Як французькі експерти оцінили українське тваринництво

132

На міжнародній виставці «АгроВесна 2019», що відбулася у Києві 19-21 лютого, у День Франції говорили про можливості та перспективи українського сільського господарства, зокрема, про ситуацію з тваринництвом.

Ніколя Перрен, радник з сільського господарство Посольства Франції в Україні, який виступав модератором секції «Тваринництво: можливості та перспективи» нагадав, що французьке сільське господарство – загальновідомий лідер у світі як експортерів картоплі, насіння, вина, яблук, зернових, молочних продуктів і обладнання для сільського господарства, також Франція – перший виробник зернових у Європі. Французькі фермери зацікавлені у співпраці з Україною та готові ділитися досвідом.

Для того, щоби побачити, як працює українське тваринництво, зробити певні висновки щодо перспектив торгівлі з Україною, впродовж року французькі експерти вивчали сектор тваринництва в Україні – відвідували підприємства, аналізували статистику, проводили зустрічі та інтерв’ю. Про кінцеві висновки цього дослідження розповів Мішель Рійо, керівник проектів із національної та міжнародної співпраці Генеральної дирекції Інституту свинарства Франції.

Птахівництво майже монополізоване

У Франції ефективна сільськогосподарська модель виглядає так: головним чином продукцію вирощують на сімейних професійних фермах члени однієї родини, але є і наймані працівники. Ці ферми в середньому займають приблизно 60 га, а сімейний капітал часто представлено у формі акціонерних компаній. Продукти виробляють високої якості, технології високопродуктивні, відбувається постачання якісних кормів та засобів виробництва. Як правило, фермери входять до різних асоціацій, спілок, кооперативів, інших структур, де вони є і членами, і власниками. Асоціації стежать за організацією виробництва, створюють торговельні мережі, консультують учасників з різних питань господарювання для того, щоб ті мали гарні показники. Тут же здійснюють контроль якості, щоб продукція була якісною та корисною.

Що ж стосується України, то за словами доповідача, особливості вирощування домашньої птиці у тому, що головним чином курей вирощують компанії – 85%. До того ж у нашому птахівництві спостерігається майже монополія на м’ясо птиці – МХП (ПрАТ «Миронівський хлібопродукт», ТМ «Наша Ряба») тримає першість, як у виробництві, так і у експорті. Операційна дохідність у цього підприємства дуже велика, вдвічі більша, ніж у інших, навіть великих виробників. Це підприємство має змогу робити чимало інвестицій, вкладати в потужності з виробництва, будувати нові комплекси. Тут застосовують високу технологічність та дбають про біобезпеку. Рентабельність краща ніж будь-де. Експорт курей дуже розвинутий і його обсяги зростають, тож можна сказати, що українська курка успішно «виходить» на європейський ринок.

Сектор виробництва яєць дуже схожий за структурою на виробництво курки на м’ясо. Тут також все концентрується між великими підприємствами. Найбільшими гравцями на ринку яєць в Україні є група компаній «Овостар Юніон» (ТМ «Ясенсвіт») та агрохолдинг «Авангард» (бренд «Квочка»). Також вже є й чималі інші виробники. Загалом у цій сфері виробництво вертикально інтегроване та низьковитратне, засноване на обмеженій кількості операторів. Значну кількість яєць виробляють і в приватних домогосподарствах. Експерти зробили висновок, що цей сектор ризикує зменшити виробництво.

Молоко від приватних господарств дуже низької якості

Вирощування великої рогатої худоби в Україні має свої особливості. Існують ферми на велику кількість корів, але більшість з них – у дуже старих приміщеннях, побудованих ще до незалежності України. Тут генетику не розробляють, управління тваринництвом не пристосоване до сучасних вимог, а працівники здебільшого похилого віку. Та й якість молока тут низька. Але є і приклади сучасних успішних виробництв на більше ніж 500 корів. Ці виробництва працюють на рівні сучасних світових. Ферми розташовані в дуже великих приміщеннях, з сучасним обладнанням, з надсучасними доїльними залами, якісним поголів’ям, ефективною годівлею та продуктивною робочою силою. Тут інвестиції складають понад 10 тис. євро на одну корову і саме тут випускають молоко класу «Екстра».

Загалом, три чверті молочних продуктів в Україні виробляють на невеликих фермах, і це виробництво потроху зменшується, оскільки постачання сировини нестабільне. Французькі експерти ознайомилися з різними типами ферм і переконують, що середнього розміру ферми з низьким рівнем технології можуть зникнути, оскільки стикаються з різними складностями. Також крихким є виробництво в домогосподарствах. Відповідно до стандартів ЄС якість молока тут низька, в приватних домогосподарствах – взагалі ніякої відповідності нормам ЄС з якості молока. Передовсім, це проблеми з бактеріологічними показниками, а також з наявністю жиру та білку. Із плюсів – молочні виробництва добре поширені по всій території України. Але у виробників якісної продукції є проблеми зі сировиною, оскільки поблизу немає виробників якісного молока, молоковози доводиться ганяти досить далеко, що призводить до збільшення собівартості продукції.

