Зберегти землю та отримати більший урожай і прибуток

657

Тренінг “Економічна ефективність ґрунтозберігаючих технологій”, який провели 26 лютого у Києві, став заключним заходом річної програми у рамках Польової школи фермера, що є частиною проєкту «Інтегроване управління природними ресурсами на деградованих ландшафтах степової та лісостепової зон України». Проєкт реалізує Продовольча та сільськогосподарська організація ООН (ФАО) за фінансової підтримки Глобального екологічного фонду (ГЕФ). Про результати застосування ґрунтозберігаючих технологій, їхню економічну ефективність та екологічну спрямованість на тренінгу доповідали практики, які вже не перший рік застосовують ощадливі до довкілля системи землеробства.

Важливість подібного обміну досвідом неможливо переоцінити, адже агробізнес, попри інвестиційну привабливість, залишається одним із найбільш ризикованих видів господарської діяльності. Не можливо передбачити вплив як погодно-кліматичних, так і ринкових чинників.

Модератор дискусії, експерт ФАО з ґрунтозберігаючих технологій Микола Косолап зазначив, що вже сьогодні можна говорити про український досвід впровадження ґрунтозберігаючих практик, зокрема No-till – нульового обробітку землі, до якого звертаються все більше фермерів.

Щороку Україна втрачає 500 млн тонн поживних ґрунтів

Про новітні погляди на природу, динаміку, методи визначення кількісного та якісного складу органічної речовини ґрунту та про екологічну ефективність розповів Леонід Ківерський, генеральний директор ТОВ «Трейд-Агрохім», Тернопільська обл. На його думку, нинішній стан українських земель просто катастрофічний. За 75 років розорювання землі втратили 60% органічних речовин, і їх немає навіть до 2-3 метрів углиб. Наслідок такого господарювання – втрата не лише ґрунтів, але й підземних вод, адже, як свідчать дані світових досліджень, за останнє десятиліття рівень підґрунтових вод знизився зі 4 до 20 метрів. До того ж, даються у знаки проблеми внаслідок зміни клімату.

Тільки через ерозію в Україні щорічні втрати продуктивного ґрунту становлять 500 млн тонн, 24 млн тонн органіки, не говорячи вже про 0,96 млн тонн азоту, 0,68 млн тонн фосфору, 0,8 млн тонн калію, кількість яких не поновлюється, навіть завдяки внесенню органічних і мінеральних добрив, як доповів Леонід Ківерський.

Приміром, дослідження свідчать, що після оранки відвальним плугом на глибину 25 см упродовж 19 днів відбувається катастрофічна втрата такого необхідного для гарних урожаїв вуглецю, тоді як за технології No-till цей показник уп’ятеро менший.

А спалювання соломи та стерні – взагалі злочин, оскільки призводить до втрати органічної речовини та вологи, унаслідок чого катастрофічно скорочується популяція дощових черв’яків і грибів, які вкрай важливі для ґрунтових процесів. Це значно погіршує структурно-агрегатний стан ґрунту в цілому. Ба більше, зі згорянням соломи на поверхні ґрунту утворюється плівка, що відштовхує воду та посилює процеси ерозії, і загалом відбувається втрата ґрунтів – до 47 т/га.

Але вихід є – це збереження пожнивних решток, які дають фізичний захист поверхні ґрунту від водної та вітрової ерозії, посів багаторічних зернових культур, відновлення ґрунтів, застосування мікоризних грибів тощо.

Леонід Ківерський про органіку у ґрунті

Органічна речовина ґрунту (SOM) – є важливим ґрунтовим компонентом, який може прямо або опосередковано впливати на майже всі властивості ґрунту (Weil and Magdoff, 2004). Це сукупність усіх органічних сполук у ґрунті, що є/або були частиною живих організмів. Ці сполуки мають різну хімічну природу та структуру та перебувають на різних етапах трансформації внаслідок біотичних та абіотичних процесів.

Органічна речовина ґрунту є джерелом енергії для ґрунтових організмів, резервом поживних речовин, які вивільняються внаслідок мінералізації. Вона є основним чинником у агрегатуванні мінеральних частинок, що у свою чергу веде до формування структури ґрунту, порозності, яка сприяє накопиченню продуктивної вологи.

Жодні методи оцінювання вмісту органічної речовини в ґрунті не є повністю точними. Тому автори (Nelson and Sommers, 1996) рекомендують дослідникам аналізувати й екстраполювати органічну речовину ґрунту через визначення кількості органічного вуглецю.

Органічний вуглець (SOC) є основною складовою SOM та може «служити» показником структурної стійкості ґрунту. Він складає 48-50% від загального вмісту SOM, а тому при перерахунку SOC у SOM більш точніше використовувати коефіцієнт 2, а не 1,724 (Pribyl D.W. , 2010).

У вільному стані в ґрунті є невелика кількість SOM, а переважна її частина верхнього горизонту ґрунту (90%) зв’язана з мінеральною частиною в складі макро- і мікроагрегатів та органо-мінеральних асоціацій. Саме агрегати це депо та місце трансформації SOM.

У рамках еко-біо-фізико-хімічної концепції динаміка та зберігання SOM обумовлена не певними особливими внутрішніх властивостей, які характерні для хімічно визначених гумінових речовин (не притаманних нативній SOM), а тим, що зовнішні фізико-хімічні, біологічні й екологічні умови тимчасово обмежують швидкість розкладу SOM, забезпечуючи його стабільність (Schmidt M. et al., 2011).

Органічна речовина ґрунту (SOM) містить:

  1. Рослинні залишки розміром 2-10 мм, що є у ґрунті;
  2. Тверді дискретні частинки РОМ (напіврозкладений органічний матеріал розміром 0,053-2 мм);
  3. Відмерлу мікробну біомасу;
  4. Водорозчинні органічні (DOM) речовини в ґрунтовому розчині розміром менше 0,45 мкм;
  5. Глибоко трансформовані реакційно-здатні органічні сполуки, в основному мікробного походження, стабілізовані в органо-мінеральних асоціаціях (МАОМ);
  6. Піролізований вуглець.

Світовою прогресивною науковою спільнотою відкрито основні механізми тимчасової стабілізації (уповільнення темпів розкладання) органічної речовини через фізичну недоступність для мікроорганізмів і їхніх ферментів, завдяки агрегації та мережі пор і фізико-хімічний захист – завдяки формуванню органо-мінеральних асоціацій (МАОМ).

Водночас підтверджено й механізми дестабілізації органічної речовини (науково доведено, що в природі не існує жодної органічної сполуки, яка не піддається мікробному розпаду), як через антропогенний вплив, так і через цілу низку фізичних, хімічних і біологічних процесів.

Небажання нашої науки та землекористувачів знати та плідно використовувати ці механізми через правильну практику та ґрунтозахисну систему землеробства – науково-обґрунтовану комплексну систему No-Till, гальмують адаптацію галузі рослинництва до нових викликів. Ба більше, – ведуть до посилення емісії парникових газів агроґрунтами та нівелюють вкрай необхідний і важливий процес, який ми зобов’язані здійснювати – це секвестрація органічного вуглецю у вигляді СО2 із атмосфери через фотосинтез із наступним перенесенням у товщу ґрунту та довготерміновою стабілізацією в мікроагрегатах і органо-мінеральних асоціаціях.

Основна економія на техніці та пальному

Едуард Романьков, директор ТОВ «Союз Спецтехніка» (“Агро-Союз”) впевнений у тому, що технологія No-till – єдине технологічне рішення, що дозволяє не лише зберігати ґрунт, але й заробляти. Адже із традиційними технологіями прибуток сільгоспвиробника катастрофічно зменшуватиметься, оскільки всі статті витрат сьогодні зростають. Пальне, насіння і засоби захисту рослин, техніка, оплата праці – на все підвищується ціна. Система No-till дає змогу керувати певними статтями витрат, а, отже, зменшувати їх.

У ТОВ «Агро-Союз» підрахували, що за традиційної технології на підприємстві щосезону витрачали пів мільйона доларів на пальне. Саме цей показник підштовхнув на перегляд системи землеробства. Із 2001 року почали вивчати та впроваджувати ґрунтозберігаючі технології, які дають змогу стабільно отримувати прибуток. І відкрилися нові горизонти, адже світовий досвід переконує у тому, що саме за системи No-till виробничі витрати зменшуються, а врожайність зростає і стабілізується.

