+38 (067) 986 24 74       agroelita.office@gmail.com

Новини

5 сівалок HORSCH доставлені в технопарк «НІБУЛОНУ»

29.03.2024

5 сівалок HORSCH доставлені в технопарк «НІБУЛОНУ»

Агрохолдинг «НІБУЛОН» отримав чергових 5 нових посівних комплексів Horsch до весняної посівної 2024 р.

Про це повідомляє пресслужба компанії.

«І ми з чистим серцем констатуємо: до посівної готові!

Компактні маневрені посівні комплекси HORSCH універсальні в застосуванні й агрегуються з будь-якою моделлю трактора», – йдеться у повідомленні.

Враженнями від експлуатації поділився Олег Старожук, механізатор філії «Чигирин»:

«Працювати на новій техніці – одне задоволення. Мені одразу припало до душі те, як чітко продумане робоче місце для працівника. А після проходження навчання я переконався, що продуманість і легкість в управлінні – це принцип, який розповсюджується на всі етапи роботи. Приємно працювати на техніці такого рівня».

Теги запису: , ,

Залишити коментар:

← Попередня стаття:

Наступна стаття: →

Схожі записи


Стартап, що створив систему штучного інтелекту для теплиць, отримав $7,5 млн інвестицій
TRAVKA – український бренд органічного чаю із важливою соціальною місією

