Аграрний «Олів’є» 2020: новорічний підсумок року

357

Новий рік завжди сприймався як період підведення підсумків своїх результатів, досягнень, аналізу невиконаних завдань; можливість нарешті зробити паузу у напруженому хліборобському році, переосмислити те, що відбулося, і налаштуватися на нові виклики року, що приходить. Як правило, це відбувається за столом у колі родини, друзів, однодумців… зі смачними наїдками та напоями. Дуже часто економісти підраховують, у що обійшовся новорічний стіл, порівнюють цінову складову, асортимент меню. Це надихнуло і нас зробити спробу визначити, який стіл вдалося зібрати українським аграріям, і в який «олів’є» обійшовся їм рік, що минає.

Український стіл

Національний аграрний стіл чи не найбільший у Європі, відомий своїми багатими перевагами, можливостями і потенціалом: ресурсним, людським і, звичайно, виробничим. Якщо говорити мовою цифр, то Україна володіє просто надзвичайним ресурсом – 41,3 мільйонами гектарів сільськогосподарських угідь, з них рілля складає майже 32,8 млн га. Такими показниками може похвалитися не кожна країна світу, інша справа – в ефективності використання такого земельного банку. Про це трохи далі.

Осад залишає і факт існування неповноцінного столу – з надщербленими краями, що стало викликом у сучасній історії людства. Йдеться про тимчасово окуповані території АР Крим та частини Донецької і Луганської областей. І якщо номінально Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру площі цих регіонів рахує, то фактично у посівному клині країни не вистачає 1,5 млн га. А це, погодьтеся, немало.

З іншого боку, оцінка земельного банку засвідчила зростання посівного клину. Так, навіть з коригуваннями, викликаними політичною ситуацією, загальна посівна площа за останні 5 років зросла на більше як 1 млн га (28 млн га). Це можна пояснити як збільшенням частки ріллі у с/г угіддях на 1 відсоток, або 216 тис га (при цьому зменшуються площі під багаторічними насадженнями, пасовищами та сіножаттями), так і рівнем господарського освоєння земель.

Останній фактор свідчить про факти надмірного бажання аграріїв «боротися» за кожен клаптик невикористаної землі. Не завжди це відбувається в межах чинного законодавства: забезпечення офіційної реєстрації договорів оренди, дотримання екологічних обмежень чи навіть зміни цільового призначення земель. Але хочеться вірити у далекоглядність вітчизняних аграріїв та бажання вести свою діяльність не лише цивілізовано, а й у гармонії з природою.

Рис. 1. Збір урожаю культур сільськогосподарських в Україні (станом на 01.12.2020 р.)

Погодна скатертина

Гармонія стосунків людини і природи у сільському господарстві, як правило, стосується уміння аграріїв пристосовуватися до її змін та адаптувати технології для досягнення високих виробничих показників. Хоча зв’язок людини і клімату глобально можна назвати як взаємопов’язаний, а результатом існуючих погодних умов є все-таки діяльність людини протягом усіх століть. Але давайте про сьогодення та його наслідки.

Безперечно, що 2020 рік для аграріїв став несамовито важким у боротьбі з природними негодами. При чому негативний вплив відчувався практично у всіх куточках України та протягом усього календарного року. Як наслідок, застосування технологічних операцій та ресурсів не дало належного ефекту.

Причиною можна назвати кардинальні зміни на «погодній скатертині».

Усі ми розуміємо, що зміна клімату відбувається приблизно кожні 30 років і за попередні роки утвердилися думки щодо стану погоди як певна норма. Вона відповідала умовному поділу на кліматичні зони: Полісся, Лісостеп і Степ, кожній з яких відповідала норма сонячних днів, температурного режиму, кількості опадів, запасу вологи у ґрунті тощо. Враховуючи величини цих показників, сьогодні погодна карта України виглядає кардинально по-іншому.

Температура. Середня річна температура в Україні підвищилася на 1,2 ОС за тридцять останніх років та на 1,7 ОС за останні 10 років. При чому зафіксовані відхилення досягали у найбільш критичних місяцях аграрного року – з березня по вересень. Температурні перепади спричинили масове побиття рекордів досягнення максимальних температур у всіх регіонах країни. Але якщо у західних і північних областях це перевищення склало 1 градус за Цельсієм, то на півдні і сході – майже 4 ОС. Найбільш знаковою тенденцією у цьому процесі є переміщення її до центральних і навіть північних регіонів. Як наслідок суми активних (позитивних) температур повітря вище +10 ОС накопичуються на рівні +100-200 ОС за останні 10 років, а це означає: у Степу на сьогодні середній показник становить 3550, у Лісостепу – 3150, на Поліссі – 2950.