► Приміром, один фермер з Аргентини підрахував, що через три роки застосування ґрунтозберігаючих технологій, тепер на кожному гектарі він заробляє додаткові 130 доларів – завдяки зменшенню виробничих витрат, накопиченню вологи, підвищенню врожайності тощо.

► Іншим прикладом є одне з господарств у США, у якому після впровадження практик No-till урожайність кукурудзи зросла вдвічі – із 3,8 до 7,6 т/га, а вміст органічної речовини в ґрунті підвищився з 2,1 до 3%. Це також важливий економічний покажчик, оскільки в США фермеру додатково платять за те, що на його землях цей показник збільшується. Якщо ж стан землі погіршується – фермера штрафують.

► Ще один приклад, про який розповів Едуард Романьков: фермер із Парагваю досяг зниження щорічних витрат на 57%. На фермі на 350 га, де вирощують пшеницю та бобові, скоротили витрати на техніку з 209 тисяч євро до 74 тисячі, тобто майже втричі, витрати на її обслуговування та ремонт зменшили на 82%, витрати дизпалива – на 60%, а робочої сили – на 40%.

Надихають і такі цифри: за традиційного обробітку потрібно витратити 1 літр пального, щоб отримати 50 кг зерна, а за No-till на 1 літрі пального можна виростити вже 123 кг зерна. Приблизно такі ж цифри і з добривами: 1 кг розчинного комплексу NPK забезпечує 15 кг зерна за традиційного обробітку, і 26 кг – за No-till. Тобто, кількість пального та добрив можна зменшити.

► Досвід же самого підприємства “Агро-Союз” свідчить: за традиційної системи собівартість 1 тонни зернових одиниць складала 151 долар. Тепер собівартість 1 тонни зернових одиниць знизилася до 126 доларів. Просто відбувся перерозподіл структури витрат: знизили використання паливно-мастильних матеріалів зі 120 л/га до 18 л/га, зменшили витрати на запчастини, кількість працівників – зі 67 до 18 осіб, хоча фонд оплати праці залишився таким самим, просто працівникам стали платити більше, ще й заклали туди витрати на навчання персоналу. А от витрати на ЗЗР все ж збільшили.

«Із цього поля не хочеться виходити, настільки воно живе!»

Володимир Мокляк, керівник і засновник фермерського господарства “Дослідне”, що на Полтавщині, уже десятий рік впроваджує ґрунтоберігаючі технології. Зізнався, що йому на шостому десятку років було дуже непросто перейти на нову систему землеробства, але він не пошкодував. Господар не звик довіряти лише словам, і коли вчився, навіть тихцем приїжджав на землі господарств, де проводили навчання, для того, щоб пересвідчитися, а чи не переорали там землі.

І досі щороку у господарстві “Дослідне” проводять експерименти, порівнюючи традиційну оранку та No-till. Виявили, що кількість органічної речовини на сьомому році збільшилася від 0,25 до 0,66%, отже якісь землі покращується.

За словами фермера, за використання системи No-till немає «провалу» врожайності, і це дозволяє планувати. Якщо ж урожайність і падає, то не так різко як за традиційної технології обробітку.

Основна перевага системи – значна економія на техніці, бо не потрібні мульчувачі, розкидачі, плуги, трактори, лапи, диски тощо. Загалом, якщо порахувати лише економію на пальному, амортизації та оплаті праці, то, використовуючи No-till, можна зекономити 2,5-3 тис. грн на гектарі.

За спостереженнями доповідача, дрібні фермери, які рахують кожну копійку, більше зацікавлені у впроваджені ґрунтозберігаючих технологій, але багатьох із них поки зупиняє те, що їм шкода викидати нову техніку, на яку витратили чимало грошей. Бояться ще й через те, що не досить відмовитися від плуга, треба ще й нові знання отримати, сформувати власне нове бачення. Але перехід – це лише питання часу.

– Цю технологію я вже не покину, бо побачив ефект. Із цього поля не хочеться виходити, настільки воно живе! А на ріллі того не чуєш… – так завершив свій виступ на ліричній ноті цілком прагматичний Володимир Мокляк.

© Ольга Соломка

Примітка: коментарі спікерів тренінгу можуть не співпадати з офіційними поглядами ФАО

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here