На конференції «Quo vadis, АГРО?» говорили про те, куди нині варто рухатися аграріям

526

Сучасні тенденції та виклики, що стоять перед сільгоспвиробниками, розглядали 7 липня на базі Terminal Z (Київська обл.) на конференції «Quo vadis, АГРО?», організованій асоціацією «Український клуб аграрного бізнесу» та агенцією UCABеvent.

Конференція «Quo vadis, АГРО?», 2020

Майбутнє агросектору в посткарантинних реаліях

Наскрізною темою бізнес-конференції стало питання майбутнього розвитку українських агровиробників в умовах коронакризи та шляхів диверсифікації бізнесу в нових економічних реаліях. Питання про те, куди нині рухається аграрний бізнес, президент УКАБ і генеральний директор ІМК Алекс Ліссітса піднімав ще на початку весни, але запланована тоді конференція була відмінена через карантин. Прийшов час відповісти на ці запитання і розглянути нові виклики, з якими зіткнулися наші сільгоспвиробники.

Алекс Ліссітса, президент УКАБ і генеральний директор ІМК

Доповідь Алекса Ліссітси була присвячена пошуку відповідей на запитання, куди ж іти в нинішніх реаліях сучасному агровиробнику. Виробництво продуктів залишиться актуальним завжди, адже кількість населення постійно збільшується.

Перерозподіл якісних харчових продуктів між багатими та бідними країнами світу – це тема, про яку варто говорити вже сьогодні, адже 11% населення голодують, тоді як зайву вагу мають 39%, а ожирінням страждають 13% населення.

За даними FAO, за 30 років потрібно буде виробляти продуктів на 60% більше, ніж 2007 року. Це означає, що нові виклики для сільського господарства потрібно буде вирішувати трьома різними способами: збільшити використання природних ресурсів, особливо води та землі; підвищити продуктивність виробництва й ефективність використання ресурсів; замінити ресурсоємні продукти харчування, зокрема м’ясо.

А тут ще й одна за одною слідують хвилі захворювань, які зменшують поголів’я тварин – коров’ячий сказ, пташиний грип, африканська чума свиней. Ще й коронавірус до купи, через який закривають на карантин цілі виробництва.

Ще один виклик, з яким сьогодні стикаються наші агровиробники – це зміна клімату. Посуха та спека наступає на центральну й навіть північну Україну, тоді як до 2005 року посушливими та спекотними регіонами були виключно південні області – Крим, Одещина, Херсонщина. З кліматичними змінами, окрім посухи, приходять нові шкідники, нові хвороби, що вимагають нових вкладень для подолання цих проблем.

Ще одна цікава тенденція – зміни у споживанні основних продуктів харчування. Сьогодні люди більше турбуються про своє здоров’я і споживають менше цукру, борошна, натомість їдять більше овочів, і, як не дивно, м’яса та м’ясних продуктів. Цікавим було й дослідження про зміни у споживанні певних видів м’яса. Виявилося, що курятини нині їдять удвічі більше, ніж 15 років тому (584 тис. тонн споживали 2005 року, а 2019 р. вже 1065 тис. тонн), а яловичини їдять менше (з 526 до 289 тис. тонн 2019 р.), дещо збільшилося споживання свинини (з 545 до 749 тис. тонн).

З огляду на популярність теми здорового способу життя, особливої уваги заслуговує вироблення і споживання білка рослинного походження. Шаленими темпами збільшуються інвестиції у білок рослинного походження і продажі м’яса на основі рослинного білка у США. Навіть якщо аналізувати попит на рослинне м’ясо зі січня по червень 2020 року, то він зріс на 148%, на охолоджене рослинне м’ясо – на 241%, а на так звані рослинні сири – на 95%.

Цікавим було й дослідження на тему розподілу посівних площ в Україні. Серед технічних культур збільшили посіви соняшнику (з 1636 до 6196 тис. га), тоді як посівні площі під картоплю і цукровий буряк зменшують. Так само, як зменшують і посівні площі під кормові культури, причому, всі. Втім, все логічно – зменшується поголів’я, зменшується і кормова база.

Отже, якщо підбити підсумки, то екологічні проблеми та глобальне потепління змусять агропідприємства кардинально переглянути технології та підходи до агровиробництва. Знадобляться нова техніка, засоби, технології. Треба бути готовими до того, що прибутковість у агросекторі падатиме, тому варто переорієнтуватися на нішеві культури, органіку, вертикальну інтеграцію, рослинні молоко та м’ясо.

Основні ринки збуту – це Азія та ЄС, уже тепер виникає питання диверсифікації. Збільшуватиметься попит на безпечні, якісні та здорові продукти, що теж може здорожчити їхнє виробництво. Реальністю скоро стануть ультраточне землеробство та карбонові ферми. З огляду на все це, без підвищення якості освіти та науки неможливе підвищення продуктивності в агровиробництві. Потрібне перезавантаження освіти та науки в Україні, оскільки на таких сучасних виробництвах просто не буде кому працювати.

