Козлятник східний – майбутнє кормовиробництва

1119

Кузьменко Володимир Федорович, канд. техн. наук; ННЦ «ІМЕСГ»

Жуков Володимир Павлович, канд. с.-г. наук, Інститут кормів та сільського господарства Поділля

Для уникнення дефіциту білку, підвищення енергетичної цінності раціонів тварин, створенні стійкої кормової бази, біологізації землеробства поряд з вирощуванням загальновживаних бобових трав можливе успішне використання козлятнику східного (Galega orientalalis). За своїми кормовими якостями ця культура не поступається загальновідомим конюшині та люцерні, значно переважаючи їх за швидкістю весняного відростання, урожайності зеленої маси, продуктивному довголіттю. Кормові якості козлятника східного, можливість накопичення в ґрунті азоту, тривалий час продуктивного росту на одному місці та інші унікальні господарсько-корисні ознаки ставлять його в ряд перспективних кормових культур в кормовиробництві.

Козлятник східний – багаторічник, типовий мезофіт (перший укіс вегетативної маси формує виключно за рахунок зимової вологи). Він – азотофіксатор – на корінцях формує по 50-250 бульбочок. Зимостійкість та холодостійкість  – вища ніж у люцерни. Мало вибагливий до родючості ґрунту, позитивно реагує на нейтральну кислотність ґрунту, добре освітлені південні та південно-західні схили.

а б
Рисунок 1. Козлятник східний в період стеблування – початок бутонізації (а) та цвітіння (б).

Однак при цьому відмічається його нездатність конкурувати з бур’янами протягом першого року вегетації, погане перенесення затінення. Багато (до 30 %) насінин  – твердокам’яні, тому перед посівом потребує скарифікації.

Варто також зазначити, що в процесі вегетації козлятнику не відбувається різкого зниження сирого протеїну. У фазі стеблування вміст сирого протеїну складає 26,1%, в фазі бутонізації  – 24,05%, на початку цвітіння – 19,68%, в кінці цвітіння – 16,36%. Високий вміст протеїну обумовлюється вмістом листової маси, що коливається в межах 60 – 75% від загальної. Цим же пояснюється і високий вміст каротину (260 мг на 1кг сухої маси проти 117мг у люцерни).

Порівнюючи хімічний склад козлятнику та люцерни (табл. 1), перевагу за більшістю показників варто віддати козлятнику.

Таблиця 1. Порівняльна оцінка хімічного складу козлятника східного і люцерни синьогібридної, % на АСР (Ю.А.Утеуш, 2009)

Варто вказати, що не лише зелена маса, а й корми з неї мають високу поживність (табл. 2). Особливо висока поживна цінність сінажу, оскільки при його заготівлі видаляється з корму частина вологи.

В джерелах науково-технічної літератури наводяться приклади використання трав’яного або сінного борошна з вегетативної маси козлятнику східного в фазі бутонізації, як фітонцидного консерванту і як інгібітору процесів вторинного бродіння силосованих кормів з підвищеним вмістом крохмалю (силос з кукурудзи і сорго в фазах воскової стиглості зерна). Механізм дії останніх базується на блокуванні розвитку аеробної мікрофлори в сировині зеленої маси 3-4 алкалоїдами (галегінами), що дає можливість використовувати галегу східну в якості фітонцидного консерванту в кількості 2-10 % від маси, що силосується.

Таблиця 2. Хімічний склад та поживність кормів з козлятнику східного (сорт Кавказький бранець) в фазі бутонізації – початку цвітіння

Рисунок 2. Наявність листя в загальній масі козлятнику (фаза розвитку – початок цвітіння)

Таким чином, як переваги культури слід вказати на:

– багаторічне (за деякими джерелами до 20-ти років) з різною інтенсивністю використання в системі сировинного конвеєру;

– високий потенціал урожайності зеленої маси (при трьох укісному використанні, 2-4 рік вегетації)  – до 62,4-78,1 т/га зеленої маси з рівнем олистяності до 65 % (рис. 3) або до 18-22 т/га сіна кондиційної вологості (Фото 4 та 5);

– підвищена білковість вегетативної маси. В зеленій масі козлятника східного міститься майже 24 % сирого протеїну (таблиця 1), значна частина якого представлена протеїнами байпасних форм;

– висока поживна цінність: в 1 кг зеленої масив фазі бутонізації міститься до 0,22 кормових одиниці, на 1 кормову одиницю припадає щонайменше 105-128 грамів перетравного протеїну (таблиця 2);

– в сумішах із злаками (райграс, костриця, пирій середній) дає високоякісну сировину для приготування сінажу на силосу з пров’яленої маси, яка стійка до вилягання при високій урожайності зеленої маси (понад 50 т/га);

– можливість пізньоосіннього підкошування або випасання;

– гарний медонос;

– одна з найбільш стійких бобових культур до дії робочих органів машин для заготівлі кормів.

