Обгрунтування відміни вакцинації проти класичної чуми свиней

791

М. П. Ситюк, кандидат ветеринарних наук, старший науковий співробітник

Інститут ветеринарної медицини НААНУ, м. Київ НААН України

Класична чума свиней (КЧС) – небезпечна висококонтагіозна вірусна хвороба до якої сприйнятливі усі вікові групи свиней і характеризується ензоотичними та епізоотичними спалахами, високою смертністю і займає провідне місце в переліку Міжнародного епізоотичного бюро (МЕБ) серед особливо небезпечних інфекційних захворювань.

Метою наших досліджень було розробити заходи по викоріненню збудника класичної чуми свиней з території України шляхом відміни профілактичної вакцинації.

Матеріали і методи досліджень. При розробці власної стратегії ерадикації КЧС з території України були використані дані міжнародного епізоотичного бюро (МЕБ) щодо визначення епізоотичної ситуації по даному захворюванню у світі. Детально опрацьовані різні літературні відомості щодо існуючих заходів викорінення з КЧС у різних державах світу. Враховуючи світовий досвід боротьби з КЧС, нами запропоновано проект програми по викоріненню класичної чуми свиней з території України, в основу якого покладено принцип поступової відміни профілактичної імунізації.

Результати досліджень та їхній аналіз

Починаючи з 1997 року, КЧС офіційно реєструвалася у 42 країнах світу: Аргентина, Австрія, Албанія, Болівія, Болгарія, Бельгія, Бенін, Беліз, Бразилія, Угорщина, Великобританія, Венесуела, Німеччина, Нідерланди, Гватемала, Домініканська республіка, Італія, Іспанія, Індонезія, Коста-ріка, Куба, Люксембург, Малайзія, Молдова, Маврикій, Норвегія, Нікарагуа, Руминія, Росія, Сальвадор, Словенія, Словаччина, Тайланд, Україна, Франція, Хорватія, Чехія, Швейцарія, Еквадор, Південна Корея, Південно-Африканська республіка, Японія.

Слід наголосити, що в Україні випадки КЧС реєструвалися серед диких кабанів у 2001, 2012, 2013, 2014, 2015 роках. Перебіг захворювання мав ензоотичний характер.

Співробітники НДЦ з вивчення КЧС займаються вивченням даної патології серед популяції диких свиней території України. За статистичними даними Державного комітету лісового господарства України, починаючи з 2001 по 2010 роки, кількість дикого кабана на території України щорічно збільшувалась, на разі його чисельність становить понад 65 тис. голів, що 1,8 разів перевищує його популяцію порівняно з 2001 роком. Найбільша кількість дикого кабана реєструється переважно в лісистих місцевостях, а саме в Житомирській, Рівненській, Київській, Чернігівській, Полтавській, Закарпатській, Волинській областях України. Найменша кількість кабана мешкає в переважно степовій зоні – Запорізька, Миколаївська, Херсонська та Тернопільській і Кіровоградській областях.

Співробітниками НДЦ з вивчення КЧС з 2000 року проводять моніторингові дослідження КЧС у популяції дикого кабана шляхом дослідження біологічного матеріалу (сироватки крові та шматочки органів) на наявність антитіл та антигену вірусу, використовуючи ряд діагностичних методів – ІФА, імунопероксидазний тест, МФА, ПЛР.

Загальний показник позитивних проб від числа досліджених за 14-ти річний період становив 10,2 %.

Щорічне виявлення серопозитивних до вірусу КЧС кабанів, дозволяє стверджувати про персистенцію та циркуляцію збудника в його популяції. Підтвердженням цього є виділення лабораторними методами антигену та РНК вірусу у патологічному матеріалі під час останніх випадків КЧС на території України. Відсутність клінічних проявів хвороби та видимих патологоанатомічних змін, на нашу думку, пов’язана саме з персистенцією низьковірулентного збудника в його популяції. Однак слід наголосити і про те, що виявлені в сироватках крові антитіла проти вірусу КЧС можуть мати поствакцинальне походження, оскільки власники, що утримують диких кабанів у вольєрах нерідко вдаються до їх імунізації проти даного захворювання.

Співробітниками НДЦ з вивчення КЧС неодноразово повідомляли та постійно наголошують про те, що та кількість щорічно досліджених диких кабанів все ж таки є вкрай низькою по відношенню до відстріляних тварин, а тому доречно було б, за підтримки Державних ветеринарної та фітосанітарної служби України і Державного комітету лісового господарства України, включити до вимог ліцензійного відстрілу диких свиней обов’язковий відбір матеріалу (шматочки органів) та сироваток крові кожного добутого трофею для подальших лабораторних і наукових досліджень. Подібні дослідження дикої фауни у країнах Європи досягають тисячних показників.

