Кукурудза та соняшник – особливості технології вирощування та рентабельність

В останні роки спостерігається тенденція до зменшення посівних площ кукурудзи, тоді як площі повіву соняшнику зростають. Проте, як показує практика це перспективні ринкові культури. Для ефективного функціонування аграрного сектору важливо отримувати максимально-можливу продуктивність цих культур з одиниці площі з мінімальною собівартістю. Досягти цього можливо впровадженням інтенсивних технологій вирощування і шляхом обґрунтованого застосування елементів технології.

Кукурудза. Переваги вирощування

– Сучасні гібриди кукурудзи мають високий потенціал урожайності. Створення максимально сприятливих умов для росту та розвитку рослин і вирощування цієї культури за інтенсивною технологією дозволяє отримувати урожайність – 11-12 т/га зерна.

– Кукурудза – добрий попередник для ярих зернових колосових та зернобобових культур. Після збору кукурудзи на полях залишається велика кількість пожнивно-кореневих решток, що є джерелом збагачення ґрунту на органічну речовину. За літературними даними (Петриченко В. Ф., Лихочвор В. В., 2020), приорювання 1 т листо-стеблової маси кукурудзи дозволяє повернути у ґрунт, в середньому, 16-17 кг азоту, 6 кг фосфору, 34 кг калію, 4 магнію.

– Кукурудза стійка до монокультурного вирощування. Відомо, що дотримання науково-обґрунтованої сівозміни покладено в основу формування високопродуктивних посівів. Проте, вирощування цієї культури поза сівозміною, тобто сіючи кукурудзу по кукурудзі та з дотриманням агротехніки можна отримати достатній рівень урожайності.

– Завдяки високій посухостійкості кукурудза є перспективною культурою в умовах нестійкого зволоження. Сучасні гібриди можуть формувати високу урожайність й за посушливих умов. Рослини кукурудзи добре переносять підвищення температури повітря до понад 30 °C у період інтенсивного росту, відзначаються здатністю призупиняти ріст за критично-високої температури повітря (+45 °C) з подальшим відновленням ростових процесів після зниження температурного показника до оптимального та без шкоди для рослини.

– Високі урожаї кукурудзи можливо отримувати за відносно невеликих виробничих затрат. Кукурудза уражується значно меншою кількістю збудників хвороб та шкідників, порівняно з іншими зерновими культурами, відповідно знижуються затрати на застосування пестицидів. За умов стабільного ринку збуту кукурудза є високорентабельною культурою.

Значення окремих елементів технології для отримання високої продуктивності культури:

1. Група стиглості гібриду. Велике значення при виборі гібриду кукурудзи має число ФАО, тобто показник скоростиглості. Поділ гібридів кукурудзи за показником ФАО визначається сумою необхідних активних температур для їх розвитку, тривалістю періоду вегетації. Гібриди з вищим ФАО характеризуються вищим потенціалом урожайності, проте при виборі гібриду важливе значення має врахування кліматичних умов зони вирощування. Для зони Західного Лісостепу, Полісся краще обрати ранньостиглі (ФАО 150-199) та середньоранні гібриди (ФАО 200-250).

Проблемним є підвищена вологість зерна у період збирання, що призводить до додаткових витрат на сушіння. Від групи стиглості гібриду залежить цей показник, зокрема, вологість середньостиглих гібридів кукурудзи у 1,5-2,0 рази вища, порівняно з ранньостиглими та середньоранніми (Фурманець О. А. та ін., 2023).

2. Сівба з урахуванням біологічних вимог культури. Як відомо, кукурудза належить до теплолюбних культур. Тому кращі умови для появи сходів цієї культури складаються за температури ґрунту не нижче 10 °C (на глибині 10 см). Винятком є холодостійкі гібриди кукурудзи, сівбу яких проводять за температури 5-6 °C. За умов низьких температур вони добре проростають, сходи витримують короткочасні приморозки.

Норму висіву необхідно встановлювати з урахуванням групи стиглості гібриду. Гібриди з вищим показником ФАО висівають з нижчою нормою.

