«За no-till технологією – майбутнє»

253

Сільськогосподарські підприємства ТОВ «Веда плюс», що в с. Галущинці Підволочиського району та АПФ «Калина», що в с. Киданці Збаразького району Тернопільської області, невеликі у порівнянні із сусідніми, проте вони мають одну особливість. Тут використовують тільки нульовий обробіток ґрунту. До речі, no-till технологію тут впровадили першими на Тернопіллі ще 8 років тому. Загальна площа оброблюваних земель – 2 400 га, на яких вирощують пшеницю, ячмінь, кукурудзу, соняшник та сою.

Ці господарства входять до складу міжнародної компанії «Агромир», що займається впровадженням та розвитком no-till технології на території України, Росії, Молдови та Казахстану. ТОВ «Веда плюс» та АПФ «Калина» керує молодий 36-річний аграрій Сергій Петрович Швець, який наразі пише кандидатську дисертацію, досліджуючи no-till технологію. Завдяки так званому нульовому обробітку ґрунту вдалося мінімізувати затрати на паливно-мастильні матеріали, не потрібно багато техніки та людської праці. До того ж врожаї нічим не гірші від господарств-сусідів, які користуються традиційною технологією обробітку землі.

Про переваги no-till технології, а також про досягнення та перспективи ТОВ «Веда плюс» і АПФ «Калина» моя розмова з директором Швець Сергієм Петровичем.

* З чого Ви розпочали свій трудовий шлях, і як стали керівником двох агропідприємств?

* Після того, як закінчив Кам’янець-Подільську аграрну технічну академію, я пішов працювати головним агрономом у с. Байківці Тернопільського району. Згодом був виконавчим директором ПП «Онікс» у с. Козівці Тернопільського району. Через два роки повернувся у Байківці на посаду агронома у ТОВ «Вікторія». Починаючи з 2008 року, я очолив ТОВ «Веда плюс», що в с. Галущинці Підволочиського району, а з 2010 р. став директором АПФ «Калина», що в с. Киданці Збаразького району.

* Скільки землі маєте в обробітку, і які культури вирощуєте?

* Наразі земельні угіддя маємо у Підволочиському, Збаразькому й Тернопільському районах. У Галущинцях – 1200 га, в Киданцях – 1000 га, у Чернелові-Руському та Жовтневому – 200 га. Вирощуємо озиму пшеницю і ячмінь, ярий ячмінь, кукурудзу, соняшник, сою. Три роки тому сіяли ще й ріпак, але останнім часом відмовилися від вирощування цієї культури. Натомість більше площі відводимо під соняшник.

* Ви застосовуєте нульовий обробіток ґрунту. В чому його переваги?

* No-till технологія привабила мене своєю енергозберігаючою складовою. Дизпаливо економиться тоннами. Техніка широкозахватна, тому не потрібно великої кількості кваліфікованих спеціалістів. Найголовніше, що дає ця технологія – це зберігання вологи та можливість вплинути на врожай. Крім того при нульовому обробітку збільшується родючий шар ґрунту. Цю технологію свого часу започаткували ще у Кам’янець-Подільській губернії. Тоді в нас вона не прижилася, а зараз, у зв’язку з високими цінами на пальне та мінеральні добрива, про неї знову згадали. На мою думку, саме за no-till технологією майбутнє.

* Чи допомагає ця технологія боротися з посухою та проблемою зникнення води?

* При традиційному обробітку землі волога випаровується швидше, бо нема решток, ґрунт залишається відкритим. У мене він затінений, тому волога не випаровується. Минуле літо було досить спекотним і посушливим. У моїх сусідів-аграріїв, що обробляють землю традиційним способом, вона розтріскувалася, а в мене такої

проблеми не було, бо під рослинними рештками постійно зберігалася волога. Тому ще раз хочу наголосити, що no-till – це технологія майбутнього.

Щодо зникнення води, то всі без винятку стикнулися з проблемою пересихання ставків та криниць. На потреби наших господарств ми беремо воду із трьох водонапірних башт. Цього року плануємо зробити ще одну свердловину для населення та власних потреб.

* Які дослідження проводите, пишучи свою кандидатську дисертацію?

* Вперше з нульовою технологією обробітку ґрунту я ознайомився в голандців, які працювали на Тернопільщині. Саме вони дали мені першу спеціальну сівалку, яку застосовують при no-till технології. Тоді при культурі-попереднику гречці я зібрав непоганий урожай пшениці – 37 центнерів з гектара. В ті часи навіть за традиційною технологією таких результатів ніхто не досягав. Тоді я поїхав в університет, поговорив із викладачами і сказав, що хочу займатися no-till технологією та писати дисертацію на цю тему. Мене пітримали. Тепер я роблю багато фотографій з поля, проводжу щоденні досліждення, а саме: захист рослин від шкідників і хвороб та внесення різних кількостей мінеральних добрив на території своїх господарств.

* Як no-till технологія вплинула на врожайність?

