Осіння потреба озимої пшениці в елементах живлення

185

Повне задоволення потреби озимих зернових в елементах мінерального живлення восени сприяє оптимальному росту та розвитку рослин, накопиченню захисних речовин, а також відчутно збільшує ймовірність ефективної  перезимівлі. Лише повне дотримання усіх елементів технології у період вегетації дозволяє розраховувати на високий врожай хорошої якості.

Осіння пора у вирощуванні озимої пшениці виступає надзвичайно важливим та відповідальним періодом, адже саме у цей час формується потенціал урожайності. Що б агроном не робив навесні, якщо він «проспав» осінь, «вище голови» йому вже не стрибнути. Починаючи з моменту проростання насіння, рослини націлюються на реалізацію свого генетичного потенціалу.

При сприятливих умовах уже через 2-2,5 тижні після сходів розпочинається процес кущення, рослини формують бокові пагони, вузол кущення та вузлові корінці. Закінчується період осіннього кущення з настанням стабільних похолодань – мінусових температур. До цього моменту рослина не лише має підійти з оптимальними параметрами розвитку (достатня асиміляційна поверхня листків, міцний кущ з 2-3 боковими пагонами та добре розвинутими вузловими корінцями), але й накопичивши достатню кількість поживних речовин, що дозволить краще підготуватись до перезимівлі.

Важливість азоту восени

Від рівня азотного живлення значною мірою залежить інтенсивність та якість процесу кущення. Азот починає активно поглинатись озимими зерновими після появи третього листка, приблизно через 3-4 тижні після появи сходів. Також у цей період відбувається формування вузла кущення.

При достатньому забезпеченні рослин азотом в осінній період нормалізується енергетичний обмін. Кущення проходить з достатньою інтенсивністю, продуктивно розвивається коренева система, накопичуються пластичні речовини, а також знижується інтенсивність протікання фізіологічних процесів у період перезимівлі. В сукупності усе вищеперераховане підвищує ймовірність вдалої перезимівлі. Окрім цього, рослини, які були повністю забезпечені азотом восени, більш активно починають рости навесні.

Дефіцит азотного живлення в осінній період негативно проявляється на кущистості та розвитку кореневої системи. Однак, не варто впадати в крайнощі, оскільки надлишок азоту восени для озимих може бути не менш небезпечним, ніж дефіцит. Він знижує ефективність загартування, а також створює ситуацію, при якій рослини ростуть швидше, ніж накопичують пластичні речовини. Через інтенсивне використання вуглеводів у процесі дихання взимку і нестачу корисних речовин, рослини відчутно втрачають у стійкості до перезимівлі та несприятливих погодних умов навесні.

Висока ефективність внесення азотних добрив восени обумовлена тим, що вони, передусім, впливають на розвиток і наростання листового апарату рослин, що, відповідно, сприяє покращеному протіканню процесу фотосинтезу. Розвиток поверхні листків є одним із основних показників оцінки стану посівів з точки зору їх фотосинтетичної активності та спроможності давати високий урожай. Динаміка наростання та розвитку листового апарату значною мірою визначається саме нормами та термінами внесення азотних добрив. Норми підживлення азотом восени відчутно різняться в залежності від ґрунтово-кліматичних умов вирощування. Однак існує загальна рекомендація – восени в якості підживлення потрібно внести не більше половини азоту, що заплановано на весняне внесення.

Не забуваймо й про інші елементи живлення

Окрім азоту восени озимій пшениці потрібні й інші макроелементи. Фосфор активізує ріст та розвиток кореневої системи, приймає участь у процесах накопичення поживних речовин та цукрів, певною мірою регулює азотне живлення, покращує кущення та підвищує морозостійкість. Калій, у свою чергу, бере участь у синтезі білків, впливає на розвиток кореневої системи, а також підвищує зимостійкість і опірність хворобам. Фосфор та калій необхідні озимій пшениці фактично протягом усього періоду росту та розвитку. Лише за осіннього внесення цих елементів можна отримати розкущені рослини з добре розвинутою кореневою системою. Такі рослини краще реалізовують потенціал врожайності, а також в подальшому більш ефективно використовують азот з весняних підживлень.

Окрім основних елементів живлення, не варто ігнорувати й мезо- та мікроелементи, кожен з яких має свої власні функції. Зокрема, магній регулює водний баланс, впливає на процеси фотосинтезу та транспортування фосфору і бере участь в активізації дихання, а сірка покращує азотний обмін та підвищує стійкість до ураження хворобами.

Серед мікроелементів для озимої пшениці найбільш важливими є: бор, марганець, цинк, мідь, залізо та молібден.

Бор приймає участь у синтезі, трансформуванні та транспорті вуглеводів, підтримує сприятливий осмотичний тиск та покращує розвиток тканин кореневої системи. Цей елемент є одним із головних помічників у боротьбі з потенційним вимерзанням рослин.  У марганці особливу потребу відчувають високоврожайні, інтенсивні сорти озимої пшениці. Він підвищує стресостійкість, регулює поглинання різних форм азоту (нітратної та амонійної), підтримує протікання фотосинтезу, бере участь у формуванні цукрів, і цим самим підвищує морозо- та зимостійкість. Цинк сприяє ефективному розвитку кореневої системи, нівелює негативний вплив перепадів температур та знову ж таки впливає на зимостійкість. Мідь сприяє формуванню лігніну, який виступає основою клітинних стінок. Також цей елемент покращує тургор клітинного соку, бере участь у процесах фотосинтезу та захищає рослину від ураження грибковими і бактеріальними хворобами. Залізо та молібден, окрім участі у фотосинтезі, також впливають на процеси кущення і формування ферментів.

Враховуючи нестабільні погодні умови останніх років, особливо у зимовий період, надзвичайно важливо максимально захистити озимі культури ще восени. Звичайно ж, не існує способів знешкодити будь-які загрози (абсолютно безсніжну зиму чи чотирьохмісячні морози на рівні -40 градусів), однак, повністю забезпечивши рослину усіма необхідними елементами живлення восени, ми зробимо величезний внесок у безпечну перезимівлю та хороший розвиток уже навесні.

М. Б. Августинович, к. с/г. н.,

А.О. Чумак

Український науково-практичний центр

«Інститут живлення рослин»

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here