Покривні культури – потужний інструмент управління полем

793

Ми розмовляємо з людиною, яку знають не лише в Україні, але й далеко за її межами – із професором Володимиром Володимировичем Лихочвором, доктором сільськогосподарських наук, член-кореспондентом НААН, завідувачем кафедри технологій у рослинництві Львівського національного аграрного університету. Тема нашої розмови – покривні культури. Сьогодні серед аграріїв усе більший інтерес до їхнього використання, тож пропонуємо до уваги наших читачів інтерв’ю з одним із найкращих спеціалістів у сфері рослинництва.

– Володимире Володимировичу, що таке покривні культури?

– Тут дуже цікаво. Бачите, класична агрономічна наука розуміє під покривними культурами ті, які вкривають поле зверху. Що маємо на увазі? От посіяли конюшину, в конюшину посіяли, наприклад, ячмінь, так от саме ячмінь і буде покривною культурою у розумінні класичної агрономії. Тобто покривними культурами вважали ті, з яких збирають урожай – це в основному були ярі чи озимі зернові. Сьогодні ж я бачу, що ототожнюють сидерати та покривні культури. У цьому розумінні сидерат, покривна культура, пожнивна культура – синоніми. Тому в мене до вас запитання: ми говоритимемо про покривні культури в розумінні класичної агрономії чи агрономії сьогодення?

– Мабуть, давайте будемо орієнтуватись на загальнопоширене в середовищі агровиробників розуміння покривної культури як сидерату. То які культури використовують як сидерат?

– Варіантів тут дуже багато. Найпоширенішими сидеральними культурами є злакові, хрестоцвіті, бобові. Гірчиця біла та редька олійна є найбільш розповсюдженими, так як вони скороспілі, дають багато зеленої маси, редька більше – її інколи потрібно спершу дискувати, а вже потім приорювати. Норма посіву цих культур – 15-20 кг на гектар. Хороша культура – озима суріпиця, яка весною швидко росте і в кінці квітня формує повноцінну зелену масу, зацвітає. Її можна в кінці квітня приорювати та сіяти культури, які мають пізні строки сівби – кукурудзу, сою. Із бобових хороші – люпин, горох, вика. Але норми висіву цих культур – 200 кг/га, і тут є великі затрати. Плюс існують ризики: якщо буде мало вологи, то вони погано зійдуть, і господарство намарне витратить гроші. З гірчицею і редькою витрати менші, в цьому вони виграють. А якщо говорити про вміст елементів живлення, то бобові, звісно, одні з кращих, але і хрестоцвіті хороші. Шикарним сидератом є жито, яке оздоровлює поле. Озимі сидерати можна сіяти, якщо в подальшому заплановано пізню культуру, а якщо ми хочемо весною сіяти ячмінь чи яру пшеницю, то треба вибрати щось інше. Можна сіяти і гречку, але мало хто піде на те, щоб цю культуру пустити на сидерат – гречка сьогодні дорога.

Без  вологи не буде сидерату

– Ось, наприклад, хороший варіант: після збору зернових у липні-серпні сіяти редьку олійну або гірчицю білу. Культуру зібрали, солому розкидали, дискуємо та сіємо сидерат. Дуже важливо проводити посів якнайшвидше, щоб не втрачати вологу, а в ідеалі – разом із дискуванням – техніка сьогодні дозволяє це робити. Якщо волога є, то за два місяці редька виростає до поясу – до 200 центнерів зеленої маси може нарости. Якщо ж запізнитись з посівом, то волога “втече” – влітку це дуже швидко. Посів вийде поганим, і ми не отримаємо тієї користі від сидеральної культури, яку могли б отримати за грамотного посіву. Тобто потрібно дивитися на поле, щоб там була волога, і треба старатися не втратити тіньову вологу після збору врожаю. Без вологи не буде сидерату. У кінці вересня сидерат ми приорюємо, і можемо сіяти якусь озиму культуру. Або інший варіант – приорювати в кінці жовтня, і тоді вже працюємо весною. Це добре, оскільки протягом серпня-жовтня поле є покритим культурою, а не пустує.

– Яка користь цих культур?

– Вони слугують джерелом живлення для рослин – у їхній зеленій масі є всі необхідні новим рослинам елементи. Щоправда, це не відміняє необхідності вносити добрива. Бобові, хрестоцвіті беруть елементи живлення з нижчих горизонтів завдяки своїй стрижневій кореневій системі. Використання сидерату покращує структуру грунту, туди краще проникає кисень, волога, зростають урожаї. Також, дуже важливо, що покривні культури захищають ґрунт від ерозії. Найкраще це видно на схилах, але захисту від ерозії потребують усі поля в країні.

– Чи є практика використання таких культур поширеною на сьогодні в Україні?

– Сидерати використовують, але проблема в тому, що аграрії за останні 4-5 років розчарувалися у посіві цих культур. Причина – немає дощів у другій половині літа, а без вологи хорошого сидерату не буде. От посіяв господар ту ж редьку, а вона погано зійшла, бо їй бракує вологи. Відповідно – витрати пішли, а результату немає. Тому в господарствах зараз дуже обережно ставляться до посіву пожнивних культур. 2017 ріку погода вже була кращою. На мою думку, якщо держава хоче дбати про збереження родючості ґрунтів, то варто, щоб вона компенсувала вартість сівби сидерату за спеціальною програмою. Тут затрати невеликі, а користі буде чимало. Це стимулюватиме поширення сидератів, а посів сидерату – найефективніший спосіб зберігати родючість грунту.

– Які проблеми можуть виникнути в аграріїв, висіваючи ці культури?

– Ключовий фактор успіху – наявність вологи. Далі – хвороби та шкідники. Якщо говорити про хрестоцвіті, то їх хвороби практично не вражають, можуть бути проблеми з блішкою, але практика показує, що втрати через це невеликі. От злакові, особливо овес, уражує іржа, і це вже може перерости в проблему. Дуже важливо дотримуватися сівозміни – не сіяти культури того самого виду, тієї ж родини, що й основна культура, бо тоді існує ризик зараження хворобами.

– Чи є розрахунки економічної ефективності використання сидератів?

– Це вигідно. Приріст зернових може становити до 5 центнерів. Хоча тут рік на рік не схожий.

– Чи є якісь особливості використання сидератів у різних кліматичних зонах України?

– Основне – щоб була волога. На Півдні з цим складніше ніж у Західному регіоні. Потрібно стежити за погодою: прогнози сьогодні є, і якщо ми бачимо, що після сівби дощу не буде кілька тижнів, то може краще не сіяти, або відкласти посів.

– Поширеною є практика дискування пожнивних культур без заорювання.

Так, сьогодні до половини площ у країні обробляють саме у такий спосіб. Перевага плуга в тому, що він закидає в землю зелену масу і після нього менше хвороб, але водночас він провокує ерозійні процеси. Дискування ж економічно вигідніше і воно більше береже ґрунт.

– Що б Ви порадили тим аграріям, які вагаються, чи сіяти їм покривні культури/сидерати?

Це дуже корисний агрозахід, який себе виправдовує. Тільки потрібно обдумано вибрати культуру, виходячи з власної сівозміни. Я вважаю, що гірчиця біла чи редька олійна – одні з найкращих культур у будь-якому випадку, тому що в них малі норми висіву на гектар, вони добре сходять. Чудово, якщо господарство має технічну можливість сіяти разом із дискуванням. Важливо, щоб була волога – якщо її немає і дощів не прогнозують, то сіяти не варто.

– Дякую за корисну інформацію та поради.

Спілкувався Володимир Гуменецький