* Ми збираємо врожаї нічим не гірші від сусідів. Маємо 6,5-7 тонн пшениці з гектара, 6 тонн ячменю, 8-9 тонн кукурудзи, сої збираємо від 2, 5 до 3 тонн. Цього року ми отримали рекордний урожай соняшника – 32 центнера з гектара.

* Не секрет, що високі врожаї залежать від якісного посівного матеріалу. Де берете насіння?

* По насінню кукурудзи співпрацюємо лише з компанією «Піонер», насіння соняшника нам постачає фірма «Монсанто», сою вирощуємо і апробуємо самі.

* Де зберігаєте зерно?

* Зерно зберігаємо в рукавах. На Тернопільщині ми, напевно, першими почали зберігати зерно таким чином. У Галущинцях маємо свою сушку. Відтак, після просушування збіжжя насипаємо в мішки і вивозимо в поле, де ставимо його у рукави. В один такий рукав вміщається від 190 до 200 тонн. Зберігається нормально без великих затрат. Я сказав би, навіть краще, ніж на складі. Головне вчасно проводити боротьбу з гризунами, щоб не пошкоджували мішків. Якщо з 200 тонн втрачаємо 100 кг зерна, то це не є стуттєві збитки.

* Зараз зима, але дбайливі господарі готуються до весняно-польових робіт. А які роботи тривають у Ваших господарствах?

* В нас поля вже повністю готові до весни. Наразі чекаємо кінця лютого, коли будемо розкидати селітру по мерзло-талому ґрунті. Справа в тому, що в нас ще залишилась стерня, а для того, щоб всі рештки культур-попередників розклалися, треба розкинути добрива.

* Застосовуєте лише хімічні добрива?

* Так. Поки що нема доцільності переходити на органічні. Наш ґрунт має належну структуру, про що свідчить наявність дощових черв’яків. Два роки тому до нас на семінар приїжджали бразильці. Один з них взяв лопату і пішов у поле, шукаючи дощових черв’яків. Він був шокований від того, що їх так багато.

* Що маєте у технічному парку?

* Ми нещодавно оновили свій технічний парк. За два останніх роки придбали два нових комбайни Саse IN 8120 та John Deere 9880. Маємо трактори Case IH PUMA 210, John Deere 8400, три Т-150 та МТЗ. Це вся наша техніка. Її достатньо для нульового обробітку ґрунту. Менше техніки, менше працівників.

* Сергію Петровичу, розкажіть детальніше про свій колектив.

У мене на 2400 га землі працює 40 чоловік. У штаті господарств –11 механізаторів, 2 бухгалтера, 2 агронома, головний інженер, бригадир, заправщик, вагар. Мій заступник і головний агроном Коваль Іван Васильович попередньо працював на керівних посадах у Галущинцях. Механізатори – молоді та енергійні хлопці, які ставляться до техніки дуже відповідально, доглядають її належним чином.

Свою команду я підбирав три роки. Зараз вона вирізняється надійністю. Оскільки мене обрали депутатом обласної ради і я займаю посаду голови бюджетної комісії, тому з колективом господарств працюємо в телефонному режимі.

* Чи плануєте займатися тваринництвом?

* Поки що ні. Хоч була в нас розмова з генеральним директором компанії «Агромир» Андрієм Ігнатовичем Твердохлібом щодо відновлення тваринницького комплексу у с. Киданці на Збаражчині, проте, зважаючи на скрутні часи, цю ідею відклали.

* Останнім часом стає модно займатися садівництвом. Чи думали Ви про це?

* Я сам родом із Хмельниччини, яка славиться своїми садами. Думаю, що сад – то одна з перспектив господарств, якими я керую. Поки що це моя мрія.

* Минулого року Вас обрали депутатом Тернопільської обласної ради. Які завдання Ви поставили перед собою?

* Депутатом я став вперше. Моє першочергове завдання – відстоювати інтереси аграріїв і селян, щоб про нас не забували. Люди дуже зневірилися. Вважаю, що треба, щоб до влади приходили молоді політики, віком від 30 до 50 років. Їм треба давати дорогу, бо вони по-іншому дивляться на світ, за ними наше майбутнє.

* Поділіться, будь ласка, секретом Вашого успіху.

* В першу чергу, це бажання працювати. Особисто я роботи не боюся, бо виріс в селі і з дитинства знаю, що це таке. Моя мама була агрономом у колгоспі, згодом викладала в училищі, батько працював механізатором. Вдома в нас була господарка, сад. Мені з дитинства прищепили любов до землі та хліборобської праці. Я пішов маминою стежкою, обравши професію агронома.

* Чи хотіли б Ви, щоб Вашу справу продовжили Ваші діти?

* Хотів би. У мене 12-річна донечка і 6-річний син. Він охоче їде разом зі мною на роботу, його цікавлять трактори, комбайни, проте він ще замалий, щоб визначитися з майбутньою професією, а як виросте – побачимо чи захоче він продовжити мою справу.

Леся Заморська