3. Система удобрення. Рівень урожайності істотно залежить від азотного живлення в період вегетації, проте вагомим є фосфорно-калійне удобрення. Рекомендованою нормою внесення добрив під кукурудзу для отримання урожайності на рівні 10 т/га є N150-180P90-110K120-140. Позитивний результат забезпечує внесення фосфору та калію під основний обробіток, азотних добрив – під культивацію.

З підвищенням рівня урожайності зростає потреба рослин у сірці та  мікроелементах – Zn, Mn, Cu, B. Відсутність їх внесення призведе до недобору урожаю. Тому триразове застосування позакореневих підживлень, яке поєднує внесення азотних добрив у формі карбаміду (6-% розчин), сульфату амонію (5 % розчин) та мікродобрив є ефективним починаючи від фази BBCH 17 з інтервалом 8 днів між підживленнями. У випадку внесення низьких норм азотних добрив позакореневі підживлення карбамідом краще розпочати з більш ранніх етапів розвитку кукурудзи – у фазу BBCH 13-15 (Господаренко Г. М., 2019).

4. Гербіцидний захист посівів. У технології вирощування кукурудзи виключно важлива роль належить системі захисту посівів від бур’янів. На ранніх етапах розвитку кукурудза нездатна конкурувати з бур’янами, тому на створення доброго фітосанітарного стану на забур’янених полях, після збору попередника, доцільно вносити гербіциди суцільної дії, або за кілька тижнів до сівби культури. До Переліку пестицидів та агрохімікатів дозволених до використання в Україні внесено велику кількість досходових (ґрунтових) та післясходових гербіцидів. Проте, при їх застосуванні важливо враховувати фазу розвитку рослин та температуру повітря, оскільки неврахування зазначених чинників за внесення окремих гербіцидів призводить до гальмування ростових процесів, скручування листків та супроводжується проявом інших стресових чинників.

5. Терміни збирання. Оптимальні терміни збирання наступають через 20-30 днів після утворенням, так званої, “чорної точки” у місці кріплення зернівки до качана. Збирання в стислі терміни впродовж цього періоду забезпечує отримання високого урожаю з відносно невисокою вологістю.

Соняшник. Переваги вирощування

Соняшник вирощують як олійну культуру. За урожайності 25 ц/га насіння вихід олії з гектарної площі складає понад 1 т. Також це медоносна культура. Фізіологічно-обумовленою є висока посухостійкість цієї культури, тому вона добре розвивається за умов низького вологозабезпечення. Однією з переваг вирощування насіння соняшника є його прибутковість. Оскільки в Україні добре розвинена переробна галузь, є можливість транспортувати олію на зовнішній ринок та отримувати дохід в достатньо складний воєнний період.

Враховуючи поширену думку про надмірне виснаження ґрунту за вирощування соняшника, варто відзначити, що у листо-стебловій масі міститься значна кількість елементів живлення, яка повертається у ґрунт. Зокрема, вміст азоту складає 74 %, фосфору – 54 %, калію – та 94 % (Господаренко Г. М. 2013). Також, як показали дослідження у Львівському НУП, за умов достатнього зволоження соняшник негативно не впливає на запас продуктивної вологи порівняно з іншими культурами.

Вагомі технологічні чинники впливу на урожайність соняшнику:

1. Місце у сівозміні. Провідне значення для соняшника має розміщення його посівів у сівозміні. Найкраще повертати його на попереднє місце вирощування не раніше як через 6-8 років, що є основою високої урожайності. Однак, як показує досвід, завдяки розвитку і вдосконалення технологій вирощування цей період можна скоротити. Посухостійкість соняшника обумовлення розвитком його кореневої системи, яка має здатність проникати глибоко у ґрунт та поглинати вологу з нижніх горизонтів. За умов нестійкого зволоження важливо його розміщувати після культур, коренева система яких менш розвинена, що сприяє збереженню вологи. Кормові коренеплоди, буряки цукрові, багаторічні трави є небажаними попередниками.

