А що ви думаєте про ГМО?

605

Про що мова

Тема, про яку я сьогодні говоритиму, у всьому світі вже є банальною. Але звичка доходити до суті у питаннях, які навіть здаються вже вирішеними, – це гарна звичка дослідника. Отже, мова піде про ГМО – це скорочення, яке «в народі» відразу викликає негативні емоції та асоціації. А дарма, чи ні – це я спробую з’ясувати, і те, що моя спроба буде вже далеко не першою, тільки підігріває інтерес.

Щоб уникнути плутаниці у неминучих протиріччях, які є у світі дослідження генетично модифікованих організмів, почнемо спочатку.

Протягом всієї історії сільського господарства людство намагалось покращувати рослини та тварин за допомогою селекції – відбором цінних генотипів. Спостерігання та контроль природної генетичної мінливості поступово розвинулось у штучне створення гібридів і, в решті решт – у мутагенез.

Безпосередньо ж молода наука, народжена у 70-х рр. ХХ ст., генна інженерія від звичайної селекції відрізняється тим, що остання здійснює перенос генів тільки між близькоспорідненими рослинами, у той час як ГІ дозволяє перенести у рослину гени з будь-якого організму. Рослина з чужими генами набуває нових, сильних властивостей: стійкість до гербіцидів, шкідників, хвороб, погодних негараздів, набуття потужнішої кореневої системи, можливість плодів довше зберігатися при кімнатній температурі та ін.

Перші трансгенні сільськогосподарські рослини з’явились у 80-х роках, а у середині 90-х їх вирощування здійснювалось вже у комерційних масштабах, які з кожним роком зростають (наразі вже складають більше 11% всіх посівних площ у світі). Країни-лідери у цій технології: США, Канада, Австралія, Бразилія, Китай та ін. щорічно впроваджують нові, все більш «суперменські» сорти сої, ріпаку, кукурудзи, бавовни, випробовують ГМ овочі, зокрема отруйну до колорадського жука картоплю.

Вибух у суспільстві

Отже, з кінця 90-х років, коли ГМО продукція почала глобально з’являтися на ринках, зародився й глобальний опозиційний рух проти цього. І головним відправним пунктом цих процесів можна вважати дослідження вченого шотландського університету – Rowett Research Institute – Арпада Пуштаї, який опублікував статтю в науковому журналі «The Lancet» з результатами годування щурів трансгенною картоплею (з впровадженим геном лектину проліска). Розтин щурів показав, що з організмом тварин відбулися суттєві негативні зміни. Пояснення, яке вчений підкреслив, таке: не сам ген лектину, не сам продукт, а безпосередньо той метод, яким цей ген було впроваджено, став причиною таких результатів, тобто безпосередньо сама генна інженерія. Звісно, це дало великий суспільний резонанс. Спочатку вченого звільнили, пізніше, імовірно після того, як на керівництво університету натиснули певні структури, було опубліковано ряд коментарів, які підтримали дослідження Пуштаї. Коротше кажучи, в самому соціальному процесі справа нечиста – гра тих комерційних структур, які виробляють та продають генетично модифіковані продукти і тих конкурентів, які з певних причин виступають проти них.

Проте, оскільки робота Арпада Пуштаї справила значний вплив на подальший розвиток сприйняття ГМО у світі, ми трохи детальніше на ній зупинимось.

Я ознайомилась з детальним розбором дослідження декількох авторитетних вчених, зокрема Руслани Радчук – наукового співробітника інституту рослинної генетики у Німеччині, яка дуже добре знається у всіх питаннях, що стосуються ГМО – рекомендую.

По-перше, відмітимо, що картопля, яка використовувалась у експерименті, не була комерціалізована. А по-друге, і головне: щоб довести, що негативний ефект відбувся саме від впровадженого гена, треба створити багато різних трансгенних ліній рослини з цим геном і проводити експеримент зі всіма. Чому? А тому, що треба виключити можливість мутації або так званого позиційного ефекту, що могло би відбутися при вбудованні чужорідної конструкції. Арпад Пуштаї (як і, наприклад, відомий доктор біологічних наук Ірина Єрмакова, яка годувала щурів генетично модифікованою соєю та спостерігала негативні наслідки від цього, що, знову ж таки, підлило анті-ГМО масла у вогонь громадськості) тільки одну лінію трансгенної картоплі. Тому висновки такого дослідження з точки зору біологічної грамотності не можна вважати коректними. Пояснення дуже коротке, але це не означає, що воно не значне. За ним стоїть ціла наукова історія, в яку при достатній зацікавленості можна поглибитись.

Безліч суперечок з приводу шкоди/не шкоди ГМ продуктів продовжується і наразі. У 2015 році стартував проект «Фактор ГМО» крупне міжнародне дослідження впливу ГМО та пестицидів, яке триватиме до 2018 року. Проводитися він буде на території Російської Федерації та Західної Європи. Наглядову Раду представляють троє вчених – від Росії, США та Італії, які позиціонують проект як нейтральний – поза інтересів ГМО виробництва або анті-ГМО руху. Наскільки це буде виправдано – покаже час.

Чи може бути однозначне «так» або «ні»?

І ось самий складний момент: таки визначитись з тим, чи є шкідливими ГМО для оточуючого середовища та для організму людини, чи ні. Як вже відмічалось, є безліч досліджень, які підтверджують одне, і безліч тих, які підтверджують друге.