Однак, окрім позитивних сторін, звернемо увагу на особливості, що стримують широке впровадження культури у широке використання.

Варто вказати на наявність алкалоїду галегіну та гумоподібних речовин, що істотно знижує рівень споживання всіх видів кормів, і особливо дійними коровами. Вміст шкідливого алкалоїду відносно невеликий: в насінні 0,12-0,17%, в сіні – лише сліди. Іншою причиною слід вважати швидке, в посушливі роки навіть в другій половині фази цвітіння, здерев’яніння стебла, внаслідок різкого накопичення структурних вуглеводів, НДК та КДК та збільшення рівня лігніфікації останніх. Уникати проявів цих недоліків можливо шляхом вчасного скошування в фазі бутонізації  – початку цвітіння, коли поживність маси висока, а накопичення гумоподібних речовин та галегіну лише розпочинається, маса не здерев’яніла.

Використовуючи козлятник в господарстві, слід притримуватися шести основних елементів технології виробництва кормів, а саме:

  • норма висіву насіння 45 – 50 кг на гектар;
  • обов′язкова скарифікація насіння;
  • інокуляція насіння ризоторфіном для козлятнику;
  • максимально – можливо ранній посів під покрив ячменю ;
  • зниження норми висіву покривної культури на 25-30%.
  • заготівля кормів у фазі бутонізації – початку цвітіння

Вирощувати козлятник слід на площах, що можуть бути виведеними на 5 – 7 років із сівозміни, бажано рівних або з нахилом на південь, мало забур′янених. Попередник  – зернові, під які вносилися добрива. Поле дискується, переорюється. Бажано внесення фосфорно-калійних добрив. Весною закривається волога, ґрунт готується комбінованим агрегатом з приготуванням твердого ложа. Одночасно з обробітком можуть використовуватися ґрунтові гербіциди. Сіють придбаним підготовленим насінням. При використанні насіння власного виробництва за тиждень до посіву його скарифікують (можливо використання бетономішалки). Посів проводять сівалками для дрібнонасіннєвих культур. Після посіву поле прикочують.

Козлятник бажано висівати без покриву, оскільки це гарантує отримання більш високих врожаїв. В чистому вигляді насіння сіють рядковим способом з міжряддям 15 см забезпечуючи 3 – 4 млн схожих насінин на гектар на глибину 2,0 – 2,5 см, на легких ґрунтах  – 3,0см. В травосумішах норму висіву на 25 – 30% зменшують. Посів проводять одночасно з сівбою ранніх ярових. В перший рік вирощування посіви обробляються засобами захисту. Першорічний посів може бути підкошений у вересні місяці.

На наступні роки проводять повноцінне використання вирощеної маси. Багата на білок маса погано силосується, тому врожай слід використовувати на зелений корм, сінаж, сіно. Використовуючи частину площі на зелену підкормку, з першого, більшого за врожайністю укосу слід готувати сінаж, а менш урожайні наступні укоси використовувати для заготівлі сіна.

Технологія заготівлі сінажу полягає у скошуванні маси, підв′ялюванні її до вологості 50 – 55%, підбиранні та перевезенні маси до місця зберігання, ущільненні, надійній герметизації та укладанні на зберігання. На виконанні цих операцій можуть використовуватися різні технічні засоби, які комбінуються поміж собою, тому заготівля сінажу може реалізуватися значною кількістю механізованих технологій.

Особливо цінною біологічною особливістю козлятнику є міцне приєднання листя до стебла за різної вологості рослин. Це забезпечує мінімальні втрати пр. виконанні технологічних операцій заготівлі сінажу, які сягають при заготівлі люцерни та конюшини 20 – 30%.

