Склеротинія – потенційна загроза для майбутнього врожаю

416

В останні роки спостерігаємо розширення посівних площ зі соєю, соняшником, ріпаком, зерновими колосовими культурами. Водночас все більше прогресують хвороби, які є потенційно небезпечними та, спричиняючи втрати врожайності завдають великих збитків аграрному виробництву.

Склеротинія. Цикл розвитку збудника

Збудником склеротинії, відомої як біла гниль, є гриб Sclerotinia sclerotiorum, синонім – Whetzelinia sclerotiorum класу Ascomicetes порядку Helotiales. Гриб уражує більше 300 видів рослин із 24 ботанічних родин, особливу загрозу становить для урожаю ріпаку, сої, соняшнику, овочевих. Збудник хвороби зимує у вигляді склероціїв у ґрунті та на рослинних рештках, які є джерелом інфекції та можуть зберігати життєздатність 5–6 років. Склероції є дуже стійкі, вони можуть проростати з глибини 3–5 см за підвищеної вологості та температури 6–10 оС, утворюючи апотеції. Проростання склероціїв з утворенням сумок (асок) зі сумкоспорами триває 30–38 діб із початку польових робіт. Сумкоспори утворюють інфекційний росток, який проникає в рослину. Період від початку зараження рослини до прояву хвороби становить всього 7–10 днів.

Склероція

Склеротинія – проблемна хвороба, її складно контролювати, оскільки склероції можуть проростати протягом весняно-літнього періоду. Цим зумовлена здатність збудника склеротинії уражувати рослини впродовж всього вегетаційного періоду. Ба більше, збудник поширюється частинами грибниці та аскоспорами, які переносить вітер або комахи, що створює сприятливі умови для зараження інших рослин [5; 7]. Інтенсивному прояву хвороби сприяє висока вологість.

Симптоми ураження культур

На рослинах ріпаку, уражених склеротинією, на листках, стеблах і квітках з’являються слизисті бурі мокрі плями, які пізніше покриваються повстяним білим нальотом. Хворобу ще називають білостеблістю ріпаку, оскільки в суху погоду наліт зникає, а уражені частини рослин знебарвлюються. Уражені тканини руйнуються, що спричиняє засихання листків, стебел, переламування гілок. На поверхні та всередині стебел і стручків формуються дрібні чорні склероції.

На сої біла гниль прогресує від фази цвітіння до кінця вегетаційного періоду. Симптоми ураження: на стеблах і окремих гілочках, біля кореневої шийки та на бобах з’являються світлі плями, які пізніше стають світло-бурими. За високої вологості плями загнивають і покриваються білим повстяним нальотом грибниці, зверху формуються чорні склероції. Як результат – руйнується паренхіма, уражені стебла та гілки засихають і зламуються, насіння у бобах загниває, що супроводжується опаданням бобів [4].

Є результати досліджень [6], які вказують на те, що біла гниль сої на стеблах може проявлятися нетиповими симптомами для хвороби. Зокрема, якщо після прояву хвороби настає суха погода, уражена ділянка стебла стає білуватою і не утворюється біла ватоподібна грибниця.

Розвиток склеротинії на соняшнику проявляється у вигляді гнилі сходів, прикореневої та стеблової гнилі, гнилі кошиків. Причиною ураження сходів є заражене насіння. Хвороба проявляється у загниванні корінців і підсім’ядольного коліна, які вкриваються білим пухким нальотом, на якому з’являються чорні склероції. Сім’ядолі втрачають тургор, що призводить до загибелі рослин. Прикоренева та стеблова гниль появляється у період бутонізації. На стеблі утворюється темна мокра пляма, яка вкривається ватоподібною грибницею зі склероціями. Рослини в’януть, стебла переламуються.

Ознаки ураження кошика: на нижньому боці утворюються мокрі бурі плями, що призводить до його загнивання. Грибниця проникає і в насіння. Олія з ураженого насіння не придатна для харчового використання [4].

Можливі втрати врожаю

Ураження рослин хворобами призводить до значних втрат урожайності. Зокрема, за даними Кутіщевої Н. М. [3], через скорочення терміну ротації у сівозміні, втрати врожаю соняшнику від хвороб зростають із 10–15 % до 35 %, а в окремі сприятливі для розвитку хвороб роки втрати лише від склеротинії можуть становити 70 %.

Внаслідок ураження сої збудниками хвороб урожай насіння знижується на 15–30 %, вміст білка – на 4–5 % [1].

Отже, ураження рослин хворобами істотно ускладнює реалізацію високої потенційної урожайності вирощуваних сортів і гібридів сільськогосподарських культур, тому потрібно застосовувати ефективні заходи, спрямовані на захист посівів від патогенів.

Використані джерела:

  1. Борзих О. І. Хвороби рослин основних польових культур в агроценозах України. Біоресурси і природокористування. 2015. Том 7, № 1–2. С. 183–189.
  2. Курдиш І. К. Перспектива застосування мікробів-антагоністів у захисті агроекосистем від фітопатогенів. Сільськогосподарська мікробіологія. 2011. № 13. С. 23–41.
  3. Кутіщева Н. М., Шугурова Н. О. Створення гібридів соняшника з високими показниками господарсько-цінних ознак та стійкістю до ураження збудниками хвороб. Науково-технічний бюлетень Інституту олійних культур НААН, № 22, 2015: 75–81.
  4. Мярютін Ф. М., Пантєлєєв В. К., Білик М. О. Фітопатологія: Навчальний посібник. Харків: Еспада, 2008. – 552 с.
  5. Пересипкін В. Ф. Сільськогосподарська фітопатологія: Підручник. К.: Аграрна освіта, 2000. 415 с.
  6. ПіковськийМ.Й., Кирич М. М. Симптоматика білої гнилі сої. Хвороби рослин. 2012. Липень. С. 2–5.
  7. Гасич Е. Л., Хлопунова Л. Б., Бекиш Л. П. Грибные болезни рапса в Северо-Западном регионе. Земледелие. 2009. № 2. С. 38–40.

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here