Аарон Ааронсон – відкривач «Матері всіх пшениць»

Аарон Ааронсон – єврейський вчений-ботаник, агроном і діяч сіоністського руху.

Як учений відомий відкриттям у Палестині дикої полби, яка стала після цього відомою як «матір всіх пшениць», або як її ще називають – двозернянка дика. Аарон знайшов її в природному середовищі існування, в Палестині. Після цього він відкрив ще 16 різновидів цього сорту, переважно також у Палестині, деякі в Сирії.

Зерна дикої полби цінуються за високий вміст білка. Але при цьому сам сорт вважається недостатньо універсальним. В першу чергу через типу куща, який стелиться, а також з причини швидкого розпаду класів. Проте, рентабельність культури досить висока, з огляду на те що вона не дуже вимоглива.

Віхи життя

Аарон Ааронсон народився 1876 року в сім’ї торговця зерном Ефраїма-Фішеля Ааронсона у селищі Бакеу в Об‘єднаному князівстві Молдавії та Валахії, яке невдовзі після цього стало незалежною державою Румунія. Мати Аарона, Малка була дочкою рабина Фелтічен Шмуела Галацану, вихідця з Бердичева. У 1882 році, коли Аарону було шість років, Ефраїм-Фішель з усією сім’єю переселився до Палестини, що була під владою Османської імперії. Там Ефраїм-Фішель став одним із засновників єврейського селища Зіхрон-Яаків, і після перебування в Хайфі, де Аарон почав відвідувати школу, сім’я переїхала на нове місце. Хоча в ці роки єврейські переселенці в Палестині вже отримували допомогу від філантропа Едмона де Ротшильда, на школу в Зіхрон-Яакові його фінансування не поширювалося, і Аарон значною мірою займався самоосвітою у бібліотеці селища. Саме там формувалося його сіоністський світогляд.

Після закінчення школи Ааронсона було призначено помічником контролера сільськогосподарських робіт у Зіхрон-Яакові, який представляв фонд Ротшильда. Пізніше барон, котрий оцінив інтелектуальний потенціал юнака, оплатив його навчання у сільськогосподарському інституті в Гриньоні (Франція). У Франції він провів два роки, але, не встигнувши закінчити інститут, був скерований назад до Палестини напосаду агронома у новій єврейській мошаві – Метуле. На момент прибуття Ааронсона в Метуле, це поселення опинилося в центрі конфлікту між місцевими друзами, у яких була куплена земля, та євреями-поселенцями. У ході угоди друзив обдурили представники фонду Ротшильда, тому вони зганяли гнів на євреях-поселенцях. Ааронсону вдалося налагодити відносини між двома общинами, але постійна боротьба з корумпованими чиновниками змусила його в кінцевому підсумку подати у відставку.

Вирушивши до Туреччини, Ааронсон став керуючим земельних володінь під Ізміром. Там він провів успішні експерименти з меліорації та впровадження сільськогосподарських машин, розширенням виноградників та розведенням чистокровної породи коней. Після цього, починаючи з 1900 року, він зайнявся імпортом сільськогосподарської техніки до Хайфи. З 1902 року керував двома плантаціями цитрусових і водночас вів ботанічні дослідження. У 1906 році під Рош-Пінною Ааронсон виявив невідомий злак, дику полбу (Triticum dicoccoides), яку в той момент розцінили як «матір всіх пшениць» – давно розшукуваного прямого предка культурних пшениць. У подальшому було встановлено, що дика полба є прямим родоначальником культурної полби–еммера (T.dicoccum), твердої (T.durum Desf.), польської (T.polonicum L.), туранської (T. turanicum Jakubz.) та інших тетраплоїдних (2n=28) видів пшениці, а опосередковано – і гексаплоїдних (2n=42), до яких належать пшениця м‘яка (хлібна, T. aestivum L.), спельта (T. spelta L.) та ін.