Щорічне виявлення серопозитивних до вірусу класичної чуми кабанів, зростання їх чисельності на території України, а також прояви КЧС у сусідніх державах спонукають проводити подальший розширений моніторинг популяції диких та домашніх свиней, шляхом виділення та ідентифікації ізолятів, вивчення їх біологічних властивостей, характеристики походження, створенням колекції штамів.

Стратегія і тактика ерадикації КЧС у світі

Слід зауважити, що стратегія боротьби з КЧС в країнах світу була і залишається різноманітною. Загалом у світі використовують дві системи боротьби з КЧС: жорстку – поголівний забій та альтернативну – поголівний забій та вакцинація (таблиця 1).

Таблиця 1. Системи протиепізоотичних заходів при КЧС у світі

Системи боротьби Ефективність Профілактичні заходи Вакцинація Заходи при появі КЧС Використовується Переваги Недоліки
Жорстка Найбільш ефективна Карантин при експорті, імпорті та переміщенні тварин серологічний моніторинг домашніх та диких свиней Заборонена Stamping out всього поголів’я США, деякі країни західної Європи (Англія, Нідерланди, Бельгія, Австрія) Дозволяє викорінити збудника та набути статус держави вільної від КЧС Найбільш витратна
Альтернативна Ефективна -//- Профілактична та вимушена вакцинація домашніх свиней Забій та профілактична вакцинація Країни СНД, Азії, латинської Америки Менш затратна. Збереженість свинопоголів’я Неможливість ерадикації збудника з території

Країни європейської спільноти (ЄС) з 1985 року відмовились від використання вакцин і ліквідують хворобу шляхом забою (stamping out) хворих і підозрюваних у захворюванні тварин неблагополучного пункту; деякі країни при ліквідації спалахів КЧС поряд з вимушеним забоєм застосовують тимчасову вакцинацію; інші держави (Росія, Молдова, Білорусь, а також Україна) проводять поголівну профілактичну вакцинацію свиней проти КЧС живими вакцинами, як основний засіб профілактики.

На сьогодні в Україні постійно виготовляються та застосовуються дві живі вірус вакцини проти КЧС: лапінізована АСВ, Сумської та Херсонської біофабрик та культуральна ЛК-М, виробництва Біо-Тест-Лабораторії. Співробітниками центру по КЧС ІВМ НААНУ в період 2001-2004 років була проведена порівняльна оцінка імунобіологічних властивостей вітчизняних вірусвакцин проти КЧС в умовах біофабричного виготовлення та контролю, а також з одночасним випробуванням їх в умовах господарств з різними технологіями ведення свинарства та різними схемами імунізації проти КЧС. За результатами проведених досліджень було встановлено, що оптимальним строком вакцинації молодняка свиней, котрі походять від імунних свиноматок слід вважати вік 70-80 днів. В цілому широке застосування живих вакцин проти класичної чуми із штаму “К” в неблагополучних по КЧС країнах, в тому числі і в Україні, дало позитивний результат в плані зниження напруженості епізоотичної ситуації, однак повної ліквідації захворювання не було досягнуто.

Аналізуючи світовий досвід боротьби з КЧС та літературні дані слід зауважити про наявність негативних явищ, котрі науково обґрунтовані при проведенні вакцинації свиней проти КЧС.

Недоліки вакцинації живими вакцинами проти КЧС та передумови її припинення

● Експериментально доказано, що збудник КЧС може зберігатися серед вакцинованого поголів’я без клінічних ознак захворювання, долати трансплацентарний бар’єр. Народжені від свиноматок-вірусоносіїв поросята є потенційним джерелом збудника інфекції.

● Вакцинація свиней в інкубаційному періоді захворювання перешкоджає ефективній ранній діагностиці та не запобігає вірусоносійству з подальшим інфікуванням поголів’я.

● За біологічними характеристиками усі штами вірусу КЧС, в тому числі і вакцинні, володіють імуносупресивними властивостями, що в подальшому може породжувати ряд проблем пов’язаних з підвищеною захворюваністю, зниженими приростами маси тіла, тощо.

● За допомогою серологічних тестів неможливо відрізнити вакцинованих свиней від інфікованних.

● Згідно вимог ЄС, країни, в яких використовуються живі вірусвакцини, не вважаються благополучними по цьому захворюванню та вільними від КЧС. Цей критерій був основою для країн європейського співтовариства, котрі відмовилися від вакцинації проти КЧС.