Опади і вологість ґрунту. Це, мабуть, найголовніший чинник досягнення високої урожайності будь-якої культури. І власне він не дозволив українським аграріям досягнути бажаних результатів. Метеорологічні спостереження останніх років свідчать про стабільність в обсягах опадів – орієнтовно на рівні 570 мм. Це дещо нижче (на 100-150 мм) від показника стійкого землеробства (при нормі 700 мм). Однак найбільше фермери страждають від нерівномірного їх розподілу як за територіальною ознакою, так і календарною. Можна зробити висновок, що втрачено таку їхню рису як помірність. І це завдало великої шкоди як у 2020, так і в попередніх роках.

У половині регіонів спостерігалося зменшення річного обсягу опадів в середньому на 10 відсотків від норми, при цьому тривалі періоди без опадів (до 30-40 днів в окремих місцевостях) змінювалися короткотривалими надмірними опадами (перевищення місячної норми могло сягати до 4 разів за добу).

Тому картина вимальовується наступна. За прогнозами, вказані тенденції у кліматі будуть продовжуватися і надалі. Потепління вплине на пом’якшення зимових умов вирощування культур та одночасно на більш посушливий режим влітку. Тобто вегетаційний період розпочинатиметься швидше, але триватиме довше. Такі умови нададуть можливості для вирощування теплолюбних культур, але негативно вплинуть на формування врожаю.

Меню з поля

Все, що приготували аграрії до новорічного столу, надзвичайно різноманітне і переважно традиційне для нашого краю. Обсяг та асортимент продукції загалом свідчить про абсолютне задоволення внутрішнього попиту споживчого ринку, окрім декількох позицій (просо, жито, гречка та рис). Але це легко заміщується імпортом. Окремого розгляду потребує кормова група культур. А от, що стосується зернових, зернобобових і технічних культур, то напрошуються декілька висновків.

По-перше, структура посівів залишилася практично незмінною. Зернова група складає 50 відсотків від усього клину, понад 31 відсоток займають технічні культури. Характерно, що частка інших культур поступово знижується, а тому аграрії переходять практично на монокультурне виробництво, де переважають максимум 4-5 культур. Свідченням цього є те, що пшениця, соняшник та кукурудза на зерно займають понад 63% усіх площ, а якщо додати ще й ячмінь, картоплю, сою і ріпак – то взагалі 85% (рис. 1).

Особливо така негативна тенденція спостерігається з посівами соняшнику, площа якого за рік зросла на 7,1%. Критична ситуація з рівнем вологи у ґрунті змусила багатьох аграріїв зменшити площі під зерновою групою, адже частина культур на них цьогоріч просто загинула, особливо на півдні країни. З іншого боку, позитивним моментом можна вважати звернення уваги на такі культури: овочі відкритого ґрунту, просо, жито та гречку, хоча їхні площі є ще надто мізерними. Така ситуація змушує у перспективі шукати інші культури для вирощування, які будуть більш адаптивні до існуючих погодних умов та диференціюють виробництво.

По-друге, погодні умови істотно вплинули на продуктивність самих культур. Так, урожайність більшості вирощуваних культур знизилася в середньому на 10-15 відсотків. Найбільшого спаду у зборі врожаю аграрії зазнали при вирощуванні кукурудзи на зерно – мінус 22,6% та соняшнику – мінус 19,5%. Таким чином, середня врожайність їх склала відповідно 56,9 та 20,6 ц/га.

Завдяки показникам урожайності валовий збір також істотно зменшився: по зернових і зернобобових культурах – на 17,6%; технічних – від 14 до 21%, інших – майже на 10%.

Отриманий набір «Меню з поля» цілком достатній для наповнення нашого столу, адже значна частина врожаю йде на експорт: від 50-60% у зерновій групі та навіть до 90% (щоправда після переробки) у технічній групі. Але, як ми вказували у попередніх статтях, кожен недоотриманий 1% у натуральній величині врожаю спричинив зменшення виручки від 4 до 15 млрд гривень залежно від культури. Загалом можна оцінювати цю суму в межах 70-90 млрд грн при поточному рівні ціноутвореннія, а це значні ресурси для досягнення ефективності і подальшого інвестування. На жаль, у 2020 році їх не вдалося досягнути…

Від ферми до столу

Український стіл важко уявити без продуктів тваринництва, хоча ні – неможливо. Традиційно у переліку страв присутнє м’ясо різних видів, продукти переробки молока та яйця. Проте, традиційна для українського селянина галузь переживає не найкращі часи. А з огляду на негативні тенденції, які супроводжують її вже не перше десятиріччя, можна стверджувати про існування реального ризику виникнення «точки неповернення» щодо занепаду таких галузей як молочне скотарство та вівчарство.

