Альтернативна енергетика: іноземний та вітчизняний досвід

170

4-5 жовтня у Києві конференція “BIOENERGY UKRAINE 2016” зібрала українських та зарубіжних представників ринку альтернативної енергетики, аграріїв-практиків з досвідом отримання енергії з біомаси, представників біоенергетичного бізнесу Швеції, Литви та Нідерландів, інвесторів, міжнародних фінансових організацій, науковців та юристів. “АгроЕліта” підготувала для вас огляд конференції та виділила основні питання, які піднімали експерти галузі.

Тарифи на електроенергію зростуть

Експерти ринку прогнозують, що тарифи на електроенергію в майбутньому повинні вирости в два рази як для населення, так і для бізнесу. Фахівці кажуть, в Україні за всі роки незалежності не здійснилося жодної реформи у сфері електроенергії. У Європі в нашій країні найнижча вартість електрики. Близько 50 млрд. грн. йде на перехресне субсидування.

«На сьогодні заборгованість за електрику становить 25 млрд. грн., що погіршує стан галузі. 100% послуги оплачує тільки агробізнес. У нас в країні повністю відсутня прозорість і прогнозованість галузі. А щоб галузь електроенергетики розвивалася, потрібно збільшити вартість електрики. Звичайно ніхто не говорить про різкий перехід на високі тарифи. Все має бути поступово. Разом зі збільшенням вартості тарифів повинні зростати і прибутки населення», – розповідає Юрій Саква, перший заступник голови Ради всеукраїнської енергетичної асамблеї.

Тому українські аграрії мають перейти на використання біоенергетики. На сьогодні в Україні найнижчі показники використання альтернативної енергетики у Європі, в той час як деякі країни ЄС до 2020 року вже планують повністю перейти на відновлювані джерела енергії.

«Близько 11% аграрних компаній на сьогодні мають змогу перейти на використання біонергетики. Прикладом для нас може стати сусідня Польща. Вона набагато менша територіально, але у неї вище ВВП, а використання біоенергетики – від 15 до 20%», –  заявила радник міністра агрополітики Владислава Рутицька під час конференції BioENERGY Ukraine.

Чому у Європі швидко розвивається біоенергетика

Посол Фінляндії в Україні, Юха Віртанен розповів, що їхня країна стала світовим лідером у сфері біоекономіки завдяки спеціальній стратегії побудови сталої біоекономіки:

  1. Створення належного клімату для розвитку біоекономіки, де провідна роль належить державі, яка використовує заохочувальні засоби.
  2. Створення “прозорих” підприємств у сфері біоекономіки.
  3. Держава поставила ціль розбудувати сильну біоекономічну компетенцію та експертизу.
  4. Інтенсивне та стале використання біомаси.

“У Фінляндії біогалузь базується на економіці заснованій на відновлювальних ресурсах, які використовують на виробництво харчів, енергії, товарів та послуг. А 50% біоекономіки складають лісові ресурси”, – розповідає посол.

Реалізація біоенергетичних проектів

Для України є кілька напрямків розвитку біоенергетики:

  1. Використовувати біоенергетичні культури для виробництва твердого біопалива: вирощування міскантусу, світчграсу, верби енергетичної, цукрового сорго, буряку та кукурудзи.

Найрозвиненіша у цьому напрямі країна – Швеція. Шведи вже більше 20 років вирощують енергетичну вербу та винайшли для цього спецтехніку.

“Швеція це лісова країна, 99% біомаси виробляється із залишків переробки деревини. Наша країна успішна в розвитку біоенергетичної галузі, тому що у нас правильна політика підтримки в цій галузі. Саме завдяки такій політиці, заохоченню, досвіду, ми змогли так продуктивно працювати у напрямку біоенергії та біомаси. Для прикладу, ми першими розробили спеціальні машини для посадки та збору верби, у нас багато сортів верби. В Україні теж досить хороший клімат для вирощування цієї культури і тут є великі перспективи”, – розповідає Анніка Генріксон, гендиректор компанії “Салікс АВ”

Україна також розробляє власні сорти енергетичних рослин та проводить дослідження в цьому напрямку. Зокрема, Інститут біоенергетичних культур та цукрових буряків має 75 га дослідних полів. Науковці кажуть, що в Україні 8 млн. га непродуктивних земель, які можна використовувати саме під вирощування таких культур.

