Екологічна й органічна сертифікація: добровільно не можна обов’язково

367

У вересні 2013 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про виробництво і обіг органічної сільськогосподарської продукції та сировини», який визначив правові засади функціонування органічного ринку, а також заходи нагляду і контролю за такою діяльністю. У січні 2014 року цей Закон вступив у силу і є обов’язковим для усіх суб’єктів господарювання.

Крім цього, у 2014-му році закінчився термін добровільного застосування «Технічного регламенту про екологічне маркування», адаптованого до Регламенту Європарламенту та Ради ЄС 2009 66/2010/ЕС. Цими нормативно-правовими актами встановлюються вимоги для екологічної серти-фікаційної системи і маркування продукції у відповідності до міжнародного стандарту ISO 14024. Технічний регламент вводить заборону на використання екологічних декларацій (стверджень) відносно якісних характеристик продукції типу «екологічний», «екологічно чистий», «екологічно безпечний» та інших, не підтверджених шляхом сертифікації характеристик.

Закріплені на законодавчому рівні, і органічна, і екологічна сертифікаційні системи є добровільними. Але при цьому важливо розуміти, що вони не взаємовиключні та є різними за своїми вимогами до продукції, органів сертифікації та методів оцінювання.

Порівняльна характеристика органічноїі екологічної сертифікації продуктів харчування

Органічна сертифікація Екологічна сертифікація
Основна ціль Зменшення навантаження на довкілля, турбота про здоров’я споживача і здорова конкуренція
Стандарти Декілька систем стандартизації. У ЄС – Регламент Ради ЄС №834/2007. Окремо – національні системи США, Японії, а також близько 160 приватних систем сертифікації, акредитованих у міжнародній системі IOAS. Основні принципи і методи – міжнародний стандарт ISO 14024
Об’єкти стандартизації Продукція рослинного і тваринного походження, дикі рослини, аквакультура (сировина і продук-ти переробки) Продукти харчування (тобто про-дукти переробки)
Принципи оцінювання Від поля до прилавка: управління господарством, склад продукту. Аудит фермерських господарств і виробництва готової продукції. Від сировини до прилавка: показники безпеки сировини, показники енергетичної і екологічної ефективності виробництва, склад продукту, матеріали для упаковки, методи зберігання і транспортування. Аналіз протоколів випробувань і документації, підтверджуючої показники. Аудит виробництва проводиться при необхідності і за рішенням експертної комісії.
Основні обмеження Без використання (або з меншим використанням) синтетичних пестицидів, синтетичних міндобрив, регуляторів росту, штучних харчових барвників, а також без застосування ГМО.Корм для тварин без консерваторів та стимуляторів росту, збуджувачів апетиту, превентивного використання антибіотиків.

Безстресові умови утримання тварин.

Продукти переробки мають складати не менше 70% органіч-но сертифікованої сировини.

Заборонене рафінування, мінералізація та інші прийоми, які зменшують поживні властивості продукту.

Обмежений склад ароматизаторів та барвників ненатурального походження

Більш жорсткі відносно державних норм показники безпеки щодо забруднення сировини агрохімією, важкими металами та радіонуклідами.

Без застосування ГМО.

Заборонене застосування технологій переробки, які впливають на природну цінність сировини.

Встановлені показники результативності виробництва:

-енергоефективність ;

– емісії.

Заборонене застосування як складника 72 найменувань харчових добавок.

Встановлені додаткові вимоги в пакувальному матеріалі, упаковці, умовах транспортування і зберіганні готової продукції.

Об’єкти сертифікації Сировина: фермерське господарство

Готовий продукт: найменування і партія

Готовий продукт: найменування
Термін дії сертифікату 1 рік 3 роки з умовою щорічного нагляду за сертифікованою продукцією

Мотивація виробника

Екологічна сертифікація необхідна, перш за все, виробникам харчових продуктів, які прагнуть підтвердити покращені характеристики свого товару по впливу на довкілля і здоров’я людини, вийти на європейські ринки в категорії «екопродукт», застосувати міжнародну практику та інноваційні підходи для збільшення продаж.

[Екологічна сертифікація дає відповідь на запитання споживача щодо покращених характеристик товару відносно його впливу на стан здоров’я людини і довкілля. Підтвердження покраще-них показників безпеки і якості є основними конкурентними перевагами продукції на внутрішньому і міжнародному ринках].

Варто зазначити, що між споживачем і виробником на ринку екологічно сертифікованих продуктів харчування особливе значення відіграє торгівля. Станом на сьогодні багато торгових мереж в Україні та у цілому світі значно розширили асортимент екотоварів. У багатьох випадках цьому сприяє саме екологічне маркування.

Екологічна сертифікація харчової продукції проводиться на відповідність екологічним критеріям, які встановлюють додатково до державних норм, більш жорстким по відношенню до продуктів окремої категорії. Ці вимоги визначають покращені екологічні характеристики продукції з урахуванням всіх етапів її життєвого циклу.

Принципи розробки екологічних критеріїв

Як правило, екологічні критерії для сертифікації продукції розробляються шляхом гармонізації з міжнародними базовими екологічними критеріями міжнародної асоціації, яка об’єднує націона-льні та мультинаціональні екологічні сертифікаційні системи – Глобальної мережі екологічного маркування.

В Україні їх розробляє підкомітет «Оцінка життєвого циклу» національного технічного комітету стандартизації ТК 82 «Охорона навколишнього середовища», далі критерії погоджуються на Координаційній раді з екологічного маркування і вводяться в екологічну систему в форматі галузевого стандарту (СОУ).