TRAVKA – український бренд органічного чаю із важливою соціальною місією
Матеріальні збитки, мінування угідь, переривання ланцюгів поставок — це лише верхів’я айсбергу проблем, з якими зіштовхнулися українські аграрії в умовах війни. І якщо безпосередньо від бойових дій постраждали окремі регіони України, то глобальні наслідки агресії відчуває весь ринок. Палиці в колеса активно ставлять навіть найближчі конкуренти-союзники. Віднедавна українські виробники зіштовхнулися з бойкотом власних товарів. Постраждала також і сфера логістики – польські та словацькі перевізники тримають блокаду прикордонних пунктів пропуску. Персональні особливі відносини результату не дають і в таких умовах зростає роль організацій українських виробників сільськогосподарської продукції – аграрних асоціації. Об’єднання надають аграріям майданчик для обстоювання власних інтересів. Колективний порядок дає змогу боронити позицію виробників єдиним фронтом на внутрішньому та зовнішньому ринках. Це посилює вагу наданих аргументів та не дає голосам як малих, так і великих гравців потонути в бюрократичному болоті. Подібні структури не є шкідливою примхою. Це нагальна вимога часу. Українська держава трансформується. З нею зазнає змін економіка та її найважливіші національні сфери. Галузі господарства дедалі більше націлюються на західні стандарти професійної діяльності. Цей ритм задають підприємства, які вбачають у європейських ринках перспективи. Натомість інтеграція у нове економічне середовище ставить перед бізнесом нові виклики. Лише співпраця аграріїв пліч-о-пліч дозволить легше їх подолати. Однак об’єднатися лише для проформи й чекати слушної нагоди – цього для успіху недостатньо. Асоціації аграріїв: вплив на ринок Асоціації аграріїв – це добровільні об’єднання виробників, постачальників або ж експортерів сільськогосподарської продукції. Головна мета цих структур – захист інтересів власних членів і вдосконалення стандартів професійної культури на всіх рівнях. Асоціації переважно діють поза державним впливом – як гравці, що представляють інтереси приватного бізнесу. Подібні об’єднання нагадують радше платформи для обговорення назрілих питань, формулювання колективної реакції на загрозливі тенденції в межах ринку та поза ним, а також напрацювання колективних рішень, які будуть враховувати інтереси всіх членів асоціації. Перевагою подібних об’єднань є локалізація інтелектуально-комерційного потенціалу й галузева спеціалізація. Під крилом асоціації можна згуртувати представників не лише аграрних кіл. До лав залучають чимало різних фахівців (від юристів до PR-інженерів), які формують кістяк іміджу асоціації та впізнаваності її ініціатив. Попри свою консультативно-дорадчу роль, об’єднання аграріїв можуть ефективно впливати на галузь господарства. Зокрема, як представники вузької секції аграрного ринку, які добре знаються на власній справі й чітко розуміють, які ідеї та нововведення необхідні для гармонійного розвитку індустрії. З іншого боку, завдяки колективним силам асоціації здатні ефективніше реагувати на шкідливі ініціативи, які намагаються нав’язати аграріям згори. Передовсім у вигляді згубної для професійного середовища законотворчості. Це дає змогу асоційованим членам вести діалог з владними колами єдиним блоком з чіткою позицією та відточеними аргументами. Колективно аграрії можуть впливати й на покращення стандартів професійної культури та технічних методик, їхньої адаптації до західних, переважно європейських, стандартів. Асоціації аграріїв та агробізнес в Україні: разом до спільної мети Після повномасштабного вторгнення український агробізнес зазнав колосальних збитків. Прямі та опосередковані втрати сфери господарства оцінюють у понад 40 мільярдів доларів США. Вплинуло незаконне відчуження агресором сільськогосподарських угідь, розрив налагаджених ланцюгів постачання, ускладнення та здорожчання логістики, руйнація технологічного потенціалу, а також масштабне мінування територій. За таких умов аграріям доводиться працювати у вельми складних умовах, тож ріст важливості добровільних асоційованих об’єднань став закономірним. Подекуди виробникам доводиться грати одразу на кількох фронтах: опонувати дошкульному нормативному тиску всередині, нести очевидний тягар від роботи в умовах війни, а наостанок протидіяти спротиву нездорової конкуренції в країнах Європейського Союзу: агроблокада, мітинги перевізників тощо. Реакція на ці виклики має бути швидкою й цілеспрямованою, чого поодинці аграрним компаніям домогтися невимовно складно. Особливо гостро наслідки бойових дій відчула галузь промислового насінництва, а саме сфера селекції видів. Ця індустрія отримала шалений розвиток ще в радянські роки, позаяк Україна здобула славу загальносоюзної житниці. Тут концентрувалися дослідні центри й демонстраційні полігони, частину яких (особливо зі східних районів України) від початку бойових дій довелось евакуювати у безпечні регіони з втратами селекційного фонду. Кількість культивованих видів агрокультур зменшилася, що вплинуло і на зайнятість на ринку промислової насіннєвої селекції: компанії почали скорочувати штати й переходити на нові для себе формати дистанційної роботи. Подекуди селекціонери понесли невідновні збитки. Внаслідок незаконної окупації скоротились об’єми посівних площ для вирощування насіння. Станом на грудень 2023 р. вони складали 96978,06 га, що на 4972,226 га менше, ніж торік. Однак навіть успішна деокупація територій не буде гарантією швидкого відновлення господарства. Площі залишатимуться непридатними для промислового засівання через забруднення та інтенсивне мінування. В умовах загострення війни селекціонери опинилися без достатньої підтримки з боку держави, адже значна частина фінансових ресурсів спрямовується на потреби фронту. За таких обставин необхідну підтримку надають агрофірми, які забезпечують селекціонерів технікою, хімікатами, замовляють і платні дослідження. Відповідно, втриматися вдалось лише в умовах тісної співпраці між компаніями-селекціонерами та агрофірмами. Ріст впливовості аграрних асоціацій спостерігається і в Україні. До цього призводять спільні проблеми виробників та експортерів. Насамперед вони пов’язані з технічними складнощами процесу господарювання, але й пов’язані з інституційним боком питання. Зокрема, агропромислові асоціації колективно протидіяли блокаді української агропродукції, яку влаштували деякі країни ЄС. Зверталися безпосередньо до представництва альянсу в Україні та її тодішнього очільника Матті Маасікаса. Колективна активність виробників спостерігалася й на локальному рівні. Долучалися асоціації до нормотворчого