2. Удобрення. Норми внесення мінеральних добрив важливо планувати з урахуванням забезпеченості ґрунту елементами живлення. За середнього їх вмісту у ґрунті рекомендується застосувати по 45-90 кг/га д.р. азоту, фосфору а калію. Варто враховувати, що надмірне азотне живлення призводить до зниження олійності насіння. За літературними даними, стартове внесення фосфорних добрив у рядки в нормі 15-25 кг/га д.р. підвищує урожайність, в середньому, на 2,5 ц/га.

Соняшник чутливий до нестачі бору, міді, мангану, заліза. Критичним є дефіцит бору, що призводить до зниження виходу насіння з кошика, оскільки у частині суцвіть насіння не утворюється. Борні добрива та комплексні мікродобрива краще застосовувати шляхом допосівної обробки насіння, вносити у підживленні в фазах 4-5 пар та 6-7 пар листків.

3. Система захисту рослин. Боротьба з бур’янами забезпечується застосуванням гербіцидів суцільної дії в осінній період. Дотримання рекомендацій внесення досходових та післясходових гербіцидів дозволить регулювати чисельність бур’янів. Окрім класичних гібридів соняшнику на сьогодні популярними стають гібриди стійкі до трибенурон-метилу (Експрес або Сумо), а також гібриди стійкі до імідазолінонів.

Проблемними хворобами, які істотно знижують урожайність культури  є біла та сіра гнилі, фомопсис, фомоз, альтернарія та інші. Сівба протруєним насінням частково вирішує проблему ураження рослин хворобами, у період вегетації доцільним є внесення зареєстрованих фунгіцидів, особливо у регіонах з високою вологістю. Найвищу ефективність показують діючі речовини – флуопірам, + протіоконазол; дімоксістробін+боскалід. Внесення інсектицидів знижує ризик втрати урожайності від пошкодження шкідниками.

4. Збирання. Збір урожаю необхідно проводити у стислі строки до 5-ти днів після побуріння кошиків у 80-85 % рослин. Запізнення з термінами призводить до осипання кошиків на 40-50 %. Сприятливі умови для зберігання насіння соняшника складаються за вологості 7-8 %. Тому за підвищеної вологості обов’язковим заходом є досушування насіння. Для одночасного достигання проводять десикацію посівів.

Рентабельності виробництва та переробки кукурудзи. Коментар експерта

«У 2023 році виробництво всіх зернових залишалося збитковим. У січні 2024 року рівень рентабельності вирощування кукурудзи знизився, якщо порівнювати з середнім показником за 2023 рік, до -33 USD/т, що зумовлено зниженням ціни на кукурудзу. Зниження цін на кукурудзу на внутрішньому ринку було зумовлене більш стрімким зниженням цін на цю культуру, порівняно з іншими, на світовому ринку, а також значними запасами цієї культури, що чинить додатковий тиск на ціну. Собівартість виробництва на 1 га становить 873$. Найбільшими витратами можна вважати добрива (20%), насіння (14%), орендна плата (13,6%). Проте кукурудзу можна використовувати для переробки. Розвиток переробної галузі та отримання продуктів з доданою вартістю – це стратегія, яку потрібно впроваджувати вже зараз, навіть на підготовчих етапах. Кукурудза в цьому етапі стає важливою стратегічною сировиною, внаслідок якої утворюється багато цінних продуктів. Про це УКАБ детально розповідає в новому дослідженні PRO.CORN.

Тож чому кукурудза є стратегічно важливим продуктом?

Останніми роками кукурудза займає майже 20% від всіх сільськогосподарських площ, а частка виробництва зернових культур займає майже 50% і це вказує на те, що аграріям зручно її вирощувати. Клімат сприятливий, а покращення підходів до виробництва збільшують врожайність.

Кукурудза має цінний склад сполук, які дозволяють використовувати її в глибокій переробці. Ми можемо використовувати цю сировину для виробництва: етанолу (DGS, вуглекислий газ), біогазу, крохмалю, амінокислот, карбонових кислот, крохмальних цукрів, олії, борошна кукурудзяного», –  розповів аналітик УКАБ Максим Гопка.

Вега Н. І., к. с.-г. н., в.о. доцента, Іванюк В. Я., к.с.-г.н., доцент (Львівський НУП)