Нова хвороба на зернових культурах України

37

Сьогодні багато говорять про зміни клімату, зокрема про потепління, в умовах України. Ці зміни ми відчуваємо щороку і щомісяця. Вирощування озимих зернових 2019 року ще раз підтвердило той факт, що аграрії України працюють у зоні ризикованого землеробства. Озимі в сезоні 2018/2019 надзвичайно докладно підтвердили потепління клімату. Тривала тепла й суха осінь примусила нас подбати про період сходи – кущення. Потім стрімко прийшла зима, яка побавила нас великою кількістю опадів. Майже в усіх регіонах України утворився багатошаровий сніговий покрив. Та найбільшою небезпекою стало те, що ґрунт був непромерзлий і під снігом активно розвивалися хвороби зимового періоду.

Сьогодні ми фіксуємо розвиток хвороб, які довгий час не спостерігали в посівах озимих зернових культур на території України. Особливо розвинулися такі хвороби як снігова пліснява та тифульоз, останній на окремих полях спричинив до 15 % утрати посіву.

Збудники цієї хвороби – Typhula incarnata, T. idahoensis та ін. Перші ознаки розвитку хвороби з’явилися на території України в сезоні 2011/2012. Тоді хворобу вперше помітили у Львівській, Тернопільській, Хмельницькій областях. Наступного року її географія істотно розширилася, симптоми хвороби спостерігалися в Сумській, Луганській, Чернігівській областях. За даними цього вегетативного періоду, ураження тифульозом було зафіксовано в усіх регіонах України (рис. 1).

Рис. 1. Зона поширення Typhula incarnata по території України

Після зимівлі озимих культур з’являються перші ознаки захворювання. Максимальний розвиток симптомів спостерігаємо через 3–4 тижні після поновлення вегетації. Хворі рослини набирають брудно-зеленого кольору (вигляд у них, наче їх обварено окропом). Вузол кущення руйнується, надземна частина легко відокремлюється від коріння. У піхвах листків, під епідермісом утворюються склероції . У T. Incarnata склероції діаметром 0,5 – 5 мм, округлі або пласкі, спершу білі, потім червоно-бурі й чорні (рис. 2). В уражених рослин перехід від мертвої тканини до живої часто позначено червоно-коричневою облямівкою. Склероції T. Idahoensis дрібніші, розміром з макове зерня, чорні, розсіяні по поверхні відмерлих листків і тканин кореневої зони.

Рис. 2. Рослини ячменю, уражені Typhula incarnata

Патогени здатні уражувати абсолютно всі злакові культури, які вирощують на території України: озиму пшеницю, ячмінь, жито, тритикале. До того ж, ячмінь і жито уражуються набагато більше, ніж озима пшениця. Патоген здатний також накопичуватися у великій кількості в осередках злакових видів бур’янів.

Рис. 3. Симптоми розвитку тифульозу на полі

Збудники хвороби належать до класу базидіоміцетів. Збудник зберігається у ґрунті на рослинних рештках упродовж кількох років. Склероції проростають, як правило, пізно восени в умовах підвищеної вологості ґрунту або повітря. Оптимальні умови для розвитку патогена взимку – температура на поверхні ґрунту +1…10 °С. За такої температури і в умовах стовідсоткової вологості повітря патоген пересувається за допомогою міцелію від рослини до рослини, уражуючи великі площі. Особливу небезпеку він становить на важких запливаючих ґрунтах, переущільнених ґрунтах. Розвивається хвороба куртинно, максимально охоплюючи перезволожені ділянки полів, низини, узбіччя (рис. 3). За умови тривалої затяжної весни патоген продовжує розвиватися й формувати інфекційний запас склероціїв для дальшого накопичення. Цикл розвитку патогена дуже схожий на розвиток снігової плісняви (рис. 4), різниця у тому, що ураження тифулою небезпечніше з погляду потенційних утрат. Снігова пліснява уражує переважно листову поверхню, тоді як зона кущення, як правило, залишається живою, і правильно побудувавши агротехнічні та захисні заходи, утрати можна звести до мінімуму. Тифула ж віддає перевагу зоні кущення. У разі розвитку цієї хвороби шкодочинність перевищує снігову плісняву в кілька разів саме коштом повної втрати рослин на певній ділянці поля.

Рис. 4. Цикл розвитку Typhula incarnata

Як бачимо, цього року умови дали змогу патогену сформувати досить високий потенціал для розвитку хвороби в наступні роки. Крім того, від цього року на території країни помічено перші ознаки розвитку названих патогенів на посівах озимого ріпаку. Це говорить про те, що на території України патоген накопичується у геометричній прогресії. У збудника тифульозу висока целюлозо- і пектолітична ферментативна активність, завдяки чому він легко уражує ослаблені посіви всіх озимих культур.

Як захиститися від хвороби і скоротити втрати врожаю до мінімальних? Насамперед варто пам’ятати, що профілактика набагато дешевший, а головне – надійніший, метод захисту, ніж лікування. Профілактичні засоби захисту ґрунтуються на простих речах.

  1. Побудова сівозміни, боротьба зі злаковими бур’янами.
  2. Ранньовесняна діагностика посівів дозволить оцінити стан рослин, які перезимували, і виявити місця можливої резервації патогена.
  3. Не допускати переущільнення ґрунту.
  4. Правильне дозоване внесення азотних добрив.

Актуальний передпосівний захист озимих зернових культур, відповідно виникає питання, чи можливо проконтролювати хвороби, які становлять небезпеку в зимовий період, за допомогою протруйника. Не тільки можливо, а й необхідно! Саме використання правильно підібраних діючих речовин допомагає звести до мінімуму втрати від таких хвороб як снігова пліснява, тифульоз, кореневі й прикореневі гнилі різної природи.

У сучасній науковій літературі описано цілу низку прикладів, які засвідчують добру ефективність проти цієї хвороби діючої речовини седаксан. Ця діюча речовина належить до фунгіцидів третього покоління, так званих інгібіторів сукцинатдегідрогінази, або карбоксамідів. У седаксану не тільки відмінні фунгіцидні властивості, а й чітко помітна фізіологічна дія на стресостійкість рослин та розвиток кореневої системи.

Седаксан входить до складу протруйників Вайбранс® Інтеграл і Вайбранс® Тріо. Тому, вибираючи систему захисту проти тифульозу, рекомендуємо звернути увагу саме на ці протруйники. Особливо ретельно варто підійти до вибору протруйників під зернові культури, які плануєте сіяти після ріпаку, адже на цій культурі збудник накопичується у великій кількості та становитиме велику загрозу майбутньому врожаю.

© Володимир Туренко, доктор с.-г. наук, завідувач кафедри фітопатології ХНАУ ім. В. В. Докучаєва

© Світлана Чоні, канд. с.-г. наук, технічний менеджер з підтримки й розвитку протруйників, ТОВ «Сингента»