Регіональний форум «Стале аграрне виробництво» у Хмельницькому

349

12 грудня у м. Хмельницький відбулася важлива для аграрної галузі регіону подія – форум «Стале аграрне виробництво». Організатор заходу – Центр інформаційної підтримки, заснований на базі ГО «Громадський рух «Нова економічна політика» у рамках ініціативи ЄС #Eu4Business за підтримки Європейського банку реконструкції та розвитку.

Форум є унікальним у масштабах України, оскільки торкнувся проблеми сталого аграрного виробництва.

Соціальні, екологічні та економічні зміни зумовлюють низку проблем в аграрній галузі, серед яких низькі закупівельні ціни на основні культури, зміна вектора експортної політики нашої держави, зміни клімату, трудова міграція, збільшення витрат на виробництво одиниці продукції.

Тож на думку організаторів форуму, спираючись на європейський досвід, вирішити вищезазначені проблеми допоможе впровадження принципів сталого аграрного виробництва.

Упродовж заходу учасники ознайомилися із перспективними ринками збуту в Європі та світі, вивчили аналітику щодо розвитку сталого аграрного господарства та прослухали доповіді від професіоналів-практиків сільськогосподарської галузі.

Зокрема, гості форумі дізналися про:

  • стале виробництво як майбутнє агросектору;
  • Digital-рішення для максимальної ефективності агробізнесу;
  • кооперацію як можливість зростання як великих компаній, так і сімейних господарств;
  • сприяння розвитку виробництва та здійснення експорту не ГМО сої між Україною та країнами ЄС;
  • відповідальне та безпечне поводження зі засобами захисту рослин як елемент системи сталого землекористування;
  • гранти для агробізнесу та багато іншого.

Захід розпочався з виступу керівника Центру інформаційної підтримки бізнесу Олега Демчука:

«В Україні є 15 Центрів інформаційної підтримки бізнесу, і всі ми впродовж 4 років у рамках ініціативи ЄС #Eu4Business за підтримки Європейського банку реконструкції та розвитку проводимо різноманітні заходи. Цього року таких заходів у Хмельницькому було вже дев’ять. Серед тем, які розглядали на форумах, були теми, що стосувалися тепличного господарства, бджільництва, ягідництва тощо. Нинішній захід для більшості аграріїв є новим, адже стосується сталого розвитку аграрного господарства – терміну, який багатьом невідомий.

Стале аграрне господарство – це господарство, яке має враховувати три основних фактори: економічну рентабельність і доцільність, кліматичні зміни, роль людини у сталому господарстві, адже багато технічних і технологічних інновацій суттєво впливають на структуру населення і його працездатність у сільській місцевості», – зазначив пан Олег. 

 Детальніше про сталий розвиток та його глобальні цілі розповів Микола Биков, консультант із агротехнологій та органічного виробництва Асоціації Дунайська соя:

«У червні 1992 року в Ріо-де-Жанейро (Бразилія) відбулася Конференція ООН з навколишнього середовища й розвитку – саміт «Планета Земля». Було визначено поняття «сталий розвиток» і його глобальні цілі. 

Сталий розвиток – це такий розвиток суспільства, який задовольняє потреби сучасності, не ставлячи під загрозу здатність наступних поколінь задовольняти свої власні потреби.

Серед глобальних цілей (а їх загалом є 17) виділяють: подолання бідності, вирішення проблеми голоду, гарне здоров’я, якісну освіту, гідну працю та економічне зростання, зменшення нерівності, сталий розвиток міст і спільнот, боротьбу зі зміною клімату, збереження морських екосистем, мир і справедливість та ін.

Серед проблем, які унеможливлюють стале аграрне виробництво в Україні, світові експерти визначають такі: погані економічні важелі, що призводять до відсутності економічних інновацій та розвитку; не врахування суспільних потреб, трудова міграція населення, старіння працівників сільського господарства; не врахування екологічних питань та, як наслідок, забруднення природи (отруєння бджіл, забруднення продукції пестицидами). 

Вихід із цієї ситуації експерти пропонують такий: вирощування нішевих, високомаржинальних культур; покращення технологій вирощування, самозайнятість населення, додана вартість з переробки продукції; розширення сфери впливу та нові ринки, кооперація, екологічні стандарти та контроль, навчання працівників; впровадження ІТ рішень».

Микола Биков, консультант із агротехнологій та органічного виробництва Асоціації Дунайська соя

Нішеві культури

Олександр Ігнатюк, голова асоціації «Технічні коноплі», провідний консультант Hemp Bio Group, виступив із доповіддю про перспективи вирощування технічних конопель.

За його словами, займаючись коноплярством, вітчизняні аграрії можуть отримувати максимальні прибутки. В Європі ця рослина дуже популярна. Станом на 2017 рік площі посівів конопель у ЄС становили 42 500 гектарів.

«Коноплі – це сільськогосподарська культура 21 століття. Із конопель можна виготовляти понад 25 тисяч найменувань продукції. Для переробки використовують усю рослину: насіння (корм для тварин, продукти харчування, олія), листя і суцвіття (засоби гігієни, косметика), волокно (целюлозно-паперова продукція, ізоляція, біокомпозити, технічний текстиль) та костру (використовують у конярстві, будівництві тощо)», – сказав експерт.

Олександр Дуда, голова ГО «Асоціація виробників амаранту та амарантової продукції», поділився з присутніми інформацією про цю рослину.