Дійсно НАУКОВО обґрунтованих, об’єктивно, наскільки це можливо, написаних статей, які враховують багато точок зору та дають авторитетні посилання дуже мало. І цікавим є те, що саме затяті противники ГМО не мають фактичних доказів страшної шкідливості цих продуктів. Їх вислови побудовані цілком на емоціях, а за ними можна ховати будь-які міфи та легенди, в які неосвічений навіть у поверхневих областях біології народ охоче вірить: тільки декілька фраз: «трансгенний», «зміна генотипу», «Монсанто»… у доданні із пікантними заголовками, подібними до: «ГМО знищить все живе»; «Вживання ГМО продуктів призведе до народження дітей-мутантів»; «ГМО – біологічна зброя» – неминуче відкладаються на підсвідомості людини. І вона з почуттям гідності та задоволеності іде у магазин екологічно чистих продуктів, які не випадково є зараз такими популярними, і власники яких теж вкладають чимало ресурсів у поширення страшних казок про ГМО.

Ми ж не будемо робити поспішних висновків. Отже, розбираємо факти, які говорять проти ГМО (теж, звісно, в межах розумного) та їх спростування. Перше враження – насторожує протиприродне вторгнення в генотип організму та його змінення, що теоретично може призвести до непередбачуваних наслідків. Як відмічається в докладі Генерального Директорату Європейської комісії з науки та інформації, «Головний висновок, який випливає з зусиль більш ніж 130 науково-дослідних проектів, що охоплюють 25 років досліджень і проведених за участю більш ніж 500 незалежних дослідницьких груп, полягає в тому, що біотехнології і, зокрема, ГМО як такі не більш небезпечні, ніж, наприклад, традиційні технології селекції рослин». Віриться чи ні?

До речі, якщо вдуматись – візьмемо звичайну найпростішу селекцію: насіння висаджується, потім збираються плоди і з них відбираються ті, які найбільш влаштовують аграрія по певній ознаці. З цих плодів береться насіння і так, доки не настане необхідний результат. У наслідку кінцеві ознаки рослини змінюються – а чи не є це зміною на генному рівні, по суті, генетичною модифікацією?

Наступний значний аргумент опонентів ГМО – негативний ефект від них для здоров’я людини проявляється не відразу та є незворотнім. Знов-таки, конкретних випадків певних негативних змін в організмі людини, причина яких була б саме у вживанні продуктів ГМО, а не, наприклад, у неправильному харчуванні та режимі життя, курінні та вживанні алкоголю, недостатності руху, поганій екології, в решті решт – нема, не було такого доведено. Коректні, грамотні експерименти з тваринами теж таких результатів поки що не показали.

Слід також додати, що всі нововведені генетично модифіковані сорти ретельно перевіряються перед виходом на ринок, а, наприклад, картопля, яка у нас в Україні вирощується переважно на городах, на наявність зайвих пестицидів ніким не перевіряється. Але тут існує й інший бік питання: генетично модифіковані рослини, як вже було зазначено вище, є стійкими до хімічної обробки. Тому є можливість підвищити дозу для більш ефективної боротьби з бур’янами. Але цю дозу не можна використати за один раз, тому об’єм розділяється на декілька разів, один з яких, наприклад, при обробці сої, припадає на той момент, коли вже дозріли боби, що підвищує ризик попадання хімії в їжу. Це на замітку.

Потенційна небезпека ГМО продуктів також лежить в області ризику розвитку алергії. Відомий, наприклад, випадок, коли наприкінці 90-х компанія Pioneer Hi-Breed International, Inc створила сою з геном альбуміна з бразильського горіха, що підвищило її стійкість до певного гербіциду. Перш ніж продукт вийшов на ринок, вчені з університету у Небрасці провели ряд досліджень, в процесі яких виявився високий ризик алергенності цієї сої. В решті решт, вона так і не вийшла в світ. Але можливо, згідно теорії змови, це був спеціально продуманий хід, щоб відвести від себе підозру у виробництві небезпечних сортів рослин, щоб таки виробляти їх. Це ми, «прості смертні», поки ніяк не зможемо перевірити.

Знову ж таки, непідтвердженою є проблема шкоди ГМ рослин звичайним рослинам. Але не слід забувати, а, може, комусь слід дізнатись, що існує таке

поняття як міжвидовий бар’єр. Наприклад, пшениця (або будь-яка інша рослина) може схрещуватись тільки з іншою пшеницею або з її найближчими родичами. Крім того, сучасні рослини, які виводяться за допомогою селекції чи генної модифікації навряд чи зможуть вижити без допомоги людини, тому їх перетворення у якісь шкідливі бур’яни дуже малоймовірно.

Вважаю своїм зобов’язанням нагадати, що протягом всієї історії людства існувала тенденція неприйняття нових, прогресивних відкриттів. Наприклад, праця Едварда Дженера «Дослідження причин та дія коров’ячої віспи» Лондонське королівське суспільство та духовенство прийняло доволі скептично, і тільки поступово, після того, як вчений за свій рахунок надрукував свої спостереження, на нього звернули увагу. А від цієї хвороби до вакцини Дженера люди страждали багато століть. Ще один яскравий приклад – протистояння проти будівництва залізних доріг, коли воно тільки починалося.

Отже, мені вдалося тільки прочинити двері в питання генетично модифікованих організмів та надати корисні посилання. Але головна думка, яку я, підсумовуючи статтю, хочу донести до вас, читачі: істина не може бути у крайностях, вона не може мати протилежність. «ГМО – це завжди однозначно добре, воно цілком безпечно!» або «ГМО – це головна небезпека людства». Так само і в решті речей, не тільки в ГМО. Ми повинні кожен раз приймати нове рішення, враховуючи всі «за» і «проти», знаючи, що є можливість негативних наслідків. Звісно, так легше, коли існують абсолютне «добре» і абсолютне «погано». Але в реальному житті все не так.

Тетяна Бєлінська