+38 (067) 986 24 74
agroelita.office@gmail.com
Тези щодо стану та перспектив розвитку агропромислового комплексу України є своєрідними червоними нитками на кожному форумі, семінарі, зібрані, що відбуваються останнім часом та присвячені проблематиці цього сектору української економіки.
Теза перша: галузь в останні роки попри всі труднощі, гострі проблеми є фактично одним з найголовніших локомотивів, котрий рухає економіку нашої держави, власне допомагає триматися їй на плаву. Держави, що вже три роки перебуває в стані війни, втрачаючи постійно людські й матеріальні ресурси. Галузь є чи не основним постачальником до державної казни гостро необхідної для країни валюти.
Не стала в цьому розрізі винятком і Програма Міжнародних виставок «Зернові технології 2025», Аgro Animal Show2025, «Фрукти. Овочі.Логістика 2025». Виставки відбулися у Києві, у виставковому центрі на Лівобережній у лютому цього року.
Теза 2: сільське господарство України навіть в умовах воєнного часу, себто апріорі несприятливих умовах, зберігає дуже великий потенціал для суттєвого зростання, а значить – для збагачення як держави в цілому, так і окремих учасників цього процесу, тобто тих, хто трудиться в аграрному секторі.
Учасники на семінарах=практиках, конференціях, що передбачалися програмою, розглянули найактуальніші питання пришвидшення розвитку аграрного сектору, як і за рахунок чого агробізнес у 25-му можна зробити ще прибутковішим, вивести його на якісно новий рівень. Називалися три найголовніші кити для досягнення цього завдання – освіта, технології, фінанси.
Іван Чайківський, секретар аграрного комітету Верховної Ради України, говорячи про ці завдання, на одному із семінарів-практиків нагадав приклад із не такої далекої минувшини. У 90-х роках минулого століття сільськогосподарський сектор опинився у стані глибокого занепаду. Тоді Україна зібрала десь 30 млн.тонн зерна. Навряд чи хтось повірив би у прогноз – незабаром ця цифра зросте більш ніж втричі. Але, наголосив пан Чайківський, пройшло лише 25 років, і ми сьогодні оперуємо цифрою в 108 мільйонів тонн. І тепер фахівці в один голос говорять – це не межа, зростання можливе, і воно буде. За рахунок чого вдалося здійснити такий потужний стрибок? Тут цілий комплекс рішень та заходів, які вивели аграрну галузь на абсолютно інший рівень. окрема, доленосну роль зіграв відомий Указ тодішнього Президента України Леоніда Кучми «Про реорганізацію колективних сільгосппідприємств, тобто колгоспів».
У ході заходу увагу присутніх загострили на ще одній промовистій цифрі. Україна сільськогосподарська втрачає десятки мільярдів гривень від того, що у нас відсутній потрібний рівень переробки с/г продукції, а надто глибинної переробки.
З вуст голови Української аграрної конфедерації Леоніда Козаченка пролунав промовистий приклад з лізином. Лізин — одна з важливих амінокислот, яка є «будівельним матеріалом» для білків у нашому організмі. Ми його купляємо у Китаї. Китайці ж виготовляють його на своїх підприємствах з придбаної у нас кукурудзи. Тобто, вони для себе створюють додаткову вартість, а потім продають продукт нам. Як позитив, можна сказати, що вже зовсім скоро розпочне діяльність перше в Україні підприємство з виготовлення лізину. Потужності створені та скоро стануть до роботи в Київській області.
На конференції оприлюднили вражаючу цифру – саме через відсутність індустрії переробки Україна втрачає щороку 65 мільярдів гривень. Причому, зазначали доповідачі, цю цифру можна сміливо множити на кілька разів.
Тому налагодження переробки на сьогодні називається одним з ключових завдань.
Що для цього потрібно? Потужності, сучасні технології, вміння наших фермерів не тільки вирощувати продукцію, мати можливості якісно зберігати ті ж зернові, а й вдало та вчасно продавати.
Переробки також потребує дуже цінна продукція бджолярства. При цьому варто враховувати, що за рахунок комплексної переробки тієї ж кукурудзи можна отримати 600 нових інгредієнтів.
Фактичного відродження потребує шкіряно-лимарне виробництво. Якщо у 1993 році в Україні переробляли 17 тисяч тонн шкіри, то нині жодне підприємство у цій сфері не працює. Жодне!
Проєкт, що спрямований на ефективне вирішення завдання будівництва об’єктів зберігання та переробки зерна через доступні довготривалі інструменти фінансування, був фактично презентований у програмі виставкового форуму.
