Від простішого плуга до сучасних машин: історія механізації сільського господарства (частина І)

359

Перші системи землеробства

Вже більше кількох тисячоліть людина використовує плуг, який протягом цього часу постійно вдосконалювався. Почалося все із звичайної дерев’яної рогулі, яку людина використала для рихлення ґрунту, щоб дістати їстівне коріння. Вирізали з твердих порід деревини з достатньою товщиною. Тож, від дерев’яної рогулі бере свій початок сучасний плуг. Згодом люди перетворили рогулю на клин, і вже у IV тисячолітті до нашої ери він став основним засобом для оранки.

Технології обробки землі, тогочасні знаряддя праці залежали від природних, територіальних та рельєфних умов. Так, у південних, степових районах склалася перелогова, у північних районах – підсічно-вогнева система землеробства. Перехід від обох систем до парової системи обробітку ґрунту був безперечним прогресом в землеробстві, при цьому набагато збільшувалися посівні площі, продуктивніше використовувалася рілля. Таким чином, природні та економічні умови впливали на системи землеробства. Вони ж, у свою чергу, вимагали зміну конструкцій землеробських знарядь.

У період становлення Київської Русі основним орним знаряддям було рало, що являло собою обрізок дубового або грабового дерева з загостреним на кінці суком – власне, робочим органом – й ручкою-держака. Більш досконале рало мало дві ручки. З часом на загострений сук стали насаджувати залізний наконечник – наральник з невеликою трикутної лопаттю. Це полегшувало роботу, але і в такому вигляді рало могло тільки прорізати дерновий шар грунту і лише кілька розпушують його. Тим часом при розорювання цілинних і перелогових земель необхідно було підрізати пласт і по можливості його перевертати. Цього в якійсь мірі домоглися тим, що лопать наральник стали робити більш широкої і ставити її з деяким нахилом в бік, а не строго вертикально. Поява подібного наральника було важливим технічним нововведенням в середньовічній Русі. З часом він перетворився в леміш.

Слідом за наральником хлібороби створили пристрій для відвалу пласта у вигляді дерев’яної дошки, а потім чересло – масивний ніж, який відрізав шар землі.

Наукова революція

Протягом тривалого часу виникала потреба в великій кількості продуктів харчування, що стало основною причиною для винайдення парової машини в XVII. Це дозволило замінити кінську тягу на машинну та застосовувати декілька плугів одночасно. Продуктивність оранки землі паровою машиною із застосуванням балансирних плугів досягло 0,25 га за годину при глибині обробітку 30 сантиметрів.

Накопичений досвід з внесення змін у конструкцію плуга та їх практичного застосування дозволило конструкторам сільськогосподарської техніки ще більше вдосконалити його форму, перейшовши від принципу поступового його руху до обертального. Так само почали створюватися нові робочі органи та інше. Зокрема французи Гібальд та Тенар у 1850 році закріпили робочі органи плуга на обертаючому барабані — продуктивність орання склала 0,1 га за годину. Англієць Дербі у 1865 році використав механічну лопату, що дозволило зробити продуктивність праці 0,5 га за годину. Єгиптянин Бегос Нубар Паша у 1865—1870 роках започаткував використання фрези для обробки ґрунту, і це дало 0,2 га за годину продуктивності.

З появою двигуна внутрішнього згорання в 1887 р. для сільського господарства стало великим відкриттям, це дало можливість змінити розміри самої машини та зменшити тиск на ґрунт.

У 1892 р. Джон Фроєліч з Айови вирішив випробувати потужність двигуна, встановивши бензиновий двигун на шасі Робінсона та набудувавши його для використання механізму як молотильний апарат для збору урожаю. Трактор Фроєліча є попередником трактора Ватерлоо, який з’явився пізніше та є першим успішним відомим трактором, що працює на бензині.

Машина Фроєліча породила лінію по удосконаленню бензинових двигунів і, кінець кінцем, відомий винахідник Джон Дір створив двоциліндровий двигун.

