Гідний спадкоємець династії хліборобів

153

Продовжити родинне ремесло – вирощувати хліб – судилося власнику та генеральному директору ПП «Україна-Агро-2 С», що в с. Юрківці Чемеровецького району Хмельницької області, Олегу Леонідовичу Скринчуку – гідному нащадку слави батька-героя, знаного аграрія Чемеровецького краю Леоніда Юрійовича Скринчука.

Так вже повелося у цій родині, що пріоритетними при виборі професії для кількох поколінь стали медицина та сільське господарство. Мати Олега Леонідовича у свій час працювала медсестрою, батько був знаним на всю Україну й  Радянський Союз аграрієм. Тож старший син цього подружжя Юрій став лікарем, а молодший – продовжив батькову справу, обравши спеціальність агронома, а тепер уже і його син Леонід підтримуватиме цю родинну традицію.

Отримавши у спадок від батька професійні знання, Олег Леонідович Скринчук доклав максимум зусиль задля того, щоб стати лідером на хліборобській ниві, досягнувши найвищої на Хмельниччині врожайності зернових. Завдяки його вмілому керівництву, дбайливому ставленні до людей, впровадженню нових інтенсивних технологій та стратегічному плануванню ПП «Україна-Агро-2 С», попри складну економічну ситуацію в аграрній галузі, не зупиняється на досягнутому, а продовжує розвиватися і нарощувати свої потужності. Звісно, що левова частка такого успіху полягає у професійній майстерності та організаторському таланті Олега Леонідовича Скринчука.

До речі, його неодноразово обирали депутатом районної ради. Перебуваючи на цій посаді він першочергово займався проблемою соціально-економічного відродження господарств та сіл району.

На інтерв’ю Олег Леонідович приїхав на квадроциклі прямо з поля, адже в господарстві тривають жнива, які цього року стартували наприкінці червня. Наша розмова відбулась у робочому кабінеті, в якому колись працював його батько. Тут нічого не змінилось із тих часів – ті ж меблі, вазони, друкарська машинка, чорно-білі світлини на стіні – німі свідки великої слави останнього Героя Соціалістичної Праці Чемеровеччини. Про те, що колишній господар цього кабінету відійшов в інші світи, свідчить лише його портрет із траурною стрічкою, поряд з яким іконки, статуетки Діви Марії й Ісуса Христа та просфори. Примітно, що син так трепетно береже світлу пам’ять про свого батька. До речі, в Юрківцях біля центральної садиби господарства «Україна-Агро-2 С» стоїть монумент визначному господарникові Леоніду Юрійовичу Скринчуку, про якого й досі згадують лише хороше всі ті, хто його знав.

– Олеже Леонідовичу, будучи сином такого уславленого батька, Вам, напевно, долею судилося продовжити справу його життя…

– Це справді так. Оскільки мій старший брат Юрій пішов маминою стежкою, обравши медицину, тож батько дуже хотів, щоб я перейняв його хліборобський досвід. Тому після закінчення Юрківецької восьмирічки та Чемерівецької середньої школи №2, я вступив до Кам’янець-Подільського сільськогосподарського інституту на спеціальність агроном. Згодом працював агрономом-насіннєводом під батьковим керівництвом. У скрутні 90-ті роки пішов у нафтовий бізнес, відкрив АЗС. Далі 5 років був директором підприємства, що надавало с/г послуги. Згодом я повернувся в аграрний бізнес, очолив господарство в Бережанці, у той час батько був головою АФ «Україна» в Юрківцях.

До речі, ще за Союзу батько керував досить потужним колгоспом, до складу якого входили Чемерівці, Ямпільчик, Юрківці і Теремківці. В обробітку було 3600 га землі, а також добре розвинуте тваринництво – до 8000 голів ВРХ. У Теремківцях стояв відгодівельний комплекс на 4000 голів, щорічний прибуток від якого складав 5 млн. рублів. У смт. Чемерівці за кошти колгоспу побудували будинок культури, спортзал, школу №2, два дитячі садки, перші п’ятиповерхівки. За визначні заслуги батька нагородили численними орденами й медалями, він став Заслуженим працівником сільського господарства й Героєм Соціалістичної, був депутатом Верховної Ради УРСР.

У січні 2009 р. на базі сіл Юрківці, Бережанка та Вишнівчик ми створили одне господарство, він був дуже задоволений, а вже 5 жовтня батька не стало…

– Які настанови дав Вам батько у свій час?

– Він неодноразово мені наголошував на тому, що завжди треба прислухатися до думки людей, бо якщо працівники будуть задоволені, то буде хороший результат і господарство процвітатиме. А ще батько впроваджував нові технології, мав стратегічний план розвитку господарства. Я теж стараюся робити все за його прикладом.

– Які культури вирощуєте?

– На сьогодні ми маємо в обробітку 3500 га землі. Вирощуємо зернові культури – пшеницю, озимий і ярий ячмінь, озимий ріпак, сою та кукурудзу. Особливу увагу звертаємо на сою, кукурудзу та ріпак, оскільки саме ці культури найрентабельніші для нас. Ціна на них щороку зростає. На власних сортах ріпаку ми виходили на врожайність до 50 ц на круг, а гібриди давали й до 60 ц на круг і більше. Зокрема гібриди ріпаку від Lembke і Basf дають до 70 ц/га. Урожайність озимої пшениці в нашому господарстві складає 100-110 ц/га. Цього року через малу кількість опадів, а також травневі заморозки, показники трохи зменшилась. На сьогодні озимий ячмінь дав 65-67 ц/га, а ярий – 60-65 ц/га. Сподіваємось, що соя і кукурудза не підведуть наших надій, бо в червні пройшли дощі. Наразі ми готуємо 600 га під озимий ріпак, вже закупили міндобрива, щоби з 10 серпня розпочати сівбу. Також плануємо посіяти 400 га озимої пшениці.

