Специфіка виробничої діяльності фермерських господарств

104

Сучасний аграрний бізнес не завжди може бути успішним  лише завдяки нарощуванню обсягів виробництва традиційної сільськогосподарської продукції. Сьогодні у середовищі фермерських господарств конкурентна перевага створюється за умови підвищення ефективності використання обмежених ресурсів задля виробництва виняткових продуктів (послуг) і здатності фермерського господарства генерувати нові ідеї та швидко їх реалізовувати.

Спеціалізація фермерського господарства

Зазвичай, фермерське господарство самостійно визначає напрям своєї діяльності. Спеціалізація фермерського господарства безпосередньо залежить від цільового призначення та якості землі, яку фермер має у власності чи в оренді. До речі, впорядкування юридичних моментів щодо землекористування забезпечує фермеру доступ до чинних державних і регіональних програм підтримки фермерства. Зі спеціалізацією тісно пов’язані розміри фермерських господарств. Виходячи з наявної площі землекористування, фермер підбирає такий виробничий напрям, який забезпечує ефективніше використання землі й інвестованого капіталу.

Ведення фермерського господарства за багатогалузевої спеціалізації  виправдане можливістю фермера зменшити ризик банкрутства. Виробництво декількох видів продукції дозволяє у разі невдачі збитки від одного виду продукції покрити чи врівноважити прибутками від інших. Такий вид спеціалізації є стартовий і характерний для початкового періоду розвитку фермерського господарства.

Цілком очевидно, що основною сферою діяльності фермерських господарств є виробництво сільськогосподарської продукції та її переробка. Одним зі шляхів активізації діяльності є інтеграція фермерських господарств і переробних підприємств, якщо переробку неможливо організувати в межах фермерського господарства. Зауважимо, що підприємство, яке пе­реробляє сільськогосподарську продукцію, переважно диктує закупівельні ціни, обсяги та терміни поставки продукції, стандарти тощо. У підсумку більша частка сукупного прибутку, який виникає на всіх ланках створення цінності, залишається у підприємстві.

Диверсифікація як спосіб розвитку

Водночас фермерське господарство може входити в інші сфери діяльності. Диверсифікація як спосіб розвитку фермерських господарств полягає в освоєнні виробництва нових видів продукції та послуг, а також освоєнні нових товарних ринків, розповсюдженні підприємницької діяльності на нові напрями розвитку фермерського господарства. Диверсифікацію у фермерських господарствах застосовують з метою зменшення ризиків, збільшення доходу господарства, завдяки розширенню номенклатури продукції та послуг, забезпечення стійкості господарювання та уникнення коливань в отриманні прибутку, освоєння нових виробництв тощо. Впровадження диверсифікації в сільськогосподарське виробництво є одним з основних чинників забезпечення конкурентоспроможності фермерського господарства.

Залежно від сфери діяльності доцільно розглядати два види диверсифікації фермерських господарств:

  • виробничу – розширення сільськогосподарського виробництва за допомогою введення нових галузей виробництва або кардинальної зміни якості виробленої продукції;
  • невиробничу – безпосередньо пов’язану з результатами діяльності фермерського господарства, але яка стосується сфери послуг (тор­гівля, зелений туризм тощо).

Якщо великі агрохолдинги рухаються у напрямку інтенсифікації та концентрації виробництва, то дрібні фермерські господарства – до комбінування прибутків від сільськогосподарської діяльності з іншими джерелами доходів. Диверсифікація також має соціально-економічну орієнтацію, оскільки  забезпечує можливість підвищити зайнятість сільського населення.

Органічне виробництво

Одним із основних напрямів виробничої диверсифікації фермерських господарств  може бути перехід на виробництво екологічно чистої продукції. Згідно з чинною нормативно-правовою базою, органічна продукція – це продукція, отримана в результаті сертифікованого виробництва. Органічна продукція має бути маркована спеціальним державним логотипом. Як недолік, відзначимо довготривалий процес сертифікування органічного виробництва – ця процедура триває рік і довше.

До галузей органічного виробництва належать:

  • органічне рослинництво (зокрема й насінництво та розсадництво), органічне тваринництво (зокрема птахівництво, бджільництво);
  • органічне грибівництво (зокрема вирощування органічних дріжджів);
  • органічна аквакультура;
  • виробництво органічних харчових продуктів (зокрема органічне виноробство);
  • виробництво органічних кормів;
  • заготівля органічних об’єктів рослинного світу.

Законодавча база покликана забезпечити ефективну систему ринку органічної продукції і представлена Законом України «Про основні принципи та вимоги до органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції» від 10 липня 2018 року № 2496-VIII та Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку (детальних правил) органічного виробництва та обігу органічної продукції» від 23 жовтня 2019 року № 970.

Виробництво органічної продукції (рослинництва чи тваринництва) розпочинають зі сертифікації земель. Варто зазначити, що обов’язковою є щорічна сертифікація землі. Це норма законодавства ЄС. Сьогодні в Україні не всі площі сільськогосподарських земель придатні для органічного виробництва. Зокрема, не мають шансів на сертифікацію угіддя, розташовані поблизу великих промислових центрів, міст-забруднювачів.

Виробництво органічної продукції найбільш вигідним є саме для малих фермерських господарств. По-перше, органічна продукція дорожча, це продукція преміум-класу, тому не розрахована на масове виробництво та споживання. Лише невеликий прошарок споживачів дозволить собі купувати такі продукти. По-друге, зважаючи на переважання тваринницької спеціалізації у малих фермерських господарствах, саме вони зможуть забезпечити технологічний процес органічними добривами. Органічну продукцію виробляють без застосування хімічно синтезованих добрив і токсичних пестицидів, що дає можливість фермерським господарствам зайняти вигідну нішу в конкурентному середовищі, а також є шансом виходу на зовнішні ринки.

Для того, щоб пройти процедуру сертифікації органічного виробництва фермеру потрібно звернутися до відповідного органу. В Україні  сертифікацію органічного виробництва проводять іноземні й український сертифікаційні органи. Серед них вітчизняний ТОВ «Органік Стандарт», який має міжнародну акредитацію на проведення сертифікаційних робіт. Ціна органічної продукції залежить від типу сертифікату – на один вид продукції, чи кілька видів. Органічне виробництво дуже часто заохочує фермерів співпрацювати один із одним з метою зниження своїх сертифікаційних і транспортних витрат чи витрат на переробку.

Нішева продукція

Виробництво нішевої продукції відкриває можливість для маленького виробника стати великим гравцем. Тому вирощування та переробка нішевих культур є цікавим напрямом диверсифікації виробництва та експорту для сімейних ферм. Часто такі культури не вимагають значних інвестицій в організацію виробництва, але забезпечують високий рівень рентабельності. Виробники нішевої продукції сьогодні вже мають реальні можливості співпраці з великими мережами супермаркетів в Україні задля реалізації своєї продукції. Наразі більшість фермерських господарств, що вирощують нішеві культури, орієнтовані на експорт. Їм доводиться приділяти чимало уваги якості товару та формувати його у великі партії.

Обираючи спеціалізацію фермерського господарства та набір культур для вирощування, власникам малого аграрного бізнесу варто орієнтуватися на ті види продукції, попит на які стабільно зростає як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. Такими в найближчий час будуть органічні продукти, а також нішеві: м’ясо індика, перепілок, горіхи, квасоля, прянощі, сорго, нут, горох, сочевиця, гірчиця, льон, коноплі, ягоди тощо.

Гнатишин Людмила Богданівна

д. е. н., професор кафедри обліку та оподаткування

Львівського національного аграрного університету