Мудрий керівник і науковець-романтик

162

Сьогодні у рубриці «Агроісторик» ми знайомимо наших читачів із відомим господарським, державним і науковим діячем України, який все життя віддав аграрній сфері, Ситником Віктором Петровичем. Та основними чеснотами його були: працелюбність, порядність, справедливість, щирість і доброта. Таким його запам’ятали тисячі колег, представників аграрного бізнесу і наукової спільноти – людиною-романтиком з мудрим ставленням до справ державних…

Майбутній аграрій, державний чиновник та вчений народився 01 червня 1939 року у радгоспі імені Паризької Комуни, що в Кегічевському районі на Харківщині у сім’ї селян. Після закінчення школи у рідному селищі молодий хлопчина 1958-го року вступив до Дніпропетровського сільськогосподарського інституту і у 1963 році здобув фах вченого-агронома.

Надалі все життя наполегливо працював у сільському господарстві. Спочатку старшим агрономом (1962-1963) учбово-дослідного господарства «Сухачівка» Дніпропетровського сільськогосподарського інституту. Наступних два роки працював у галузі кормовиробнцтва кормів, а протягом 1964 – 1966 років очолював планово-економічний відділ.

З середини 60-х років юного аграрія запросили на роботу в державні структури, віддавши належне його організаційним здібностям. Так, Віктор Петрович пройшов шлях від начальника відділу до міністра УРСР:

1) 1966 – 1976 – начальник відділу виробництва продуктів рослинництва, заступник і перший заступник начальника Дніпропетровського обласного управління сільського господарства;

2) 1976 – заступник та завідувач відділу Управління справами Ради Міністрів УРСР;

3) 1985 – 1991 – перший заступник голови Держагропрому УРСР, міністр УРСР.

Із здобуттям незалежності України у житті Ситника В.П. розпочався новий творчий етап становлення і особистого розвитку. І розпочалося все з утворення самостійної та самоврядної організації – Української академії аграрних наук, де він посів визначальне місце у її утвердженні як центру формування інновацій в аграрній сфері та розвитку аграрної науки загалом. Працював Віктор Петрович на посадах заступника президента, віце-президента, першого віце-президента (1992-2010 рр.). В останні роки діяльності практично одноосібно вирішував питання поточного функціонування УААН та всієї величезної мережі установ і підприємств, виконував функції в.о. Президента під час перебування Зубця М.В. у депутатському корпусі Верховної Ради України.

У цей період він ще раз засвідчив своєю працею, ставленням до долі кожного науковця – від молодшого наукового співробітника до академіка, твердою «рукою» керівника і сучасного менеджера, що на першому місці у відносинах має бути людяність. За це його надзвичайно поважали.

Наступного року після приходу в УААН (1993 р.) в Інституті аграрної економіки захистив кандидатську дисертацію на тему «Розвиток господарського розрахунку у агропромисловому комплексі в умовах становлення ринкової економіки».

Нажаль, 14 лютого 2016 року серце Ситника Віктора Петровича перестало битися.

Як науковець працює над питаннями формування та функціонування ефективних високотоварних господарських систем агропромислового комплексу в умовах переходу до ринкових відносин, паритетного обміну між сільським господарством і промисловими галузями, цін та ціноутворення, бере безпосередню участь в удосконаленні економіч­ного механізму господарювання, запровадженні орендних відносин у сільському господарстві, структурній перебудові АПК.

Результатом плідної наукової діяльності став у 2002 році захист докторської дисертації на тему: «Трансформація агропромислового комплексу України в ринкові умови» (Інститут економіки НАН України). Того ж року в грудні Ситника В.П. обрали академіком Української академії аграрних наук (Відділ аграрної економіки та земельних відносин, економіка сільськогосподарського виробництва і АПК).

Віктор Петрович активно брав участь у розробці законодавчих і нормативних документах з питань розвитку сільського господарства, сільських територій та аграрної науки. Найбільш вагомими серед є наступні: проекти Законів України «Про зерно та ринок зерна в Україні» (2002), «Про особисте селянське господарство» (2001), «Про сільськогосподарську дорадчу діяльність» (2001), Національна програма розвитку сільськогосподарського виробни­цтва (1996), Концептуальні основи аграрної політики (1997), проекти положень, затверджених постановами Кабінету Міністрів України щодо впровадження заставних закупівель зерна та порядок визначення заставних цін, щодо визначення нормативних витрат на виробни­цтво сільськогосподарської продукції (2001), про ринок земель (2010) та низка інших документів.

До найбільших результатів роботи діяча можна віднести те, що він обґрунтував і практично реалізував цілий ряд нових підходів до форм інтеграції сільськогосподарської науки з виробництвом; сформував концептуальні засади забезпечення функціонування аграрної науки, наукового супроводження розвитку агропромислового виробництва.

Визнанням його роботи були почесні звання та отримані нагороди:

1) 1995 – член-кореспондент УААН;

2) 2002 – академік УААН;

3) обирався депутатом Верховної Ради України, очолював Всеукраїнську спілку інформаційних фахівців АПК, визнану відповідними світовими структурами при ООН та ЮНЕСКО;

4) удостоївся двох орденів Трудового Червоного Прапора (1973, 1976), ордену «Знак Пошани» (1971) та чотирьох медалей;

5) 1999 – заслужений працівник сільського господарства України.

Загалом можна стверджувати, що Ситник Віктор Петрович залишив вагомий слід у розвитку сільського господарства, АПК загалом, державному управлінню в сільськогосподарській сфері та аграрній науці, головний серед яких є утвердження основних людських цінностей.

Підготував Андрій Сава