Організаційні моменти та земельно-майнові питання створення фермерського господарства

130

Гнатишин Людмила Богданівна,

д. е. н., професор кафедри обліку та оподаткування

Львівського національного аграрного університету

Сьогодні фермерство – це доволі ризикована форма приватного агробізнесу, і не лише через вплив природних чинників, а й через загострення конкурентної боротьби з великими сільськогосподарськими підприємствами, причому не лише за ринки збуту, але й за ресурси. Перелічені обставини є причиною того, що значна кількість господарств населення не бажають легалізовувати свою діяльність. При цьому вони нехтують можливістю отримати додаткову державну допомогу, яка передбачена для сімейних ферм. Доволі часто селян лякають бюрократичні перепони, податковий прес, необізнаність в інших питаннях. Отож, які етапи потрібно пройти, щоб започаткувати фермерське господарство?

Класифікація фермерських господарств

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про фермерське господарство», фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, зокрема в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Останні зміни законодавства доповнили офіційну класифікацію вітчизняних фермерських господарств (малі, середні, великі), виділивши сімейні ферми, які реєструють як фізичні особи-підприємці зі збереженням спрощеної форми обліку та системи оподаткування. Отож, сьогодні фермерське господарство може бути створене в одній із двох організаційно-правових форм за рішенням засновника: як юридична особа або як фізична особа-підприємець.

Законодавчо закріплено основні критерії визнання вітчизняного сімейного фермерства:

  • здійснюють виробництво сільськогосподарської продукції та її переробку;
  • членами сімейної ферми є винятково члени сім’ї;
  • площа сільськогосподарських угідь та земель водного фонду у власності та користуванні членів сімейного фермерського господарства має становити не менше двох, але не більше 20 га;
  • використання для здійснення господарської діяльності праці виключно членів такого господарства – членів однієї сім’ї відповідно до ст. 3 Сімейного кодексу України. Залучати до сімейного фермерського господарства інших осіб можна виключно для виконання сезонних та окремих робіт, які безпосередньо пов’язані з діяльністю господарства та потребують спеціальних знань чи навичок;
  • головою сімейного фермерського господарства може бути лише член сім’ї;
  • фермерським господарствам зі статусом сімейних фермерських господарств держава надає додаткову підтримку.

Хто має право на створення фермерського господарства?

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про фермерське господарство», право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити таке господарство. Хоча, якщо вести мову про фермерське господарство як юридичну особу, чинне законодавство не встановлює обмежень щодо кількості осіб, які можуть виступати його засновниками. Фермерське господарство може бути створене одним або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім’ї, відповідно до закону. Водночас такі особи мають відповідати спеціальним вимогам до засновника фермерського господарства.

Відповідно до ст. 118 «Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами» Земельного кодексу України, особа, яка виявила бажання створити фермерське господарство на землях, отриманих у власність чи користування зі складу земель державної чи комунальної власності, має мати досвід роботи у сільському господарстві або освіту, здобуту в аграрному навчальному закладі. Постановою Кабінету Міністрів України № 584 від 12 серпня 2015 р. визначено перелік документів, що підтверджують досвід роботи засновника фермерського господарства у сільському господарстві:

  • виписка з трудової книжки громадянина зі записами, які підтверджують стаж роботи в сільському господарстві;
  • архівна довідка, що містить інформацію про стаж роботи громадянина в сільському господарстві, видана на підставі архівних документів зі зазначенням їх пошукових даних;
  • копія трудового договору (угоди) між працівником і власником підприємства, організації, уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за яким (якою) працівник виконував роботи (надавав послуги) у сільському господарстві;
  • виписка з погосподарської книги про ведення особистого селянського господарства або участь у веденні особистого селянського господарства;
  • відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців про види економічної діяльності у галузі сільського господарства, що здійснює фізична особа-підприємець.