Рис. 2. Кількість с/г тварин та виробництво продукції тваринництва в Україні (станом на 01.12.2020 р.)

Показники поточного року, з першого погляду, на це не вказують, адже падіння поголів’я за всіма видами сільськогосподарських тварин сягає 6 відсотків (рис. 2). Але ми неодноразово вказували у власних дослідженнях на сторінках журналу, що такі рівні зниження мають місце щорічно. Винятком можна назвати галузь птахівництва, в якій протягом останніх десяти років відбувалося нарощування поголів’я.

Як видно із рисунку, щорічне зниження кількості тварин за такою тенденцією спричиняє зменшення поголів’я ВРХ в середньому на 200 тис голів, в т.ч. корів – на 100 тис. голів, овець та кіз – 70 тис голів. Лише у 2020 році дещо збільшилося поголів’я свиней – до рівня 6,1 млн голів (на 101,6%). Якщо так тиватиме і надалі, з карти України за 15 років може зникнути ВРХ, за 18 років – вівці та кози, за 20 років – свині та птиця. Звичайно, сценарій виглядає вкрай неправдоподібно, але загроза така доволі реальна. Адже озвучені у цьому році експертами ринку факти свідчать про значні проблеми підприємств молочної галузі та закриття ферм.

Проблеми з кількістю сільськогосподарських тварин напряму впливають на виробничі показники галузей. Так, за усіма видами виробництва спостерігається спад. Найнижчий зафіксований при реалізації живої маси усіх видів тварин – 0,9 відсотка, а найвищий – у вівчарстві (12,1%). Молока виробляють українські аграрії 8,7 млн тонн при зменшенні у 4,2 відсотки, а яєць 15,1 млрд штук при падінні на 2,2 відсотки.

Чи постраждає при цьому новорічний стіл? Мабуть ні, бо існуючий рівень споживання компенсується через імпортні поставки. Але тут виникають питання ціни та якості продукції. Також необхідно розуміти і макроекономічні негативні наслідки цього процесу. Збитковість, руйнування галузей тваринництва згубно вплине на аграрний сектор загалом: через вилучення зі структури кормових культур погіршиться стан ґрунтів, виробництво рослинницької продукції не уникне негативу від відсутності диверсифікації, різко відчуватиметься сезонний характер виробництва і зайнятості, а також зникне повноцінний ланцюжок доданої вартості «від поля до столу» вітчизняної переробки.

«Економічний» соус

Все, що наготували українські аграрії має для них, в першу чергу, економічний сенс, адже будь-яка діяльність спрямована на досягнення прибутку. Важко на цю мить оцінювати конкретні цифри – фінансовий рік ще не завершився і підбиття остаточних підсумків відкладемо на початок 2021 року. Але уже з огляду на втрати врожаю, постійне зростання вартості ресурсів, можна припустити, що собівартість вирощування продукції поточного року зросте в середньому майже на 20 відсотків. У структурі витрат, як зазвичай, будуть переважати матеріальні ресурси, однак, як вказує практика, змінюється частка статей. Так, у зернових колосових культурах найвищу частку займають добрива (понад 26%), оренда та ремонт техніки, амортизація основних засобів (23%) та оренда землі (20%). Засоби захисту рослин відійшли на четверте місце – 14 відсотків. При вирощуванні кукурудзи на зерно аграрії витрачають найбільше коштів при експлуатації чи оренді основних засобів – понад 36 відсотків. Добрива, ЗЗР та оренда землі займають по 16 відсотків у структурі собівартості вирощування. Що стосується соняшнику, то найбільшу частку займає стаття «оренда та ремонт техніки, амортизація основних засобів» – більше 29%. Такі статті витрат як ЗЗР, оренда землі та добрива займають майже одинакові частки – відповідно 18, 18 та 15.

Рис. 3. Середні ціни та індекси на с/г продукцію (станом на 01.12.2020 р.)

Єдиним позитивним моментом, що підсолодив «економічний» соус для аграріїв, є реалізаційні ціни на більшість видів сільськогосподарської продукції (рис. 3).

Особливо це стосується продукції рослинництва, індекс якої порівняно з груднем 2019 року складає 152,5 відсотків. Станом на 18 грудня поточні ціни на 4 клас пшениці склали 7300 грн/т, кукурудзи – 6800, 3 клас ячменю – 6900. Олійні культури взагалі побили рекорд максимуму – 16000-18000 грн/т. Така ситуація хоч і частково, але дозволить знівелювати гіркий присмак 2020 року.