Українська екологічна сертифікаційна система у відповідності до ISO 14024 має гармонізовані екологічні критерії на такі категорії харчових продуктів, як-от: вина, вода питна фасована, горілка і лікеро-горілчані напої, гриби, кава і каво замінники, квас, крупи, макаронні вироби, мед, овочі і продукти їх переробки, олія рослинна, пиво, пластівці зернові швидкого приготування, продукти переробки молока і м’яса, продукти харчові спеціальні дієтичні, рибна продукція, ракоподібні і молюски, сіль кухонна, спреди та тваринні суміші, фасована мінеральна вода, фрукти і продукти їх переробки, чай і чайні напої.

Кожному виду продукції відповідає окремий стандарт, який встановлює екологічні критерії. Як правило, вони містять більш жорсткі, ніж державні, норми щодо безпеки сировини, показники екологічної та енергетичної результативності технологічних процесів виробництва продукції, обмеження або виключення деяких найменувань харчових добавок, вимоги до упаковки. Екологічне маркування вказує, що продукт відповідає вимогам екологічної сертифікаційної системи.

[Екологічне маркування дозволяє ідентифікувати продукт з покращеними характеристиками відносно його впливу на довкілля і здоров’я людини]

Досвід багатьох компаній показує, що ефективне застосування результатів екологічної сертифікації та екологічного маркування в маркетинговій стратегії підприємства дозволить у рази збільшити продажі сертифікованої продукції.

Процедура екологічної сертифікації

1 етап. Для проходження екологічної сертифікації необхідно подати заявку та комплект докумен-тації встановленого зразка в орган екологічної сертифікації. Форма заявки та перелік необхідних документів розміщені на сайті www.ecolabel.org.ua в розділі «Подати заявку на сертифікацію». На основі заявки на сертифікацію проводиться попереднє оцінювання, а також визначення працеєм-ності та вартості сертифікаційних робіт.

2 етап. Формування експертної комісії, оцінювання протоколів лабораторних досліджень і документації, яка підтверджує відповідність заявленої продукції СОУ на дану продуктову категорію.

3 етап. Аналіз отриманих результатів та прийняття рішення про можливість видачі екологічного сертифікату.

4 етап. Видача сертифікату відповідності та висновку ліцензійного договору на право використання знаку екологічного маркування.

Екологічна сертифікація і маркування посилює експортний потенціал національного виробника.

Міжнародний стандарт ISO 14024, як і інші стандарти ISO, розглядаються Всесвітньою торгівельною організацією в якості кодексу встановленої практики і визначає принципи і правила для розвитку сертифікаційних систем, які дозволяють визначити переваги продукції. Відповідність стандарту дозволяє уніфікувати та гармонізувати підходи 28 екологічних сертифікаційних систем 60 країн світу, які об’єднані в міжнародну асоціацію – Глобальну мережу екологічного маркування. Український орган екологічної сертифікації входить до складу цієї асоціації та має міжнародну акредитацію.

Екологічна сертифікація та маркування, отримані в українському органі екологічної сертифіка-ції, признаються 28 сертифікаційними системами 60 країн світу, в тому числі ЄС, США, Росії та Японії.

Державний контроль грінвошінгу

Хоча в Україні діють чіткі правила використання екологічної сертифікації та маркування, нерідко виробники зловживають правами споживачів, наносячи на продукти хибні маркування. Товаровиробники і постачальники товарів інколи використовують екологічне маркування, яке не підт-верджена сертифікаційним органом або його можна неправильно зрозуміти. Це такі неперевірені надписи, як «екологічно чистий», «екологічно сприятливий», «не забруднюючий», «сприятливий для ґрунту», «зелений», «сприятливий для природи» та інші. Відповідно до вимог Технічного рег-ламенту з екологічного маркування, товаровиробникам та продавцям продукції такі декларації використовувати заборонено.

Як наголошує Валентин Безрукий, директор Центру експертиз «ТЕСТ», державні органи відповідають лише за безпеку продуктів, а ось такому критерію, як якість, приділяється недостатньо уваги – це залишається «на совісті» виробника. Користуючись прогалинами в законодавчій базі, деякі ви-робники донедавна вводили споживачів в оману, розміщуючи на етикетках такі самодекларації, як «натуральний» або «екологічно чистий». Однак за останні роки в Україні проведена значна робота щодо вдосконалення законодавства у галузі контролю безпеки та маркування продукції».

Державний контроль за належним застосуванням екологічного маркування повинна здійснювати Держспоживінспекція та її територіальні органи. Але, на жаль, на практиці такий контроль неефективний. Про це свідчить факт дослідження торгових мереж громадськими організаціями, що проводився у лютому-березні 2014 року. За результатами «рейдів», 70% продукції, позначеної мар-куванням «екологічний» або «органічний» не мали документального підтвердження цього, тобто відповідних сертифікатів. При цьому продавці такої продукції не мали уявлення, яким стандартам має відповідати маркована продукція і які документи мають відповідати її якостям.

Високий рівень зловживання екологічного маркування свідчить про те, що серед виробників зростає увага до переваг екологічно чистої та безпечної продукції, а також про ріст попиту на такі про-дукти серед споживачів. Проте, не завжди напис «екологічно чистий» свідчить про нечесність ви-робника. Поширення інформації до виробників про можливість провести екологічну сертифікацію міжнародного зразка, а до споживачів – про її ключові повідомлення – має стояти на порядку денному на шляху до європейських ринків.