Варіанти технологічних процесів заготівлі сінажу, які знаходять широке використання в господарствах можливо представити мережевим графом (рис. 3). Стан стеблової маси позначено літерами, а перехід від одного стану до іншого – числом. Розшифровку позначень наведено на рисунку.

Рисунок 3. Мережевий граф енергозберігаючих технологічних процесів заготівлі сінажу

Стан трав’яної маси: А – травостій в полі, Б – травостій в покосах, В – травостій у валках, Г – травостій у здвоєних (зтроєних) валках, Д – маса у кузові транспортного засобу, Е – сформований ущільнений об’єм маси (рулон,пак), Є – обгорнутий у плівку об’єм маси, З – маса, вивантажена поряд із сховищем, Л – маса сформована в сховищі, М – маса, загерметизована в сховищі, Н – маса ущільнена і герметизована в рукаві, К – герметизовані об’єми маси укладені на місці зберігання.

Виконувані операції: 1 – скошування в прокоси, 2 – скошування у валки, 3 – скошування у покоси з обробкою стеблостою (плющення, кондиціювання), 4 – скошування у валки з обробкою стеблостою (плющення, кондиціювання, подрібнення, формування шатрових валків), 5 – розкидання валків, 6 – згрібання покосів, 7 – ворушіння покосів, 7′ – ворушіння з кондиціюванням, 8 – обертання валків, 9 – згрібання у валки, ширина якого перевищує ширину скошувального апарата, 10 – здвоювання (зтроювання) валків, 11 – скошування із здвоюванням (зтроюванням) валків, 12 – вантаження транспортних засобів, 12‘ – вантаження транспортних засобів з подрібненням, 13 – формування ущільнених об’ємів сировини, 13′ – формування ущільнених об’ємів сировини з різанням, 14 – пакування об’ємів сировини в плівку, 15 – формування ущільнених об’ємів сировини з послідуючим пакуванням у плівку, 16 – транспортування, розвантаження маси, 17 – завантаження живильника пакувальної машини, 18 – подача маси в сховище, розподіл та ущільнення маси, 19 – герметизація маси в сховищі.

Аналізуючи представлений граф механізованого технологічного процесу можливо виділити дії з валками (операції 1-11). Основним їх завданням є швидке формування валка потужністю 6-10 кг/м (для продуктивної роботи технічних засобів в подальшому) вологістю 50-55% з мінімальними фізичними та біологічними втратами, тобто перевести травостій (стан А) до потужних валків підв’яленої до заданої вологості маси (стан Г).

Заготовляючи сінаж для скошування козлятнику з метою енергозбереження, мінімізації втрат доцільно використати причіпну або самохідну косарку  – плющилку.

Рисунок 4  – Розширений валок з маси козлятнику

Для агрегатування з косаркою доцільно використовувати трактори потужністю 100 – 120к.с., що підвищує продуктивність виконання робіт. Ці косарки забезпечуючи продуктивність 0,8 – 1,2 га /год (урожайність 400 ц/га) дозволяють скошувати масу на ширині захвату 2,8 – 5,0 м. Плющення та укладання маси в розширені валки (понад 2 м) дозволяє прискорити висушування скошеної маси, формувати спушені валки одночасно із скошуванням (рис. 4). За необхідності обертання валків їх, виходячи з можливостей використовуваних засобів для підбирання маси, доцільно здвоювати.

Виконуючи наступний блок операцій, що завершується доставкою до місця зберігання стеблової маси, слід уникати затримки в часі та забруднення маси землею. При виконання цих операцій стеблова маса вантажиться в транспортні засоби (стан Д) та доставляється до сховища (стан З) чи безпосередньо на місце зберігання (стан К). Для доведення маси до такого стану виконуються операції підбирання та вантаження транспортних засобів (операція 12) з одночасним подрібненням (операція 12′) та формування ущільнених об’ємів (операція 13,13′) з пакуванням їх у плівку (14,15) та транспортуванням і розвантаженням стеблової маси (16) чи завантаженням пакувальної машини (17). Саме ці операції визначають характерні особливості технологічних процесів і дають їм назву, а саме:

  • комбайновий процес;
  • процес з використанням візка-підбирача;
  • процес з використанням рулонного прес-підбирача.