Цього не скажеш про галузь тваринництва. Ціни протягом року практично не змінювалися, а при існуючій ситуації зі скороченням обсягу виробництва та зростання собівартості сподіватися на позитивні результати не доводиться.

І нарешті приправи…

Ну які страви без приправ… Вони доповнюють та підсилюють присмак страв. У аграрному секторі такими «помічниками» можна вважати владне середовище, яке створює належні умови для функціонування аграріїв. Умов таких назріло за всі роки багато, та й поточний рік вніс свої корективи.

Отож, із назрілого…

Земельна реформа. Уже вкотре «нова» влада обіцяла і нарешті зробила, але по суті відклала питання до 2024 року. Детально ми це описали на сторінках журналу у попередніх номерах.

Державна підтримка. В останні роки номінально у бюджеті країни виділяються немаленькі кошти –  не менше 4 млрд грн, але щоразу наступаємо на ті ж граблі – рівень освоєності складає майже 46 відсотків. А 2,2 млрд грн залишаться у бюджетному казані, хоча це перебільшено з огляду на «дірку» у майже 300 млрд. 2021 рік обіцяє 4,5 млрд гривень за різновекторними програмами державної підтримки. Але чомусь ці намагання не дають належного результату, особливо в молочному скотарстві і для розвитку фермерства. Мабуть, тут проблема не у відсутності галузевого відомства і міністра (хоча вже маємо!!!), і не у бажанні аграріїв брати у них участь. Їх ефективність необхідно розглядати у комплексі з державною фінансово-кредитною та податковою політикою держави.

ПДВ. Намагання держави щось змінити відобразилося у прийнятті закону № 3656 щодо зниження ставки податку на додану вартість з 20 до 14 відсотків. Ці зміни стосуються операцій з імпорту та постачання на території України сільськогосподарської продукції, що класифікується за такими товарними позиціями згідно з УКТ ЗЕД: велика рогата худоба, жива; свині, живі; вівці; молоко незбиране; пшениця; жито; ячмінь; овес; кукурудза; соєві боби; насіння льону; насіння свиріпи та ріпака; насіння соняшника; насіння та плоди інших олійних культур; цукрові буряки. Поки що таке зниження сприймається дуже обережно, адже воно стосується й імпорту. І тут, окрім недоотримання доходів у Державному бюджеті, можуть бути й інші ризики: зниження вартості імпорту. Але це мабуть тема для окремого дослідження.

Висновки

Отож, намагаючись коротко охарактеризувати ситуацію в аграрному секторі 2020 року, у нас вийшов своєрідний «олів’є»: з одного боку щедрий і насичений, а з іншого – трішечки пісний і з краплинами гіркоти. Це наштовхнуло на кілька підсумкових думок, які згрупував у наступні розділи:

  1. Здобутки. З огляду на вдалі попередні роки, рік, що минає, не обдарував аграріїв щедрим короваєм, та й м’яса з молоком стає все менше. Однак варто відмітити їхню незламну наполегливість у боротьбі з негараздами, зокрема, в умовах пандемії.
  2. Загрози. Найголовніше тут – природні чинники, які все частіше відіграють ключову роль у формуванні врожаю. Інші – економічні, що спричинили практично руйнування основних галузей тваринництва. Це призведе у поточному році до негативного фінансового результату всіх товаровиробників, незважаючи на цьогорічне підвищення цін реалізації та кардинальні зміни в аграрному секторі надалі.
  3. Ризики. Їх потрібно враховувати у 2021 році та майбутньому. Погодні умови збережуть свої тенденції щодо потепління та зниження рівня вологості у ґрунті. Поведінка цін на світовому ринку, що можуть знизитися, і це ще більше вплине на ефективність виробництва. Відсутність дієвого механізму державної політики у фінансовій сфері та підтримки ключових галузей.
  4. Виклики. Це, мабуть, найголовніше. Аграрії повинні усвідомлювати, що подальшого розвитку власної справи без зміни підходів до виробництва, його диверсифікації; адаптації технологій, підбору насіннєвого матеріалу; об’єднання зусиль для пошуку ринків збуту, нових видів продукції, застосування переробки досягти неможливо.

Тому хочеться вірити, що 2020 рік приніс нам багато негараздів лише з однією метою – прийняти виклик, досягнути поставлених завдань і зібратися усім разом за повноцінним та щедрим столом, на якому, окрім «олів’є», будуть панувати мир і злагода, достаток і щедрість та весела коляда!

Підготував Сава Андрій, д.е.н., с.н.с.

Використано матеріали із джерел:

http://www.ukrstat.gov.ua/,
https://www.me.gov.ua/

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here