Гіркота та солодкість українського цукру

324
Бувають такі багатогранні явища, в існуванні яких беруть участь ряд складних аспектів, що часто можуть навіть суперечити один одному. Але завжди в цих явищах існує річ, яка від коріння їх підтримує, і зазвичай, вона пов’язана з любов’ю та цікавістю людей до певної справи – не дивлячись ні на які складності. Взяти, наприклад, цукрову галузь України: великий потенціал, перспективи, високоякісний насіннєвий матеріал, техніка, добра врожайність – і всьому цьому доводиться реалізовуватись в атмосфері внутрішнього економічного дисбалансу, який особливо тяжко відображається на цукровій галузі, та інших несприятливих факторів. Тим не менш, цукор в Україні виробляється, аграрії ще не втратили віру в нього. В цій статті піде мова про ТОВ «Агропартнер 1», що на Хмельниччині, в структуру якого входить легендарний Красилівський цукровий завод (чого він тільки вже не бачив – хіба поточну кризу не переживе?). Ми завітали сюди разом із менеджером ТОВ «Агроскоп Інтернешнл» – Олегом Литвиним. Ця компанія є дистриб’ютором провідного, відомого у всьому світі бельгійського виробника насіння гібридів цукрових буряків Sesvanderhave, яке, власне, успішно використовується у ТОВ «Агропартнер 1» для вирощування коренеплодів та виробництва цукру.
Нашими співрозмовниками були: директор підприємства Володимир Олексійович Федченко та головний агроном Володимир Миколайович Хельменко, які поділилися з нами своїми успіхами та проблемами в сучасних умовах вирощування буряків та виробництва цукру у ТОВ «Агропартнер 1».
– Володимире Миколайовичу, розкажіть, будь ласка, які гібриди цукрових буряків вирощуєте, які особливості Вашого агрономічного підходу до них?
– Площі посівів цукрових буряків у нашому господарстві становлять 2000 га. Експериментів ми не проводимо, вирощуємо тільки перевірене. В першу чергу цукрові буряки повинні забезпечувати високу врожайність коренеплодів з доброю цукристістю. Завдяки високоякісній генетиці такі вимоги забезпечують гібриди Плутон та Коала від компанії Sesvanderhave, які займають значні площі у нашому господарстві. В нинішньому році особливо добре виправдовує себе гібрид Плутон, який наразі збираємо. Він характеризується найбільшою врожайністю коренеплодів серед інших гібридів, яка дуже задовільна для посушливого сезону – 500 ц/га. Поряд з цим погодні умови вегетаційного періоду дуже різняться за роками, тому ми ніколи не орієнтуємось тільки на один гібрид, адже кожен з них реалізує свій біологічний потенціал по-різному.
– Які корективи у Вашу роботу вносить специфіка місцевості?
– Частина посівів цукрових буряків у господарстві знаходиться на горбистій місцевості з кутом нахилу 30°, що спричиняє великі втрати, але все одно вирощуємо буряки. В нашому регіоні часто дують сильні західні вітри, а в цьому році була велика пилова буря, яка завдала шкоди багатьом культурам. Особливо відчутно це відбилося на посівах цукрових буряків. Стояло питання навіть про пересів 200 га цієї культури. Такої руйнівної стихії не було останніх років 40-50… Поряд з цим посуха залишила свої негативні наслідки, як і по всіх господарствах західної України.
– А чи можна якимось чином, хоча б частково підготуватись до таких негараздів?
– Від усього себе не застрахуєш. Поставити зрошувальні системи на всі поля у нас можливості, звісно, немає. Але застосовувати технології вологозберігання можливість є, і ми її використовуємо. Вносимо певні корективи в обробіток ґрунту. Для того, щоб ці процеси здійснювати грамотно, робимо аналіз ґрунту. У нашому господарстві чорноземи, багато з яких є реградованими. (Володимир Миколайович зазначає, що робота Кам’янець-Подільської лабораторії їх не дуже задовольняє, на що Олег Несторович повідомляє, що нещодавно такі послуги надає компанія «Агроскоп Інтернешнл». Тож, завдяки нашому відкритому спілкуванню народилася перспектива нового напрямку співпраці цих двох підприємств).