Натхненний відкриттям Ааронсона німецько-єврейський ботанік Отто Варбург увів його до академічних кіл Європи. Наприкінці першого десятиліття XX століття Ааронсон брав участь у численних наукових експедиціях у Північній Африці, Східній Європі та Леванті. На запро-шення султана він побував у Стамбулі, де систематизував геологічну та ботанічну колекції палацу Йилдиз, а 1909 року відвідав США на запрошення міністерства сільського господарства цієї країни. За підтримки американських вчених та лідерів американського єврейства у 1912 році заснував дослідну сільськогосподарську станцію в Атліті. Там він досліджував різні сільськогосподарські культури, зібрав геологічну та ботанічну колекції та багату технічну бібліотеку. Особливо увагу Ааронсона привертали види й сорти, що зростали у Палестині – оливи, виноград, інжир, мигдаль.

У ці роки Ааронсон був прибічником використання найманих арабських робітників, що було джерелом конфлікту з соціалістичними лідерами єврейського ішува – прихильниками ідеології єврейської праці, які побоювалися, що залежність від арабської робочої сили підірве основи єврейської присутності в Палестині. Однак після початку світової війни вплив Ааронсона в ішуві зріс завдяки його зв’язкам у США; він був одним із трьох членів комітету, який розподіляв в ішуві грошову допомогу з цієї країни. В 1915 Ааронсон за розпорядженням турецького намісника Джемаля-паші був призначений головним інспектором з боротьби з сараною в Сирії та Єгипті. Однак коли до Палестини дійшли новини про масові вбивства вірмен у Туреччині, Ааронсон дійшов висновку, що майбутнє палестинських євреїв залежить від того, чи буде Палестина звільнена від влади імперії Османа.

Ааронсон, члени його сім’ї та його помічник зі станції в Атліті Авшалом Файнберг створили підпільну організацію, що отримала назву «НІЛІ». Вона збирала розвідувальні дані про турецькі війська в Палестині і шукала контакти з британцями. 1916 року Ааронсон через Німеччину та Данію зумів дістатися Лондона, де налагодив зв’язок із британськими спецслужбами. У 1917 році з Лондона він був скерований до Єгипту і звідти підтримував контакти з членами НІЛІ через кур’єрів, яких британські судна висаджували в Палестині поблизу Атліту.

Коли навесні 1917 року єврейське населення Яффи і Тель-Авіва було депортовано османською владою вглиб країни, Ааронсон звернувся за підтримкою до світової громадської думки і налагодив переведення грошей в ішув, який зазнавав поневірянь через війну. У вересні 1917 року лідер Всесвітньої сіоністської організації Хаїм Вейцман скерував його до США для ведення сіоністської агітації. Там до нього дійшла новина про розгром «НІЛІ» та загибель його сестри Сари, яка брала участь у діяльності цієї організації. Навесні 1918 Аарон Ааронсон повернувся до Палестини вже як член Сіоністського комітету, але його відносини з лідерами ішува залишалися напруженими. На Паризькій мирній конференції він входив у сіоністську делегацію, взявши участь у складанні меморандуму про межі підмандатної Палестини.

15 травня 1919 року Ааронсон був єдиним пасажиром літака, що летів з Лондона до Парижа на конференцію і так і не дістався Франції, зникнувши безслідно над Ла-Маншем. За офіційною версією, пілот заблукав у тумані і літак впав в море недалеко від французьких берегів.

Вшанування вченого

Після смерті Ааронсона, у 1930 р., його робота «Флора Заіорданья» була видана у Женеві.

На честь Ааронсона у 1927 р. було названо рід айстрових – ааронсонія.

Його ім‘я було присвоєно сільськогосподарському інституту Єврейського університету, що є складовою відомого у світі дослідницького центру у Реховоті.

Життя і діяльність Аарона Ааронсона були короткими, але його науковий спадок продовжує служити людству.

Підготувала Анна Артим

Список використаних джерел:
wikipedia.org; genres.com.ua; agrokebety.com