Заснування коопераційного руху в Україні

1221
Кооперація належить до скарбниці видатних надбань людства на шляху пошуку справедливого і досконалого громадянського суспільства. Свій початок на теренах сучасної України кооперативний рух бере із середини ХІХ століття. Однак її зародження та розвиток відбувався у різних суспільно-політичних середовищах. Йде мова про Західну і так звану «велику» Україну, де панували на той час, відповідно, Австро-Угорська та Російська імперія. Згадка про витоки кооперації в Україні у 2016 році не є випадковим, адже цьогоріч святкується 150 років від дня заснування першого споживчого товариства. За цей час вона витримала випробування часом і довела свою життєздатність в умовах різких формацій і типів економіки.
Західна Україна
Наприкінці ХІХ ст. кооперативний рух, що зародився у Західній Європі, досяг українських земель. Проте подібний тип господарської діяльності не був новим для українців. Найстарішими різновидами кооперації ще у XVI-XVIII століттях були столярні, мулярські, ковальські, крамареві артілі. Змогу розвитку кооперації на теренах Австро-Угорщини дав закон від 1873 року, а вже наступного (1874-го) року Товариство «Просвіта» у Львові (засновано 8 грудня 1868 р.) надрукувало, відповідно до вказаного закону, зразки статутів і ведення справ «забірково-господарських спілок». Вони стали юридичною підставою розвитку кооперації в Галичині до Першої світової війни. Згодом кооперативні господарства почали ширитися на усьому західноукраїнському терені.
Серед піонерів та провідників українського кооперативного руху були д-р Кость Левицький, Борис Мартос, Кость Мацієвич, Христофор Барановський, Сергій Бородаєвський, проф. Михайло Туган-Барановський, Юліян Павликовський та інші.
Першу кооперативну крамницю міського типу «Народня Торгівля» було засновано у Львові інженером Василем Нагірним. Велику роль у становленні кооперації в Галичині відіграли західноукраїнський політик Юліян Павликовський, а також Кость Левицький. К.Левицький керував Крайовим союзом кредитовим та «Центробанком», був співзасновником Товариства взаємних обезпечень і кредиту «Дністер» та довголітнім членом його дирекції.
У 1899 році також було засноване українське господарське товариство «Сільський господар» у м. Олесько Золочівського повіту. До його створення долився Є.Олесницький, священники о.Тома і о.Юліян Дуткевич. Основною метою товариства було захист інтересів та поліпшення добробуту селян шляхом підвищення продуктивності земель.
Ці установи відіграли важливу роль у розвиткові кооперативного руху в Західній Україні.
Велика Україна
Перше споживче товариство в Україні було створено в 1866 році викладачами Імператорського університету в Харкові. Біля його витоків стояли відомий громадський діяч Микола Баллін, а також професори Бекетов, Гордієнко, Ковалевський, Діамантов, Козлов. 6 жовтня затверджено Статут, а через 20 днів відбулося перше засідання засновників. Головою обрали професора-хіміка Гарніч-Гарницького.
Микола Баллін багато їздив по Європі, вивчаючи досвід Франції, Німеччини, Англії, звертаючи увагу не тільки на технічну сторону, але й організаційні моменти. Він підкреслював: «Кооперативні ідеї, що охоплюють найвищі прагнення до правди, розумності та любові, вимагають не тільки високого морального розвитку людей, щоб можна було здійснити їх життєві прагнення, а й гарної освіти і добре розвинених соціальних звичок». На його думку, кооперація була здатна змінити суспільство, перевиховати людину, оскільки в основі кооперативної ідеї закладені не тільки економічні інтереси, а й взаємодопомога, любов, дружба.
1866 року В.Козлов приїжджає до Миколаєва, де намагається започаткувати кооперативний рух. Через два роки – 6 жовтня 1868 року – було затверджено статут Київського споживчого товариства, заснованого також науковцями та громадськими діячами. Серед них був молодий доцент університету Святого Володимира М.Зібер. Протягом наступних чотирьох років на Україні виникло 17 міських споживчих товариств, заснованих жителями Києва, Харкова, Одеси, Миколаєва, Катеринослава, Полтави, Балти, Бердянська, Борзни, Ізюма та інших міст.
Набували поширення і сільськогосподарські спілки загального типу. З 1020 сільськогосподарських спілок на початку ХХ ст. найбільше діяло на Полтавщині – 345, проте наступна за їхньою чисельністю губернія – Чернігівська, була заповнена ними вже у значно меншому обсязі (132 спілки), а найслабше сільськогосподарські спілки заполонили Волинь – лише 19 кооперативних спілок. Перша така спілка виникла 1897 року. Ці спілки займалися здебільшого постачанням та збутом продукції, виданням позик під товари тощо, а пізніше розвинулися й спеціалізовані спілки, що господарювали молочарством, заготівлею курей, вирощуванням буряків тощо.
Але їхній потенційний розвиток гальмують тогочасної суспільно-політичні та господарсько-економічні умови, що існували на території сучасної України. Це призвело до частого занепаду кооперативних об’єднань населення і аграрних формувань, які набули нових форм існування у радянські часи та віднайшли продовження за незалежної України.
Підготував Андрій Сава, к.е.н., с.н.с.