Якщо засіяти близько 2 млн. га енергоефективними культурами, і використовувати їх як біопаливо, це може замінити нашій країні до 18 млн. тонн вугілля”, – говорить Микола Роїк, директор Інституту біоенергетичних культур.

Одним із прикладів успішного будівництва заводу із переробки біомаси є компанія “Сільгосппродукт”.  Вони пробували різні види енергетичних культур. Зупинилися на сорго. Юрій Бондарчук, голова правління розповідає, що вигідно вирощувати сировину спеціально для біостанцій.

 “У грудні 2014 року ми запустили завод в експлуатацію. Потім зіткнулися з тим, що дуже складно підключитися до енергосистеми. Тому почали продавати електроенергію за гроші тільки рік потому. Ми орієнтувалися спочатку на жом, який потрібно кудись дівати. Але коли ми пройшли цей шлях, то зрозуміли, що до сировини можна не прив’язуватися. Математично вигідно отримати сировину, виростивши її спеціально для виробництва біогазу. Ми вже зробили запас силосу сорго і будемо й надалі експериментувати з сировиною. Силос краще жому, тому що вихід газу набагато більший“, – розповідає Юрій Бондарчук.

  1. Використання соломи, торфу, дерева, щепи.

Литва одна з країн, які успішно використовують саме такий вид твердого палива. Акцент роблять на щепах та торфі. Кажуть, солома також вигідна для біоенергетики, проте краще її залишати на полях аби посилювати продуктивність земель.

“У світі є чимало суперечок щодо використання соломи у біоенергетиці, адже солому прирівнюють до добрив. Наша країна використовує солому. Але за умови – скільки соломи ти забрав з поля, маєш підрахувати скільки ти забрав мікроелементів з ґрунту, стільки ти маєш повернути туди у вигляді добрив”, – пояснює Сарунас Прієскієніс, президент литовської асоціації консультантів з енергетики.

  1. Створення заводу з переробки відходів тваринництва.

Оскільки вартість енергоносіїв зростає (лише за останні півроку електроенергія подорожчала на 30%), а використовувати природній газ у тваринництві не вигідно, свинарі виходять із ситуації встановлюючи біогазові установки та міні-заводи. До того ж це зменшує негативний вплив виробництва на екологію.

Як приклад, компанія “Сігма”, яка зараз щодня переробляє 80 кубометрів свинячого гною, та отримує до 2 тис. нм3 біогазу на добу.

“Рішення будувати біогазову установку з’явилося ще 2014 року, оскільки утилізовувати 80 тонн гною на добу було досить складно, власних полів не вистачало, щоб винести добриво туди. Та й на транспортування йшло дуже багато ресурсів. Тому наша компанія побудувала біогазові установки і проблема вирішилася”, – розповідає Євген Кулік, головний інженер компанії.

Де брати гроші?

Міжнародні організації можуть давати гранти лише на пілотні проекти. Тобто ті, аналогів яких ще не було в нашій країні. На реплікацію установи дають лише кредити. Тому чекати грошей просто за хорошу ідею не варто, вона має бути унікальною. Таку думку висловили під час конференції представники міжнародних організацій.

“У банках немає стандартизованих продуктів для проектів біомаси. Кожен новий проект біогазу банк оцінює як новий – це забирає і час, і шанси на отримання кредиту”, – каже Сергій Волков, керівник департаменту “Екологія та енергетика” ПРОООН.

Наразі ПРОООН та IFC разом працюють над механізмами фінансової підтримки напрямку біоенергетики через Ощадбанк.

Катерина Сокольнікова, журналіст

[nggallery id=47]