Як відомо, елеваторне господарство України у період війни зазнало великих втрат – чимало елеваторів були зруйновані. Проєкт New Grain ogistics, а мова йде саме про нього, і покликаний виправити ситуацію. Передбачено його будівництво у географічних межах від Західної України до Київської області. Проєкт ставить перед собою вирішення комплексного завдання – крім спорудження сучасних елеваторів, йдеться про всебічну підтримку фермерів, аби допомогти їм вести свій бізнес якомога ефективніше. Йдеться і про переробку, і про реалізацію заходів, аби фермер продавав свою продукцю не з коліс, а тоді, коли найбільш вигідно. До прикладу, у 22-23 році тонна пшениці в Україні коштувала 80 доларів, а у Південній Африці – 800. Щоб полегшити логістичне завдання, Руслан Савчишин, партнер фонду UAF, який займається реалізацією цього проєкту, зауважив, що сучасні елеватори будуватимуться у безпосередній близькості до залізничної лінії, аби полегшити, спростити вирішення логістичного завдання.
Надзвичайно привабливими є й фінансові умови участі в проєкті. Насамперед, для фермерів, для тих, хто має бажання збудувати власний елеватор. Власних коштів, аби взяти участь у цьому і спорудити власний елеватор, потрібно 15-20%, решта – за рахунок фонду. Термін кредитування складатиме до 20 років, а річний відсоток за використання кредитних коштів буде на рівні 5-7%. До того ж, передбачені два періоди канікул для сплати відсотків – період будівництва та період введення в експлуатацію.
Реалізація New Grain ogistics створюватиме додаткові можливості для бізнесу, фермерів і громад. Руслан Савчишин наголосив, що проєкт сприятиме організації додаткових робочих місць, це особливо важливо у сільській місцевості і сприятиме економічному розвитку громад, залученню інвестицій в економіку громади. Адже йдеться не тільки про елеватори. Оскільки фонд пропонуватиме не лише сучасне обладнання для очистки та сушіння зерна, для його зберігання, але й для його переробки, то слід очікувати залучення додаткових інвестицій в регіони. Фактично мова йде про нові можливості реального розвитку громад, спорудження поряд комбікормових заводів, борошномельних комплексів, пілетних підприємств та заводів з виробництва біопалива. Фонд пропонуватиме в числі іншого й обладнання для виробництва біогазу. А це не менш важлива енергетична складова справи.
У фінансуванні New Grain ogistics, де сьогодні вже є понад 400 проєктів, бере участь Ukraine Forward Fund (США), а також експортне агентство Данії. Його фінансовий директор пан Стамер Андреасен повідомив, що він та його команда, котрі вірять в Україну, надали позики українським клієнтам протягом понад 15 років на суму 150 млн.євро. При тому, шо найменша позика складає 50 тисяч євро, найкрупніша – 350 млн. євро. Кредитування на досить вигідних умовах надається терміном від 6-ти місяців до 15 років.
Ще один аспект цієї програми – елеватори в складі індустріальних парків. Як зауважив, Валерій Кирилко, гендиректор ГК «Індустріальні парки (ІП) в Україні», ІП є фактично маленькими вільними економічними зонами. На жаль, не дивлячись, що вони на законодавчому рівні існують ще з 2012 року, потрібного розвитку в Україні так і не набули. На відміну від тієї ж Польщі. На початок повномасштабної війни в Україні були зареєстровані 63 ІП. Але реально працювали лише чотири з них. Сьогодні, щоправда, вже 21. У Польщі – якщо є 93 ІП, то всі вони без винятку реально працюють. Між тим вигода від ІП значна – у вигляді податкових преференцій в першу чергу. Підприємства, що реєструються в ІП, звільняються, зокрема, від податку на прибуток, від ввізного ПДВ та ввізного мита на обладнання. Переваги очевидні.
Останнім часом почали створюватися агроіндустріальні парки. Якраз вони і спеціалізуються на переробці агропромислової продукції. Кілька вже існуючих прикладів. У Городку «Епіцентр» створює ІП, де, окрім іншого, діятимуть біометановий завод, олійний завод, у Бурштині – підприємство з переробки кукурудзи з великим елеватором для зберігання.
Вигода від розміщення елеватора в ІП більш ніж очевидна. Крім пільг в оподаткуванні, варто зазначити, що територія, де розміщений ІП, вже забезпечена потрібними для нормального функціонування комунікаціями, держава виділяє на мережі до 150 млн грн, керуюча компанія може самостійно підвести залізничну гілку, вона ж забезпечує охорону, технічне обслуговування комунікацій. Окрім цього, є сприятливі умови для синергії. Це коли біля елеваторів утворюються підприємства, які є споживачами, користувачами. Словом, це вже інший рівень розвитку, в тім числі і для регіону, для людей насамперед.
Анатолій Гаркуша
Залишити коментар: