Євген Лозенко – господар, який вміє досягати мрії

345

Майже 22 роки тому жителі села Сокільча, що в Попільнянському районі Житомирської області, обрали своїм керівником досвідченого агронома та управлінця Євгена Лозенка. І не помилилися: Євген Миколайович належить до когорти тих керівників, які в часи різноманітних державних реформ та експериментів над сільгоспвиробниками вів сільгосппідприємство на належному рівні, розвиваючи рослинництво і тваринництво та даючи роботу і хороші заробітки односельцям. Сьогодні, поєднуючи багатий життєвий досвід керівника-господарника, освоюючи нові технології та сорти,  ПСП «Сокільча» прямує до світових стандартів вирощування агрокультур.

Про робочі будні та плани наша розмова із директором ПСП «Сокільча» Євгеном Лозенком.

  • Євгене Миколайовичу, на землях Вашого підприємства неодноразово відбувалися Дні поля, під час яких представники провідних вітчизняних та зарубіжних компаній демонстрували результати випробуваних сортів агрокультур та засобів захисту. Зрозуміло, що обирають найкращих. Поговоримо про рослинництво…
  • Сільгосппідприємство обробляє 2600 гектарів ріллі. Щодо структури посівних площ: 450 гектарів озимої пшениці, 200 – ячменю, 250 – цукрового буряка, 330 – гороху, 320 – соняшника, 540 – кукурудзи на зерно. Також 200 гектарів багаторічних трав, 50 – однорічних та 200 – кукурудзи на силос.
  • Серед названих культур Ви чималі площі засіваєте горохом, хоча ця культура не дуже популярна в районі та й області. Чому її обрали?
  • Ми вирощуємо горох овочевий з голландського насіння, який реалізуємо на переробні підприємства. Використовуємо сорти «Джоф», «Скінадо», «Сомервуд», «Дакота». Вирощуємо також продовольчий горох – на крупу –  сорту «Грегор» німецької селекції та чеської – «Зекон». Горох приносить нам 28 тисяч гривень за валову продукцію з гектара, а затрати становлять 13 тисяч. Окрім гарних прибутків від реалізації цієї культури, ми маємо суттєву економію коштів на добривах, адже горох гарний попередник для озимої пшениці. Наприклад, горох залишає в землі 100 кілограмів діючої речовини азоту на гектар, що дає змогу зекономити на цьому гектарі 2,5 центнери аміачної селітри. А це 15 тисяч гривень. До того ж, після збирання гороху у липні до посіву озимої пшениці в кінці вересня два місяці земля відпочиває.
  • Отож, на полях Ви чітко дотримуєтеся сівозміни?
  • Звичайно. І ця схема виглядає так: горох – пшениця – цукрові буряки – ячмінь – кукурудза – горох.
  • Відомо, що у Вашому господарстві триває активна робота з різноманітними сортами зернових культур і це дає гарні результати. Скажімо, рекордні врожаї пшениці минулого року – це вершина, чи бачите перспективу більшої врожайності?
  • У мене є заповітна мрія: зібрати 100 центнерів з гектара пшениці на круг. Я вже давно переконався, що варто в житті сміливо мріяти, впевнено й наполегливо йти до здійснення задуманого. І отримувати задоволення, коли вчорашня мрія стає сьогоднішньою реальністю. У минулому році ми мали 95 центнерів з гектара на круг. Окремі поля і сорти дали значно вищі показники. Наприклад, сорт «Колоніа» французької компанії «Лімагрейн» віддячив нам справді рекордним врожаєм – 131, 1 ц/га. Це більше, ніж на батьківщині сорту у Франції, там він становить – 130 ц/га. Сорт «Етелла» цієї ж фірми віддячив 127,4 ц/га. Високу врожайність принесли сорти німецької селекції «Кубус» – 114,8,  «Самурай» – 103,5 та чеський сорт «Богемія» – 108 ц/га. Під врожай 2016 року ми посіяли по 50 гектарів сортів «Колоніа» та «Етелла», решта – невеликими площами. До слова, ми висіваємо більше 36 сортів озимої пшениці. Отож, цього року ми мріємо вийти на середню врожайність цієї культури в господарстві – 100 ц/га. Як говорить наш головний агроном: «Скуштувавши смачну цукерку, хочеться ще смачнішу…»
  • Але ж є ще погодні умови, на які не можна вплинути…
  • За прогнозами фахівців 2016 та 2017 роки будуть не дуже щедрі на вологу, отож маємо вчитися накопичувати і затримувати вологу на полі.
  • Яка культура найприбутковіша у Вашому сільгосппідприємстві?
  • Якщо говорити про минулий рік, то найприбутковішим був цукровий буряк. Валової продукції цієї культури з гектара ми отримали на суму 64 тисячі гривень при затратах 31 тисяча. Врожайність буряка становила 620 центнерів з гектара. У 2014 – 750. Цього року посіяли 250 га цієї культури, в основному зарубіжної селекції. На виробничих площах посіяли буряки французької селекції фірми «Марібо»: сорти «Ангуст», «Моллі» та «Лімузин». З року в рік ми робимо демонстраційні посіви сортів компанії «Сінгента», а саме «Газета», «Волга» та «Борута», а також «Дарія» та «Настя», які належать фірмі «КВС». Нині маємо посіви 19 гібридів на невеликих ділянках – до 1 гектара. У нас своя технологія вирощування: ми вносимо органіку – більше 50 тонн гною на кожен гектар буряка.
