Глюкозинолати в ріпаку: як від цього залежить прибуток та експорт

355

За 2019/2020 МР Україна експортувала 2,9 млн тонн насіння ріпаку на понад $1,2 млрд. Це – 91% від усього зібраного врожаю. Майже всю культуру закупив ЄС. 5% лишилося на Туреччину, ОАЕ та Ізраїль. За даними асоціації “Укроліяпром”, український ріпак здебільшого купували у вигляді сировини – насіння. Олію імпортували собі Китай та ЄС (6,2% від усього експорту), а шрот – Туреччина та Ізраїль (6,5 %).

Ріпак затребуваний на світовому ринку. Китай, Індія, країни Південної Америки та ЄС зацікавлені як у сировині, так і вже в готовій олії та шроті. Однак, одна з вимог до цієї продукції – низький або нульовий вміст ерукової олії та глюкозинолатів. Сьогодні ріпак, який містить глюкозинолатів понад 25 мкмоль на 1 г насіння, не затребуваний на світовому ринку ні під харчові, ні під кормові цілі.

Глюкозинолати: що це та в чому небезпека?

Насіння ріпаку, як і гірчиця, капуста чи хрін, мають відмінний від інших олійних культур склад. Зокрема, їхньою особливістю є вміст ерукової олії та глюкозинолатів. Останні – це хімічні речовини, що містять у своєму складі сірку й азот. З них утворюється так зване гірчичне масло. Воно захищає рослину від комах і хвороб саме своїм гірким присмаком. Проявляється, коли культуру зрізають, пережовують чи пошкоджують в інший спосіб. Це – природний метод захисту. Проте в надлишковій кількості глюкозинолати шкідливі для тварин і людей.

Через свою гіркоту ріпак до 1970-х був не надто популярною культурою у світі. Ба більше, викликав подразнення шлунково-кишкового тракту, серця, нирок і печінки в тварин, які їли з нього шрот, а олія мала зеленуватий колір. Для того, щоб використовувати ріпак як корм, фермерам доводилося спочатку робити профілактику серцевих хвороб у свиней, корів чи інших представників ВРХ, а вже потім вводити культуру в раціон. Це здорожчувало процес і ускладнювало логістику, тож було невигідно всім учасникам ринку.

Завдяки інноваційним методам селекції та новим гібридним сортам кількість глюкозинолатів у культурі вдалося знизити. У 1970-х науковці вивели перші так звані “однонульові” сорти ріпаку, в яких не було ерукової кислоти. Згодом з’явилися “двонульові” – з низьким вмістом глюкозинолатів. З того часу площі ріпаку зростають щороку по всьому світу.

Однак, рівень глюкозинолатів можуть підвищувати бур’яни, насичуючи ґрунт сіркою та азотом. Узагалі на їхню кількість у культурі впливають генотип, умови вирощування і навіть період висіву та збирання.

Які рішення пропонують ринок і науковці?

Використання гібридів і нових сортів. Сьогодні під час вибору насіння аграріям варто звертати увагу, крім олійності, стійкості до вилягання та здатності культури до перезимівлі, на вміст глюкозинолатів і розвиток рослини навесні. Швидке відновлення після зими забезпечує високу конкуренцію бур’янам і зменшує ризики насичення рослин “зайвими” хімічними речовинами. А найкращий показник вмісту глюкозинолатів – 1-2 за 9-бальною шкалою – від початку гарантує високу якість урожаю.

Зміщення термінів посіву/збирання. Українські науковці Львівського аграрного університету два роки тестували* терміни посіву ріпаку. Потім виміряли рівень ерукової олії та глюкозинолатів. Рівень останніх знижувався, коли ріпак висівали пізніше й збирали раніше. Такі терміни особливо підходять для західних і північних областей.

Це доводять і схожі дослідження японських наукових інституцій, які проводять з 1980-х років. Річ у тім, що глюкозинолати, крім негативного впливу на людей і тварин, мають протигрибкову та противірусну дію. Окремі види хімічних речовин навіть знижують активність онкоклітин. Тому вчені досліджують, у яких рослинах і в якій кількості глюкозинолати можуть стати людині в нагоді.

Під час цих досліджень науковці встановили: кількість цих речовин та їхніх похідних дуже різниться від рослини (брокколі, звичайної капусти, цвітної капусти, гірчиці чи ріпаку) та умов вирощування. Це і ґрунт, і клімат, і удобрення, і час збирання, положення рослин і забезпечення водою. Якщо кілька днів під час вегетаційного періоду рослини ріпаку зазнають водного стресу, то зменшиться олійність урожаю, натомість зросте рівень глюкозинолатів.

Ефективні гербіциди. Одним із рішень зменшення рівня глюкозинолатів у ріпаку на початку 2000-х стала технологія Clearfield®. Це – поєднання гербіцидів широкого спектру дії та гібридів ріпаку, стійких до цих препаратів. Препарати, які застосовують із високоврожайними гібридами, протистоять практично всім видам бур’янів. Ефективний контроль бур’янів (насамперед, хрестоцвітних) забезпечує відсутність конкуренції з рослинами ріпаку за світло, вологу та поживні речовини. Також гарантує зменшення вірогідності підвищення рівня небезпечних речовин у рослинах ріпаку (зменшення рівню глюкозинолатів у майбутньому врожаї).

Що дуже важливо: підвищується якість насіння ріпаку. Цього вдається досягти завдяки поєднанню двох діючих речовин – імазамоксу та метазахлору. Діючі речовини належать до різних хімічних класів. Імазамокс, наприклад, має як системну, так і контактну дію. Може рухатися по рослині. Метазахлор натомість має більш виражену ґрунтову дію та забезпечує тривалий захист ще протягом 1-2 місяців. Разом діючі речовини здатні проникати через коріння й листя в більшість, навіть злісних, бур’янів. Порушуючи їхній фотосинтез, імазамокс і метазахлор “ліквідовують” небезпечних сусідів по полю. Це дає можливість ріпаку на ранніх етапах вегетації максимально сконцентрувати сили на рості та розвитку.

Комплексний підхід до вирішення проблеми бур’янів на полях ріпаку дасть не лише гарний, але і якісний урожай. А це своєю чергою означає можливість експорту та високий дохід.

* Гойсалюк Я., Лихочвор В., Шавалюк О., Демчишин А. Якість насіння гібридів і сортів ріпаку озимого залежно від строків сівби

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here