Членами фермерського господарства (ст. 3 Закону України «Про фермерське господарство») можуть бути подружжя, їхні батьки, діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сім’ї, родичі, які об’єдналися для спільного ведення фермерського господарства, визнають і дотримуються положень статуту фермерського господарства.

Порядок державної реєстрації фермерського господарства

Порядок створення фермерського господарства включає два етапи:

  • набуття засновником права на земельну ділянку для ведення фермерського господарства;
  • державна реєстрація фермерського господарства – юридичної чи фізичної особи.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», для державної реєстрації юридичної особи, у нашому випадку фермерського господарства, подають такі документи:

  • заява про державну реєстрацію створення юридичної особи;
  • заява про обрання юридичною особою (фермерським господарством) спрощеної системи оподаткування (платник єдиного податку 4 групи);
  • реєстраційна заява про добровільну реєстрацію платника податку на додану вартість;
  • статут фермерського господарства, у якому зазначають найменування господарства, його розташування, адресу, предмет і мету діяльності, порядок формування майна (зареєстрованого капіталу), органи управління, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до господарства та виходу з нього та інші положення, що не суперечать законодавству України;
  • документ про сплату адміністративного збору.

Фермерське господарство також може бути зареєстроване у організаційно-правовій формі фізичної особи-підприємця. Аналіз ст. 8-1 Закону України «Про фермерське господарство» дає підстави визначити такі особливості створення і діяльності сімейного фермерського господарства без статусу юридичної особи:

  • організовує його фізична особа-підприємець самостійно або спільно зі членами сім’ї;
  • правовою основою створення такого господарства є договір (декларація) про створення сімейного фермерського господарства, який укладають члени однієї сім’ї у письмовій формі, та який підлягає нотаріальному посвідченню за місцем розташування майна та земельних ділянок фермерського господарства;
  • декларація про створення сімейного фермерського господарства (у разі одноосібного ведення такого господарства) складає фізична особа самостійно в письмовій формі;
  • умови договору (декларації) про створення сімейного фермерського господарства визначають: найменування, розташування (адресу) господарства, мету та види його діяльності; порядок ухвалення рішень та координації спільної діяльності членів господарства; правовий режим спільного майна членів господарства; порядок покриття витрат і розподілу результатів (прибутку або збитків) діяльності господарства між його членами; порядок вступу до господарства та виходу з нього; трудові відносини членів господарства; прізвище, ім’я, по-батькові членів господарства, ступінь їхнього родинного зв’язку; інші положення, що не суперечать чинному законодавству;
  • головою сімейного фермерського господарства без статусу юридичної особи може бути лише член сім’ї, зареєстрований як фізична особа-підприємець і визначений договором про створення сімейного фермерського господарства;
  • від імені сімейного фермерського господарства без статусу юридичної особи має право виступати голова цього господарства або уповноважений ним один із членів господарства;
  • статут для створення сімейного фермерського господарства без статусу юридичної особи не потрібен;
  • на діяльність фермерського господарства у організаційно-правовій формі фізичної особи-підприємця поширюються норми глави 5 «Фізична особа-підприємець» Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 р. На відміну від фермерського господарства, яке створене як юридична особа та несе відповідальність за своїми зобов’язаннями належним йому майном (зареєстрованим капіталом), фермер-підприємець відповідає за зобов’язаннями, пов’язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, окрім майна, на яке згідно зі законом не може бути звернено стягнення. Якщо фермер-підприємець перебуває у шлюбі, то він відповідає за зобов’язаннями, пов’язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у праві спільної сумісної власності подружжя, яка належатиме йому в разі поділу цього майна (ст. 52 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», для державної реєстрації фермерського господарства – фізичної  особи, подають такі документи:

  • заява про державну реєстрацію фізичної особи підприємцем;
  • договір (декларація) про створення сімейного фермерського господарства;
  • заява про обрання фізичною особою (фермерським господарством) спрощеної системи оподаткування (платник єдиного податку 4 групи);
  • реєстраційна заява про добровільну реєстрацію платника податку на додану вартість;
  • нотаріально засвідчена письмова згода батьків (усиновлювачів) або піклувальника, чи органу опіки та піклування – для фізичної особи, яка досягла шістнадцяти років і має бажання займатися підприємницькою діяльністю, але не має повної цивільної дієздатності.