Алекс Ліссітса, президент УКАБ і генеральний директор ІМК

«Сьогоднішні виклики для сільського господарства можуть бути вирішені шляхом збільшення ефективного використання природних ресурсів і заміною виробництва ресурсоємних продуктів харчування.

Також варто зазначити, якщо раніше у виробництві всі орієнтувалися на рентабельність, ціни та перспективи, то в найближчі роки в кожному геополітичному рішенні на перше місце стане здоров’я людини. Екологічні проблеми та глобальне потепління примусять підприємців кардинально переглянути технології та підходи. Буде дорого, але іншого виходу немає», – підсумував Алекс Ліссітса.

А м’ясо у нас ростиме на полях

Про модне й дороге рослинне м’ясо більш детально розповів Станіслав Луцкович, директор West Mills, який  наголосив, що такий продукт – реальність нашого часу та пояснив, чому за рослинним м’ясом майбутнє. Технологія виробництва такого м’яса дозволяє на 99% скоротити використання води, на 93% економить місце виробництва та на 90% зменшує викиди СО2.

Станіслав Луцкович, директор West Mills

Тенденція споживання рослинного м’яса вже сьогодні стрімко поширюється у світі, і зовсім скоро стане ще глобальнішою. В Америці вже за останні п’ять років попит на веганські продукти зріс на 257%, а з кінця 2019 року рослинне м’ясо вже можна купити чи замовити у ресторані і в Україні.

Конференція «Quo vadis, АГРО?», 2020. Презентація рослинного м’яса викликала пожвавлення

Завдяки сучасним технологіям, рослинне м’ясо, що здебільшого складається з горохового білка з додаванням натуральних інгредієнтів, як-от буряк, на смак, запах і консистенцію надзвичайно подібне до справжніх бургерів. До речі, усі присутні на конференції «Quo vadis, АГРО?» мали можливість продегустувати це м’ясо та скласти власне уявлення про його органолептичні якості. Звичайно, поки таке м’ясо – все ще рідкість і воно дуже дороге, але з часом усе може змінитися. Експерти вважають, що років через 80 розведення тварин стане застарілою, варварською та нездоровою практикою, від якої людство буде поступово відмовлятися.

Фермер іде в інтернет

У панельній дискусії, присвяченій виживанню в новій ері агровиробництва, взяли участь Роман Лещенко, Голова Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру, Юлія Каменєва, директор з маркетингу LNZ Group, Тарас Баштанник, генеральний директор ТОВ «Українська ягода» та Сергій Кравчук, генеральний директор Gals Agro.

Конференція «Quo vadis, АГРО?», 2020
Юлія Каменєва, директор з маркетингу LNZ Group

Поговорили і про сучасні реалії, і про виклики нової доби. Зокрема, Юлія Каменєва, директор з маркетингу LNZ Group, розповіла про те, що компанія поступово переводить продажі в онлайн і це радо вітають молоді фермери, які не хочуть багато говорити – вони хочуть вирішувати все натисканням однієї кнопки. Але є і частина консервативних сільгоспвиробників, яким потрібно бачити продавця і поговорити з ним. Утім, майбутнє все одно за продажами онлайн, і цю частку збільшуватимуть.

Роман Лещенко, Голова Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру, розповів про цифровізацію земельного кадастру та наведення ладу у цій царині. Адже допоки в нас ніхто точно не знає, скільки в Україні землі й кому вона належить. А між тим, геокадастром займається аж 10 тисяч (!) працівників.

Цікавим досвідом поділився Тарас Баштанник, генеральний директор ТОВ «Українська ягода».

Тарас Баштанник, генеральний директор ТОВ «Українська ягода»

Він розповів, що нам не варто комплексувати перед досвідченими європейськими виробниками, пропонуючи свою продукцію і свої напрацювання. Його компанія починала лише п’ять років тому, а тепер уже займає місце серед лідерів з експорту ягід у світі. А ще два роки тому на Всесвітньому ягідному конгресі зарубіжні учасники дивувалися, що Україну представляють молоді люди у піджаках, які ще й англійською говорять. Однак, і нам є куди рости, адже, приміром, невелика країна Сербія експортує малини 120 тис. тонн, тоді як Україна – всього 20  тис. тонн.

Сергій Кравчук, генеральний директор Gals Agro, підняв тему інвестування грошей у орендовану землю, адже сади, виноградники, ягідні плантації та інші багаторічні насадження вимагають вкладень до 20 тис. доларів на гектар. Зважаючи на прийняття нового закону про продаж землі, це питання може бути досить болючим, бо хто ж поверне орендарю ці вкладення, якщо власник паю захоче продати комусь свою землю. На що Роман Лещенко, Голова Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру відповів, що в законодавстві будуть відображені ці моменти й орендарю мають бути повернені ці вкладення в землю.

Сергій Кравчук, генеральний директор Gals Agro

Учасники круглого столу дійшли висновку, що нині виграє той, хто розуміє важливість диференціації бізнесу, все більше використовує сучасні технології та активізує свою присутність у всесвітній мережі, а ще планує свою діяльність на багато років уперед.

© Ольга Соломка

Фото: УКАБ

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here