Агросектор Казахстану: як степи перетворюються на золоті поля

Уявіть країну, де простори такі безмежні, що вітру ніде сховатися. Там, де колись бродили кочівники зі стадами, а сьогодні – сучасні трактори, теплиці, агродрони і цілі ешелони зерна, що мандрують світом. Це Казахстан!

Ця держава останні роки активно заявляє про себе як про одного з найбільших аграрних гравців Євразії. І не просто заявляє, а впевнено розвиває сільське господарство, перетворюючи свої степи на справжній «хлібний кошик».

З чого все починалося?

Ще сто років тому в казахських степах переважно випасали худобу. Землеробством тут займалися нечасто – клімат суворий, зима довга, а вологи обмаль. Але в середині XX століття все змінилося: радянська влада почала так зване «освоєння цілини». Багато з вас, певно, чули про це ще від своїх дідів. Сотні тисяч гектарів у Північному Казахстані заорали й засіяли пшеницею. Так з’явилися перші великі зернові господарства.

Після розпаду СРСР, як і у нас, усе трохи «посипалось». Але з початку 2000-х держава почала відновлювати аграрку – підтримала фермерів, залучила інвесторів, почала будувати елеватори та теплиці.

Що і як вирощують казахи?

Сільське господарство Казахстану – це не лише про зерно. Хоча пшениця тут – справжня цариця полів. Уявіть: країна входить у десятку найбільших експортерів пшениці у світі! І це при тому, що засівна площа більше ніж у Франції. Причому переважно сіють тверді сорти, які йдуть на якісний хліб та макарони.

Але не пшеницею єдиною:

• ячмінь, кукурудза також популярні культури;
• овочі вирощують переважно на півдні: огірки, помідори, картоплю, цибулю;
• садівництво теж на підйомі – яблука, виноград, абрикоси з’являються дедалі частіше на експорті.

А ще Казахстан славиться скотарством. Тут і баранина, і яловичина, і потужна молочна промисловість. У степах вистачає пасовищ, а держава заохочує фермерів вирощувати худобу не лише для внутрішнього ринку, а й для експорту.

Куди йде аграрна продукція?

Казахстан – це такий собі міст між Азією та Європою. Звідси зерно відправляють до Узбекистану, Ірану, Афганістану, Китаю та навіть Туреччини. Логістика складна, але з кожним роком поліпшується: будуються хаби, модернізуються залізничні термінали, працюють над маршрутами через Каспій.

Експорт агропродукції у 2024 році склав понад 5 мільярдів доларів США, з них більшість саме зернові.

А що з технологіями?

Казахстан дуже активно інвестує в агротехнології:

• в багатьох господарствах використовують дрони, GPS-навігацію, сенсори вологості;
• відкриваються сучасні тепличні комплекси, у тому числі з нідерландським обладнанням;
• популяризується органічне землеробство: є фермери, які вирощують продукцію без «хімії» на експорт.
• Окремий напрям – переробка відходів. Усе більше фермерів ставлять біогазові установки, пресують солому, готують комбікорми — ніщо не пропадає.

Цікаві факти

У Казахстані понад 200 млн гектарів сільгоспземель – це більше, ніж площа всієї Західної Європи.

Близько 60% – це пасовища, тобто потенціал для тваринництва просто шалений.

Є господарства, які отримують 50% компенсації за системи зрошення чи теплиці – дієвий стимул!

У країні працює понад 300 фермерських господарств з іноземними інвесторами – здебільшого з Туреччини, Німеччини, Китаю.

І що далі?

Казахстан хоче бути аграрною наддержавою – і, схоже, не просто хоче, а поступово стає нею. Планують збільшити переробку, зменшити залежність від імпорту добрив, підвищити врожайність, і, що важливо, перейти до «зеленої» економіки, щоб експорт відповідав європейським стандартам.

Є і виклики: клімат змінюється, опадів усе менше, інфраструктура ще не скрізь доведена до пуття. Але загалом – тренд на розвиток, модернізацію, кооперацію з іншими країнами.

Українському фермеру на замітку

Казахстан – не лише конкурент, а й потенційний партнер. У нас схожі умови, проблеми та можливості. Можна вчитись одне в одного: вони – у нас технологіям, ми в них – організації пасовищного тваринництва, логістиці та роботі з ринками Азії.

Підготував Петро Коцьолок