Тваринництво України: чи буде на столі власне молоко та м’ясо?

317

Виробничий потенціал тваринницької галузі України за останні 25 років нагадує «річку», що невпинно «пересихає», тобто поступово скорочується поголів’я худоби, знижуються обсяги виробництва, більшість аграрних формувань галузі збиткові, відбувається нерівномірний розвиток усіх представників переробної промисловості, спостерігається низька платоспроможність населення тощо. Відбувається це на фоні значного недоспоживання середньостатистичним українцем молока, м’яса, яєць та і інших продуктів тваринництва до фізіологічної потреби.

Поголів’я худоби та птиці – фундамент виробничого потенціалу

Базовим показником оцінки стану галузей тваринництва є поголів’я основних видів худоби і птиці, що в поєднанні із їх продуктивністю формує передумови до формування виробничого потенціалу вітчизняного аграрного сектору. Як вказують дані органів державної статистики, поголів’я основних видів худоби катастрофічно знижується, особливо якщо розглядати 1990 рік за базу (як це традиційно було прийнято). Ми обрали період становлення в Україні ринкових відносин, на початку якого аграрний сектор економіки досяг одного із найнижчих рівнів «дна». Так ось, у 2000 році у всіх категоріях господарств налічувалося 9,4 млн. голів ВРХ (в т.ч. корів – 4,9 млн. голів), 7,6 млн. голів свиней, 1,9 млн. голів овець і кіз, 0,7 млн голів коней (див. рис. 1). До кінця 2015 року їх зменшилося відповідно до рівня: 3,7 (2,1); 7,0; 1,3 та 0,3. Щоправда ці дані вказані без врахування тимчасово окупованої території АР Крим та м. Севастополя, а також без урахування частини зони проведення АТО.

граф

 Рис. 1. Поголів’я основних видів худоби

Загальний спад за цей період можна оцінити наступним чином: ВРХ – мінус 60%, (корови – мінус 56%); свині – мінус 7,5%; вівці та кози – мінус 29%; коні – мінус 55%.

коні

Винятком у тваринництві є ситуація із птицею. Її поголів’я підвищується і з 2000 року зросло з 123,7 млн. голів до 203,9 млн. голів, що на 64,8%, і на 18 відсотків наблизилося до рівня 1990 року. Це свідчить про стабільну роботу птахоферм, особливо з вирощування курей та виробництва яйєць.

Іншою особливістю цієї галузі є струкутра наявного поголів’я за категоріями суб’єктів господарювання. Адже для забезпечення належного рівня якості, безпечності продукції та стратегічного розвитку аграрного бізнесу необхідно обирати ефективну форму господарювання. І якшо ринкові новоутворення мають шанс змінити ситуації на ринку тваринницької продукції, то функціонування примітивних і трудоємких індивідувальних господарств не завжди гарантує ефекту.

граф2

Рис. 2. Структура поголів’я основних видів худоби і птиці за категоріями господарств

Як свідчать дані, кардинально ситуація не змінилася – сільськогосподарські підприємства, особливо великі холдингові об’єднання, не бажають займатися тваринництвом. Підтвердженням цього є дані про зниження частки поголів’я ВРХ з 53,4% у 2000 році до 33,8% у 2015 році; овець і кіз – з 22,0% до 14,1%; коней – з 35,6% до 6,9%. А враховуючи загальний спад поголів’я, то можна стверджувати, що власне категорія підприємств найбільше зменшила чисельність худоби. Винятком залишається свинарство і птахівництво, де частка зросла відповідно з 31,5% до 52,3% та з 20,5% до 54,9%. Це на сьогодні галузі, в яких швидко окуповуються інвестиції і є постійний попит на продукції на ринку (див. рис. 2).

Обсяги виробництва

Враховуючи наявне поголів’я худоби і птиці, аграрні формування виробляють загалом все більше тваринницької продукції. Щодо її структури, то ситуація дещо інша. Але все по порядку.

