Солома як добриво

471

В умовах інтенсифікації аграрного виробництва, основою якого є впровадження інтенсивних технологій вирощування сільськогосподарських культур, зростає навантаження на агроекосистеми. Посилене та надмірне застосування мінеральних добрив, передбачене технологічними картами вирощування культур, і відсутність внесення органічних добрив має негативний вплив на ґрунтову мікробіоту та показники родючості ґрунту. Зважаючи на це, потрібно впроваджувати заходи, спрямовані на відтворення ґрунтової родючості шляхом збагачення його на органічну речовину, що забезпечить цілісне функціонування агроценозу в цілому.

Органічна речовина – основа родючості ґрунту

Органічна речовина є невід’ємною складовою частиною ґрунту, вона утворюється в результаті розкладу ґрунтовими мікроорганізмами рослинних решток і в незначній кількості – відмерлих решток тварин і мікроорганізмів. Органічна речовина ґрунту на 85–90% представлена гумусом. До складу гумусу входять гумінові та фульвові кислоти, гуміни, що є складними високомолекулярними органічними сполуками [Польовий А. М., 2013].

Органічні рештки, що надходять у ґрунт, трансформуються в гумусові сполуки після проходження процесу мінералізації під дією різних фізико-хімічних і біохімічних перетворень. Гумусові речовини мають важливе значення в ґрунтоутворенні та формуванні ґрунтової родючості. Відомо, що ґрунти з високим вмістом гумусу характеризуються вищою родючістю, аніж малогумусні [Фекета І. Ю., 2015].

Основним шляхом надходження органічної речовини в ґрунт є застосування різних видів органічних добрив, зокрема, гною, гноївки, курячого посліду. Органічні добрива відіграють провідну роль у підвищенні родючості ґрунтів і урожайності сільськогосподарських культур. Без їх систематичного внесення неможливо отримувати високі та стабільні врожаї. Проте, на сьогодні внесення органічних добрив є на дуже низькому рівні. Важливим є пошук альтернативи.

Одним із видів альтернативних органічних добрив є солома, що залишається на полях після збору зернових культур, і яку часто спалюють, не зважаючи на її значення у регулюванні фізіологічних процесів, що протікають у ґрунті.

Загроза, яку несе спалювання соломи

Під час спалювання розкиданої по полю соломи під впливом високих температур згоряє верхній родючий шар ґрунту багатий на органічну речовину, гине ґрунтова мікробіота, яка є основою відтворення родючості. Унаслідок цього, особливо на схилових землях, можливий розвиток ерозійних процесів, оскільки ґрунт залишається без рослинного покриття, тому існує загроза його деградації.

У науковій літературі [Мельник C. І. та ін., 2017] зазначено, що в процесі горіння на поверхні ґрунту температура досягає небезпечних 360 оС, а на глибині 5 см – 50 оС. Для ґрунтових мікроорганізмів смертельною є температура 40 оС. Отже, спалювання 1 га соломи на ґрунтах із вмістом гумусу 1–2 % призводить до втрати гумусу у розмірі 100–200 кг/га.

Вміст поживних речовин у соломі

У чому ж цінність соломи як добрива? У середньому солома містить 0,5 % азоту, 0,25 % фосфору, 0,8 % калію (рис.). Якщо солому вносити у ґрунт, то на 1 га орієнтовно повертається: 12–15 кг азоту, 7–8 кг фосфору, 24–30 кг калію. До того ж, у ґрунт надходять мікроелементи – цинк, мідь, бор, молібден, кобальт [Кузьминых Ю. В., 1992].

Дослідженнями  [Барштейн Л. А. та ін., 2002; Шикула М. К. та ін., 2003] доведено агрохімічну ефективність соломи як добрива, встановлено її позитивний вплив на регулювання процесів у ґрунті. Внаслідок внесення соломи покращуються фізико-хімічні властивості ґрунту та, завдяки цьому поліпшується структура орного шару, посилюється діяльність мікроорганізмів, підвищуються агрохімічні показники родючості, зростає вміст органічної речовини у ґрунті. Надходження у ґрунт 2–3 т/га сухої маси органічної речовини забезпечує утворення від 3 до 5 кг гумусу [Вильдфлуш И. Р. и др., 2001].

Рис. Вміст основних елементів живлення у соломі різних культур, % [Вильдфлуш И. Р. и др., 2002]

Використання соломи на добриво

Удобрювальна ефективність соломи проявляється, якщо її заорювати. Перед заорюванням солому важливо подрібнити та рівномірно розкидати по поверхні ґрунту. Для збирання урожаю зернових культур використовують зернозбиральні комбайнами з подрібнювачами нетоварної частини врожаю, що й залишають подрібнену солому [Лінник М. К., Лукаш М. І., 2010].

У соломі, особливо, зернових колосових є широке співвідношення вуглецю до азоту – 80 : 1, що впливає на процес її деструкції. Відомо, що чим це співвідношення вужче, тим швидше солома мінералізується. Солома зернових культур містить велику кількість безазотистих речовин, зокрема 33–35 % целюлози, 21–22 % геміцелюлози, 18–22 % лігніну, 3–5 % білків і всього 4–6 % азоту та мінеральних солей. Мікроорганізми, які розкладають солому, інтенсивно використовують мінеральний азот ґрунту для побудови білка свого тіла. Тому, для кращої її мінералізації потрібно вносити 10–12 кг діючої речовини азоту на 1 т соломи.

Доцільним і ефективним є внесення біодеструкторів стерні – мікробіологічних препаратів, що здатні прискорювати розкладання соломи [Господаренко Г. М., 2013; Городній М. М. та ін., 2003].

Сьогодні на ринку представлено широкий спектр біодеструкторів стерні. Ці препарати містять у своєму складі комплекс ґрунтових і ендофітних мікроорганізмів, діяльність яких спрямована на розкладання целюлози, геміцелюлози. Внаслідок застосування біодеструкторів ґрунтове середовище поповнюється азотофіксуючими, фосфатомобілізуючими й іншими видами мікроорганізмів, відбувається активізація розвитку ґрунтової мікробіоти, що створює сприятливі умови для посилення процесу мінералізації соломи. [Нілова Н. та ін., 2016; Сендецький В. М., 2014].

Процес розкладу соломи  довготривалий і залежить від погодних умов, визначальне значення має вологість і температура повітря. Результати досліджень [Корсун С. Г. та ін., 2017] свідчать, що руйнування целюлози в результаті обробки соломи біодеструктором посилюється. Внесення біодеструкторів стерні дозволяє підвищити ступінь розкладання соломи на 80 %.

Біодеструктори застосовують шляхом обприскування стерні та подрібнених рослинних решток з подальшим загортанням у ґрунт на глибину 8–10 см дисковими знаряддями, що забезпечує високу ефективність їхньої дії [Нілова Н. та ін., 2016].

Висновок

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що родючість ґрунту забезпечується, завдяки збагаченню його органічною речовиною, і є вичерпним ресурсом. Інтенсивне сільськогосподарське використання ґрунту без внесення органічних добрив призводить до збіднення ґрунту на поживні речовини, втрати гумусу, що призводить до деградації ґрунтового покриву. Використання соломи як органічного добрива забезпечує поповнення ґрунту органічною речовиною і є раціональним заходом підвищення його родючості.

© Вега Н. І., к. с.-г. н.

(кафедра агрохімії та ґрунтознавства Львівського НАУ)

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here