«Якщо є спільна думка та інтерес – буде відповідний результат»

519

Похмурого лютневого дня я завітала в агрофірму «Лугове», що в Бродівському районі Львівської області. Мене зустрів привітний керівник цього сільськогосподарського підприємства Роман Васильович Папроцький, запропонувавши оглядову екскурсію територією. Оскільки земельний банк ПП «Лугове» становить майже 5000 га, то мандрувати довелося кількома районами Львівщини.

Найперше ми прибули в с. Лугове на тваринницьку ферму, де утримують велику рогату худобу. Тут головний зоотехнік і ветлікар господарства Василь Гладиш детальніше розповів про корів: «У нас невелика ферма, загалом 300 голів породи українська чорно-ряба, яку ми покращуємо голштинами. Дійного стада 180-200 корів. Бички збуваємо вагою 50-60 кг іншим господарствам, що займаються відгодівлею. В майбутньому, коли відремонтуємо приміщення, плануємо і самі займатися відгодівлею. Телички залишаються в нас на розширення та поновлення стада. Тварин утримуємо прив’язним способом. Доїння в нас дворазове, продуктивність – 5 000 л. В середньому отримуємо 18 л молока на корову, при жирності 3,6-3,8%. Збуваємо його різним підприємствам, в залежності від їх платоспроможності. Зараз даємо на ТОВ «Білогір’ямолокопродукт». Стадо обслуговує 5 доярок. Корми у нас власного виробництва, також використовуємо добавки».

Наступна наша зупинка – с. Підгірці, де утримують коней. При в’їзді на територію ще здалека видно табун, що перебуває на вигулі. Відтак, Роман Васильович привів мене у приміщення, де розташовані окремі бокси для коней. Детальніше про конярство розповіла справжній професіонал своєї справи, жінка, яка дуже любить цих тварин і вміє приборкувати найноровливіших із них, Ірина Бойко: «Ми маємо табун із 25 коней породи українська верхова. Вона є відносно новою, зареєстрованою у 90-х роках минулого століття, нараховує сім ліній, дванадцять родин. Екстер’єр коней відзначається гармонійною будовою тіла, голова пропорційна з прямим профілем, довга, високо поставлена шия, глибокі й широкі груди, пряма спина, довгий, добре обмускулений круп, міцні кінцівки. Основні масті — ворона, каракова, гніда. Ця порода відрізняється тим, що вона є якісною, легко тренованою та слухняною, придатна для всіх видів кінного спорту. Для виведення української верхової було використано коней, більш ніж 11 порід, серед них чистокровна верхова, тракененська, угорська, російська верхова, менше використовувалися коні ганноверської, арабської та ахалтекинської порід». Доглядають тварин шестеро людей – пані Ірина та 5 конюхів. У теплу пору року сюди приїжджають туристи, які бажають покататися на конях. Утримування табуна для агрофірми нерентабельне, проте тут не втрачають оптимізму, сподіваючись на кращі часи.

Саме у Підгірцях я випадково дізналася про хобі Романа Васильовича – бджільництво. Як з’ясувалося, це захоплення він перейняв ще від свого прадіда. Попри зайнятість керівник агрофірми «Лугове» все ж знаходить трохи часу, щоб доглянути за своїми бджілками. Навесні він вивозить вулики на поля, де сіють ріпак.

Наостанок ми прибули на елеватор, що в с. Ожидів Буського району. Роман Васильович одразу ж пояснив, що це юридично самостійне підприємство і запропонував оглянути територію. Завлабораторією Віра Бурбан розповіла, що наразі вона і троє лаборантів досліджують сою на вологість, зараженість шкідниками та наявність хвороб.

«Родзинкою» елеватора є новозбудована сушка «RIELA», ознайомившись із роботою якої, ми завітали в кабінет Романа Васильовича Папроцького, щоб поговорити про здобутки та перспективи агрофірми «Лугове», яку він очолив чотири роки тому.

– Романе Васильовичу, відколи Ви зайняті в агросекторі?

– У сільському господарстві я працюю вже 22 роки. Народився і виріс в селі Бортків Золочівського району. Батько був інженером, згодом головою колгоспу. Тому з дитинства знаю, що таке хліборобська праця. Не раз бував з татом в полі, бачив, як доглядають землю і як вона за це віддячує трударям. Вже відтоді вирішив продовжити батькову справу, хоч мій вибір не співпадав з бажаннями батьків. Мама хотіла, щоб я став вчителем, а тато, – щоб був військовим. Проте я вступив на агрономічний факультет Львівського національного аграрного університету, що в Дублянах. Починав працювати в колгоспі, потім була реорганізація – спочатку агрофірма, потім ТОВ. Три роки був на практиці в Німеччині. Зараз моїми слідами йде син Василь, який навчається на першому курсі аграрного факультету в Дублянах. Дочка Вікторія також цікавиться сільським господарством. Вона навчається на четвертому курсі Львівської політехніки на бухгалтера. Пише дипломну на сільськогосподарську тематику. Проходила практику в нашому господарстві.

– Розкажіть, будь ласка, детальніше про агрофірму «Лугове».

– Наша команда почала працювати чотири роки тому з Підгірців. З кожним роком розширювалися, добирали нові землі. Наразі в Бродівському районі маємо 3 000 га, в Радехівському 1 600 га. Розпочинали з 600 га, а потім викупили кооперативні права в підприємства «Лугове», де зараз у нас тваринницька ферма. Також ми брали землі, якими вже давно ніхто не користувався. Доводилося навіть викорчовувати дерева на полях, доводити їх до належного стану, щоб можна було сіяти сільськогосподарські культури. На даний момент ми вже все впорядкували. Щороку докупляємо нову техніку. Збираємося впроваджувати щось нове, покращувати технологію, яку маємо зараз.