процесу у сфері аграрної політики. Насамперед для формулювання законів: «Про охорону прав на сорти рослин», «Про насіння та садивний матеріал», «Про державне регулювання сфери захисту рослин» та «Про державне регулювання генетично-інженерної діяльності». Оновлене законодавство у сфері ГМО вдалося протиснути передовсім завдяки участі гравців ринку. Асоціації аграріїв та бізнес: корисна співпраця Ефективними аграрні асоціації є передовсім у країнах, де вони інституційно інтегровані й мають широку підтримку з боку держави. Мовиться не про фінансові питання, а радше про глибину взаємодії уряду з колективними об’єднаннями виробників. За таких умов аграрії розуміють, що вони є впливовими гравцями ринкових відносин всередині країни, але й водночас можуть розраховувати на допомогу з боку держави у кризові періоди. Цікавим є досвід Швейцарії, адже тамтешня система господарювання вважається однією з найефективніших у Європі. Парасольковою організацією, що об’єднує виробників, є Швейцарський фермерський союз (ШФС). Попри репрезентацію інтересів аграріїв, ШФС бере активну участь в інноваційних процесах у сфері агропромисловості Швейцарії. Значна частина зусиль асоціації спрямована на збереження й покращення якості посівних площ – так зване відновлювальне господарство. За ініціативи ШФС технологія господарювання Швейцарії зазнала чималих змін від початку 1990-х років. Насамперед щодо боротьби із засоленням ґрунтів. Тут варто наголосити на розвитку технології покривних культур і практики абсолютної сівозміни. Як наслідок цих нововведень, у Швейцарії відсутні монокультурні господарства. Водночас місцеві виробники не сприймають участь в асоціації як корисну винятково для власних цілей. Асоціативна співпраця у Швейцарії має характер взаємовигідного партнерства: аграрії отримують доступ до преференцій, але натомість виокремлюють до 20% території господарств для розвитку біорізноманіття. За сприяння асоціації було запущено в роботу агенцію з технологічного інноваційного розвитку індустрії, яка отримала назву AgroCleanTech. Проєкт ставить за мету синхронізацію інтересів аграріїв з екологічними викликами сучасного світу. Програма пропонує виробникам конкретні рішення у галузі відновлювальної енергетики, які можна впровадити в межах власних господарств. Своєю чергою, ШФС дозволяє учасникам отримувати доступ до новітніх технологій завдяки програмам взаємодії з банками та фінансовими установами. Існує і цілком інший бік діяльності асоціацій. Подекуди об’єднання допомагають аграріям навпаки боротися з прогресивним екологічним догматизмом, який став запеклим опонентом агропромислових компаній на європейському ринку. Наголосимо на транснаціональних асоціаціях, наприклад, “Copa Cogeca”, що виступала проти наджорстких екологічних умов стратегії “From farm to fork”, яка була складовою Європейської зеленої угоди. І хоча безпека довкілля є важливою як з точки зору стандартів якості вирощеної продукції, так і з моральних аспектів, «зелені» обмеження не мають лягати ярмом на перспективах розвитку галузі. На це звертали увагу представники “Copa Cogeca”, які загалом підтримували фактуру Європейської зеленої угоди. Асоціації аграріїв в Україні: виклики й перешкоди Нині спостерігаються тенденції до ширшої колективної співпраці виробників. До цього призводять складні умови функціонування галузі господарства, а також трансформаційні процеси в інституційному вимірі. Головні виклики слід очікувати від намірів уряду об’єднати виробників агропродукції, зокрема, щодо законопроєкту №8149 «Про об’єднання сільськогосподарських товаровиробників». Проблема цієї ініціативи полягає у самобутній спробі імплементації норм ЄС до законодавства України. Попри посилання на Директиву ЄС №1308 про регулювання агроринків у частині функціонування об’єднань сільгоспвиробників, в українському законопроєкті фіксують чималі розходження з першоджерелом. Зокрема, щодо цілей заснування об’єднань виробників. У Директиві ЄС значну частину займає розробка та впровадження новітніх технологій, що передбачає не лише доступ до передових інженерних досягнень, а й технічну підтримку аграріїв. В Україні лише одну ціль умовно можна вважати технологічно орієнтованою, решта стосується конкуренції й захисту прав членів об’єднання. Розбіжності виявляють і в питаннях членства в асоціаціях. Український законопроєкт орієнтується винятково на ринкову частку компаній. Директива ЄС натомість враховує не лише частку, а й кількість учасників об’єднання. Це надає більшому колу виробників право голосу й позбавляє асоціацію ефекту засилля від думки лише кількох великих акторів ринку. Різночитання стосуються і досить формалістських моментів, як-то: «об’єднання утворюються за участі агровиробників», — а не за ініціативи, що прописано в Директиві ЄС. Ця деталь суперечить демократичному та самоврядному характеру асоціацій. Не обійшлось і без розходжень щодо джерел фінансування. Європейський аналог чітко закріплює, що основою фінансування є членські внески. Своєю чергою, в Україні ними можуть бути всі джерела, що не заборонені законом. Це дає змогу зробити висновок, що на даному етапі відсутнє розуміння, що собою являють партнерські об’єднання агровиробників, а надто в їхньому європейському трактуванні. Крім законотворців, це можна застосувати й до безпосередніх учасників агроринку. Далі буде Ефективні та інтегративні об’єднання аграріїв – це перспективна річ, яка неодноразово зарекомендувала свою придатність в інших регіонах світу. Подекуди саме професійні асоціації ставали двигуном технологізації та модернізації господарства. Об’єднання дають змогу аграріям вийти на новий рівень взаємодії з урядом, адже отримують широку й впливову платформу для висловлення власної позиції. Учасники сегментів агроринку краще розуміють, чого потребує галузь, а що для неї є шкідливим та зайвим. В Україні необхідність об’єднуватися виникла через актуальні умови функціонування сфери господарювання. Уже зараз асоціації намагаються тиснути на рішення муніципальних і центральних влад, які є обтяжливими для існування агроринку. Попри це, для виходу асоціацій аграріїв на новий рівень нині бракує інституційних меж. Це посилює потребу консультативної діяльності асоціацій на законотворчому треку. Аби сформувати інституційну рамку відносин за ефективними європейськими стандартами. Сюзана Григоренко, виконавча директорка Насіннєвої асоціації України

Уряд удосконалив компенсації аграріям за пошкоджені посіви на прифронтових територіях
Україна розпочала жнива пшениці з помірною врожайністю та потенціалом для зростання цін

Жнива-2025 в Групі АГРОТРЕЙД у розпалі