Вчені створили біореактор для швидкого вирощування садовини та городини з рослинних клітин

147

Його назва – “Селпод”, у цьому пристрої, що живиться енергією від розетки, дозрівають овочі та фрукти з самих клітин, і у рекордні строки, лише за тиждень, пише газета “Експрес”. “Ми працюємо над створенням цілком нової їжі. Замість городніх саджанців чи насіння беремо лише одну клітину певної культури й закладаємо її в біореактор, – пояснив Лорі Рейтер, керівник дослідження. – При цьому поживна цінність таких продуктів не менша, ніж звичайних. А часом – навіть більша”. Нині в лабораторії дозрівають арктична малина, морошка і костяниця. Правди фінські біологи не приховують – ягоди з біореактора на смак поки що пріснуваті, й аромат не такий, як у тих, що наливалися соком під сонцем. Над поліпшенням смакових якостей врожаю дослідники саме працюють. А кінцева мета експерименту – оснастити новинкою кухні в звичайних помешканнях людей. Це ж чудово – мати свою електрогрядку! – Ідея культивувати рослини в біоінкубаторах не нова. Такі розробки вже застосовують у косметичній та фармацевтичній галузях. У такий спосіб біотехнологи вже культивують коріння женьшеню для виробництва лікувальних препаратів, інші рідкісні рослини. А те, що пропонують фінські вчені – це машина, якою можна користуватися вдома, – прокоментувала новинку Єлизавета Кордюм, завідувачка відділу Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного НАНУ, доктор біологічних наук.   – Те, що демонструють фінські біологи, більше скидається на розморожені ягоди. А сам біореактор – така собі велика лампа. Чи можна вважати таку малину чи морошку повноцінною? – Звісно ж ні. Це калус. У біотехнології так називають дедиференційовані (такі, що втратили спеціалізацію) клітини, що здатні дати початок цілій рослині. Або ж це клітини на раневій поверхні рослини – така собі плівка, що сприяє загоєнню ран. Кожен із нас бодай раз бачив калус на зламаній гілці хатньої рослини, коли її поставили у воду – білі розростання продовжують життя квітці. Коли ж вона потрапляє в землю, то вростає в неї і тоді вже перетворюється у повноцінну рослину. Причому для цього потрібен час – уже точно не тиждень. І щоб ягода налилася соком і ароматом – також потрібен час. Утім, не будемо загадувати. Побачимо, що далі покажуть фінські фахівці. – Чим ця методика різниться від доволі популярного нині в біоінженерії клонування рослин? – У процесі клонування бiологи вибирають материнську рослину, звiльняють її вiд бактерiй, грибiв за допомогою спецiальних речовин, пiд мiкроскопом вiддiляють вiд неї малесенький шматочок, – пояснив Вадим Старовойтов, експерт із нових біотехнологій. – Його вiдразу ж вмiщують в посуд із поживним середовищем. Це рiдка маса, що складається з солей, цукру, вiтамiнiв, гормонiв тощо, спецiально оброблена для знищення шкiдливої мiкрофлори. Далi під дією штучного світла та при відповідній температурі починається регенерацiя рослин. Щойно зi шматочкiв з’являються паростки з корiнням, їх пересаджують в iнший резервуар. I лише через якийсь час – у грунт, де саджанець пройде адаптацiю i перетвориться на самостiйну дорослу рослину. Для кожного нового виду рослин застосовується iндивiдуальний склад поживного середовища. Уся ця копiтка робота має ефект: клонованi рослини мають пiдвищену опiрнiсть до недуг, швидше ростуть i розмножуються.

Джерело: http://expres.uа