– Де зберігаєте вирощене, і куди збуваєте зерно?

– Раніше користувалися послугами ХПП, возили зерно у сусідні господарства. Але через те, що ми збільшили посіви кукурудзи, вирішили збудувати новий сушильний комплекс, який буде просушувати 1000 тонн зерна пшениці і 400 тонн кукурудзи. 20 липня здаємо його в експлуатацію. Також уже збудували склад для зберігання зерна на 6000 тонн. На осінь плануємо добудувати ще один такий. Свою продукцію збуваємо на внутрішньому ринку, шукаємо тих, хто нам більше заплатить.

– Якій технології обробітку ґрунту, і яким добривам надаєте перевагу?

– У нас хороші чорноземи, тож ми прихильники класичної технології обробітку ґрунту. Застосовуємо переважно мінеральні добрива українського, білоруського, польського та російського виробництва. Під закладку пшениці даємо 6 ц аміачної селітри, плюс восени ще 2 ц. токосуміші і центнер сульфату магнію. Загалом під пшеницю використовуємо до тонни міндобрив. Під ріпак даємо 5 ц аміачної селітри. Також на площі 50-100 га застосовуємо органічні добрива, які беремо у своїх сусідів.

– Що маєте у технічному парку господарства?

– З 2009 року ми закупили нову техніку, обновивши парк господарства. Маємо трактори John Deere і Caterpillar гусеничний, всю причіпну техніку до них – три плуга, культиватори. В цьому році придбали посівний комплекс PÖTTINGER. Також маємо і самохідний обприскувач та 5 комбайнів – 4 Сlaas Lexion і Claas Tukano. Маємо 12 КамАЗів, які повністю забезпечують доставку зерна. На жнивах працюють також невеличкі машини.

– Скільки людей працює у господарстві?

– У штаті в нас 100 працівників. До керівного складу, крім мене, входить також директор, головний агроном, агроном по захисту рослин, агроном, обліковець, головний інженер, бригадир тракторної бригади, завідувачі токами, інженер по автопарку. Разом із бухгалтерами керівний склад нараховує 20 осіб. Колектив молодий. Багато хлопців до 30 років сіли на комбайни та трактори. Загалом працює 20 шоферів і 12 трактористів. Я задоволений усіма, адже вони добре справляються з поставленими завданнями. У нас зарплата йде не лише в грошовому, а й зерновому еквіваленті – 10% від вимолоту. Комбайнери заробляють 10-12 т зерна за сезон, плюс зарплата – 6-10 тис. грн., на обприскуванні буває й 20 тис. грн. Ми щоразу зважаємо на інфляцію, стараємося піднімати зарплату, щоб зацікавити людей. Проте цього року нам зняли 50% ПДВ, а це були кошти, на які ми розвивалися, до того ж оренда теж виросла вдвічі, тому буде непросто втілювати задумане.

– Скажіть, будь ласка, які першочергові завдання зараз стоять перед колективом?

– Наразі наші першочергові завдання – зібрати урожай і підготуватись до осінніх польових робіт: закупити мінеральні добрива та посіяти озимі культури. Цього року плануємо сіяти 1500 га озимини. Вперше хочемо посіяти озиме гібридне жито від KWS, яке дає до 100 ц/га. До речі, навесні вже посіяли 70 га гібридної кукурудзи від цієї фірми. Позаторік ми зробили експеримент: після озимого ячменю посіяли гречку і зібрали другий укіс 2 т/га. Торік через засуху гречка не дала очікуваних результатів. В цьому році знову посіяли і надіємось на хороший урожай, зважаючи на те, що були дощі.

– Чи не плануєте взятися за тваринництво?

– Ми займаємося виключно рослинництвом, бо тваринництво для нас нерентабельне через нестабільні ціни на м’ясо та молоко. До того ж, щоб розпочати «з нуля», треба вкласти значні кошти, а для цього потрібно брати кредити.

– Хмельниччина здавна славиться своїми садами. Чи не думали Ви про цю галузь?

– Садівництвом займаються наші сусіди «VITAGRO». На мою думку, наразі ринок яблук досить насичений, тому вистачає вже засаджених садів. До того ж, це недешеве задоволення. Ми не бачимо в цьому перспективи, тому шукаємо ті культури, які давали б максимальну вигоду.

– А як у Вас справи з соціальною сферою?

– Загалом у нас 1500 пайовиків, розмір паю – 1,40 га-2,40 га. Щороку ми платимо нашим пайовикам 300-400 грн/га. Восени ми безкоштовно оремо й культивуємо їм городи. Також за кошти господарства ми перекрили будинок культури в Бережанці, відбудували дитсадок у Бережанці та Юрківцях, огородили кладовища в цих селах, в Бережанці збудували автобусну зупинку. Помагаємо з дорожнім покриттям, повністю взяли на себе оплату за водопостачання в цих селах.

– Олеже Леонідовичу, скажіть кілька слів про Вашу сім’ю.

– У мене є дружина і син Леонід, якого ми назвали на честь дідуся. Він закінчив школу в цьому році. Леонід у нас один, тому мусить продовжувати справу свого діда й батька. Сподіваюсь, що до того часу, коли агрофірма перейде до нього, ми зможемо її ще більше розвинути. Дружина у мене медик. У свій час батько жартував: біля одного аграрія п’ять медиків проживе.

– А як відпочиваєте?

– У гарячу пору часу на відпочинок практично немає. Під час жнив доводиться працювати і до четвертої години ранку. Зазвичай відпочиваю взимку. Люблю кататися на лижах, ходжу на полювання. Інколи вдається вирватися на море. Це буває в черевні перед жнивами.

Леся Заморська