Міцний символ Теребовлянщини

175

Коли я завітала на ТОВ АП «Колос-2», що в Теребовлі, на Тернопільщині, моя розмова з директором господарства Никеруєм Степаном Степановичем одразу почалась прямо та чесно. Аграрій відверто поділився своїм засмученням щодо нових невтішних змін в системі оподаткування та й взагалі щодо відношення держави до найперспективнішої в Україні галузі. Мені стало не по собі від реальної гостроти ситуації та тої правдивості, з якою висловлювався Степан Степанович. Але ці строки зрозуміє кожен український сільгоспвиробник, який їх прочитає. І кожен має надію, що ситуація зміниться до найкращого, і має перспективи та сили до тих змін. Тож, налаштувавшись все ж таки на більш позитивний лад, наша розмова з директором ТОВ АП «Колос-2» сфокусувалася на колективі господарства, його потенціалі, можливостях та технологіях, що використовуються.

Степане Степановичу, кожне господарство має свою унікальну історію. А якою є Ваша?

– Я сам родом з Теребовлянського району – тут пройшло моє дитинство, юність. З самого дитинства розпочалась і моя аграрна справа, поглинув любов до неї від батьків. Закінчив ВУЗ за спеціальністю інженера-механіка, за цією посадою одразу почав і працювати – на цьому місці був потужний радгосп. Потім доля закинула мене на комбінат хлібопродуктів, і згодом, вже набувши певного досвіду, зважився разом з колегами на відкриття своєї аграрної справи.

Починали з 300 га – зараз маємо 3000 га. Тоді, у 2000 році не було в нас нічого – молоді були, робили все на великій ініціативі, і ресурси з’являлись якимось чудом. Поля були запущені – корчували бур’яни, врожайності мізерні – але ми активно вдосконалювали технології, брали для цього кредити в банках. Все робили з нуля, ніякої допоміжної початкової бази не було. І на сьогодні за рахунок кропіткої праці ми домоглися врожайності, наприклад, пшениці, від 80 до 100 ц/га, кукурудзи – 130 ц/га, ріпаку – 40-50 ц/га. Використовуємо сучасну техніку та технології. Великим плюсом є те, що поруч знаходиться залізна дорога, що сприяє хорошому збуту продукції: в Одесу, Іллічівськ або через трейдерів за кордон. Маємо елеватор на 20 тис. тонн. Є у нас сили збільшити потужності, але стримує житловий масив, адже ми знаходимось майже в центрі Теребовлі.

Розкажіть, будь ласка, які саме технології сучасного рослинництва Ви розвиваєте?

– Якщо говорити про обробіток ґрунту, то наразі використовуємо традиційну оранку – кожен рік або через рік, дивлячись по стану землі. Пробували різні методи, але побачили, що цей підхід приносить свої корисні плоди. На наших полях – родючі чорноземи, але ми обов’язково контролюємо їх – кожен рік робимо аналіз ґрунту. В цьому році до початку весняної посівної кампанії вперше будемо використовувати технологію аналізу ґрунтів через супутникові системи, працюватимемо з американською компанією. Я вважаю це кроком до удосконалення нашого рослинництва, який полегшить роботу спеціалістам підприємства. Взагалі-то ми вносимо достатньо велику кількість добрив – протягом сезону на гектар виходить до тонни. Плюс до того – мікродобрива. Використовуємо продуктивне насіння закордонної селекції, оригінальні засоби захисту рослин. Обов’язково чітко дотримуємося сівозмінних технологій.

Щодо культур, які сіємо – наразі великий акцент робимо на сої. Це дуже рентабельна культура, і навіть в минулому році, коли велика кількість в Україні сої просто згоріла, ми зібрали врожай 2,5 т/га. Так вийшло за рахунок якісної агрономії та добрив сортів австрійської селекції – Кордоба, Медісон, Ліссабон. Рентабельність була 77%, тож, в цьому році ми збільшуємо посіви цієї культури майже в два рази, до 450 га.

Я чула, що досить велика кількість господарств в Україні в цьому році відмовились від сої, а замість неї в олійному сегменті планують висівати соняшник…

– Ми соняшник не сіємо. По-перше, ця культура дуже виснажує ґрунт, по-друге – вона досить складна в процесі сушіння та є пожежонебезпечною. Моя позиція та позиція спеціалістів нашого господарства – не можна тільки по одному році судити, які культури треба сіяти, а які – ні. Кожного сезону створюються специфічні погодні умови, і якщо орієнтуватись тільки на них, ефективної економіки не складеш, тим паче, що зараз за рахунок новітніх технологій залежність від них значно зменшилась. Все має бути збалансовано в структурі посівних площ, тоді одна культура за рентабельністю перекриває другу рік від року. Тоді і менше ризиків.

Важливу роль у якості врожаїв є терміни та темпи посіву, яких ми чітко дотримуємося. Дуже важливо не гаяти час, тоді буде збережено достатньо вологи. Саме тому маємо великий запас потужної техніки, щоб своєчасно робити необхідні процедури на всіх полях.

Степане Степановичу, які у Вас на господарстві зараз плани на рахунок розвитку рослинництва? До чого рухаєтесь далі?

– Згадую велику нараду, яку проводив зі своїм колективом 5-6 років тому. Тоді ми гадали, що вже всього досягли, врожай пшениці 50-60 ц/га здавався дуже високим. Але за минулий час багато чого змінилося, тож, тепер я розумію, що чіткої межі немає. Але при курсі на збільшення показників треба не забувати і про збереження якості. Тоді буде більшим і прибуток, навіть, якщо врожайність трохи менша, ніж потрібна для простого захоплення великими цифрами.