Яловичина: можемо постачати телят у Європу

Загалом значну кількість м’яса – до 74% яловичини – вироблять приватні домогосподарства. На сьогодні спостерігається тенденція до зменшення виробництва м’яса в усіх домогосподарствах через те, що зменшується попит і цей сектор не вважається комерційно привабливим. Але залишається кілька зон, де виробництво м’яса пов’язане із виробництвом молока. Майже половина яловичини – це переробка молочних корів, оскільки, як відомо, для виробництва молока треба мати телят. Зазначили і те, що в Україні немає нормальної організації збору цих телят для відгодівлі та виробництва м’яса. Експерти побачили в Україні потенціал у виробництві телят, яких можна було б експортувати. Поки що цей потенціал українці не використовують.

Також проблему побачили в тому, що бійні здебільшого невеликі, розкидані по країні та погано облаштовані, а це негативно впливає на якість виробленого м’яса і на все те, що стосується ідентифікації тварин, виробника та санітарного контролю.

Попри те, експорт яловичини збільшується і має великий потенціал.

Африканська чума та низька якість м’яса стали на заваді експорту свинини

У секторі свинарства в Україні існує два типи господарств. Перша модель – це старі модернізовані колишні колгоспні ферми, де є від 300 до 2000 свиноматок. Тут, як зазначають експерти, виробляють приблизно 50% свинини, але оскільки інвестиції обмежені, низька ефективність і низька продуктивність праці. Друга модель – великі комплекси, вони сучасні та конкурентоспроможні. Тут спостерігаємо швидке зростання, високу ефективність і рентабельність. Але інвестиції сюди роблять обережно, і цей ринок є закритим через політичні причини та санітарний статус.

Загалом, поголів’я свиней скорочується і це частково пов’язано з африканською чумою, яка становить неконтрольовану небезпеку. Хоч ритм поширення хвороби зменшився, але все ж не припиняється.

Українці вміють працювати у секторі свинарства, він має певний потенціал, але менший за потенціал яловичини і курятини. У експертів склалося таке враження, що розвиток цього сектору стримують.

А ще фахівці не побачили з боку України агресивних намірів «завалити» ЄС нашою свининою. Головною ж перешкодою експорту свинини до ЄС відзначили низьку якість м’яса.

Якщо говорити про загальні висновки, то успішним прикладом може слугувати розвиток великих компаній – це вертикально інтегровані, високотехнологічні, з високою інтенсивністю виробництва (у рослинництві та птахівництві, виробництві яєць, меншою мірою – вирощування свиней). Деякі з цих українських виробників отримали доступ до європейського ринку, прийнявши стандарти ЄС, відтак успішно експортують свою продукцію в Європу. Щодо свинини, то немає експорту та немає короткострокових перспектив, оскільки тут напружена санітарна ситуація, пов’язана з африканською чумою свиней. І жоден український м’ясокомбінат не відповідає стандартам ЄС.

Але залишаються і значні прогалини. Наприклад, сільські зони, не охоплені виробництвом, вимирають. Занедбана інфраструктура спільного користування: зрошувальні системи, дороги, сховища. Спостерігаємо низьку технічність та безпечність технологій виробництва (окрім великих компаній). Існують проблеми із забезпеченням здоровими та якісними продуктами. Також відбувається домінування монополій і відсутність конкуренції.

Серед чималих пробілів і проблем експерти зазначили недостатню увагу до будівництва інфраструктури та транспортування. Це позбавляє регіони можливості розвиватися.

Франція готова ділитися досвідом

Перспективи співпраці французи побачили у тому, щоб поділитися своїм досвідом і показати, що їхня модель виробництва може гарно спрацювати і в Україні.

«Франція зацікавлена бачити поряд із собою Україну як партнера, щоби ми могли порівняти наш досвід, – зазначив на завершення Мішель Рійо, керівник проектів із національної та міжнародної співпраці Генеральної дирекції Інституту свинарства Франції. Спираючись на досвід своєї країни та її експертів, ми готові організувати підготовку та перепідготовку кадрів, і були б раді такому партнерству. Особливо, коли мова про деякі регіони, яким потрібно забезпечити життєздатність, щоб не вимирали села, якщо там немає виробництва. Ми готові допомогти у тому, щоб люди самі організовували собі роботу, адже є потреба в забезпеченні якісною продукцією, у підвищенні технічного рівня ферм і переробних підприємств. І є потреба налагодити здорову конкуренцію між виробниками для того, щоб уникати домінування когось одного на ринку».

Ольга Соломка