Азот і сірка у живленні озимих культур

34

Сеник Іван

к. с.-г. н., старший науковий співробітник

Тернопільської державної сільськогосподарської 

дослідної станції Інституту кормів і сільського

господарства поділля НААН

Серед елементів живлення рослин найважливішими є азот, фосфор, калій та сірка, які називаються макроелементами. Вони відграють вирішальну роль у процесах росту, розвитку та формуванні продуктивності сільськогосподарських культур. Рослини, залежно від своїх біологічних особливостей, по-різному реагують на дефіцит цих елементів живлення. Проте, для всіх сільськогосподарських культур найголовнішим елементом, що найбільше впливає на врожайність, є азот. 

Азот – один із основних біогенних елементів. Він є у складі білкових речовин і багатьох інших природних життєво важливих для рослин органічних сполук: ліпоїдів хлорофілу, алкалоїдів, фосфатидів, нуклеопротеїдів, різних ферментів. Ефективність удобрення азотом щодо впливу на врожай – найвища. 

У природних умовах основним джерелом живлення рослин азотом є аніони NO3 та катіони NH4+. Перевага однієї форми азоту над іншою залежить від реакції середовища, його іонного складу, концентрації у розчині кальцію, магнію амонійних і нітратних солей, забезпеченості рослин вуглеводами. 

Участь азоту у важливих процесах життєдіяльності дає змогу регулювати азотне живлення рослин і збільшувати їхню продуктивність. Підвищення рівня азотного живлення збільшує засвоєння рослинами інших елементів: Р, К, Са, Мg, S, Cu, Fe, Mn, Zn. Оптимальне азотне живлення рослин підвищує синтез білкових речовин, пришвидшує ріст і затримує старіння рослинного організму, посилює і подовжує життєдіяльність листків. Рослини інтенсивніше ростуть, утворюють міцні стебла та листки яскраво-зеленого кольору, поліпшується формування репродуктивних органів, підвищується продуктивність.

До найважливіших елементів живлення сільськогосподарських культур належить також сірка. Вона разом із азотом є складовою білків. Потреба у сірці приблизно така ж сама, як і у фосфорі. За потребою у живленні сіркою найвибагливішим є ріпак, дещо менш вибагливою є озима пшениця.

Рослини засвоюють сірку з ґрунту у вигляді іонів SO42– кореневою системою, а з атмосфери – у формі окисненої сірки SO2 листковою поверхнею. У рослинах відбуваються перетворення сірки, і вона входить до складу амінокислот (цистеїну, цистину, метіоніну), білків, вітамінів, ферментів тощо. За нестачі сірки в живленні рослин затримується синтез білків, накопичується азот у небілковій формі або у формі нітратів. 

Зовнішні ознаки голодування рослин за нестачі сірки досить подібні до нестачі азотного живлення, оскільки азот і сірка мають загальні властивості в метаболізмі рослин. Основним джерелом надходження сірки в ґрунт є добрива. 

В умовах нестачі сірки рослини припиняють ріст і розвиток, листки стають світло-жовтими і навіть білими, зменшується їхня стійкість проти хвороб, посухи та низьких температур. 

Серед сільськогосподарських культур найбільш вимогливими до азоту та сірки є озимий ріпак та озима пшениця. На формування тонни основної продукції та відповідної кількості побічної озима пшениця виносить з ґрунту 26-28 кг азоту та 3,5 кг сірки. Для озимого ріпаку зазначені показники становлять 50-60 та 8-10 відповідно. Тому технологія вирощування цих культур неможлива без застосування азотних і сірковмісних добрив.

Азотні та сірчані добрива на посівах озимої пшениці та озимого ріпаку найчастіше вносять в кінці зими та у весняний період. Зазвичай, використовують добрива, у яких азот перебуває в двох формах – NH4+, NO3.

Амонійна форма азоту (NH4). Добре зв’язується з ґрунтом, вільно засвоюється рослиною. NH4 сприяє росту кореневої системи, кущінню, кращому засвоєнню фосфору, сірки, бору та ін. 

Нітратна форма азоту (NO3). Це форма азоту, що має найбільш швидку дію. Не затримується ґрунтом і легко вимивається у глибші шари, краще працює за високих температур. Є дані, що 3 мм опадів вимивають нітрати на 1 см вглиб, тобто якщо за місяць випало 60 мм дощу, нітрати перемістяться на 20 см глибше. Добре засвоюється на кислих ґрунтах. Ця форма азоту позитивно впливає на засвоєння калію, магнію і кальцію. NO3 немає потреби загортати в ґрунт. Це найкраща форма азоту для підживлень, її належить застосовувати у тих фазах вегетації, коли рослини інтенсивно ростуть.

Враховуючи особливості названих форм азоту в мінеральних добривах, у перше підживлення найбільш доцільно використати нітратну форму, яка має найбільш швидку дію, і на ослаблених та недостатньо розкущених посівах забезпечить інтенсивний ріст і кущення рослин під час відновлення весняної вегетації. Проте, добрива з азотом у виключно нітратній формі є малопоширеними, зазвичай, використовують добрива, які містять азот у двох формах. Ці добрива й доцільно внести за першої ж можливості по мерзлоталому ґрунті, розкидаючи по полю. Разом із відтаванням ґрунту вони швидко розчиняться, вберуться ґрунтом і будуть готовими для використання рослинами. 

В останні роки поширення набувають азотні добрива з вмістом сірки, зокрема сульфат амонію та аміачна селітра з сіркою.

Сульфат амоніюце азотно-сірчане крупнокристалічне добриво з вмістом амонійного азоту та водорозчинної сульфатної сірки для живлення всіх сільськогосподарських культур у період вегетації. Містить азот в амонійній формі (21%) та сірку (S – 24%). Це найкраще та найефективніше добриво з вмістом сірки для багатьох культур, особливо для озимої пшениці та озимого ріпаку. Азот в амонійній формі не вимивається з ґрунту та вільно поглинається кореневою системою рослин.

Аміачна селітра з сіркою – це універсальне гранульоване азотне добриво з вмістом доступної водорозчинної сірки в сульфатній формі для багатьох с.-г. культур. Добриво містить азот у двох формах – NH4 – 18% та NO3 – 12% та 7% сірки у водорозчинній легкодоступній формі, або подібний хімічний склад – NH4 – 19% та NO3 – 7% та 13% сірки. 

Характерними особливостями цього добрива є:

  • Азот в амонійній формі не вимивається з ґрунту, вільно засвоюється рослинами, впливає на добре вкорінення, допомагає засвоєнню фосфору кореневою системою. 
  • Вміст нітратної форми азоту впливає на краще та швидке кущіння зернових культур, підвищує рівень гормону росту – цитокініну. 
  • Високий вміст сульфатної сірки добре розчиняється у воді, забезпечуючи молоді рослини цим елементом від початку вегетації. 
  • Сірка потрібна всім культурам, але найбільше її потребує ріпак озимий та ярий, гірчиця, соняшник, пшениця озима, картопля, кукурудза.  
  • Добривопризначене для застосування навесні, в основному під озимі культури, найкраще під ріпак і зернові.
  • Застосування добривазміцнює кореневу систему, покращує ріст і розвиток рослин під час відновлення весняної вегетації, підвищує стійкість до хвороб і стресів, підвищує врожайність та покращує якість урожаю. 

Сьогодні сільськогосподарські товаровиробники мають досить значний вибір азотно-сірчаних добрив для внесення під озимі культури для максимального задоволення їхніх потреб у азоті та сірці й отримання надалі високих урожаїв.