COVID-19: Найвразливіші громади, що вже страждають від голоду, стикаються з “кризою в межах кризи”

80

У країнах, медичні системи яких не мають достатнього ресурсу, криза у сфері здоров’я може бути ускладнена голодом і недоїданням, а також втратою засобів до існування, якщо ми не діятимемо зараз, щоб допомогти.

У цьому інтерв’ю Домінік Берджен, директор департаменту надзвичайних ситуацій та посилення стійкості ФАО, пояснює, які особливі виклики COVID-19 ставить перед вразливими громадами, які вже борються з високим рівнем голоду через попередні кризи, і як Організація збирається їм допомогти.

Фермери прагнуть не допустити, щоб рій сарани живився їхнім урожаєм, Кенія. Фото: ©FAO/Sven Torfinn

Які громади є найбільш незахищеними від впливу пандемії на продовольчу безпеку та засоби для існування?

Ще до спалаху COVID-19, 113 мільйонів людей на планеті боролися з серйозною гострою формою відсутності продовольчої небезпеки через попередні потрясіння або кризи. Це означає, що вони вже опинилися на крайньому кінці голоду, вони слабкі та менш оснащені, щоб протистояти вірусу.

Переважна більшість населення проживає в сільській місцевості та залежить від сільськогосподарського виробництва, сезонних робочих місць у сільському господарстві, залежить від риболовлі чи скотарства. Якщо вони захворіють або матимуть обмеження на переміщення чи діяльність, вони не матимуть можливості працювати на своїй землі, доглядати за тваринами, ходити на риболовлю чи виходити на ринки, щоб продати продукцію, придбати їжу, насіння чи необхідні матеріали.

Ці люди не мають на що надіятися, матеріально кажучи. Вони можуть бути змушеними відмовитися від засобів до існування. Мається на увазі, що їм, можливо, доведеться продати своїх тварин або рибальський човен. Або ж з’їсти все насіння замість того, щоб залишити його для посадки. Після цього сільській фермерській родині буде дуже важко знову самостійно себе забезпечувати. Деяким, можливо, навіть не залишиться іншого вибору, ніж залишити свої господарства в пошуках допомоги.

Чи траплялося щось подібне раніше?

Є невелика схожість зі спалахом вірусу Еболи у Західній Африці 2014 року. Тоді це порушило ланцюги поставок агропродовольчих товарів. Багато фермерів не могли вирощувати або продавати продукти харчування. Це, а також дефіцит робочої сили в сільському господарстві, вплинули на виробництво продовольства. У Ліберії 47% фермерів не змогли вести сільськогосподарську діяльність. Обмеження та закриття ринків порушили поставки продуктів харчування та предметів першої необхідності. Нестача товарів призвела до зростання цін на основні товари. Вплив на якість харчування був пов’язаний переважно із погіршенням доступу до їжі, зумовленим послабленням економічної активності, що знижувало купівельну спроможність сімей.

Люди голодували. Тож уроки, пов’язані із спалахом Еболи 2014 року, зрозумілі: хоча потреби в галузі охорони здоров’я є нагальними та першочерговими, ми не можемо нехтувати забезпеченням стабільної життєдіяльності чи продовольчою безпекою.

Крім того, якщо у людей зникають засоби для існування, це може викликати соціальну напругу та заворушення.

Чому так?

Що ж, порушення ланцюгів постачання продовольства та припинення нормальної життєдіяльності може призвести до того, що вразливе населення буде вимушеним залишити свої засоби для існування та рухатися в пошуках допомоги, як це робив би кожен із нас, – з ненавмисним наслідком потенційного подальшого поширення вірусу та зростанням соціальної напруженості.

Для скотарства руйнування традиційних моделей переходу на нові пасовища може призвести до напруженості та навіть до жорстоких конфліктів між мешканцями та фермерськими громадами. Це призведе до місцевого переміщення та підвищення рівня бідності й послаблення продовольчої безпеки.

Де живуть найбільш незахищені люди?

Наведу тільки один приклад: у Ефіопії, Кенії та Сомалі майже 12 мільйонів людей вже перебували в жахливих обставинах внаслідок тривалих посух і неврожаїв, перш ніж орди пустельної саранчі спустилися на їхні врожаї та пасовища наприкінці грудня – початку січня.

В Африці ми також хвилюємось за Сахель, Центральноафриканську республіку, Демократичну Республіку Конго та Південний Судан, і це лише деякі країни з продовольчою кризою. Але жоден континент не застрахований. Від Афганістану до Гаїті, Сирії та М’янми COVID-19 загрожує ще більше посилити наслідки конфліктів і стихійних лих.

Ми працюватимемо всюди, де буде потрібно, але стратегія реагування ФАО надає пріоритет країнам, які вже стикнулися з продовольчими кризами, відповідно до Глобального звіту про продовольчі кризи. Наша робота адаптуватиметься до розвитку пандемії, через яку може потребуватися додаткова допомога в країнах, які сьогодні не перебувають у ситуації кризи, але надзвичайно уразливі для будь-якого нового потрясіння.

Чи вже відчувається вплив COVID-19 на продовольчу безпеку та життєдіяльність у цих країнах?

Те, що стосується аспекту охорони здоров’я – це мандат ВООЗ та інших наших колег, і вони наполегливо працюють над тим, щоб мати краще розуміння в цих контекстах.

Щодо ФАО, то наша увага зосереджується на зростанні кількості інфікованих у вразливих країнах – серед населення, що й так погано харчується, слабке та вразливе до захворювань. Для них може виникнути “криза в межах кризи”, у якій криза стану здоров’я посилюється кризою голоду. Це ще більше послаблюватиме стан населення та робитиме його ще більш вразливим до вірусу.