– До речі, а яку технологію обробітку ґрунту використовуєте?

– Мінімальну, тому що землі багато, не встигаємо все вчасно обробити, не вистачає техніки. До того ж мінімальнийобробіток дозволяє зекономити на паливно-мастильних матеріалах і зберегти вологу.

– Що маєте у технічному парку?

– Маємо три трактори «Джон Дір», потужністю 300 кінських сил, один, потужністю 160 кінських сил, два комбайни «Лексеон-480», один силосозбиральний комбайн «Клас», маємо преси для сіна, сівалку «Хорш», ґрунтообробну техніку цієї фірми – культиватор «Джокер», дискову борону «Фрегат», дві сівалки «Кінза» для посіву соняшнику та кукурудзи; оприскувачі «Амазоне», трактори МТЗ для розкидачів та оприскувачів.

– Які культури вирощуєте?

– Ріпак, озиму пшеницю та ячмінь, а також ярий пивоварний ячмінь. Крім того вирощуємо олійний льон, кукурудзу на силос та зерно, сою, соняшник, сіємо трохи гречки. Щоб не ганяти техніку, бо в нас є поля на відстані 50-70 км, ми стараємося вирощувати одну культуру в одному місці, порядку 600-800 га, дотримуючись відповідної сівозміни.

– А насіння також своє, чи купуєте?

– В залежності від культури. Насіння ріпаку, кукурудзи та соняшника купуємо щороку, бо це гібриди, які власними силами вирощувати нереально. А зернові, сою, гречку, льон ми купуємо щороку на сортооновлення на невеликі ділянки 50-100 га. Розмножуємо собі, маємо на елеваторі зерноочисну машину та протруювач, і згодом використовуємо це зерно для власних посівів.

– Які добрива застосовуєте?

– Стараємося використовувати ті органічні добрива, які є від нашого тваринництва Також минулого року купували курячий послід на підприємствах, які вирощують птицю. Цього року ми придбали гноєрозкидач з Німеччини. Зважаючи на те, що останнім часом ціни на мінеральні добрива зросли, ми використовуємо органіку, щоб трохи зекономити.

– Як боретесь із проблемою нестачі води?

– Ми застосовуємо вологозберігаючу технологію при вирощуванні культур, перебираючи досвід наших колег з південних та східних областей. Для потреб господарства користуємося водою із водонапірних башт.

– Щодо елеватора, скажіть, на які потужності він розрахований?

– Із розширенням господарства в нас виникли проблеми зі зберіганням нашої продукції, тоді ми придбали «Буське сортонасіннецьке підприємство» в с. Ожидові. Це колишній ЗОК, який ми модернізували, збудувавши сушку «RIELA» та придбавши очисні машини продуктивністю 600 т пшениці і ріпаку, а також 400 т кукурудзи. Саме таку кількість зерна тут можна очистити і просушити за добу. Складські приміщення розраховані на 15 000 т одночасного зберігання. Також маємо власну акредитовану лабораторію. Приймаємо зерно й від інших підприємств. Наразі розглядаємо два проекти будівлі банок-силосів для зберігання зерна, а також нових складів. В планах – підвести сюди залізнодорожну гілку, щоб приймати та відвантажувати вагони із зерном. За рік-два плануємо все добудувати і довести територію до належного стану.

– Знаю, що окрім корів та коней, утримуєте ще й свиней…

– Зараз не найкращий час для розвитку тваринництва. Але ми вже вклали значні кошти в реконструкцію ферм, тому не можемо зупинятись на півдороги. В наших найближчих планах купити в Європі поголів’я симентальської породи ВРХ, вона м’ясо-молочного напрямку, більш стійка до захворювань. Згодом, можливо, ми перейдемо і на голштинів. Але поки що почнемо вчитися на сименталах. Наразі у Підгірцях ми реконструювали тваринницьку ферму, закупили обладнання для безприв’язного утримування худоби.

Наш свинокомплекс знаходиться в Жидачівському районі Львівської області. Там є 3 000 свиней. Маємо маточне поголів’я, а також відгодівельний комплекс. Свиноферми розміщені у трьох селах. На відміну від утримання ВРХ та коней, свинарство для нас є рентабельним.

– Романе Васильовичу, розкажіть детальніше про соціальні проекти Вашого агропідприємства.

– В нас є окремий відділ роботи з пайовиками. Паї виплачуємо зерном та грошима. Саме цей відділ відповідає за соціальну допомогу. До нас звертаються сільські ради, школи, церкви. Ми допомагаємо замінювати вікна, проводити ремонти у церквах, будинках культури, дитсадках, проводимо освітлення в селах. У суворі зими наша техніка працює на розчищенні доріг до населених пунктів.

– За три роки перебування у Німеччині який досвід Ви перебрали?

– Найперше – це ставлення людей до своєї праці, якому нам треба повчитися. Німці дуже роботящий народ. У своєму господарстві я впроваджував інноваційні технології, які в Німеччині з’являються швидше, ніж у нас. Зокрема це сучасна техніка, нові засоби захисту рослин та міндобрива.

– Успіх підприємства залежить не лише від керівника, а й від команди…

– Наш великий плюс в тому, що маємо молодий стабільний колектив. В першу чергу ми стараємося нормально оплачувати роботу, щоб не було плинності кадрів. Особисто я в людях ціную довіру та взаєморозуміння. Дуже важливо, що хтось може підстрахувати, допомогти, конструктивно покритикувати. Якщо є спільна думка та інтерес – буде відповідний результат.

Леся Заморська