М’ясо. Всього м’яса (всіх видів) у забійній вазі аграрії виробили у 2015 році 2322,6 тис. тонн, що на 39,6% більше, ніж у 2000 році. Але в структурі цього обсягу 49,2% (1143,7 тис. тонн) займає м’ясо птиці, хоча в 2000 році воно займало частку 11,6%. Традиційним видом м’яса для українців є свинина, якої на сьогодні виробляється 759,7 тис. тонн, що на 12,3% більше у порівнянні з 2000 роком. Істотно знизилися обсяги виробництва яловичини: з 754,3 тис. тонн у 2000 році до 384,0 тис. тонн (мінус 50,9%), що виглядає логічним на фоні падіння поголів’я. Інші види м’яса виробляються порівняно у невеликих обсягах: баранина і козлятина (13,7 тис. тонн; 79,6%); кролятина (13,3 тис. тонн; 95,6%); конина (8,2 тис. тонн; 98,7%). Довідка: до показника 1990 року Україна не дотягує практично удвічі. Щодо структури, то за рахунок виробництва сільськогосподарськими підприємствами 967,7 тис. тонн птиці, частка у загальному обсязі складає 63,0% (без урахування птиці – лише 29,0%).

Молоко. Обсяги виробництва молока дещо падають і у порівнянні з 2000 роком (12657,9 тис. тонн) становлять 10615,4 тис. тонн, або 83,6%. Довідка: у 1990 році Україна виробляла в 2,3 рази більше молока. Слід також врахувати і те, що господарства населення виробляє 75% молока. Це до питання якості і безпечності молочної продукції. На нашу думку, тут виникає певне непорозуміння, адже з одного боку чиновники та експерти заявляють про сумнівність походження молока від населення, а з іншого усі виробники «молочки» запевняють споживачів у європейській якості їхньої продукції. Риторичне запитання: а звідки вони беруть «якісне» молоко, яке постійно зменшується, а обсяг виробництва промислової продукції ні.

Інші види продукції. Найбільшого зростання в обсягах виробництва досягли підприємства птахівництва. На сьогодні вони виробляють 16782,9 млн. шт. яєць, що в 1,9 рази більше ніж у 2000 році. Цей показник навіть перевищує рівень 1990 року на кілька відсоткових пунктів. Стає не популярним вирощувати вовну, настриг якої постійно знижується і становить 2270 тис. тонн (або 66,7% до 2000 року). А от мед навпаки: традиційний продукт для українського селянина стабільно виробляється в межах 60-70 тис. тонн. Показник 2015 року становив на рівні 63615 тис. тонн, що на 21,3% більше ніж у 2000 році.

Аналіз показав різні характеристики галузі, проблеми і позитивні зрушення. Однак чи цього достатньо для внутрішнього споживання і можливо експорту?

Внутрішнє споживання

У попередньому розділі відображено пропозицію на внутрішньому ринку тваринницької продукції. Якщо її порівнювати і фондами споживання населенням, то виходить, що її цілком вистачає для покривання внутрішнього попиту країни. З іншого боку, нам відомі раціональні норми для забезпечення оптимальних фізіологічних потреб організму людини.

Згідно рекомендацій ВООЗ фізіологічно обґрунтованою нормою споживання основних продуктів харчування тваринницького походження на рік на одну людину є наступні: м’яса 80 кг, із яких 25-30 кг повинна становити свинина і 22 кг яловичина; молока – 380 кг; яєць – 290 шт. Фактично ситуація в Україні набагато гірша (табл. 1).

Таблиця 1 Споживання основних продуктів харчування населенням України

(на одну особу за рік; кілограмів)

Види продуктів харчування Міні-мальні норми Раціо-нальні норми Фактичні норми Відхилення 2014 р. від норми
2000 2010 2014 міні-мальної раціо-нальної
М’ясо та м’ясопродукти 52 80 32,8 52,0 54,1 104,0 67,6
Молоко та молочні продукти 341 380 199,1 206,4 222,8 65,3 58,6
Яйця (шт.) 231 290 166 290 310 134,2 106,9

От і виходить, що населення України значно «не доїдає» до фізіологічної потреби, окрім яєць, і ледь досягає мінімальних норм щодо м’яса, затверджених Урядом. При цьому більше половини у фонді споживання м’яса складає курятина та інша птиця.