– Яким є технічне забезпечення Вашого підприємства?
– Техніка сучасна, закордонна, вищого класу. Трактори CLAAS, причіпна LEMKEN та інша.
Володимир Олексійович додає:
– Потрібно також відзначити проблемний момент: вона створюється не для наших ґрунтів і з чорноземом ідеально не поєднується. Та це тема іншої розмови. Ефективнішої альтернативи не існує, і добре, що ми маємо змогу працювати на таких якісних, потужних машинах. В поточному році в ТОВ «Агропартнер 1» розпочала діяти нова велика технічна майстерня, де всі агрегати зберігаються, обслуговуються та ремонтується на належному рівні. Для цього в наявності є все необхідне обладнання.
– Володимире Олексійовичу, якщо використання імпортних технологій та сільськогосподарської техніки на наших теренах є доцільним, то ідея про придбання цукру закордоном, при вітчизняному потенціалі його виробництва, є зовсім безглуздою. Втім, цукрова галузь в Україні, хоч і працює, але вполовину від можливого, і знаходиться в тяжкому стані, ледве не в занепаді. З огляду на це, які Ви бачите перспективи розвитку Красилівського цукрового заводу?
– Ніяких. Виробництво цукру не є рентабельним. Неможливо на 10%-й рентабельності нормально працювати та зробити великий капітальний ремонт заводу. Водночас у такому ремонті, можливо, немає сенсу, доцільніше будувати новий. Цей завод є нашою соціальною програмою, адже 400 людей, які є спеціалістами з багаторічним стажем отримують роботу. Совість не дозволить їх вигнати. В аналогічній ситуації на межі виживання знаходиться більшість цукрових заводів в Україні.
– А чи можна оптимізувати виробництво, щоб зменшити витрати?
– Так. Наприклад, знизити ціну на газ та вугілля… Насправді більшість процесів нам не підконтрольні. Звісно, на заводі ми щорічно робимо ремонт, оптимізуємо виробництво, щоб зменшити витрати, але це все не фундаментально. Та й сам завод працює наразі на максимальній потужності. Справжні позитивні зміни можливі тільки за підтримки держави. А ми витрачаємо кошти на податки і плюс до того маємо повністю забезпечувати соціальну сферу села, робити ремонт доріг – хіба то не справа нашого уряду? Тому питання про допомогу для заводу вже не ставиться, хоча б не заважали! Саме про це і треба Вам писати.
Ще один аспект, через який ми зазнаємо втрат – логістичний. В Україні немає компаній, які б професійно займались перевезенням буряків. Здебільшого такі послуги надають нестабільні приватні підприємці.
– Яка наразі потужність Вашого цукрового заводу? Чи є можливість збільшити її?
– Потужність заводу невелика – 1700 т/добу переробки буряку, яким ми повністю себе забезпечуємо, додатково не купуємо. Маємо намір збільшити потужність до 2000 т/добу, звісно за умови достатньої кількості коштів. Таким чином скоротиться час роботи заводу з трьох місяців до двох. Вихід цукру з тонни коренеплодів в цьому році складає 13,5-14,0 %. Сировина дуже якісна і переробляється за звичними для нашої території стандартами, що сприяє отриманню цукру високої категорії. Наш цукор дуже солодкий на відміну від європейського, який дрібний, як пудра, та має низьку солодкість. На внутрішньому ринку на цукор нашого заводу великий попит, зі збутом проблем немає.
– Тож, перспективи все ж таки є?
– Перспективи у нас в головах і ми прагнемо за допомогою найліпших ресурсів, до яких маємо доступ, реалізувати наші ідеали – такою є участь сучасного аграрія.
Спілкувалась Тетяна Бєлінська