Краще вчасно діагностувати, аніж потім лікувати

68

Пошкодження посівів у зимовий період набуває катастрофічного характеру. Незважаючи на численні дослідження вчених, вагомих зрушень у цьому питанні практично немає. Погодні умови щороку все більш непередбачувані, тому ситуація вимагає постійного вдосконалення заходів щодо покращення стійкості озимих зернових культур до нестійких і нестабільних погодних умов і пошуку нових рішень.

Восени вегетаційні процеси припинилися орієнтовно в першій декаді листопада, хоча повинні були би в останній декаді жовтня, коли середньодобова температура перейшла межу +5 °С у сторону зниження. Саме за таких погодних умов, пшениця входить у зиму у фазі третього листка – кущення. Оскільки перехід культур у стан анабіозу (припинення або уповільнення росту) характеризується досить складними фізіологічними процесами, що мають забезпечити успішну перезимівлю рослин, то надзвичайно важливе вчасне та достатнє накопичення цукрів. Також важлива стабілізація фітогормонального стану, що стане запорукою вдалої перезимівлі та загартування озимини за будь-яких погодних умов.

В основному загибель озимих обумовлена вимерзанням (зниженням температури ґрунту на глибині залягання вузла кущення до критичних температур), або ж випріванням (часті відлиги та невисокі температури на глибині залягання вузла кущення), льодовою кіркою та іншими несприятливими факторами.

Підготовка посівів до зими має йти шляхом загартування. Аби рослини успішно відновили вегетацію восени, їм потрібно пройти дві фази:

1) Перша – коли середньодобова температура +5 – 0 °С. Саме тоді крохмаль перетворюється у цукри, що є запорукою захисту від морозів. Необхідною умовою є дотримання світлового режиму, тобто не менше 10-14 ясних днів, температура повітря не повинна перевищувати +5 – +10 °С, але і не менше 1 – 2 °С нижче нуля.

2) Друга – триває 3-5 днів за температури 2 – 6 °С морозу. Саме тоді відбувається перехід середньодобових температур через 0 °C і -5 °C. У цій фазі настає зневоднення клітин, шляхом переходу води у міжклітинний простір.

Важливо наголосити, що тоді ж зростає концентрація клітинного соку у вузлах кущення, що теж виконує протекторну функцію та перешкоджає утворенню льодових кристалів на рослинах. Погодні умови для проходження першої фази склалися досить сприятливо восени, чому посприяла сонячна погода, але зі значним коливанням добових температур (вдень +5 – +11 °С, вночі +1– -5 °С). А коли прийшов час для другої фази, то виникало чимало хвилювань, оскільки умови склалися не такі «як книжка пише». Однак,  нехай і не значне загартування озимих культур, проте воно допомагає значно підвищити природний потенціал і підвищити зимостійкість рослин.

Методи діагностики стану посівів

Насамперед потребує удосконалення система моніторингу та прогнозування перезимівлі рослин. Ефективна та своєчасна діагностика допоможе вчасно провести ранньовесняне підживлення посівів навіть за умови недостатнього снігового покриву або ж його відсутності. Саме температурні та світлові умови разом з чітко проведеними технологічними діями є визначальним фактором для метаболічних процесів у період входження в зиму та виходу з неї. Не останнє місце займає і генетична спроможність конкретного сорту протистояти дії несприятливих факторів.

Зміна умов осіннього загартування озимих зернових викликала необхідність постійного контролю за станом загартування та проходженням перезимівлі рослин. Звичайно, є чимало новітніх методів діагностики та спостереження, зокрема й застосування сучасних методів аерофотозйомки з використанням безпілотних пристроїв, а також супутникові спостереження, що дозволяють визначити стан посівів за їхньою спектральною відбивною здатністю. Подібні методи моніторингу набувають широкого впровадження та отримали високу оцінку серед аграріїв. Проте не всім доступне таке «задоволення», особливо для невеликих фермерських господарств. Саме тому не варто забувати про класичні методи біологічного контролю озимих зернових, які можна використовувати під час вивчення різних агротехнічних прийомів з метою виявлення оптимальних строків весняного підживлення, а також для своєчасного проведення заходів у період формування урожайності озимих культур.