Необхідно зазначити, що оздоровлення свинопоголів’я ряду країн світу від КЧС здійснено у Данії – 1933, Ірландії 1956, Австралії – 1963, Канаді – 1964, Швейцарії – 1974, США – 1976 роках. Заключним етапом боротьби з КЧС в цих країнах було припинення вакцинації.

Оскільки орієнтири всебічного розвитку України спрямовані на розвинуті європейські держави з подальшою перспективою входження до складу Європейського Союзу, де серед численних вимог є припинення вакцинації проти КЧС ми пропонуємо власний проект “Державної цільової програми по викоріненню КЧС з території України”, котра неодноразово подавалася на розгляд до Державного комітету ветеринарної медицини.

В основу цієї програми покладено принцип поетапної відміни профілактичної вакцинації свиней проти КЧС з подальшим комплексом моніторингових серологічних та вірусологічних досліджень.

Коротко наводимо ключові заходи програми по викоріненню КЧС з території України.

Організаційні заходи:

  • Затвердити Державному комітету ветеринарної медицини України програму, щодо ерадикації КЧС з території України.
  • Довести до відома працівників Державної служби ветеринарної медицини районів та областей України програму та розробити місцеві плани робіт по її реалізації.
  • Заслуховувати звіти щодо виконання програми по кожній області.
  • Розробляти та доповнювати план робіт на наступні роки.
  • Співробітникам науково-дослідного центру з вивичення КЧС ІВМ НААНУ, за сприяння Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України, провести комплекс робіт: виїздів та епізоотологічного обстеження господарств; відбору біологічного матеріалу, сироваток крові; придбання наборів діагностикумів для серологічних та вірусологічних досліджень.
  • За сприяння Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України налагодити обов’язковий якісний відбір зразків біологічного матеріалу (сироваток крові та шматочки органів) від усіх добутих диких свиней в період полювання згідно вимог. Відбір матеріалу, доставку та дослідження включити до вартості ліцензійного відстрілу. Відновити надходження біологічного матеріалу до НДЦ з вивичення КЧС ІВМ НААН України.
  • Забезпечити економічно-обґрунтований порядок компенсації при вилученні та забої свиней у господарствах всіх форм власності.

Заходи у господарствах, де не проводиться профілактична вакцинація свиней проти КЧС:

  • Відмінити планову профілактичну вакцинацію свинопоголів’я проти КЧС:

* в господарствах і фермах, що мають статус племінних;

* у господарствах всіх форм власності з різними технологіями ведення свинарства, що мають відповідні засоби біобезпеки та біозахисту.

  • Комплектування свинопоголів’я дозволяється виключно з країн, благополучних по КЧС, та господарств в межах України, що не проводять вакцинацію проти КЧС або мають статус вільних господарств, з обов’язковим попереднім дослідженням завезенного свинопоголів’я на наявність антигену та антитіл до вірусу КЧС. При виявленні антитіл чи антигену вірусу КЧС поголівя забивається та переробляється згідно вимог ветсанекспертизи.
  • Племінний молодняк перед продажем в інші господарства та для ремонту власного стада поголівно досліджується на наявність антитіл до вірусу КЧС. Реалізуються тільки серонегативні тварини. Серопозитивні свині підлягають забою і досліджується на наявність вірусу КЧС.
  • Дозволити начальникам обласних управлінь ветеринарної медицини України за погодженням Державного комітету ветмедицини вносити корективи щодо припинення щеплень проти КЧС з урахуванням місцевої епізоотичної ситуації та за результатами серологічних і вірусологічних досліджень свинопоголів’я
  • Статус господарств, вільних від КЧС надається в тому разі, коли основне поголів‘я, що імунізувалося, буде замінено ремонтним, котре при триразовому дослідженні біологічного матеріалу буде негативним за результатами серологічного та вірусологічного контролю протягом року.
  • Статус районів, областей, вільних від КЧС надається після негативних результатів серологічних та вірусологічних досліджень поголів’я свійських і диких свиней всіх господарств району або області.

Заходи у господарствах, де проводиться тимчасова вакцинація свиней проти КЧС:

  • У відгодівельних господарствах, що комплектуються збірним поголів’ям та господарствах розташованих поблизу м’ясокомбінатів, утильзаводів, магістральних автошляхах, залізничних станцій, морських і річкових портів до повної санації зони.
  • У господарствах різних форм власності з різними технологіями ведення свинарства, що не відповідають вимогам біобезпеки.

* Вакцинація продовжується до врахування вимог по біобезпеці.