Щодня повідомляють про нові випадки захворювання по всьому світу. Отримати краще розуміння про вплив хвороби на продовольчу безпеку є основним пріоритетом, щоб ми могли швидко задіяти потрібні форми реагування та стратегічно направити їх на задоволення потреб.

Розкажіть більше про те, як реагуватиме ФАО.

Ми зберігаємо, а потім будемо розширювати масштаби наших найважливіших програм зі збереження засобів до існування в країнах, що борються зі затяжними кризами або низьким рівнем продовольчої безпеки, що вже існував раніше. 25 березня система ООН проголосила заклик до спільних дій з надання гуманітарної допомоги, у рамках якого ФАО звернулася до донорів за допомогою у розмірі 110 мільйонів доларів для захисту продовольчої безпеки вразливого сільського населення.

Окрім вдосконалення збору та аналізу даних для інформування про прийняття рішень, ми будемо займатися стабілізуванням доходів і доступу до продовольства, а також зберіганням наявних засобів для існування. Ідеться про забезпечення дрібних фермерів насінням, інструментом, кормом для худоби та іншими ресурсами, а також надання ветеринарної допомоги, щоб фермери могли продовжувати виробляти їжу для своїх сімей та громад і отримувати дохід. Ми також розповсюдимо насіння та набори для садівництва на присадибних ділянках, системи зберігання продуктів харчування, птицю та інші невеликі запаси для поліпшення харчування домогосподарств і диверсифікації доходів. Аналогічні заходи здійснюватимемо в таборах для біженців і переміщених осіб.

Схеми соціального захисту стануть важливим інструментом, ми взаємодіємо з урядами, місцевими організаціями й іншими зацікавленими сторонами, у пошуках шляхів розширення систем, що існують, особливо у важкодоступних сільських районах. Одним із ключових способів стабілізації купівельної спроможності сімей буде вливання коштів на задоволення критичних потреб домогосподарств, без необхідності продавати свої активи.

Ми також працюватимемо над забезпеченням безперервності постачання продовольства – зокрема між сільськими, міжміськими та міськими районами – підтримуючи функціонування місцевих ринків продовольства, ланцюгів доданої вартості та систем.

А також допоможемо забезпечити захист зайнятих у сфері постачання продуктів харчування людей, від загроз передачі вірусу COVID-19, підвищуючи обізнаність про кращі практики у сфері безпеки харчових продуктів і здоров’я. У цих зусиллях ми співпрацюватимемо як з національними органами влади, так і зі Всесвітньою організацією охорони здоров’я – як це було в умовах кризи, пов’язаної з поширенням хвороби Еболи.

Як ФАО вдасться це зробити, зважаючи на обмеження щодо подорожей та інші обмеження?

Уповільнення та скорочення обсягів надання гуманітарної допомоги можуть бути катастрофічними під час криз. Але гуманітарна спільнота швидко підлаштовується. Ведеться тісна співпраця з партнерами ООН на рівні країни, ми працюємо над забезпеченням безперервної діяльності та невідкладного планування програм. Офіси ФАО консультуються з місцевими партнерами, з якими ми працюємо роками, і які найбільше вбудовані в громади, які ми обслуговуємо, адаптуючи гнучкі договірні домовленості, щоб поєднувати логістичні канали для надання допомоги та мінімізувати ризики передачі захворювання персоналу чи бенефіціарам. Ми також продумуємо можливість завчасної купівлі матеріалів (таких як насіння, інструменти) та попереднє розміщення ресурсів, поєднуючи комплекти ресурсів для задоволення довгострокових потреб і посилюючи можливості для зберігання та перевезень.

Багато заможних країн також борються з поширенням COVID-19 на місцях. Чи вплине це на фінансування гуманітарних заходів?

Це обґрунтована проблема, але ми бачимо деякі ознаки, що такого не станеться. Донори відповідають на заклики ООН. Країни обіцяють свою підтримку іншим, хоч їм також нелегко. Ми впевнені, що це буде правилом, а не винятком.

Можливо, одним із втішних наслідків цієї пандемії стало наше загальне усвідомлення того, що це стосується кожного. Хоча нас всіх, цілком зрозуміло, турбує благополуччя наших власних сімей, сусідів і країн, ми також нарешті зрозуміли, що цей вірус кордонів не дотримується. Якщо ми здолаємо його в розвиненій частині світу, але дозволимо йому поширюватися безперешкодно в менш забезпечених країнах, де системи медичної допомоги насилу справляються і де жителі вже ослаблені через голод і меншою мірою здатні протистояти хворобі, це обернеться проти всіх нас.

Чому ресурси потрібно спрямовувати на забезпечення життєдіяльності сільського господарства та харчові системи, а не на лікарні?

Хоча аспект здоров’я людини, без сумніву, надзвичайно важливий, але питання, до яких ми привертаємо увагу, та робота, яку ми прагнемо здійснювати, будуть необхідними для уникнення додаткових людських страждань. Майте на увазі, що у нас понад 110 мільйонів людей щодня стикаються з гострою формою відсутності продовольчої безпеки, ці люди надзвичайно вразливі, ще одне потрясіння може підштовхнути їх ще ближче до масового голоду.

Крім того, якщо ми допустимо втрату засобів для існування цих людей внаслідок пандемії, після того, як криза у сфері здоров’я людини пройде, нам доведеться вирішувати серйозні проблеми. Гуманніше та стратегічно мудріше захищати та підтримувати засоби існування тепер, аніж відновлювати їх опісля.