Початок ХХ ст. Масове виробництво тракторів

На підприємстві Генрі Форда під керівництвом головного інженера Джозефа Галамба вперше було почато виробництво тракторів з бензиновим двигуном. Назва “трактор” не використовувалася, і він називався “автомобільний плуг”. Ці трактори інтенсивно використовувалися в сільському господарстві.

З 1901 фірма «Харт-Парр» (Hart-Parr) у США випустила перші колісні трактори із двигунами внутрішнього згоряння. Починаючи з 1912 у США, фірмою «Холт» (Holt), а пізніше в Німеччині фірмою «Вандерер-Дорнер» (Wanderer-Dorner) і в інших країнах починають вироблятись трактори на гусеничному ходу.

Перші трактори в СРСР випущені в 1923 р. («Фордзон-Путиловець»). З 1930 в СРСР налагоджено масове виробництво тракторів, що дало можливість в 1932 відмовитися від їхнього імпорту.

Важливість тракторів для країни була усвідомлена тільки Радянським урядом після 1917 року, виділивши гроші на будівництво тракторів у важкі для країни роки інтервенції. Починаючи з 1918 р., за вказівкою В.І. Леніна здійснюється підготовка виробництва для випуску тракторів. У 1919 р. винахідник Я.В. Мамин створив трактор «Гном» з нафтовим двигуном потужністю 11,8 кВт. Виробництво тракторів було настільки важливим, що був виданий Декрет Ради Народних Комісарів від 1 квітня 1921 р. про визнання сільськогосподарського машинобудування справою надзвичайної державної важливості. У 1922 р. починають випускатися трактори «Коломенець-1» конструкції Є.Д. Львова. У 1922-1923 роках створюється трактор «Запорожець» під керівництвом інженера Л. А. Унгера. У 1924 році почав випускатися трактор «Комунар» на Харківському паровозобудівному заводі. У 1924 р. також налагоджується виробництво тракторів «Карлик» конструкції Я. В. Мамина з двигуном потужністю 8,8 кВт (12 к.с), у двох варіантах: трактор «Карлик-1» (триколісний, з одного передачею вперед, зі швидкістю руху 3-4 км/год) і «Карлик-2» (чотириколісний, з однією передачею і реверсом). З 1924 по 1932 рр. ленінградський завод «Червоний путиловець» опанував та випустив близько 50 тис. тракторів «Фордзон-Путиловець», а потім з 1934 р. на цьому заводі став випускатися трактор “Універсал” з гасовим двигуном і металевими колесами. «Універсал» був першим вітчизняним трактором, що експортувалися за кордон.

«Гном», «Коломенець-1», «Карлик», «Запорожець», «Комунар» – перші радянські трактори. Вони випускалися відносно невеликими партіями, але завдяки їм з’явилися перші кадри тракторобудівників і по праву увійшли в історію вітчизняного тракторобудування.

Перші радянські спеціалізовані тракторні заводи

Подальший розвиток країни вимагало будівництва великих спеціалізованих тракторних заводів. Були побудовані: Сталінградський тракторний завод у 1930 р. (випускав трактори СТЗ-15/30), Харківський тракторний завод у 1931 р. (випускав трактори ХТЗ, подібні тракторів СТЗ), Челябінський тракторний завод у 1933 р. (випускав гусеничні трактори З-60). За десять передвоєнних років вітчизняна промисловість виробила для сільського господарства близько 700 тис. тракторів. Загальний випуск вітчизняних тракторів склав 40% їх світового виробництва. Завдяки цим успіхам планового розвитку економіки – відстале, роздрібнене вітчизняне сільське господарство перетворилося на велике механізоване.

У роки Великої Вітчизняної війни побудований Алтайський тракторний завод, а в повоєнні роки – заводи в Мінську, Володимирі, Липецьку, Кишиневі, Ташкенті, Павлодарі.

Продовження читайте у журналі “АгроЕліта” № 1 (2016)