  • Сільгосптехніку теж оновлюєте?
  • Так. У господарстві 70 відсотків імпортної техніки. Це три трактори «John Deere» різної модифікації, три зернових комбайни «John Deere», буряковий комбайн «Holmer» два самохідних імпортних обприскувачі та інша ґрунтообробна та посівна техніка.
  • Яким засобам захисту рослин надаєте перевагу?
  • Використовуємо продукцію відомих брендів: фірм «Сінгента», «Дюпон», «Байєр» та «Адлер». Добрива у нас як імпортні, так і вітчизняні. Скажімо, карбамід та аміачна селітра від українського виробника не поступається імпортним відповідникам.
  • А як йдуть справи у тваринництві?
  • У ПСП « Сокільча» налічується 1600 голів ВРХ, з них – 500 молочних корів. Надій молока в середньому становить 5,5 тисяч кілограмів молока на корову. Але є доярка Валентина Черниш, яка надоїла майже 6 тисяч кілограмів молока. Таких працівників ми додатково стимулюємо. Кожна доярка, яка надоїла більше 180 тонн молока від групи в рік, отримує додатково в кінці року по 50 гривень за кожну тонну. Середня зарплата доярок 7,5 тисяч гривень. Молоко реалізуємо підприємству «Рудь» за 5,6 гривні взимку. Минулого року отримали 1,8 мільйона гривень за молоко, а на виробництві м’яса збитки становлять 2,4 мільйони. Як не парадоксально звучить, але господарству було б вигідніше платити тваринникам зарплату, коли б вони не ходили на роботу, а в господарстві не було б тваринницької галузі…
  • Євгене Миколайовичу, такі досягнення в тваринництві – це велика заслуга головного агронома. Вам, схоже, пощастило.
  • Ну звичайно. Адже від його професійності залежить робота всього колективу. Михайло Паламарчук – наш головний агроном у господарстві уже 20 років. У нього на столі сучасна наукова література. Він співпрацює з науковцями, сам бере участь в різних семінарах. І ось нещодавно Михайло Миколайович виступав з доповіддю на Дні агронома в столиці, де ділився з колегами досвідом побудови системи захисту рослин, щоб отримати врожайність 100 центнерів з гектара озимої пшениці. Він любить свою справу. Ця людина закохана в поле. З великою любов’ю до землі можна так турбуватися за її кожен клаптик і досягати ще вищої віддачі від поля. На таких професіоналах тримаються сільгосппідприємства. Так що сокільчанському господарству справді пощастило.
  • Адмінприміщення завжди є візиткою керівника. Схоже, Ви нещодавно відремонтували цю будівлю?
  • Колись у далекому 1975 році, тут на тракторному стані і була колгоспна контора. Минулого року за літо ми, як бачите, зробили сучасний адмінбудинок підприємства. Але це лише початок окультурення колишнього тракторного парку. У найближчих планах будівництво поряд з відремонтованим приміщенням фонтану, бесідки, доріжок. Як бачите, будівля під колір національного прапора: стіни – жовті , а дах – синій. Мрію всі гаражі та інші будівлі покрасити в кольори стиглої пшениці під синім небом.
  • Поряд, бачу, висаджується сад, так?
  • Дійсно. Це теж моя мрія. Плануємо посадити 580 саджанців яблунь, 120 кущів винограду. Сподіваюся буде і горіховий сад. Для того, щоб ця площа нагадувала рівну грядку гарного господаря, довелося чимало прибрати будматеріалів та всілякого непотребу, зняти 70 сантиметрів землі, котра була забруднена та привезти нової родючої.
  • Євгене Миколайовичу, для кожного керівника одним із головних критеріїв роботи є рівень оплати праці та число людей, яких підприємство забезпечує роботою. Це рівень добробуту селян. Чи не так?
  • Нині в сільгосппідприємстві постійно працює 120 чоловік., маємо ще й будівельні бригади та людей, котрі виконують сезонні роботи. Середня зарплата на підприємстві становить 5,2 тисячі гривень. У нас склався дуже добрий колектив, всі віддані роботі та прагнуть розвивати показники на підприємстві.
  • Розкажіть ще, будь ласка, про родину.
  • Я маю дружину. Вона – педагог. Маю четверо дітей: два сини та дві доньки. Діти знайшли свою долю в столиці. Лише син Віталій залишився в селі. Він має сільськогосподарську освіту. Віталій був на Майдані Гідності, потім півтора року перебував на Сході в зоні проведення АТО, нині працює заступником директора ПСП «Сокільча».
  • Дякую Вам за розповідь про Ваші успіхи, і щиро бажаю нових сміливих мрій та здоров’я для їх звершення.

Розмову вела Лариса Філоненко