«Амарант – дуже цікавий для бізнесу, адже це рослина,  унікальна за своїми лікувальними властивостями. Насіння та вегетативна маса є сировиною для глибокої переробки (фармпрепарати, косметичні засоби, продукти харчування, біодобавки, корми). Це високорентабельна посухостійка сільськогосподарська культура, що є відмінним попередником у сівозмінах.

За цілющою силою амарант можна порівняти хіба що з женьшенем і золотим вусом. За поживною цінністю – перевершує більшість рослин. Амарант вирощують більше 8000 років. Він зміцнює дух і тіло, підвищує життєвий тонус, покращує настрій, очищує організм, викликає почуття легкості в тілі. Це найсильніший антиоксидант, який тільки існує в природі, він зберігає молодість. Білок амаранту за своєю якістю та цінністю перевершує всі рослинні та тваринні протеїни. Білком багате як насіння, так і зелень амаранту.

В Україні з амаранту виготовляють олію, борошно, крупи, пластівці, панірувальні сухарі, хлібобулочні, кондитерські та макаронні вироби, швидкі сніданки, йогурти, суміші для дитячого харчування, фармацевтичні препарати та косметичні засоби, горілчані вироби, корми для сільськогосподарських та свійських тварин, прикормки для риб, екстракти, фіточай, трав’яні гранули.

Амарант набуває популярності у світі, адже є однією з найбільш посухостійких культур; має потенціал урожайності зеленої маси до 250 т/га, насіння до 5 т/га; має багатий хімічний склад (сквален, поліненасичені жирні кислоти, макроелементи, вітаміни); найбільший вихід білка з 1 га (15-17% у сухій вегетативній масі); придатний для весняних, поукісних і пожнивних посівів».

Україна має всі шанси стати найбільшим виробником амаранту у світі, адже у нас родючі ґрунти, а достатня кількість сонячної інсоляції дозволяє отримати максимальну продуктивність. За багатьма якісними показниками насіння амаранту, вирощене в Україні, перевершує індійське, пакистанське та перуанське. Витрати на вирощування цієї культури не перевищують 400 $/га.

Бізнес на лікарських травах

Вже більше сорока років провадить свою діяльність Микола Прудивус. Його підприємство, що розташовано у смт Стара Ушиця Кам’янець-Подільського району на Хмельниччині, спеціалізується на вирощуванні, заготівлі та реалізації лікарських трав. У сімейному господарстві на 30 га землі за сезон вирощують до 20 тонн лікарських рослин. Серед них: ромашка, меліса, м’ята, ехінацея, валеріана, шавлія, мальва лікарська, нагідки, фенхель, кріп, починають впроваджувати лаванду. Також заготовляють дикорослі види лікарських рослин, які використовують у фармацевтичній промисловості, виготовляють трав’яні збори за власною рецептурою, на які є великий попит в Україні.

«Лікарські рослини сьогодні – одні з нішевих, – розповідає Микола Прудивус, – адже потребу в лікарській сировині в Україні забезпечено лише на 54%, а 46% до нас завозять з-закордону. Отже, перспектива є хороша, проте, одразу зазначу, що ця справа дуже трудомістка. Практично весь обробіток землі, посів, збір і сушіння на 90% ми проводимо вручну. До того ж, рослини вирощуємо без «хімії»: не застосовуємо добрив і пестицидів, тому нашу продукцію можна назвати органічною. Ми дуже відповідально ставимося до цього, дотримуємося усіх державних вимог і стандартів, адже розуміємо, що це сировина, з якої виготовлюють лікарські препарати, і якість тут перш за все. Співпрацюємо з такими компаніями, як: ПрАТ «Ліктрави» (Житомир), ТОВ «Сумифітофармація», АТ «Галичфарм» (Львів) та ін».

Рентабельність цього бізнесу для кожного виду рослин різна. Наприклад, мальва лікарська дає прибуток 200%: її урожайність з гектара – 800-1000 кг, ціна реалізації у середньому 250-260 гривень на ринку України. За кордоном мальва коштує приблизно вдвічі дорожче, тож вирощують її переважно на імпорт. Меліса має рівень рентабельності 100%.  Ромашка – у межах 50-70%. В Україні середня ціна на сухі квітки ромашки та нагідки становить в середньому 100 грн, а з Єгипту їх завозять удвічі дешевше. Це «нездорова» ринкова конкуренція. Та пан Микола не жаліється, працює з усіх сил і має добрий результат.

«У Староушинській ОТГ місцеві мешканці вже потрохи практикують цю справу, а готову продукцію у них закупляє наше підприємство. В середньому з квітня по жовтень  люди заробляють до 8-10 тисяч гривень, залежно від того, як інтенсивно вони працюють і що вирощують.  Це непоганий дохід до сімейного бюджету, особливо для пенсіонерів», – ділиться підприємець.

Ще однією цікавинкою форуму стала презентація «Древлянської системи землеробства», яку розробив Володимир Іванюк, професійний агроном із понад 40-річним досвідом (в органічному виробництві – 12 років, у біологічному – 25 років). Її основними принципами є: бінарна система сівозмін, древлянська система обробітку ґрунту, біологічна система заходів контролю за хворобами. «Древлянська система» дає змогу ефективно працювати в органічному та конвенційному землеробстві, контролювати бур’яни негербіцидними засобами; в умовах арідного клімату – працювати не тільки на збереження вологи в ґрунті, але й на накопичення її з повітря; підтримувати на сталому рівні родючість і високі екологічні стандарти ґрунту та навколишнього середовища.

Анна Артим