ФГ «Євроінвест»: головне не кількість, а якість

364

Чи є фаталізм, чи є передбачуваність у житті? На це питання немає і, напевно, не може бути однозначної відповіді. Складається якась ситуація, і дивуєшся, думаєш: чи міг я ще рік або два тому назад собі уявити, що я буду саме тут знаходитись і саме цим займатись? Випадково це чи ні? Або якась справа не вдається, і даєш собі гарячу обіцянку, що вже ніколи більше не візьмешся за неї. Але доля таємничими, незбагненими шляхами все одно невблаганно приводить до цієї справи знов. Бо вона – і є доля.

В’ячеслав Анатолійович Боднар – директор фермерського господарства «Євроінвест», що розташоване у с. Міцівці Дунаєвецького району Хмельницької області – людина, долею, покликанням якої є сільське господарство. Таке тверде враження у мене склалося при нашому нещодавньому з ним знайомстві. Особливо, коли він розповів мені, як закладався фундамент діяльності підприємства з солідною назвою «Євроінвест».

– Взагалі я розпочинав свою аграрну справу у 2003 році, коли ми з моїм партнером організували господарство з площею посівів на 1500 га тут, у Дунаєвецькому районі, але в іншому селі. У нас був сильний, стрімкий старт, почали збирати непогані врожаї, не дивлячись на те, що техніку мали вітчизняну, а це по сенсу прирівнюється до не дуже потужної, як мінімум. Попрацювали два роки, а потім за певними причинами склалась така несприятлива ситуація, що довелось припинити цю діяльність. І тоді я вирішив: землею займатися більше не буду…

– І що Вас надихнуло знов повернутись на аграрне поприще?

– Що? (усміхається). Напевно, в першу чергу те, що я сам з села і не можу абстрагуватися від його сутності, якою є робота на землі, від його проблем. Якщо ними не займатись, держава забуде про село без найменших докорів сумління. А по-друге, якщо чесно, натхнення до нового етапу у моїй сільськогосподарській справі прийшло мені від… корів! Одного разу, коли ще існувало моє перше господарство, жінка з села привела до мене корову та попросила купити, бо їй потрібні були гроші, а твариною займатись вже не було сил. Я купив. Народила ця корова одне телятко, друге… І з тих пір я полюбив цих тварин, а десь всередині поселилося бажання відкрити тваринницьке господарство. Ось і збулося.

– Чи складно було вдруге розпочинати фермерську діяльність?

– Точно легше ніж в перший раз. Після такого цінного досвіду я вже мав змогу не робити багато попередніх помилок. Було декілька років перерви («Євроінвест» відкрився у 2010 році), я все переоцінив, набрався сил, удосконалились погляди. Зараз у нас в обробітку 1500 га, але така кількість землі досталась нам не одразу. Спочатку було 200 га, а потім поступово добрали. Теперішнє підприємство функціонує набагато краще, і техніку ми маємо нову, сучасну, потужну. Тож, відчуваємо себе впевнено.

 А розкажіть, будь ласка, В’ячеславе Анатолійовичу, детальніше про парк техніки.

– У нас у наявності є два New Holland – трактор і комбайн – їх ми придбали у ТОВ «Мінетех» – з цим підприємством ми плідно співпрацюємо з 2011 року. Наше молоде господарство вони вперше бачили, але довірились і кредитували нас. Також маємо сівалку Kverneland, комбайн John Deere – старий, але дуже якісний, ще працює. Наша гордість – силосозбиральний комбайн Krone – на Хмельниччині він єдиний! В тому році надавали на ньому послуги фермерам. На цей агрегат наразі плануємо придбати підбирач для сінажу.

Маємо сушарку для зерна. Тут, до речі, є цікава повчальна історія: на попередньому підприємстві, про яке я розказував, якось зібрали хороший врожай. Бог дав, бог взяв – пішли дощі, і наше зерно поплило в канави… Велика частка згнила. Ми нічим не могли зарадити, втратили тоді 50 т. А коли в «Євроінвесті» ще і 200 га не було, а вже стояла сушарка! Так нас навчило життя.

По техніці у нас у найближчих планах стоїть гостре питання – придбання обприскувача, бо зараз не маємо взагалі. Обмірковуємо різні варіанти, ще поки що не визначились з брендом.

 Окресліть, будь ласка, сферу рослинництва на господарстві.