Монолітний метод оцінювання

Одним зі загальнопоширених методів діагностики стану посівів є монолітний метод оцінювання, проте його доцільно проводити за умови постійних від’ємних температур і наявності снігового покриву або ж льодової кірки. Метод досить енергозатратний, але точний. Загальноприйнята дата проведення першого забору моноліту – 25 січня.

Суть методу полягає у вирубуванні моноліту розміром 30×30 см, товщиною 15-20 см (так, щоб не пошкодити кореневу систему рослин). Обов’язково мають бути рослини двох суміжних рядів, тому рекомендовано місце відбору спланувати ще з осені. В середньому відбирають один моноліт із площі 20-25 га. Не варто відбирати у балках, на схилах чи пагорбах, а також поблизу захисних насаджень (лісосмуг).

Обов’язково заміряти висоту снігового покриву, а якщо є льодова кірка то і її товщину. Моноліт потрібно помістити у ящик, який забезпечить насамперед безпечне транспортування та компактне його розміщення у місці, де відбуватиметься розморожування. Розморожування проводити поступово, починаючи з температури повітря 5 – 10 °С, а з повним відтаненням – 18-20 °С.

Попереднє оцінювання проводять на 8-10 день, а остаточне на 15-20-ий. Упродовж цього часу потрібно слідкувати за вологозабезпеченням ґрунту, запобігаючи його пересиханню. Досить важливо підтримувати вологість моноліту, оскільки від цього залежить точність діагностики.

Для оцінки стану рослин їх обережно виймають з ґрунту, промивають корінці водою і сортують живі та відмерлі паростки. Тоді рахують кількість загиблих рослин і обчислюють цей показник для визначення загального стану посівів за формулою:

Х = (А÷В)×100

де Х – життєва здатність посіву;

А – кількість живих рослин у пробі;

В – загальна кількість рослин у пробі.

Проте необхідно чітко прорахувати терміни діагностики, аби не проґавити ранньовесняне підживлення.

Оцінювання за конусом наростання

За зміни кліматичних умов досить часто в озимих спостерігаємо прискорення розвитку рослин на 1 та 2 етапах органогенезу в середньому на 3-5 днів. Аномально тепла осінь стала причиною подовження конусу наростання до величини (0,33-0,43 мм), у якій рослина має виходити зі зими. М’яка зима однозначно вплине на збільшення конусу наростання та вихід рослин зі зими вже в 3 етапі органогенезу.

Тоді доцільнішим буде застосувати оцінювання за конусом наростання, але  й у цьому випадку є необхідність відбору моноліту. Для оцінювання за цим методом потрібно з кожної проби взяти в середньому 5-10 рослин. Після повного відтанення стебла обрізають на відстані 5-6 см від вузла кущення, а коріння на відстані 2 см. Підготовлені рослини поміщають вертикально в ємність наполовину заповнену водою. Для кожної проби – окрема ємність. Через головний та бічні пагони роблять надріз гострим лезом – обережно, щоб не пошкодити конус наростання, тобто дещо збоку, але аж ніяк не по центру. Недорозвинені листочки акуратно забирають, а сам конус обстежують через лупу. Залежно від стану рослин їх оцінюють за трибальною шкалою.

1 – конус бурий, зморщений, помітні ознаки мацерації;

2 – конус живий, тургорний, але опалесцентний, мутний та білий;

3 – конус живий, тургорний, прозорий, помітна легка опалесцентність.

Середній бал групи розраховують за формулою:

Х = (А×В)÷С

де Х – середній бал для конкретного поля;

А – бал, який отримала група рослин;

В – кількість рослин у групі;

С – загальна кількість рослин у пробі.

Для забезпечення цілісної картини стану посівів озимих на кожному полі такі обстеження потрібно проводити періодично. Варто також після відновлення вегетації провести ґрунтову та тканинну діагностику з метою визначення строків та доцільності підживлення посівів і оптимізації живлення загалом.

Марія Августинович, к. с.-г. н.,

завідувач науково-дослідною лабораторією інноваційних технологій та впровадження

ТОВ «УНПЦ «Інститут живлення рослин»