Розкажіть, будь ласка, про напрямок садівництва на ТОВ АП «Колос-2».

– Розпочали ми цей напрямок у 2006 році, наразі маємо 40 га яблуневого саду. На старті в будь-якій справі завжди існує маса проблем, непердбаченостей, і сади – не виключення. Тут – свої нюанси, специфічні знання. І ми вчимося помаленьку, і я впевнений, в майбутньому досягнемо великих успіхів. В садівництві у нас задіяні багато спеціалістів, зараз як раз відбувається обрізка дерев. В цьому році збудували холодильник на 700 т. Але площі під садівництво збільшувати поки що не плануємо, подивимось, що буде далі. Ціни не стабільні, про державну політику ми з вами вже розмовляли сьогодні.

Для повного «сільськогосподарського букету» не плануєте ще й тваринництвом зайнятись?

– Немає такої можливості. В радгоспній базі тваринництва не було, а нам, виходить, треба виділяти значну площу земель, будувати нові приміщення, закупляти обладнання та тварин. Зайвих площ та таких великих коштів ми не маємо в розпорядженні. Звичайно, як би держава фінансувала таку програму, наприклад, дала можливість взяти безвідсоткові кредити, ми би розпочали роботу. Але в кожному напрямку має бути професіоналізм, не можна бути генієм водночас в різних справах.

Розкажіть, Степане Степановичу, про Ваш колектив.

– У мене супер-колектив. Дуже дружній. Висококваліфіковані працівники. Працює на ТОВ АП «Колос-2» біля 100 чоловік, на жнива – до 150. Є такі, що з нами від самого заснування. Я сам людям довіряю, ставлюсь до них з повагою і, відповідно, вимагаю того самого від них. Люблю порядних людей. Можливо, в мене методи трохи жорсткі в плані організації праці, але ж у нас на роботі хороша дисципліна. Зараз в колектив нам потрібні два спеціалісти – механік та менеджер. Минулого року до нас прийшли 7 молодих хлопців після інституту, і я пишаюсь їх успіхами. Я підтримую всіх в розвитку професійних навичок, і сам активно навчаюсь теж: всі великі семінари, конференції від провідних фірм в Україні та за кордоном відвідую.

Планів у нас багато, і є сили для їх реалізації. Тільки б держава повернулась до нас обличчям…

Знаю, що у Вас, окрім сільського господарства, є ще один улюблений проект – футбольна команда. Розкажіть детальніше про неї.

– Так. Я без них вже жити не можу, а вони – без мене. Два роки поспіль всі кубки області виграли. Це цілком професійна зріла команда, яка вже переросла область, і з поточного року увійшла до Асоціації аматорського футболу України. Гравці зібрані зі всієї області, двоє хлопців – з нашого господарства. Тренер – найкращій в Тернопільській області, знаменитий Роман Курдупель. Авжеж, на утримання команди йдуть дуже великі витрати, і ми вже не маємо можливості потужно розвивати її на всеукраїнському рівні. Адже на цьому наша соціальна діяльність не замикається – школи, дитячі садочки, будинки культури в тих семи населених пунктах, які знаходяться на території господарства, ми активно підтримуємо. По мірі можливості надаємо допомогу малозабезпеченим сім’ям, ветеранам, пенсіонерам.

Окрім відсутності продуктивних державних програм в українському сільському господарстві існує ще одна велика проблема – розрізненість аграріїв. Як Ви вважаєте, чи потрібна нам незалежна фермерська спілка, і чи готові Ви бути відкритим до своїх колег?

– Однозначно спілка має бути. Особливо зараз, в цей час, коли сільське господарство є головною галуззю в країні, з найбільшою поставкою коштів до бюджету. І я абсолютно відкритий – як до вас, що ви помічаєте в нашій розмові, так і до інших аграріїв. Але має бути якийсь державний орган для підтримки такої спілки, вони в будь-якому випадку мають діяти спільно. Зараз є Аграрна партія України, але з неї поки що незрозуміло, чи вийде якась користь. Має бути потужний аграрний лідер. Однак я би ти не крутився – якщо ти живеш сам по собі, один, ти себе не захистиш і успіху не досягнеш тим паче. Один в полі не воїн.

Пощастило мені познайомитись та поспілкуватись і з головним агрономом ТОВ АП «Колос-2» Степаном Дмитровичем Голяком, з яким ми разом оглянули господарство, та який розповів мені про поточний стан озимих культур та додав інформацію про агрономічні технології на підприємстві.

«Пшениця наразі знаходиться в доброму стані. Про ріпак би я так не сказав, але він теж підтягується, ми вже зробили два підживлення – сульфатом амонію та селітрою, скоро зробимо третє – карбамідом. Далі вже будемо регулювати стан посівів мікродобривами. Ще треба відзначити, що окрім добрив та засобів захисту рослин ми в минулому році почали використовувати супутні антистресові препарати європейського виробника, які зменшують негативний вплив пестицидів на рослину. Вони поки що досить дорогі, і далеко не всі аграрії їх використовують, але я гадаю, що позитивний ефект буде, і в цьому році ми випробовуватимемо ці препарати ще на більшій ділянці. Я працюю агрономом вже 21 рік, і за минувший час вже багато чого надивився в аграрній галузі. Світ змінюється чим далі – тим швидше, і для того, щоб розвиватись, нам треба встигати сприймати та використовувати новітні світові розробки, що ми і намагаємося максимально робити».

Тетяна Бєлінська