Тому ситуацію із забезпеченням внутрішнього споживання продуктів харчування тваринного походження, за винятком молока і молочних продуктів, можна назвати стабільною і мінімально виконуваною. Загалом українці спожили у 2014 році: м’яса та м’ясопродуктів – 2325,4 тис. тонн (або на 44,3% більше ніж у 2000 році); молока та молочних продуктів – 9581,1 тис. тонн (97,8%); яєць – 13344,7 млн. шт. (63,8%).

Доповнить картину балансу між виробництвом і споживанням зовнішньоекономічні відносини України.

Експорт-імпорт продукції тваринництва

Пропри наявність проблем із забезпеченням внутрішнього споживання на рівні фізіологічних потреб Україна експортує продукцію галузі тваринництва, хоча і в незначних обсягах. До уваги ми взяли лише готову продукцію сільськогосподарського призначення. Так, якщо розглядати 2015 рік, то яловичину експортували на рівні 32,1 тис. тонн; свинину – 27,2 тис. тонн; птиці – 161,3 тис. тонн; молока – 98,1 тис. тонн та яєць – 989,0 млн. шт. Імпорт склав взагалі невеликі обсяги і склав відповідно: 1,2; 3,7; 61,2; 4,9; 139,0 (табл. 2). Як видно із даних таблиці, баланс в торгівлі товарами тваринного походження є позитивним.

Таблиця 2 Експорт-імпорт окремих видів продукції тваринного походження у 2015 році

Назва товару Експорт Імпорт Зовнішньо-торговельний баланс
кількість млн дол. США кількість млн дол. США кількість млн дол. США
Яловичина свіжа, охолоджена або морожена, тис. тонн 32,1 84,0 1,2 3,5 30,9 80,5
Свинина свіжа, охолоджена або морожена, тис. тонн 27,2 54,7 3,7 8,2 23,5 46,5
М’ясо і харчові субпродукти свійської птиці, тис. тонн 161,3 226,7 61,2 37,4 100,1 189,3
Молоко та молочні продукти, тис. тонн 98,1 112,8 4,9 8,3 93,2 104,5
Яйця, млн. шт. 989,0 168,0 139,0 27,8 850 140,2

Загалом, проаналізувавши ситуацію у галузях тваринництва, ми спробували скласти баланси виробництва і споживання за окремими видами продукції тваринництва (рис. 3).

рис3Рис. 3. Баланси виробництва і споживання основних видів продукції тваринництва (за результатами 2015 року)

У цій схемі ми не врахували можливі обсяги іншого роду споживання (зокрема промислового), що може нівелювати нульову різницю, передбачену методом балансування (різниця має бути 0). Ще однією особливістю відображених розрахунків є те, що балансовий метод аналізу не може виявити проблемні питання, які, наприклад, необхідно вирішувати на практиці. Так, ми сьогодні говоримо про фактичне споживання населенням продуктів харчування, але воно не оптимальне і базуючись на купівельній спроможності хотілося, щоб воно досягало раціональних норм. Однак від запланованих обсягів споживання виробництво не збільшиться, оскільки поголів’я неможливо наростити одразу і невідомо чи вигідно буде розширювати масштаби виробництва аграріям, а надлишкові імпортні поставки теж завжди вигідні трейдерам.

Загальні висновки

Розглянуті матеріали наштовхують нас на певні висновки:

  1. Поточна ситуація неоднозначно характеризує галузь. З одного боку, фактичний рівень попиту удвічі нижчий за потребу, з другого – низька платоспроможність населення формує його на рівні існуючих обсягів виробництва. Тому з позицій споживання і експортного потенціалу аграрного сектору слід констатувати, що галузь тваринництва розвивається нерівномірно, особливо це стосується скотарства, свинарства та інших галузей з вирощування дрібних свійських тварин.
  2. В умовах світових викликів щодо підвищення якості тваринницької продукції, впровадження державної програми з формування внутрішнього резервів виробництва продукції тваринницького походження, все більшого значення набуватиме забезпечення конкурентоспроможності у різних категоріях товаровиробників, що у майбутньому стане визначальним чинником стабільного економічного зростання галузі та подальшого розвитку харчової промисловості.

Підготував Сава Андрій, к.е.н., старший науковий співробітник