* Імунізація свиней проти КЧС припиняється при відсутності антигену вірусу серед поголів’я з триразовим дослідженням біологічного матеріалу протягом року.

* При виявленні вірусу КЧС проводиться його ідентифікація (вакцинний штам чи польовий ізолят). При наявності вакцинного вірусу свиней не вакцинують, а при виявленні польового вірусу вакцинацію продовжують до одержання негативних вірусологічних результатів.

* Реалізація поголів’я під час вакцинації в господарстві виключно на забій.

* При закупівлі племінного молодняку з господарств, де не проводиться вакцинація проти КЧС, в господарствах, де проводиться щеплення проти КЧС, завезений молодняк вакцинується при карантинуванні.

  • Статус господарств, вільних від КЧС, надається в тому разі, коли основне поголів‘я, що імунізувалося, буде замінено ремонтним, котре при триразовому дослідженні біологічного матеріалу буде негативним за результатами серологічного та вірусологічного контролю протягом року.
  • Статус районів, областей, вільних від КЧС, надається після негативних результатів серологічних та вірусологічних досліджень поголів’я свійських і диких свиней всіх господарств району або області.

Профілактичні та діагностичні дослідження:

  • Стежити за епізоотичною ситуацією відносно КЧС в закордонних державах.

* Вивчення епізоотологічних даних, інформація МЕБ, публікації, тощо.

  • Здійснення контролю за ринковими переміщеннями свиней і продуктів їх переробки в межах району, області, країни та міждержавних перевезень.

* Контроль за необхідними ветеринарними документами.

  • Заборона згодовування боєнських відходів та продуктів м’ясокомбінатів у всіх свиногосподарствах.

* Контроль документів, актів на знезараження тощо.

* Кухонні відходи використовуються тільки після належної термічної обробки.

  • Лабораторні дослідження біологічного матеріалу (фрагменти органів та сироватки крові) проводити згідно затверджених МЕБ методів досліджень (імуноферментний, імунофлюоресцентний, полімеразної ланцюгової реакції).

* Використання тест-систем, котрі були випробувані і валідовані у провідних сертифікованих лабораторіях.

  • Дослідження диких кабанів на КЧС по всій території України

* Щорічно подавати пропозиції щодо необхідної кількості проб сироваток крові та патологічного матеріалу для досліджень. При розподілі ліцензії на відстріл диких кабанів, останні надавати тим мисливським угіддям, котрі не ввійшли до моніторингових досліджень на КЧС у минулі роки, та зонам, де постійно виявляються серопозитивні до КЧС дикі свині.

* Скласти та довести до відома фахівців ветеринарної медицини районів та областей перелік вимог щодо характеристики добутих диких кабанів при направленні біологічного матеріалу на дослідження.

  • Епізоотологічний нагляд, відбір та дослідження біологічного матеріалу від диких кабанів.

* Проводити обов’язковий відбір матеріалу (шматочки органів) і сироваток крові від кожного добутого трофею з участю фахівців ветеринарної медицини та направляти до Науково-дослідного центру з вивичення КЧС ІВМ НААНУ та ДНДІЛДВСЕ.

* На наявність антитіл до ВКЧС досліджуються всі добуті кабани.

* В угіддях з стаціонарною серопозитивністю відбирається біоматеріал від усіх відстріляних кабанів для дослідження на антиген.

* Найбільш оптимально-результативним періодом року для лабораторних досліджень диких кабанів є зимовий сезон полювання.

  • У вільних по КЧС зонах (райони та області).

* Проводити раз на рік моніторингові дослідження диких та домашніх свиней щодо наявності специфічних антитіл та персистенції вірусу КЧС.

Заходи при появі КЧС на території України:

  • При появі захворювання при підтвердженні діагнозу КЧС на господарство накладається карантин з проведенням всіх необхідних заходів згідно пунктів діючої інструкції.
  • На території зон спостереження здійснюється обов’язковий діагностичний відстріл диких кабанів для дослідження наявності специфічних антитіл та антигену вірусу КЧС. Аналогічні дослідження проводяться серед поголів’я домашніх свиней. При позитивних результатах серологічних і вірусологічних досліджень поголів’я свиней підлягає забою.
  • Зняття карантину проводиться через 40 діб після останнього випадку захворювання та забою і при умові негативних результатів досліджень свиней щодо вірусу КЧС.
  • Визначення територій, свинопоголів’я яких належить вакцинації проти КЧС.

* Визначення загрозливих зон по КЧС та проведення вимушеної вакцинації розглядається Державною надзвичайною протиепізоотичною комісією, котра щорічно визначає резерв вакцини проти класичної чуми свиней.