– Сіємо ми озиму пшеницю, ярий ячмінь, ріпак, кукурудзу та сою – вона в нас поки що найбільш рентабельніша культура. Ще от вперше посіяли горох, бо маємо своє круп’яне обладнання, та квасолю – подивимось на результат. В тому році була у нас хороша врожайність: пшениці зібрали 100 ц/га, кукурудзи – 110 ц/га, ячменю 6 т/га, ріпаку 3,9 т/га, наразі також маємо хороший вид на врожай. Обробляємо землю на території Дунаєвецької сільської ради, і є наші посіві в цікавому місці, де сходяться дороги ще з трьох районів: Новоушицького, Ярмолинецького, Віньковецького. Найвіддаленіші посівні площі знаходяться за 20 км звідси, там росте пшениця. Хотіли б ще розширюватись, але вже немає куди – тут навкруги землі позабирав агропромисловий холдинг «Кернел» – от тобі і маєш.

Засоби захисту рослин та протруйники використовуємо тільки від провідних компаній, досить багато є від Bayer. Пробували використовувати дешеві, але ефект низький. Даємо також органіку під кукурудзу.

– А яке насіння використовуєте?

– Насіння у нас все закордонне. По сої – італійське прийшлось нам до вподоби, соя гарна. По іншим культурам – DuPont Pioneer, Monsanto та інші бренди. Пшениця німецького сорту Актер. Знаєте, я нещодавно був в Чехії, і мене вразила та здивувала їх пшениця. Товсті, сильні снопи, гарні колоски – як на підбор. Хоча в них і земля не дуже родюча, але високі технології довели до такого результату. І у нас на господарстві пшениця виглядає так само – якісне насіння та обробка народили в родючій землі.

– В’ячеславе Анатолійовичу, тепер дуже цікаво почути про тваринництво, яке Ви так любите… Яким чином починали будувати тваринницький комплекс, як він працює наразі?

– Коли ми зібрались засновувати «Євроінвест», тут у Міцівцях на нас чекало місце, яке поросло бур’янами, та приміщення у не просто в аварійному стані, а на останній стадії руйнування. Все відбудували. Худобу закупляли зі Словакії – голштинську породу, на СВК «Батьківщина» – племінне господарство високого рівня у Полтавській області – та з Чернівецького регіону придбали червоно-рябу і також невелику частку – у населення.

Напрямок у нас тільки молочний, поголів’я ВРХ – 500, з яких 200 дійних корів. Корови у дійних приміщеннях знаходиться на прив’язному утриманні. Добовий надій на одну голову зараз складає 17-18 л. Показники ніби не великі, але молоко у нас дуже якісне, збуваємо його у ПрАТ «Хмельницька маслосирбаза». В планах у нас було робити свою переробку, але поки що економічна нестабільність в Україні не дозволяє це здійснити. Тим не менш, маємо зараз м’ясопереробку – виробляємо ковбасні та м’ясні вироби під власною торговою маркою «Айріс». Є і своя торгівельна мережа відповідно.

Декілька років тому у наш район завітали інвестори з Китаю, які хотіли будувати дійне приміщення на 3000 голів. Ми були б дуже раді залученню таких інвестицій на нашому господарстві, але в них було нездійсненна для нас умова: викуплені 20 га землі.

 А чи рентабельним у Вас виходить зараз тваринництво?

– Як сказати… Фактично виходимо на нулі. Коли тільки починали, були хороші заробітки, а з тих пір ціна на молоко майже не зросла. Чого не скажеш про техніку, пальне та ветеринарні препарати.

– А ніколи не думали зайнятись ще й свинарством?

– Вже точно ні. Я декілька разів пробував заводити свиней, але з ними у мене не щастило. Мав мало свиней – на ринку була нормальна ціна на м’ясо, збільшив поголів’я – одразу ціна впала.

 І буду вже до кінця цікавою – а окрім сільського господарства у Вас є якійсь захоплення?

– Чесно кажучи, ні. Тільки аграрна справа. Я вже не можу уявити своє життя без того, чим зараз займаюсь. Напевно так відчувають себе всі люди, кому пощастило знайти істинне поприще для самореалізації.

В процесі нашої з ним бесіди В’ячеслав Анатолійович проводив мені екскурсію по своїх володіннях. Стиглі озимі, з середини яких ніби сонце світить, завмерли в очікуванні жнив… Соковито-зелені, високі, стрункі соя та кукурудза… Кріпкий, стійкий під палючим небом ріпак… І ситі, доглянуті тварини. Нема більше, що додавати, нема потреби прикрашати – є, так як є, і це прекрасно.

Тетяна Бєлінська