизації прабатьків чистих порід. За контрактом з компанією «Франц Гібрид» продавати безпосередньо чистопорідних самок п’єтренів ми не маємо права, хоча охочих до цього дуже багато. Але продаж саме племінних тварин у нас налагоджений добре – реалізація відбувається по всій Україні, і є такі клієнти, які з нами буквально з першого дня.

Окресліть, будь-ласка, показники Вашого підприємства.

– Наразі загальне поголів’я на господарстві складає 1200 голів, з яких 140 – свиноматки. Поросята народжуються вагою 1400-1600 г, якщо це п’єтрен, або 1500-1800 г, якщо це макстер. Знаходяться вони з мамою 28 днів, а після завдяки тому, що поросята спочатку народились міцними, вони продовжують повноцінно зростати далі. За підсумками року одноразова кількість живонароджених поросят від одної свиноматки в середньому складає 10 голів – це гарний показник. Кастрацію маленьких кнурів проводимо у віці не раніше, ніж 8 тижнів – за допомогою ефективного препарата Improvac – так звана імуно-кастрація.

Як годуєте тварин?

– «Євросвинка плюс» має своє комбікормове виробництво з автоматизованими кормороздавачами. Корми складаються із зернових, білкових груп та преміксів – це комплекс усіх необхідних для тварини вітамінів та мінералів, які безпосередньо у вигляді продуктів для великого поголів’я давати просто не має змоги. Ми з 2008 р. використовуємо премікси німецької фірми “Agravis”, представництво якої є в Україні, та повністю задоволені їх продукцією.

А яке обладнання на ФГ «Євросвинка плюс»?

– Коли ми будували підприємство у 2005 році, в Україні ще не було асортименту якісного обладнання, і тоді ми повністю привезли всю комплектацію з Польщі – фірми «Полнет». Тепер періодично виникає необхідність купувати тільки витратні матеріали, які є в українському представництві цієї фірми. Наше господарство обладнане так, що повністю всю свиноферму обслуговує тільки 4 працівники.

Максиме Дмитровичу, як ви охарактеризуєте сучасний стан ринку м’ясопродукції в Україні?

– Цей ринок у нашій державі однозначно знаходиться на спаді. Ціна на зерно стрімко зростає, плюс взагалі ситуація в Україні не сприятлива – тобто на стабільність сподіватись поки що не доводиться, виживаємо, як можемо. Але головне, що ми маємо змогу працювати та рухатись до кращого майбутнього.

Які плани маєте на 2015 рік?

– Головне, що є наразі у моїх планах – це будівництво нового господарства, на якому ми будемо окремо вирощувати материнську свинку F1. Налаштовуємось на 5-6 тисяч голів, з яких буде приблизно 500 свиноматок. Будівництво вже почалось – на території з іншого боку Чернівців, ближче до Молдови. А тут, у Мигово, збільшувати кількість поголів’я ми не плануємо, бо є обмеження щодо санітарної зони та місцевості. Будемо тут вирощувати тільки племінних кнурів макстер та п’єтрен.

А ще… хочу побудувати в селі дитячий майданчик. Сподіваюсь, що буде змога. Взагалі облагороджування села ми регулярно здійснюємо: у минулому році надавали спонсорську допомогу на будівництво дороги, ще раніше – сприяли будівництву великої школи, яке почалося ще за радянських часів. Завжди відгукуємося на всі прохання сільскої ради.

Мені залишається тільки додати, що Максим Дмитрович здійснив живий приклад того, що із завзятістю, наполегливістю, терпінням, порядністю та здоровим глуздом можна досягти неабияких результатів. Простий рецепт трудівника на віки.

Спілкувалась Тетяна Бєлінська