Творець української ботанічної номенклатури

236

У листопаді виповнилося 140 років із дня народження видатного уродженця Тернопілля, ботаніка, природознавця, одного з творців української наукової термінології, автора перших у Галичині природознавчих шкільних підручників українською мовою Миколи Ілліча Мельника.

Народився майбутній науковець 20 листопада 1875 р. в с. Довжанка, що біля Тернополя у селянській родині. Батько — Ілько, мама — Марія з родини Садовських. Визначальний вплив на виховання хлопця мав його дядько Володимир (Домет) Садовський, який був греко-католицьким священиком у Відні, Перемишлі і Львові, викладав літургію у Львівській Духовній семінарії, був автором статтей та рецензій на музичні теми. Другим дядьком молодого хлопця був Омелян Садовський, здібний фізик і винахідник, котрий викладав математику, фізику у Тернопільській гімназії. За цими талановитими родичами і тягнувся кмітливий небіж.

Навчався Микола Мельник спочатку в сільській школі, потім в українській гімназії в Тернополі. Після її закінчення один рік служив в австрійській армії. У 1899 р. вступає до Віденського університету на природничий відділ філософського факультету, який закінчує на відмінно. Найбільше його цікавили такі дисципліни як мінералогія, геологія, а ще ботаніка та зоологія. Ботаніку студіював у відомого австрійського ботаніка, члена-кореспондента Російської Академії наук, а згодом почесного члена Академії наук СРСР Ріхарда фон Веттштайна.

За роки навчання в університеті став активним членом віденського культурологічного товариства українських студентів «Січ». Після університету Микола Мельник працював спершу в Перемишлянській польській гімназії, водночас викладаючи природознавство в Українському інституті для благородних дівчат. З 1906 р. викладав у філії Української Академічної гімназії у Львові. В час літніх канікул був учасником антропо-етнографічних експедицій під керівництвом Федора Вовка. Невдовзі Микола Мельник написав працю з мінералогії «Методи визначення породотворчих мінералів», яку подав до Львівського університету на здобуття вченого ступеня доктора наук.

Але розпочалась Перша Світова війна — і всі наукові плани вченого руйнуються. Його мобілізують до австрійської армії. Згодом він потрапляє у полон, опиняється і працює як полонений у Симбірську, Уфі, Челябінську. Після війни Микола Мельник повертається до Львова, до улюбленої педагогічної праці. Він поновлюється на роботі у філії Академічної гімназії, що мала репутацію найкращої української школи. Тут працював до 1935 р., обстоюючи права на освіту рідною мовою. Це, зрештою, і призвело до того, що польські чиновники, як тільки Миколі Мельнику виповнилося шістдесят років, відправили його на пенсію.

В цей період вчений бере активну участь у навчальному процесі Українського таємного університету, де викладає мінералогію, геологію та ботаніку на природничо-математичному відадлі філософського факультету. З 1939 р. працює у старших класах середньої школи, а під час німецької окупації — фітопатологом на станції захисту рослин.

Після закінчення Другої Світової війни Микола Мельник викладає у Львівському університеті на кафедрі нижчих рослин. У 1948 р. йому було присвоєно звання доцента, а через рік він став завідувачем кафедри ботаніки і дендрології у Львівському лісотехнічному інституті.

Микола Мельник самовіддано займався шкільництвом, опікувався українськими гімназіями, активно працював у товаристві «Просвіта», за що був нагороджений грамотою. Досконало володів латинською, англійською, німецькою, французькою, польською та російською мовами.

Від початку своєї наукової діяльності вчений багато працював над створенням підручників для середніх шкіл. Так, у 1911 р. він видав книгу «Мінералогія і геологія», переробив підручник із зоології. У 1938 р. виходить його книга «Ботаніка», що відрізняється від попередніх шкільних підручників саме формою подання матеріалу з анатомії і фізіології рослин, геоботаніки, описом лабораторних робіт.

Вагомою була й подвижницька праця Миколи Мельника в Науковому Товаристві імені Т. Шевченка, членом якого він був з 1909 р., дійсним членом обраний у 1920 р. «за заслуги розвитку науки і освіти». Завдяки заснуванню фізіографічної комісії при НТШ, а також старанням і пожертвам багатьох учених, у 1927 р. у Львові було створено окремий Природничий музей при НТШ. В цьому велика заслуга вченого-подвижника Миколи Мельника. Адже це він закликав на II з’їзді українських природознавців і лікарів у 1927 р. у Львові до участі у систематичному дослідженні природи України та всебічному представленні її у музеї. Там науковець керував діяльністю лабораторії з мінералогії та геології, а згодом і ботаніки.

З 1925 р. Микола Мельник бере безпосередню участь у виданні «Збірника фізіографічної комісії» — першого західноукраїнського спеціалізованого часопису з природознавства, є його незмінним редактором. Пише ґрунтовні наукові статті з історії науки, праці про наукову діяльність галицьких ботаніків Гербіха та Волощака, одночасно працює співредактором «Збірника математично-природописно-лікарської секції НТШ».

Микола Мельник у цей час активно працює над складанням таких фундаментальних видань НТШ, як «Атлас України й сумежних земель» (1937 р.) та «Географія українських та сумежних земель» за редакцією Володимира Кубійовича. У них Миколі Іллічу належать розділи про рослинність України. Вчений пише брошуру «Фізіографічна робота на теренах Західної України (Східної Галичини)».

Професор Микола Мельник був ще і знаменитим ботаніком. Він мав у своєму науковому доробку унікальне монографічне дослідження «Українська номенклатура вищих рослин», видана у 1922 р. в Збірнику НТШ, том 22. Ця фундаментальна праця була результатом багаторічної діяльності вченого, першим такого роду зведенням, що містило всі відомі народні назви рослин. Микола Мельник підсумував все, що було зроблено у цьому напрямку попередніми вченими, такими як Іван Верхратський, Микола Анненков, Володимир Шухевич, Опанас Рогович, а також провів власні етноботанічні дослідження.

Також вчений розробив повну систему наукового найменування всіх поширених у нас рослин — понад двох тисяч видів. Микола Ілліч є автором багатьох наукових назв, він вдосконалив низку назв, попередньо запропонованих Іваном Верхратським. Його словник став першим повним зведенням української ботанічної номенклатури.

Професор Мельник розвинув вивчення природничих наук аж до рівня вищої школи, а своєю науковою та організаційною роботою спричинився до того, що Наукове Товариство ім. Т. Шевченка стало відігравати роль першої української академії наук і за своєю структурою та обсягом роботи відповідало тогочасним європейським академіям.

Помер Микола Мельник б серпня 1955 р., не доживши кількох місяців до 80-річного віку. Похований на Личаківському цвинтарі у Львові, неподалік від могили Івана Франка.