Статус квот аграрної продукції

257

Лібералізація міжнародної торгівлі в умовах глобалізації є одним із об’єктивних факторів розвитку. Ринки країн відкриваються, умови торгівлі спрощуються і бар’єри скасовуються. В сукупності це сприяє формуванню додаткових економічних можливостей, які проявляються у збільшенні обсягів товарообігу, покращенні доступу до ринків сировини, обладнання, інвестицій.

Україна та ЄС є важливими торговельними партнерами. В сегменті торгівлі агропродовольчою продукцією їх загальний обсяг за 2016 рік склав понад 5,6 млрд євро. При цьому торговельний баланс є позитивним для України, експорт якої в межах сегменту становить 4,1 млрд євро проти 1,5 млрд євро імпорту з ЄС. Як наслідок, Україна займає восьме місце серед імпортерів агропродовольчої продукції до ЄС і лише 21 місце серед напрямів експорту продукції даної групи з країн ЄС.

Обсяг експорту в межах 4 млрд євро (3,8 – 4,1 млрд євро) протягом останніх п’яти років є відносно сталим і починаючи із 2013 року зберігає тенденцію до зростання. Середній темп приросту складає близько 2% щороку. Понад 85 % від загального обсягу займає сировинна продукція. В основному – це зернові та олійні культури. Загальний обсяг експорту тваринницької продукції з України до ЄС становить 142 млн євро (3,5 % від загального обсягу експорту агропродовольчої продукції). З них – 1,9 % припадає на молочну групу, 1,5 % на м’ясо і субпродукти (в основному – курятина), решта – на живих тварин і продукцію тваринницького походження.

В даному контексті важливо охарактеризувати умови торгівлі між даними торговельними партнерами, оскільки саме від цього залежать перспективи подальшого збільшення обсягів товарообігу і посилення співпраці.

Сутність зовнішньої торгівлі

Міжнародна торгівля на сьогодні являє собою складну систему, яка узгоджує умови товарного обміну між торговельними партнерами. Вона регулюється багатьма міжнародними угодами, серед яких важливу роль відіграють угоди в межах Світової організації торгівлі, регіональні торговельно-економічні угоди, а також – двосторонні угоди. Зважаючи на посилення загальної тенденції до зниження торговельних бар’єрів, все більшого значення набувають двосторонні угоди між країнами про створення зон вільної торгівлі.

Україна та ЄС сьогодні також перебувають на етапі поглиблення міжнародної співпраці, яка реалізується в межах Угоди про асоціацію. Відповідно до цього, починаючи з 01.01.2016 року вступила в силу Угода про поглиблену та всеохоплюючу зону вільної торгівлі Україна-ЄС (ЗВТ). Умови угоди передбачають поступове (протягом 10 років) скасування ввізних мит на більшість товарів, що імпортуються на ринки один одного, запровадження уніфікованих правил визначення походження товарів, приведення Україною своїх технічних регламентів, процедур і фітосанітарних заходів щодо безпеки харчових продуктів у відповідність до європейських та інші умови щодо встановлення найбільшого сприяння доступу до своїх ринків.

ЗВТ – не єдина угода між ЄС та Україною щодо здійснення торгівлі. Тривалий час значний обсяг товарної номенклатури між названими партнерами реалізується в межах Генеральної системи преференцій (GSP). Відповідно до неї на понад 400 груп товарів ставки ввізного мита є нижчими, ніж в межах ЗВТ.

Окрім того, в квітні 2014 року ЄС в односторонньому порядку запровадив для України режим автономних торговельних преференцій, які передбачили скасування ввізних мит на 94,7 % усього обсягу промислових товарів та 83,4% агропродовольчої продукції українського виробництва. В результаті таких дій, тарифи ЄС на ввезення української продукції в середньому знизилися з 4,9% до 0,5%, що, враховуючи обсяги товарообігу, середньозважено становило зниження з 5,0% до 2,6%.

Квоти…

Однією із умов застосування автономних торговельних преференцій і ЗВТ є встановлення квот на безмитне завезення продукції України та ЄС на ринки один одного. В українському бізнесовому середовищі існує неоднозначне розуміння квот і механізму їх дії, яке вимагає їх роз’яснення. Так, наприклад існує думка, що квоти є різновидом торговельних обмежень щодо експорту продукції, оскільки вони встановлюють певні межі щодо обсягів експорту. Проте, це не так. Відповідно до двосторонніх домовленостей, квоти є додатковим елементом лібералізації торгівлі. Вони встановлюються на товари, експорт яких на ринок ЄС чи України передбачає стягнення мита і дозволяє ввезення частини експортованої продукції (в межах затвердженого обсягу квот) без сплати мита. Після вичерпання обсягу квоти, продукція може й надалі експортуватися країнами ЄС та Україною на ринки один одного, але уже зі сплатою мита. Тобто, квоти фактично створюють додаткові сприятливі умови для експорту окремих видів продукції.