Державну реєстрацію фермерських господарств здійснюють:

  • державні реєстратори;
  • центри надання адміністративних послуг;
  • нотаріуси;
  • акредитовані суб’єкти.

Як отримати землю?

Первинним у створенні фермерського господарства є земля, особливо коли йдеться про рослинницьку спеціалізацію майбутнього господарства. Вище ми зазначили, що є кілька шляхів отримання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, зокрема зі земель запасу чи оренда. У статтях 118 та 121 Земельного кодексу України передбачено механізм безоплатного отримання земельних ділянок зі земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства в розмірі земельної частки (паю). Отож, громадяни, зацікавлені отримати безоплатно у власність земельну ділянку зі земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. У клопотанні зазначають цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додають графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб), а також документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

Орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у місячний термін розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляють спеціальні землевпорядні організації.

Серед причин відмови у наданні дозволу на виділення земельної ділянки для ведення фермерського господарства, зазвичай, є невідповідність місця розташування об’єкта вимогам генеральних планів населених пунктів, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проєктів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів тощо. Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

В іншому випадку, якщо особа має у власності земельну ділянку для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва чи особистого селянського господарства, яка була набута шляхом успадкування, виділення в натурі (на місцевості) земельної частки (паю), укладення цивільно-правової угоди, права на яку оформлені відповідно до чинного законодавства, вона не зобов’язана звертатися до органів державної влади чи місцевого самоврядування зі заявою про надання прав на землю та може подавати документи для здійснення державної реєстрації фермерського господарства до уповноважених органів.

Зауважимо, що сімейні фермерські господарства, як правило, свою діяльність започатковують і провадять на власних земельних паях.

Загалом землі фермерського господарства можуть складатися із:

  • земельної ділянки, що належить на правах власності фермерському господарству як юридичній особі;
  • земельних ділянок, що належать громадянам – членам фермерського господарства на правах приватної власності;
  • земельної ділянки, яку фермерське господарство використовує на умовах оренди. Розміри земельної ділянки, яка може бути надана в оренду для ведення фермерського господарства, у чинному законодавстві не обмежені.

Укладання договорів оренди на земельні паї

Договір оренди земельної частки (паю) укладають за формою Типового договору оренди земельної частки (паю), затвердженої Наказом Держкомземресурсів № 5 від 17.01.2000 р. Строк дії договору оренди землі визначається за угодою сторін. Чинне земельне законодавство не містить прямої норми, що визначає строки оренди земельних часток (паїв). Як правило, термін оренди не може бути менше 7 років (стосовно меліорованих земель – не менше 10 років), але не має перевищувати  50 років.

Розмір орендної плати визначається за домовленістю сторін (орендодавцем і орендарем). У п. 2.2 Типового договору оренди земельного паю передбачено, що цей розмір не може бути менший за розмір, установлений чинним законодавством, тобто не менше 3 % вартості земельної ділянки, земельного паю. До того ж, орендну плату орендар має поступово збільшувати, залежно від результатів господарської діяльності та фінансово-економічного стану господарства. Також зауважимо, що згідно зі ст. 22 Закону «Про оренду землі» встановлено тільки одну форму орендної плати грошову.

Узагальнюючи все вищенаписане, зазначимо, що перереєстрація фермерських господарств – юридичних осіб, які не використовують найманої праці, із площею землекористування до 20 га у приватних осіб-підприємців із набуттям статусу сімейної ферми є інструментом інституційного захисту щодо надання таким господарствам можливості отримання додаткової державної допомоги.