Позакореневе живлення сої: Що? Коли? Для чого?

340

В сучасних умовах збалансувати живлення сільськогосподарських культур стає вкрай складно, адже непередбачуваність погодних умов по-справжньому вражає. Саме ендогенні фактори є визначальними у різні періоди росту та розвитку рослин. Не є винятком і соя.

Соя є однією з провідних культур у світі та займає значну частку в посівах в Україні. Мабуть ніхто не буде сперечатися з тим, що вона є одним із найкращих попередників для будь-якої іншої культури. Соя досить особлива рослина, адже їй необхідно витрачати зусилля і на утворення бульбочок на корінні, і на формування зеленої маси, а основне – на формування достатньо високого та якісного врожаю. За весь вегетаційний період їй потрібно накопичувати приблизно 30–55 % білка, 13–26% жиру, 20–32% крохмалю.

Лише основним удобренням забезпечити рослини поживними елементами на весь період росту та розвитку  неможливо, як і внести всього про запас. У певні періоди (етапи органогенезу), в основному коли відбуваються ключові процеси, потрібно провести додатковий агрозахід – живлення рослин через лист або ж його ще називають позакореневим живленням. Необхідність цієї маніпуляції аргументується ще й тим, що певні мікроелементи мають низький ступінь мобільності, тобто просто можуть не потрапляти від коріння у верхні яруси рослини, провокуючи дефіцит цього елемента в молодих органах. Залежно від ролі конкретного елемента наслідки можуть бути досить різні: від уповільненого росту до зниження врожайності.

Окрім азоту, фосфору та калію, тобто макроелементів, є основні мікроелементи без яких просто не обійтися, вирощуючи сою. Для повноцінного розвитку їй потрібні бор, молібден і цинк, також обмінні процеси неможливі без заліза, марганцю, міді та кобальту. Вони є у складі ферментів, вітамінів та інших біологічно активних речовин, і відіграють важливу роль у процесах синтезу й обміну білків, вуглеводів, жирів. Саме тому не варто забувати й про ферментативну систему рослин і про баланс фітогормонів, що допоможе підвищити стійкість до примхливих погодних умов, підвищити врожайність.

Що потрібно сої і для чого?

Сказати конкретно, що якийсь із елементів живлення є найнеобхіднішим, а інший мало важливим – неможливо. Кожен із вище перелічених елементів займає свою нішу у системі удобрення сої, хоча, вибираючи мікродобрива, варто звертати увагу на підвищений вміст у них бору, цинку та молібдену. Саме за умови їхньої критичної нестачі знижується урожайність, збільшується вірогідність ураження хворобами та погіршуються якісні показники врожаю.

Бор – один із ключових елементів, який потрібний рослинам сої протягом усього періоду росту та розвитку. Його основна функція – забезпечення транспортування асимілянтів у рослині. Він збільшує кількість квіток і плодів, покращує та балансує надходження в рослини азоту, без якого взагалі неможливі будь-які процеси. За умови нестачі азоту відмирає точка росту і, як наслідок, порушується достигання насіння, а подекуди воно може взагалі не сформуватися.

Молібден – беззаперечний «лідер» у формуванні кореневої системи. Він сприяє не лише її росту, але й стимулює діяльність бульбочкових бактерій і збільшує їхню кількість, що дозволяє рослині краще акумулювати азот із атмосфери, зменшуючи потребу в його мінеральних формах. Водночас із регулюванням азотного живлення, цей мікроелемент бере безпосередню участь у фосфорному та калійному обміні та підвищує ефективність засвоєння цих елементів.

Цинк є у складі ферментативних систем і формує стрес-протекторні властивості рослини, оскільки саме він є складовою частиною основних ферментів. Його дія може адаптовуватися і змінюватися залежно від природи стресора, а його внесок у захист рослинних тканин може різнитися. В основному його нестача пов’язана з порушенням синтезу хлорофілу, дезактивацією синтезу цукрів і крохмалю, зменшенням загального вмісту вуглеводів, білкових речовин аскорбінової кислоти, що є основними біохімічними показниками якості врожаю.

Коли підживлювати?

Загальновідомо, що на початкових фазах розвитку рослини споживають незначну кількість елементів живлення, проте разом із інтенсивним формуванням зеленої маси потреба в них різко зростає і постає необхідність у додатковому  удобренні. Як відомо, найкращий спосіб забезпечення сільськогосподарських культур мікроелементами – позакореневе підживлення, шляхом обприскування упродовж вегетації у критичні фази розвитку сої, а саме: 3–5 листочків, бутонізації та наливу нижніх бобів.

Проведення позакореневих обробок необхідно завчасно продумати та спланувати, адже пропустивши один із критичних періодів росту та розвитку, компенсувати нестачу елементів живлення буде досить важко, а за критичного стану рослин – неможливо. Потрібно пам’ятати, що кожен ярус рослин працює, як окремий «завод» із вироблення поживних речовин, ферментів і фітогормонів, тому й покриття рослини під час обробки має бути максимальним, аби забезпечити потребу культури у мікроелементах на всі сто відсотків.

© Марія Августинович, к. с.-г. н., завідувач науково-дослідною лабораторією інноваційних технологій та впровадження ТОВ «УНПЦ «Інститут живлення рослин»