Комбайновий процес характеризується використанням кормозбирального комбайна (самохідного, причіпного, начіпного), який підбирає, подрібнює підв’ялену рослинну масу на частки 30-50мм та вантажить її у транспортні засоби. Це на сьогодні найбільш розповсюджений процес. Потужність, а відповідно і продуктивність комбайна, їх кількість обирають виходячи із необхідності заповнити сховище за три доби. Лише такі темпи заготівлі гарантують якість сінажу.

Рідше використовуються візки – підбирачі, які в залежності від вантажопідйомності агрегатуються з тракторами потужністю від 80 до 350 к.с. (рис. 5).

Використання цього технічного засобу дозволяє не лише підбирати, різати та вантажити транспортний засіб, а і перевозити масу за місцем призначення. Окрім місткості і ходової частини вони мають різально-транспортувальний пристрій. Різальний апарат бітерно-ножового типу має пасивні ножі. Захист від попадання сторонніх предметів є обов’язковим для цих машин, а нові зразки мають також систему заточування ножів. Мінімальна встановлена довжина різання складає 34мм [13]. Наявність у візку бітерно-ножового різального апарата дозволяє різати частки на довжину 70-100мм, ущільнювати її в 1,8-2 рази в порівнянні з насипною масою в транспортному засобі. Зрозуміло, що максимальну ефективність візок – підбирач матиме при мінімальній дальності перевезення. Розрахунки показують, що ефективність заготівлі сінажу з використанням візка-підбирача може конкурувати з комбайновим технологічним процесом при відстанях перевезення до 2,5 км. Слід відзначити, що візок добре взаємодіє з пакувальниками маси в рукава, оскільки здатен дозовано вивантажувати масу через задній борт.

Процес з використанням комбінованого рулонного прес-підбирача має свої особливості. Для прискорення моменту герметизації випускаються прес-підбирачі об’єднані з обмотувальниками (рис. 6).

Суть процесу полягає не лише в формуванні ущільненого об’єму рулону чи тюка маси, а і в наступній швидкій герметизації маси трьома-чотирма шарами плівки. Герметизація при обмотуванні плівкою відбувається за рахунок попереднього натягування плівки, яка завдяки цьому щільно прилягає до маси та попередньо намотаних шарів. Використання комбінованих прес-підбирачів значно скорочує як витрати людської праці, так і зводить до мінімуму проміжок часу між формуванням рулону і його герметизацією.

Технологічний процес доцільно використовувати при незначних об’ємах заготівлі або значних відстанях перевезення, оскільки корм формується в рулони (400 – 500 кг) і відразу герметизується. Таким чином, можливо заготовляти 5 – 100 т корму та перевозити з поля заготовлений корм протягом декількох діб, оптимізуючи процес транспортування.

Рисунок 5. Обмотування плівкою рулону сінажу комбінованим прес-підбирачем

Заготівля сіна з козлятнику виконується за процесами, близьким до заготівлі сінажу. Відмінність – висушування маси до вологості 18 -20 %. Тривалість сушіння в залежності від погодних умов 4 – 5діб. Сіно активно вентильоване значно якісніше в порівняні з сіном польового сушіння.

Отже, від ранішніх форм розвитку козлятнику до пізніших в травостої вміст протеїну зменшується в 1,5 рази, в тому числі в листях – в 1,3 рази, стеблах – 1,9 разів, комових одиниць в 1,4, 1,3 та 1,7 відповідно, вміст клітковини збільшується в 1,5 рази.

Знання особливостей козлятнику та дотримання наведених вище вимог гарантує заготівлю високоякісного сінажу з нього.

Літературні посилання
1. Абрамов О.О. Козлятник – від інтродукції до використання. Київ, «Наукова думка», 2002. 134 с.
2. Утешу Ю.А., Лобас М.г. Кормові ресурси флори України. Київ, «Наукова думка», 1996. 222 с.
3. Жуков В.П., Савчук В.М. Козлятник східний – перспективна високобілкова кормова культура. Тези конференції „Інтродукція харчових і кормових культур”, м. Київ, 1994, ЦБС АНУ. 12-16 с.
4. Консервирующая добавка при силосовании кукурузы. Патент Российской Федерации. МПК А23К3/00 /Аллабердин И.Л., Бикбулатов З.Г. и др./ №209966. 27.12.1997.
5. Рекомендации по выращиванию и использованию козлятника восточного на корм и семена. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ryda-agro.zakupka.com/articles/52885-kozlyatnik-galega-orientalis-galega-vostochnaya/