Механізм квотного регулювання безмитного ввезення товарів агропродовольчої групи до ЄС передбачає регулювання в межах двох напрямів:

– “перший прийшов – перший обслуговується” – передбачає попереднє затвердження обсягів квот і їх використання в залежності від наявного залишку;

– “імпортного ліцензування” – передбачає подачу імпортерами української продукції відповідних заявок на здійснення імпорту до Генерального директорату Європейської комісії “Аграрні питання та розвиток сільської місцевості” і їх поступове заповнення.

Практично всі квоти на агропродовольче продукцію, що експортується з України в ЄС стосуються сировини. Їх основне призначення – забезпечити переробну промисловість країн ЄС дешевшою сировиною. В окремих випадках дія квот має визначені

часові інтервали, в межах яких можна здійснювати експорт. Ці часові інтервали дозволяють уникнути перенаповнення сировинних ринків і запобігти “обвалу” ціни на продукцію.

Таким чином, введення квот на безмитний експорт частини української продукції до ЄС є нічим іншим як раціональним економічним розрахунком, який з одного боку створює додаткові сприятливі умови для торгівлі українських виробників на ринку ЄС, а з іншого – забезпечує потреби економіки своїх країн-членів в дешевій сировині на умовах, які знижують ризики несприятливих цінових коливань.

Особливістю квотного регулювання за принципом «перший прийшов – перший обслуговується є можливість їх “незаповнення” з однієї сторонни, і наявність ризику не скористатися квотою через їх завчасне вичерпування. Так, серед повного переліку квот, що діють за даним принципом, протягом 2016-2017 рр. десять товарних груп не експортувалося через невідповідності умов торгівлі, це: м’ясо баранини; інший цукор; гриби (основна і додаткова квота); гриби роду аgaricus (печерицi, або шампiньйони); продукція з обробленого молока; оброблена продукція з молочних вершків; цукрова кукурудза; сигарети; спирти; текстильно-допомiжнi речовини.

Натомість по шести товарних групах обсяг квот вичерпувався ще у травні місяці. В найбільшій мірі це стосується бджолиного натурального меду (обсяг квот у розмірі 5-5,3 тис. тонн закінчувався ще 4 січня), а також цукру та ячмінної крупи і борошна (обсяг квот в розмірі 20 і 6,6 тис. тонн вичерпувався у лютому місяці). Також, у 2016 році в повному обсязі було використано квоти на експорт оброблених томатів (10 тис. тонн), солоду і пшеничної клейковини (7 тис. тонн), а також вівса (4 тис. тонн). В майже повному обсязі було використано безмитну квоту на експорт виноградного та яблучного соку (квоту в обсязі 10 тис. тонн було використано на 99,8 %). Станом на 11.07.2017 р. в повному або майже повному обсязі було використано експортні квоти по тих же групах товарів, окрім вівса.

Поточна ситуація

Загальна ситуація щодо обсягу квот і їх використання протягом 2016-2017 року зображена в таблиці 2. Як бачимо, в межах квоти за зазначений період українські виробники експортували 17 товарних груп продукції, по яких, більшість квот було заповнено менше, ніж на 30 %.

Варто відмітити, що по багатьох видах продукції, експорт в межах квоти становить значну частину в загальному експорті до ЄС. Так. наприклад, експорт меду з України до ЄС в 2016 році на 24 % відбувався в межах квоти. Майже на 100 % в межах квоти було експортовано овес і цукор. Частка квот по інших видах продукції в загальному експорті також коливалася в межах 3-90 %.

В контексті оцінювання статусу квот, встановлених на експорт агропродовольчої продукції з України до ЄС відмітимо два основних аспекти: по-перше, по багатьох товарних групах, обсяг квот є суттєво меншим, ніж можливості українських виробників, по-друге, по багатьох товарних групах, ми не можемо скористатися квотами через невідповідність санітарних чи інших норм. Відповідно до цього, основні дії, в межах даного напрямку зовнішньоекономічної діяльності потрібно приділяти узгодженню умов торгівлі між ЄС та Україною, а також в межах міжнародних переговорів добиватися поступового збільшення квот на безмитний експорт української продукції до ЄС. Окремим напрямом переговорів повинна також стати повна відміна тарифних обмежень в межах дії зони вільної торгівлі.

Роман Волошин, к.е.н., доцент,

Тернопільський національний економічний університет